Постановление суда № 114538672, 23.10.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/38421/23

Провадження № 2/761/10463/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2023 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Сіромашенко Н.В., вивчаючи матеріали позовної заяви ТОВ «Інтерфлот» до Міністерства аграрної політики та продовольства України про стягнення інфляційних втрат та 3 процентів річних, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2023 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшли матеріали зазначеної позовної заяви, в якій позивач просить стягнути з Міністерства аграрної політики та продовольства України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРФЛОТ» інфляційні втрати у розмірі 718 324 гривень 15 копійок (сімсот вісімнадцять тисяч триста двадцять чотири гривні п`ятнадцять копійок); 3% річних у розмірі 163428 гривень 35 копійок (сто шістдесят три тисячі чотириста двадцять вісім гривень тридцять п`ять копійок) та 13226 грн. 30 копійок витрат по сплаті судового збору. Зазначені грошові кошти позивач просить стягнути через не виконання рішення суду на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2023 вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.

Вивчивши матеріали даної заяви, суддя приходить до наступного висновку.

У ст. 124 Конституції України закріплено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Стаття 125 Конституції України визначає, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За змістом ст. 18, ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 19 ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 2 ГК України передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Отже, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані, зокрема, з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктом публічно-правових відносин, за умови, що такі вимоги не об`єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадають під дію ст.4 ГПК.

У вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і спір господарськими, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу (ГК) України.

Юрисдикція господарського суду поширюється на спір, що виник між сторонами, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Таким чином, виходячи з суб`єктного складу сторін, предмету позову, суд вважає, що заявлені позовні вимоги, не підлягають до розгляду в порядку цивільного судочинства, так як пов`язані із господарською діяльністю сторін.

Згідно вимог п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вивчивши матеріали позовної заяви та зважаючи на вищезазначене, суддя прийшов до висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за зазначеним позовом.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 15, 186, 259, 260, 353 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ТОВ «Інтерфлот» до Міністерства аграрної політики та продовольства України про стягнення інфляційних втрат та 3 процентів річних.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи повинен відбуватися в порядку господарського судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя: