Решение № 114654607, 02.11.2023, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/3385/2023 Справа № 641/5862/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2023 року м. Харків

Комінтернівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Зелінської І.В.,

за участю секретаря Зюкіної К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання,

ВСТАНОВИВ:

КП «Харківські теплові мережі» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість за опалення та гарячу воду в сумі 66927,74 грн. та судовий збір в сумі 2684,00 грн..

В обґрунтуваннясвоїх вимогпозивач посилаєтьсяна те,що відповідачіє споживачамипослуг зцентралізованого опаленнята підігрівухолодної водидля потребгарячого водопостачання.Однак впорушення приписівчинного законодавствасвого обов`язкущодо проведенняоплати закомунальні послугиз централізованогоопалення тапідігріву холодноїводи дляпотреб гарячоговодопостачання нездійснюють,внаслідок чогоу відповідачівперед позивачемутворилась заборгованістьза періодз 01.10.2010року по28.02.2022року усумі 66927,74грн..

Ухвалою суду від 25.09.2023 року по справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що фактично не проживає за адресою виникнення заборгованості з 2015 року, а з 29.03.2023 року є внутрішньо переміщеною особою, у зв`язку з чим вважала позовні вимоги КП «Харківськітеплові мережі»не обґрунтованими,разом зцим просила застосувати строки позовної давності в три роки.

Відповідачем ОСОБА_3 також подано до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що позивач не надав договору про надання послуг з теплопостачання, у зв`язку з чим вважала позовні вимоги КП «Харківськітеплові мережі»не обґрунтованими,разом зцим просила застосувати строки позовної давності в три роки.

У судове засідання представник позивача не з`явився, просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, повідомлялися про час та місце розгляду справи належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачами послуг з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, які надаються КП "Харківські теплові мережі".

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

У відповідності до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги є індивідуальним споживачем.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст. 68 Житлового кодексу України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до пп. 1 п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 (далі Постанова №630), споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Відповідно до п. 18 Постанови № 630 розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи встановлено, що відповідачі належним чином свої зобов`язання щодо оплати послуг з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання не виконували, плату за спожиті послуги у повному обсязі не вносили, внаслідок чого у відповідачів перед позивачем за період з 01.10.2010 року по 28.02.2022 року утворилась заборгованість у розмірі 66927,74 грн..

Розмір заборгованості підтверджується наданим суду розрахунком заборгованості.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідачі просять застосувати до позовних вимог наслідки пропуску строку позовної давності.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частинами четвертою, п`ятоюстатті 267 ЦК Українипередбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За загальним правилом частини першоїстатті 261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц зроблено висновок, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування частини першоїстатті 261 ЦК Українипри визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 наголошував на тому, що перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов`язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов`язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається.

При цьому,постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(із змінами і доповненнями, внесенимипостановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина другастатті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Українидоповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями257,258,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Україниу редакціїЗакону України від 30 березня 2020 року № 540-IXперелічені всістатті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22).

Разом з тим,Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану"введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022, дію якого неодноразово продовжено, в тому числі станом на теперішній час.

За приписами пункту 19 Прикінцевих таперехідних положеньЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Враховуючи вказане вище, позовні вимоги з 12.03.2017 року заявлені в межах строку позовної давності.

При цьому, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги за період до 12.03.2017 р. задоволенню не підлягають, оскільки заявлені поза межами строку позовної давності.

Відносно доводів відповідача ОСОБА_3 про відсутність укладеного договору про надання послуг з теплопостачання суд зазначає, що вказані посилання є безпідставними, адже відсутність між сторонами договірних зобов`язань, не звільняє споживача від сплати за надані житлово-комунальні послуги.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року в справі № 6-59цс13 і від 20 квітня 2016 року в справі № 6-2951цс15, та у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 750/12850/16-ц і від 06 листопада 2019 року в справі № 642/2858/16.

Враховуючи, що відповідачі належним чином зобов`язання щодо оплати комунальних послуг не виконували, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів на користь КП "Харківські теплові мережі" заборгованості за оплату послуг з опалення та постачання гарячої води за період з 12.03.2017 року по 28.02.2022 року у розмірі 45 934,48 грн..

Таким чином, позовні вимоги КП "Харківські теплові мережі" підлягають частковому задоволенню.

Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положеньст.141 ЦПК України.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача у загальній сумі 1842, 03 грн..

Керуючисьст.2,5,12,13,76-82,89,141,259,263-265,273,289,354,355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з теплопостачання у розмірі 45 934 (сорок п`ять тисяч дев`ятсот тридцять чотири) грн. 48 (сорок вісім) коп. за період з 12.03.2017 року по 28.02.2022 року.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» витрати по сплаті судового збору в сумі 1842 (одна тисяча вісімсот сорок дві) грн. 03 (три) коп..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», код ЄДРПОУ 31557119, місцезнаходження: м. Харків вул. Мефодіївська, буд.11.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: І. В. Зелінська