Решение № 114657426, 01.11.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2023 рокусправа № 380/13977/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного карпатського загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування про відмову у перетині державного кордону,

в с т а н о в и в:

Трейгерман Борис (далі - ОСОБА_2 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державної прикордонної служби України (далі відповідач), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетині державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 29.05.2023 відносно ОСОБА_1 (громадянин Держави Ізраїль ДРФОПП НОМЕР_3 );

- зобов`язати Державну прикордонну службу пропустити через державний кордон України громадянина Держави Ізраїль - ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 29.05.2023 інспектором прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » штаб-сержанту відмовлено у перетині державного України та зафіксовано рішенням про відмову у перетині державного кордону України іноземцю або особі без громадянства. Відповідно до оскаржуваного рішення, на думку суб`єкта владних повноважень, позивач не зміг підтвердити мету запланованого перебування на території України. Позивач зазначає, що під час проходження паспортного контролю ним пред`явлено паспорт громадянина Держави Ізраїль на ім`я ОСОБА_1 з відміткою про наявність посвідки на постійне проживання на території України за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач засвідчив також факт наявності дітей, які є громадянами України, зокрема: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Крім того, у позивача наявне нерухоме майно у м. Києві. Зауважує, що на момент прийняття оскаржуваного рішення відсутні будь-які рішення суду про позбавлення позивача посвідки на право постійного проживання на території України на законних підставах, або інших рішень суду/суб`єктів владних повноважень, які б обмежували/забороняли позивачу в`їзд на території України. Зазначає, що вказані обставини свідчать про те, що передбачена ст. 8 Закону України «Про прикордонний контроль» була застосована необґрунтовано, незважаючи на те, що позивач не маючи громадянства України, має гарантоване Конституцією України право постійного проживання на території України разом з гарантованим та захищеним законом право власності на нерухоме майно на території України.

Ухвалою від 26.06.2023 суддя відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.

Відповідач позову не визнав. 13.06.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 43888). Відповідач зазначає, що уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України з метою оцінки ризиків у ході перевірки документів для встановлення підстав на право перетинання державного кордону України під час процедур прикордонного контролю, окрім здійснення перевірки документів, проводять опитування осіб, котрі прямують через державний кордон, для підтвердження мети такої поїздки з наданих на паспортний контролю документів. Вказує, що недостатньо лише самого факту наявності документів, що підтверджують підставу для в`їзду до України, оскільки підтвердження мети поїздки є невід`ємною складовою здійснення прикордонного контролю, а тому надання дозволу на перетин державного кордону України є можливим після здійснення усіх необхідних заходів здійснення прикордонного контролю. Надані позивачем 29.05.2023 документи не дали змогу уповноваженим особам, які здійснюють прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України. прийняти рішення про надання дозволу на перетин державного кордону України позивачу. За таких обставин відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що позивач ОСОБА_2 є громадянином Держави Ізраїль, що підтверджується копією паспорта громадянина Держави Ізраїль.

На момент проходження прикордонного контролю, а саме 29.05.2023, позивач мав при собі дійсний паспортний документ, щодо нього не приймалось рішення уповноваженого державного органу України про заборону в`їзду в Україну.

Зазначені обставини не заперечуються відповідачем як в оскаржуваному рішенні, так і у відзиві на позовну заяву.

Суд встановив, що 06.12.2016 Оболонським РВ ГУ ДМС України у м. Києві Трейгерману Борису видано посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_4 .

Відповідно до матеріалів справи у позивача є діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Місцем народження дітей є м. Київ, Україна.

Також суд встановив, що відповідно до копії свідоцтва про право власності на квартиру від 06.06.2001, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, позивачу на праві приватної власності належить квартири АДРЕСА_2 .

За наслідком розгляду поданих позивачем при перетині кордону документів на пункті пропуску «Львів», 29.05.2023 інспектором прикордонної служби-вищої категорії 1 групи інспекторів прикордонного контролю 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби штаб-сержантом Ільків Любов`ю Богданівною, як уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону, прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства громадянину Держави Ізраїль, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з причин того, що у того що не зміг підтвердити мету запланованого перебування на території України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Згідно з ч. 2 цієї ж статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне відзначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно з Протоколом №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб (пункти 1-3 статті 2).

Приписами ст. 33 Конституції України, передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Порядок в`їзду іноземців в Україну регулюється Законами України від 22.09.2011 № 3773-VІ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», від 05.11.2009 № 1710-VІ «Про прикордонний контроль», Інструкцією з організації здійснення перевірки документів громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, затвердженою наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.06.2012 № 407 (далі - Інструкція № 407).

