Решение № 114495460, 19.10.2023, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/1143/23

Провадження № 2/675/455/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" жовтня 2023 р. м.Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі : головуючого -

судді Демчука П.В.

за участю секретаря судового засідання Григор`євої О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізяславі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» про визнання недійсним договору та надання коштів у позику,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 14.07.2023 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» про визнання недійсним договору та надання коштів у позику.

Позивачка в своїх позовних вимогах посилається на те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб 03.08.2005 року. Під час перебування у шлюбі позивачем та відповідачем набуто у власність автомобіль легковий ВАЗ 21102, номер державної реєстрації НОМЕР_1 . У червні 2023 року ОСОБА_1 стало відомо, що вказаний вище транспортний засіб є об`єктом обтяження на підставі договору про надання коштів у позику № 6224824 від 22 грудня 2021 року укладеного між ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» та ОСОБА_2 .

Таким чином, з огляду на те, що договір про надання коштів у позику № 6224824 від 22 грудня 2021 року укладений ОСОБА_2 без письмової згоди ОСОБА_1 та виходить за межі дрібного побутового, оскільки стосується спільного майна подружжя, а саме транспортного засобу, що є об`єктом обтяження за даним договором, єдиним способом, який може забезпечити належним чином усі права та інтереси позивача, є визнання недійсним даного договору у судовому порядку.

Окрім того, відмова у скасуванні обтяження на автомобіль легковий ВАЗ 21102, номер державної реєстрації НОМЕР_1 призведе звернення стягнення на авто в рамках відповідного виконавчого провадження щодо стягнення грошових коштів за договором позики, що стане наслідком позбавлення позивача 50 % права власності стосовно вказаного вище транспортного засобу, який належить подружжю на праві спільної сумісної власності.

В зв`язку з вищезазначеним, позивачка просить визнати недійсним договір про надання коштів у позику № 6224824 від 22 грудня 2021 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» та ОСОБА_2 та виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомості про обтяження № 30304008 від 03 лютого 2023 року щодо автомобіля легкового ВАЗ 21102, номер державної реєстрації НОМЕР_1 .

Ухвалою судді від 31.07.2023 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання у даній справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Позивачка у поданій до суду позовній заяві просила слухати справу за її відсутності.

Представник відповідача ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» на адресу суду надіслав додаткові пояснення у справі, в якій просить у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити. Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибув, відзив на позов не надіслав.

Відтак, суд вважає за можливе провести розгляд даної справи по суті за відсутності учасників справи.

Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши думку сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і не підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

В судовому засіданні встановлено, що між ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет», як кредитодавцем, та відповідачем ОСОБА_2 , як позичальником, укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 6224827 від 22.12.2021 року, відповідно до якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в кредит у сумі 93800.00 грн., для власних потреб на умовах строковості, зворотності, платності, у безготівковій формі шляхом перерахування коштів з поточного рахунку кредитодавця на рахунок позичальника або іншого отримувача, зазначений у додатку №2, який є невід`ємною частиною цього договору, а позичальник зобов`язується своєчасно погашати кредит, сплачувати фіксовану процентну ставку за користування кредитом із розрахунку - 28.00 % річних від суми заборгованості та виконувати інші зобов`язання згідно цього договору. Дата перерахування суми кредиту на рахунок, вказаний позичальником у додатку №2, є датою початку дії цього договору. Дата остаточного повернення кредиту до "15.12.2025" р.

Згідно додатку № 1 до договору сума кредиту складає 93800,00 грн., строк кредиту 48 міс., процент за користування 28,00 відсотків, дата надання кредиту 22.12.2021 року, дата закінчення дії договору 15.12.2025 року.

Згідно додатку № 2 до договору № 6224824, наявна заява позичальника ОСОБА_2 про перерахування належної суми кредиту за зазначеними реквізитами.

Згідно додатку № 3 до договору № 6224824 наявні реквізити для перерахування коштів на поточний рахунок кредитодавця для погашення кредиту, процентів та сплати інших платежів.

03 серпня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, про що Чорноострівською селищною радою Хмельницького району Хмельницької області складено відповідний актовий запис за № 16, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим Чорноострівською селищною радою Хмельницького району Хмельницької області 03 серпня 2005 року.

Згідно розширеного витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 84767600, виданого 28.06.2023 року регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Хмельницькій області заборонено відчужувати автомобіль легковий ВАЗ 21102 д.н.з. НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 256 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду а також: усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Стаття 63 СК України передбачає, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено за домовленістю між ними. Відповідно до частини другої статті 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя, однак дружина або чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Згідно з частиною третьою статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Частиною 4 статті 65 СК України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

За змістом статті 31 ЦК України правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість.

Згідно зі статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 6, 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із статтями 1046, 1047 ЦК України договір позики за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2020 року у справі № 522/16362/16-ц (провадження № 61-47310св18) вказано, що «для укладення договору позики (за яким позичальником виступає один з подружжя) отримання згоди другого з подружжя не потрібне, оскільки цей правочин не стосується спільного майна подружжя. До того, як позикодавець надасть кошти позичальникові (дружині або чоловікові), в останнього немає права власності на це майно, воно виникає лише після одержання грошових коштів. Таким чином, той з подружжя, хто укладає договір позики (позичає кошти), не розпоряджається спільним майном подружжя, він стає учасником зобов`язальних правовідносин».

Відповідно до вимог частини 1 статті 215 ЦК України та згідно роз`яснень пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ та визнання правочинів недійсним» від 06.11.2009 року, правочин може бути визнаний недійсним лише на підставах, визначених законом, та з застосуванням наслідків недійсності передбачених законом. Підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчинила правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має буті спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхні малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За таких обставин положення частина 2 статті 65 СК України до спірних договорів позики застосовуватись не можуть, оскільки вони не покладають на позивача жодних обов`язків по їх виконанню, з урахуванням також того, що інформації по використанню позичених коштів в інтересах сім`ї матеріали справи не містять.

При укладенні кредитного договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно положень даної статті договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положення ст. 638 ЦК України визначають, що договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду договору, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до. ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до чинного законодавства, договір вважається укладеним, якщо сторони досягли всіх істотних умов за договором. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Під час укладення кредитного договору між позивачем та відповідачем було досягнуто згоди по всіма істотними умовам договору, про що свідчить власноручний підпис позивача.

Відповідно до чинного законодавства, договір вважається укладеним, якщо сторони досягли всіх істотних умов за договором. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги про визнання недійсним договору та надання коштів у позику не ґрунтуються на вимогах закону, а тому в їх задоволенні слід відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 5, 60, 22, 203, 607, 627, 629, 632, 651, 1051, 1054, 1057-1 ЦК України, ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» про визнання недійсним договору та надання коштів у позику відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.В.Демчук