Решение № 114653584, 21.06.2023, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №761/41937/21

2/760/5761/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

21 червня 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Кушнір С.І.,

секретар судового засідання - Федоренко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

встановив:

23 листопада 2021 року представник позивача звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, у якому просив стягнути солідарно з відповідачів на користь товариства заборгованість за Кредитним договором №120 від 30 серпня 2007 року у розмірі 586543,17 грн., а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що 30 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «ВіЕйБі Банк» було укладено Кредитний договір №120, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 35000,00 дол. США із сплатою 13% річних строком користування до 30 серпня 2028 року.

Банк належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти на загальну суму 35000,00 дол. США.

З метою забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, 30 серпня 2007 року банк уклав з відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договори поруки, за умовами яких поручителі зобов`язалися нести солідарну майнову відповідальність перед банком за виконання позичальником в повному обсязі зобов`язань за кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки, вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником кредитних зобов`язань, кредитор має право вимагати від поручителя виконання зобов`язань за кредитним договором.

28 листопада 2019 року між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») та позивачем укладено Договір №212009 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «ВіЕйБі Банк» відступило ТОВ «Вердикт капітал», а ТОВ «Вердикт капітал» набуло право вимоги за кредитним договором до позичальників та/ або поручителів, в тому числі за Договором кредиту №120 від 30 серпня 2007 року, Договорами поруки від 30 серпня 2007 року.

Таким чином, позивач набув право грошової вимоги за зобов`язаннями відповідачів.

В період користування кредитними коштами, позичальник здійснювала часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте заборгованість в повному обсязі не погашена.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та за порушення умов Кредитного договору, що підлягає стягненню з позичальника станом на 14 вересня 2021 року, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 586543,17 грн., з яких: 209142,78 грн. - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту); 327783,75 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 49616,64 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 січня 2022 року цивільну справу направлено до Київського апеляційного суду для визначення підсудності.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 травня 2022 року визначено Солом`янський районний суд м. Києва для забезпечення розгляду цивільної справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 03.06.2022 р. зазначену цивільну справу передано в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.

Ухвалою суду від 01.09.2022 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду заяву, відповідно до якої просить розгляд справи проводити за його відсутності, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином, в порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Враховуючи вимоги даної норми закону, суд вважає повідомлення відповідачів про час розгляду справи належним.

Згідно вимог ст. 280 ЦПК України, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, суд, вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів, проти чого не заперечує представник позивача.

Вивчивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що 30 серпня 2007 року між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (скорочено ВАТ «ВіЕйБі Банк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №120.

За умовами Розділу І Договору, банк надає позичальнику грошові кошти у сумі 35000,00 дол. США, що складає еквівалент 176750,00 грн. за курсом НБУ на момент укладення цього Договору, в порядку і на умовах, визначених цим Договором. Кредит надано з метою придбання у власність позичальником нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 . Кредитні кошти надано терміном по 30 серпня 2028 року. За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 13% річних. За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 53,00 грн., що становить 0,03% від суми кредиту щомісячно. В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати процентів за його користування, інших платежів передбачених цим Договором, а також можливих штрафних санкцій позичальник уклав з банком Іпотечний договір. Крім того, в якості забезпечення виконання позичальником своїх боргових зобов`язань банк в день укладання цього договору уклав договори поруки з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

В подальшому додатковими договорами до кредитного договору №120 від 30 серпня 2007 року ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 погодили порядок та розмір сплати штрафів та пені за невиконання та/ або неналежне виконання умов договору (Додатковий договір від 20 червня 2008 року); зміну процентів до 16,5% річних (Додатковий договір №2 від 27 листопада 2008 року).

Додатковим договором №5 від 21 березня 2011 року ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 погодили, що на день укладення додаткового договору позичальник має перед банком поточну заборгованість за основним договором в розмірі 26514,67 дол. США, що складає 211454,49 грн. Сторони виклали п.1.1. договору у наступній редакції: кредит надається у формі відкличної мультивалютної не поновлювальної кредитної лінії з загальним лімітом заборгованості в сумі еквівалентній 420893,14 грн. Надання кредиту здійснюється в доларах США та гривні окремими частинами. Загальний розмір заборгованості складається з максимального ліміту заборгованості в Доларах, який становить 26261,90 дол. США, та максимального ліміту заборгованості в гривнях, який становить 211454,49 грн.»

Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, який є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України), а статтею 525 ЦКУ передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши кредитний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач ОСОБА_1 тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Будучи пов`язаними саме взаємними правами та обов`язками (зобов`язаннями), які є чітко прописаними в Кредитному договорі, сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов`язання або змінювати його умови.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони дійшли згоди щодо істотних умов договору та взяли на себе зобов`язання щодо виконання даного договору.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до ст.ст.549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Судовим розглядом встановлено, що ПАТ «ВіЕйБі Банк» виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 35000,00 дол. США.