Частина 1 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлює, що іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Приписи ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» установлюють підстави для заборони в`їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, відповідно до частини першої якої в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну; якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду.

За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в`їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України (ч. 2 ст. 13 вказаного Закону).

Вказаний перелік підстав для заборони в`їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Рішення про заборону в`їзду в Україну приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону.

Згідно з п. 6 ст. 19 Закону України «Про державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються здійснення прикордонного контролю і пропуску в установленому порядку осіб, транспортних засобів, вантажів в разі наявності належно оформлених документів після проходження ними митного та за потреби інших видів контролю, а також реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в установленому порядку прибувають в Україну, та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в`їзду - виїзду, а також здійснення у визначеному законодавством України порядку фіксації біометричних даних громадян України, іноземців та осіб без громадянства під час здійснення прикордонного контролю в пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в`їзду - виїзду.

Відповідно до п. 8 ст. 19 Закону України «Про державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в`їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів, постановами державного виконавця; розшук у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в`їзду - виїзду, а під час дії воєнного або надзвичайного стану - на блокпостах чи контрольних постах осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних та уповноважених законом державних органів, у тому числі доручень митних органів щодо інформування митних органів про факт наміру перетинання державного кордону України особами, стосовно яких митними органами було виявлено порушення митних правил.

Згідно з ч. 1 та абз. 1 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про прикордонний контроль» уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі в`їзду в Україну за умови: 1) наявності в нього дійсного паспортного документа; 2) відсутності щодо нього рішення уповноваженого державного органу України про заборону в`їзду в Україну; 3) наявності в нього в`їзної візи, якщо інше не передбачено законодавством України; 4) підтвердження мети запланованого перебування; 5) наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності в нього можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України - для громадянина держави, включеної до переліку держав, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та особи без громадянства, яка постійно проживає у державі, включеній до такого переліку; 6) виконання ним вимог щодо строків перебування в Україні.

Іноземцям, особам без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам в`їзду в Україну, відмовляється у перетинанні державного кордону в порядку, встановленому ст. 14 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про прикордонний контроль» прикордонний контроль іноземців та осіб без громадянства під час в`їзду в Україну здійснюється за процедурами контролю першої лінії, а у передбачених цим Законом випадках - також за процедурою контролю другої лінії.

Статтею 9 Закону України «Про прикордонний контроль» визначено, що прикордонний контроль іноземців та осіб без громадянства під час в`їзду в Україну здійснюється за процедурами контролю першої лінії, а у передбачених цим Законом випадках - також за процедурою контролю другої лінії.

Процедура здійснення контролю першої лінії передбачає проведення перевірки:

паспортного документа з метою встановлення його дійсності, наявності відповідно до вимог законодавства посвідки на постійне проживання чи візи;

наявності чи відсутності у базах даних Державної прикордонної служби України інформації про заборону в`їзду в Україну та про доручення правоохоронних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон;

відміток про перетинання державного кордону в паспортному документі іноземця або особи без громадянства.

Процедура здійснення контролю другої лінії проводиться за результатами аналізу та оцінки ризиків під час виконання процедури контролю першої лінії, якщо в уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України виникли сумніви щодо виконання іноземцем або особою без громадянства умов в`їзду в Україну, та передбачає:

встановлення місць відправлення та призначення, мети та умов запланованого перебування з проведенням у разі необхідності перевірки відповідних підтверджуючих документів і співбесіди;

з`ясування наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України.

Згідно ч. 1 ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» документами для в`їзду в Україну та виїзду з України іноземців та осіб без громадянства є, зокрема, паспортний документ за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в`їзду чи виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України.

Згідно п. 2 розділу ІІ Порядку проведення підрозділами органів охорони державного кордону Державної прикордонної служби України процедури здійснення контролю другої лінії іноземців та осіб без громадянства під час в`їзду в Україну, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 14.05.2018 № 392 (далі - Порядок № 392) контроль другої лінії здійснюється у терміни, необхідні для проведення перевірки виконання іноземцем умов в`їзду в Україну, але які не перевищують часу стоянки транспортних засобів закордонного прямування, передбаченого розкладом руху, а в разі прямування особистим транспортом або в пішому порядку - не більше 3 годин з моменту прийняття посадовою особою рішення про проведення контролю другої лінії.

Пунктами 3 та 4 розділу ІІ Порядку № 392 визначено, що для проведення контролю другої лінії залучаються службові особи:

підрозділів органу охорони державного кордону - визначені наказом органу охорони державного кордону;

оперативно-розшукових підрозділів - визначені наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України або регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Усі службові особи, які залучаються для проведення контролю другої лінії, проходять додаткову підготовку.

Контроль другої лінії здійснюється у складі не менше двох службових осіб.

Відповідно до вимог п. 8 ч. 2 Порядку № 392 контроль другої лінії щодо іноземців проводиться, зокрема:

перевірки наявності належно оформлених документів на право в`їзду в Україну, передбачених ч. 1 ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»;

перевірки за базами даних і банками даних правоохоронних органів України;

перевірки наявності інших підстав для заборони в`їзду іноземців в Україну, визначених ч. 1 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»;

встановлення місць відправлення та призначення, підтвердження мети запланованого перебування іноземця на території України;

проведення з іноземцями співбесіди;

перевірки наявності в іноземця достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження чи транзиту до третьої держави або можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України, що передбачено Порядком підтвердження достатнього фінансового забезпечення іноземців та осіб без громадянства для в`їзду в Україну, перебування на території України, транзитного проїзду через територію України і виїзду за її межі та визначення розміру такого забезпечення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2013 № 884;

перевірки дотримання іноземцями встановлених законодавством правил і строків перебування в Україні відповідно до вимог, визначених п. 3 Порядку обчислення строку тимчасового перебування в Україні іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2015 № 884, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.08.2015 за № 944/27389.

Пунктом 16 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про прикордонний контроль» регламентовано, що підтверджуючі документи, що підтверджують факт туристичного обслуговування, навчання, стажування, працевлаштування, лікування в Україні, бронювання або оплату житла, харчування в Україні та повернення до держави свого громадянства або постійного місця проживання, або до третьої держави (у разі необхідності інші документи, що підтверджують мету та умови перебування в Україні).

З аналізу наданих на підтвердження мети перебування в Україні документів, суд встановив, що позивач ОСОБА_2 є громадянином Держави Ізраїль, що підтверджується копією паспорта громадянина Держави Ізраїль.

На момент проходження прикордонного контролю позивач мав при собі дійсний паспортний документ, щодо нього не приймалось рішення уповноваженого державного органу України про заборону в`їзду в Україну.

Єдиною підставою для відмови у перетині державного кордону України відповідачем зазначено про неможливість підтвердження позивачем мети перебування на території України.

Однак, суд вважає, що посилання на таку причину не ґрунтується на фактичних обставинах та суперечить вимогам законодавства.

Суд встановив, що 06.12.2016 Оболонським РВ ГУ ДМС України у м. Києві Трейгерману Борису видано посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_4 .

Доказів скасування такої посвідки матеріали справи на містять.

Також суд встановив, що відповідно до копії свідоцтва про право власності на квартиру від 06.06.2001, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, позивачу на праві приватної власності належить квартири АДРЕСА_2 .

Таким чином, суд вважає, що відмова прикордонного органу ОСОБА_5 у перетині державного кордону України є необґрунтованою, оскільки позивачем при проходженні прикордонного контролю були пред`явлені документи, що свідчили про його право в`їзду та перебування на території України.

З огляду на наведене, суд вважає, що порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування рішення про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 29.05.2023 громадянину Держави Ізраїль, яке прийнято інспектором прикордонної служби - вищої категорії 1 групи інспекторів прикордонного контролю 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Львів» штаб-сержантом ОСОБА_6 .

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача пропустити через державний кордон України громадянина Держави Ізраїль ОСОБА_1 , то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про прикордонний контроль» прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем.

Аналіз вищенаведеної норми дає підстави для висновку, що перетин громадянами України державного кордону здійснюється виключно у разі проходження ними, зокрема, прикордонного контролю, який полягає у пред`явленні особами, які перетинають кордон паспортних та інших документів, їх перевірку уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України.

Разом із цим варто зазначити, що прийняття рішення про надання чи відмову в наданні дозволу на перетин кордону України приймається працівниками прикордонного контролю в кожному конкретному випадку за наслідками вивчення наданих особою до перевірки документів з урахуванням чинних на момент прийняття такого рішення правил перетину кордону.

Суд зауважує, що оскаржуване рішення від 29.05.2023 вичерпало свою дію фактом його виконання, але позивач мав право на свій розсуд оскаржити його до суду.

При цьому, нові правовідносини стосовно виїзду позивача за межі України ще не виникли. Тому у задоволенні цієї вимоги необхідно відмовити.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Щодо судового збору, то відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 19-20, 22, 25-26, 73-77, 139, 162, 244-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 29.05.2023, яким відмовлено у перетині державного кордону громадянину Держави Ізраїль ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_6 (код ЄДРПОУ 14321653; місцезнаходження: 79010, м. Львів, вул. Личаківська, 74) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 коп. судових витрат у вигляді судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 01.11.2023.

СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна