Постановление суда № 114517845, 30.10.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про прийняття адміністративної справи до провадження

30 жовтня 2023 року м. Київ № 640/10031/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., розглянувши питання про прийняття до провадження адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут про визнання протиправними та скасування наказів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу від 05.11.2019 № 121 начальника військового інституту телекомунікацій та інформатизації (з основної діяльності) "Про результати службового розслідування за фактом невиходу військовослужбовця інституту на службу" про оголошення ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - суворої догани;

- визнати протиправним та скасувати наказ від 05.11.2019 начальника військового інституту телекомунікацій та інформатизації (по стройовій частині) № 226 про виключення ОСОБА_1 із списків особового складу інституту, всіх видів забезпечення;

- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу (по стройовій частині) начальника військового інституту телекомунікацій та інформатизації від 05.11.2019 № 41 про дострокове розірвання контракту через недисциплінованість та звільнення з військової служби у запас за пунктом "ж" у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем ОСОБА_1 ;

- зобов`язати відповідача поновити ОСОБА_1 на військовій службі (навчанні) на 3 курсі факультету телекомунікаційних систем за спеціальністю "Телекомунікації та радіотехніка".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправність оскаржуваних наказів, винесених відповідачем за відсутності доказів та доведених обставин на підтвердженням порушення ОСОБА_1 норм Дисциплінарного статуту. Крім того, з посиланням на пункт 97 Дисциплінарного статуту щодо обов`язку доведення наказу про накладення дисциплінарного стягнення до відома курсанта, позивач указує на те, що зміст оскаржуваних наказів доведено до його відома лише листом від 12.03.2020 після повторного запиту адвоката, направленого на адресу відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 03.12.2021, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2022, позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказану ухвалу суд першої інстанції мотивував тим, що обставини, викладені в позовній заяві на обґрунтування дотримання позивачем строку звернення до суду були спростовані доказами, дослідженими судом в ході розгляду цієї справи, а позивач не надав доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку, а тому за висновком суду відсутні підстави уважати наведені позивачем причини поважними.

Постановою Верховного Суду від 30.01.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Литвиненко Алла Василівна, задоволено.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року у справі №640/10031/20 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду.

07.09.2023 справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду та за результатом автоматизованого розподілу передана на розгляд судді Дудіну С. О.

На підставі цього, справа підлягає прийняттю до провадження для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Скасовуючи вищевказані судові рішення, Верховний Суд зазначив, що суд першої інстанції при відкритті провадження у справі не вирішив питання про поновлення процесуального строку, відмову у його поновленні та не визнавав підстави такого пропуску (не)поважними.

Верховний Суд зауважив, що суд першої інстанції не надав оцінку клопотанню позивача про поновлення строку звернення до суду, заявленому позивачем разом із позовною заявою, а також не надав можливості позивачу надати та висловити свої аргументи і заперечення щодо доводів відповідача про неповажність наведених у позовній заяві причин такого пропуску. Матеріали справи не містять процесуальних рішень щодо надання можливості позивачу скористатися правом подати заяву, в якій би пропонувалося судом вказати інші причини поважності пропуску строку звернення до суду.

Беручи до уваги наведене, Верховний Суд констатував, що суд першої інстанції, застосовуючи частину третю статті 123 та пункт 8 частини першої статті 240 КАС України, неправомірно залишив позовну заяву без розгляду, допустивши при цьому порушення вимог частини першої статті 123, статті 169 та частини тринадцятої статті 171 КАС України та не залишивши позовну заяву без руху із зазначенням недоліків, які необхідно усунути, чим не надав позивачу можливості повідомити про інші причини поважності пропуску строку звернення до суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Таким чином, підставою для скасування Верховним Судом рішень судів попередніх інстанцій стало порушення ними процесуальних вимог КАС України у вигляді ненадання позивачу можливості надати та висловити свої аргументи і заперечення щодо доводів відповідача про неповажність наведених у позовній заяві причин пропуску строку звернення до суду шляхом залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі.

Враховуючи наведене, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзацом першим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Отже, в силу вищенаведених норм КАС України слідує, що оскарження особою до суду наказів, пов`язаних з проходженням військової служби, здійснюється протягом місячного строку з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.

Оскільки початок строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з`ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, позивач зазначив, що зі змістом наказу від 05.11.2019 № 41 він не був ознайомлений, оскільки останній був наданий лише на запит адвоката листом 12.03.2020.

Водночас, суд зауважує, що наявними в матеріалах доказами підтверджується, що позивач особисто ознайомився з актом службового розслідування №1/12/13/75, про що свідчить його особистий підпис на останньому аркуші вказаного акта, датованого 05.11.2019, а також особисто ознайомився з наказом начальника інституту №121 від 05.11.2019 про результати службового розслідування, про що свідчить його особистий підпис від 05.11.2019, та отримав витяг з наказу начальника інституту від 05.11.2019 №226 про відрахування з військового інституту та звільнення зі Збройних Сил України.

Окрім цього, з рапорту позивача від 05.11.2019 вбачається, що останній відмовився від проходження служби на солдатських, сержантських посадах в Збройних Силах України після відрахування з інституту. Просив направлення на облік до Солом`янського РВК м. Києва.

Рапортом від 05.11.2019 позивачем також підтверджено отримання після відрахування з інституту витягу з наказу №226 від 05.11.2019, припису №1/53/1557 від 05.11.2019, атестату та додатку до атестату про повну середню освіту; облікової послужної картки до військового квитка.

Наведене свідчить про те, що позивач дізнався про відрахування з інституту 05.11.2019, що і слід вважати початком обчислення строку звернення до суду. Отже, позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про оскарження спірних наказів без зайвих зволікань.

Також суд зауважує, що направлення адвокатських запитів з метою збирання доказів не може бути підставою для штучного збільшення строку звернення до суду порівняно зі встановленим КАС України, оскільки позивач не був позбавлений можливості одночасно із зверненням до суду подати клопотання про витребування доказів, необхідних для розгляду справи.

Посилання позивача на введення в дію карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), є непереконливими, оскільки Закон України від 30.03.2020 № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» введено в дію 02.04.2020, тобто вже після спливу строку на звернення до суду.

Суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09 грудня 2021 року у справі №9901/241/21, проаналізувавши положення частини п`ятої статті 122 КАС України, дійшла висновку, що нею встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби, однак такі не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.

У постанові від 10.11.2022 у справі №990/115/22 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 107354803) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення Європейського суду з прав людини у справі Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Водночас, навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (рішення Європейського суду з прав людини у справі Олександр Шевченко проти України, п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.

За висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі "Хаджіанастасіу проти Греції", пункти 32-37).

При цьому очікується, що заявник продемонструє уважне ставлення до дотримання процесуальних вимог національного законодавства, наприклад до строків для подання адміністративного позову (рішення Європейського суду з прав людини від 7 вересня 1999 року у справі "Йодко против Литви (Jodko v. Lithuania).

Таким чином, суд констатує, що звернувшись до суду з позовом у цій справі у травні 2020 року, позивач пропустив встановлений КАС України місячний строк, а підстави для поновлення відповідного строку, наведені у позовній заяві, суд визнає необґрунтованими.

Положеннями статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

При цьому, відповідно до частин тринадцятої-п`ятнадцятої статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

З урахуванням викладеного, суд констатує недотримання позивачем місячного строку звернення до суду з позовною заявою, внаслідок чого вона підлягає залишенню без руху, а позивачем у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 171, 179, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Прийняти адміністративну справу до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Дудіна С. О.

Справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

2. Визнати неповажними підстави для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, вказані у позовній заяві.

3. Позовну заяву залишити без руху.

4. Протягом п`яти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.

5. Роз`яснити учасникам справи про можливість отримання інформації по справі, що розглядається, на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/.

6. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

7. У зв`язку з відсутністю у суді можливості друкування документів, які надходять через підсистему "Електронний Суд" чи на офіційну електронну адресу суду, документи до суду направляти засобами поштового зв`язку або нарочно у паперовому вигляді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Суддя Дудін С.О.