Проте, відповідач порушила умови кредитного договору щодо повернення кредиту та сплати процентів у встановлені Договором строки та порядку, що підтверджується виписками по особовим рахункам ОСОБА_1 у зв`язку з чим, у відповідача виникла заборгованість по сплаті кредиту.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Тобто, підставою для заміни сторони, а саме процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, у наслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок про те, що уступка права вимоги стосується виключно заміни сторони (кредитора) у зобов`язанні, не впливає на зміст самого зобов`язання, і заміна сторони у зобов`язанні ніяким чином не порушує права та інтереси боржника.

Дана правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 23.09.2019 у справі №757/40858/17-ц.

28 листопада 2019 року між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») та позивачем укладено Договір №212009 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «ВіЕйБі Банк» відступило ТОВ «Вердикт капітал», а ТОВ «Вердикт капітал» набуло право вимоги за кредитним договором до позичальників та/ або поручителів, в тому числі за Договором кредиту №120 від 30 серпня 2007 року, Договорами поруки від 30 серпня 2007 року.

Таким чином, позивач ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги до відповідачів за Договором кредиту №120 від 30 серпня 2007 року як правонаступник первісного кредитора.

Відповідно до Витягу з Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами станом на 26 листопада 2019 року, загальний залишок заборгованості відповідача ОСОБА_1 за Договором кредиту №120 від 30 серпня 2007 року становить 536926,5 грн., з яких: 209142,78 грн. - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту); 327783,75 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги.

З умов договору про відступлення права вимоги випливає, що уступка права вимоги стосується заміни стягувача та не впливає на зміст самого зобов`язання.

За приписами статті 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, зокрема, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Це означає, що кожний вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватись, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК). Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до розрахунку, складеному позивачем станом на 14 вересня 2021 року, ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором у розмірі 586543,17 грн., з яких: 209142,78 грн. - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту); 327783,75 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 49616,64 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, установлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Наслідки солідарного обов`язку боржників передбачені статтею 543 ЦК України, основним з яких є зазначений у частині першій цієї статті, а саме: у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

30 серпня 2007 року між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладено договори поруки, за умовами яких поручителі солідарно відповідають перед кредитором за виконання ОСОБА_1 зобов`язань у повному обсязі за кредитним договором №120 від 30 серпня 2007 року та додатковими договорами до нього, які можуть бути укладені в майбутньому.

За умовами п.2.1 Договорів поручителі зобов`язалися в разі невиконання та/ або порушення боржником своїх зобов`язань перед кредитором погасити протягом 7 днів з моменту отримання повідомлення кредитора про невиконання боржником своїх зобов`язань заборгованість по кредитному договору.

Відповідно до п. 3.1. Договорів, у випадку невиконання зобов`язань по кредитному договору та договорами поруки, боржник та поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно з п. 3.3. Договорів порука припиняється на підставах та у порядку, що передбачений чинним законодавством та цими договорами.

У зв`язку зі зміною істотних умов основного зобов`язання, 21 березня 2011 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладено Додаткові договори №1 до договорів поруки від 30 серпня 2007 року.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Стаття 554 ЦК України передбачає, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, встановленим договором поруки.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 не виконала умови кредитного договору №120 від 30 серпня 2007 року та додаткових договорів до нього, а відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є солідарними боржниками ОСОБА_1 по кредитному договору, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 586543,17 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача у розмірі 2932,72 грн. з кожного.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000, 00 грн., суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат, зокрема: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, позивачем до суду, для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подано наступні документи: копію Договору №05-03/2021 про надання правової допомоги від 05.03.2021 року; копію прайс-листа АО «Лігал Ассістанс», затвердженого рішенням загальних зборів №12 від 05.03.2021 р.; копію платіжного доручення №0289280000 від 04.10.2021 р. на суму 200000,00 грн.; копію заявки на надання юридичної допомоги №36 від 27.09.2021 р. (по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 ) на суму 20000,00 грн.; копію витягу з Акту №3 про надання юридичної допомоги від 30.09.2021 року.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу заявлений позивачем на суму 20000,00 грн. є не співмірним з наступних підстав: складністю справи, оскільки справа №761/41937/21, згідно ухвали суду від 01.09.2022 р. розглядається судом за правилами спрощеного провадження з повідомленням осіб; заявлений розмір витрат на правничу допомогу не відповідає об`єму виконаних представником позивача робіт, що підтверджується актом наданих послуг, в яких зазначено про надання трьох консультацій та складання позовної заяви..

Суд враховує складність справи та наявність численної усталеної судової практики в аналогічних справах, фактичний обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціну позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, і робить висновок про те, що слід відшкодувати позивачу витрати на правничу допомогу, у розмірі 6000,00 грн., так як саме такий розмір правової допомоги буде співмірним заявленим позовним вимогам.

За таких обставин, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу та стягнути на користь позивача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. з кожного відповідача.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 258, 263-265, 273, 279-284, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 16, 512, 514, 516, 525, 641, 551, 553, 559, 598, 599, 610, 615, 625, 1050 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ) солідарно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ) та солідарно з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5-Б) заборгованість за кредитним договором №120 від 30 серпня 2007 року у розмірі 586543 (п`ятсот вісімдесят шість тисяч п`ятсот сорок три) гривні 17 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5-Б) судовий збір у розмірі 2932,72 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5-Б) судовий збір у розмірі 2932,72 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5-Б) судовий збір у розмірі 2932,72 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.І. Кушнір