Решение № 114536385, 18.10.2023, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/9158/23

пр. № 2/759/3334/23

18 жовтня 2023 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Радзівіл А.Б., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року позивач звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.06.2012 року між ним та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений шлюб, зареєстрований у Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Коломацького районного управління юстиції Харківської області, актовий запис №05.Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказав, що ОСОБА_2 не приділяє належної уваги сину, займався сином виключно батько. Відповідач проживає вже декілька місяців не з чоловіком та сином, місце її проживання відповідачу невідоме. З дитиною відповідачка весь цей період часу не бачиться, зазначає, що в неї інше життя, а позивач із сином залишилися в минулому.

Мати дитини фактично самоусунулася від виховання власної дитини, що приносить страждання не лише батьку сина, а самому малолітньому сину, психіка якого належним чином ще не сформувалась.

Відповідач байдуже ставиться до малолітньої дитини, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовкою до самостійного життя, не сприяє у забезпеченні дитині необхідного медичного догляду та лікування, не забезпечує харчуванням та навіть не навідує сина, що негативно впливає на його фізичний розвиток.

Позивач вважає, що свідоме і тривале нехтування відповідачем, як матір`ю дитини, своїми батьківськими обов`язками щодо малолітнього ОСОБА_4 , що є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Зважаючи на викладене, просив суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як таку, що ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дитини.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 24 травня 2023 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного з призначенням підготовчого засідання.

21 вересня 2023 року ухвалою Святошинського районного суду міста Києва підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились. Представником позивача - адвокатом Кишенею В.С. до початку судового засідання подано заяву про розгляд справи без їх участі.

Відповідач, повідомлена в установленому законом порядку про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з`явилась.

10.07.2023 року відповідачкою до суду надано заяву про розгляд справи за її відсутності, де, крім того, зазначено, що проти позову вона не заперечує. До заяви додала нотаріально посвідчену заяву про те, що брати участі у вихованні малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не буде (а.с. 26, 27).

Третя особа, будучи в установленому порядку повідомленою про дату, час та місце судового розгляду, явку представника не забезпечила, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, а також висновок № 107-4487 від 14.07.2023 року про доцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 39-41).

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на викладене, суд визнав за можливе провести судове засідання за відсутності учасників справи, що не з`явились у судове засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного.

09 червня 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Коломацького районного управління юстиції Харківської області, актовий запис №05 (а.с. 8).

Як вбачається із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 10.10.2012 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5).

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, відповідач фактично не бере участі у вихованні дитини та в його розвитку, ніяким чином не піклується про сина, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться тим, як він зростає, не цікавиться станом його здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Відповідно до ч. ч. 2 і 3 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

За ч. ч. 1, 2 та 4 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ч. 1 ст.180 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Як роз`яснено у п. 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

Згідно з п. 2 ч. 1 статті 164 СК України батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до абзацу 6 п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено: якщо позов про позбавлення батьківських прав заявлений із декількох підстав, суди повинні перевіряти та обґрунтовувати в рішенні кожну з них.

У цій справі позов пред`явлено з підстав п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України (ухилення батьків від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей).

Відповідно до ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав тощо обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який згідно з ч. 5 ст. 19 подає суду письмовий висновок щодо розв`язування спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністраціїнадала висновок № 107-4487 від 14.07.2023 року про доцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 40-41).

Як вже зазначалось, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Саме такий висновок зроблено у відповідних постановах Верховного Суду, зокрема, у постанові від 13.03.2019 року у справі № 631/2406/15-ц.

За абз. 4 ч. 1 ст.1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.

Батьківські права тривають до повноліття дитини, позбавлення батьківських прав після його настання закон не допускає. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому, у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.

Згідно ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладання на них відповідальності, встановленої законом.

Неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб (п. 3.1 рішення Конституційного Суду України від 20.01.2012 року № 2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України).

Для суду є безспірним, що в даних правовідносинах при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав відповідача відбувається втручання в його право на сімейне життя, яке не є абсолютним і може бути обмеженим в порядку передбаченому Конституцією України.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (ст ст. 1, 9 Конвенції).

Досліджуючи правомірність втручання в право відповідача на сімейне життя, суд розуміючи місце Загальної декларації прав людини від 10.12.1948 року в сфері стандартів прав людини, вважає за необхідне звернутись до принципів, викладених в ст. 29 Декларації, згідно із якими: кожна людина має обов`язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи; при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Отже, в даному випадку допускається обмеження прав особи, а процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК України (ст. ст. 164-167).

Як вбачається із заяви, засвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованої у реєстрі за №1045, ОСОБА_2 підтвердила, що брати участь у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 , не буде, а тому проти позбавлення її батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_4 не заперечує (а.с. 27).

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи той факт, що відповідач не бажає брати участь у вихованні дитини, про що надала письмову нотаріальну заяву, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовкою до самостійного життя, не сприяє у забезпеченні дитині необхідного медичного догляду та лікування, не забезпечує харчуванням та навіть не навідує сина, суд погоджується з позицією позивача про те, що відповідач є особою, яка без поважних причин ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до сина.

Відповідач вказаного не заперечила та повністю визнав.

За таких обставин суд надходить до висновку про те, що позивачем доведено, що поведінка відповідача відносно неповнолітнього сина є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками.

Суд, з урахуванням наведеного, висновку Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації№ 107-4487 від 14.07.2023 року про доцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійшов висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 14, 82, 141, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.О. Горбенко