Решение № 114487113, 23.10.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2023 рокусправа № 380/15807/23

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить

- визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області оформити та видати паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 14.07.2023 відкрите спрощене провадження у справі без виклику сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка та її донька звернулися до відповідача із заявою про оформлення і видачу дитині паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ. Повідомлено, що у зв`язку з релігійними переконаннями позивачкою та її донькою повідомлено відповідача про відмову від оформлення і отримання паспорта у формі пластикової ID-картки з безконтактним електронним носієм інформації та ненадання згоди на обробку персональних даних. До заяви долучили необхідні документи. За результатами розгляду заяви відповідачем відмовлено у видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року. Відтак позивачка звернулася до суду із цим позовом в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 та посилаючись на висновки Постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року в зразковій справі №806/3265/17, просить суд задовольнити позов.

Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що справа №380/15807/23 не відповідає ознакам типової справи для даної Зразкової Справи, і не підлягає шаблонному розгляду. Стверджує: «Предметом розгляду Зразкової Справи є порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних, оскільки побоюється у зв`язку зі своїми переконаннями настання «тяжких» негативних наслідків в результаті майбутнього внесення персональних даних до Єдиного державного демографічного реєстру (далі - ЄДДР) та присвоєння Унікального номеру запису в Реєстрі (далі - УНЗР). Однак, альтернативний вибір позивач вже зробила, оформивши паспорт громадянина України для виїзду за кордон своїй дочці, надавши при цьому згоду на обробку персональних даних засобами ЄДДР, і УНЗР у Реєстрі відносно ОСОБА_2 вже сформовано (20080607-01646), який не змінюється при наступних операціях у Реєстрі, а тому побоювання позивача, що внесення персональних даних при оформленні паспорта громадянина України у вигляді ID-картки дочці спричинить шкоду її приватному життю є необґрунтованими та очевидно надуманими. Позивач стверджує, що її звернення зводиться до відмови від внесення відомостей до ЄДДР та присвоєння УНЗР, однак при розгляді Зразкової Справи Велика Палата Верховного Суду захистила саме реальні побоювання громадян, які відмовляються від надання згоди на обробку персональних даних до ЄДДР «у зв`язку з побоюванням настання негативних наслідків цифрових ідентифікаторів у виді УНЗР» з огляду виключно на релігійні переконання. Відмова від обробки персональних даних у цьому випадку не може мати часткового характеру, так громадянин не може погодитись на часткову обробку інформації (наприклад дозволити обробку лише імені, а не по-батькові тощо), чи надавати згоду на обробку лише у випадку, коли мета обробки задовольняє його певні естетичні смаки чи приватні інтереси, якщо не йде мова про чутливі фактори втручання в особисте життя людини, які можна прирівняти до непосильного для неї тягаря. У мотивувальній частині Зразкового рішення зазначено, що документування паспортними документами має досягатися «без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря». Позивач жодним чином не обґрунтовує, яким чином оформлення такого ж паспорта засобами Єдиного державного демографічного реєстру, впливає на її релігійні переконання чи втручання держави в її приватне та сімейне життя, тобто виникає питання чи справді є оформлення паспорта громадянина України у вигляді ID-картки для особи «надмірним тягарем», на що наголошено в Зразковій Сплаві, з огляду на те, що особою вже оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон дочці ОСОБА_2 та позивачу ОСОБА_1 , виданих засобами Єдиного державного демографічного реєстру (біометричні закордонні паспорти)…».

Позивачка надіслала суду відповідь на відзив, у якому зазначила: «… вказівка відповідача, що під час оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон я надала згоду на обробку персональних даних своєї дитини, їй вже присвоєно унікальний номер запису у реєстрі (УНЗР), видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон, у зв`язку з чим право на паспорт громадянина України зразка 1994 року не порушується, є невірною, оскільки право на отримання паспорта для виїзду за кордон не стосуються цієї справи. Крім того, строк дії паспорта громадянина України для виїзду за кордон дитини закінчився (копія паспорта дитини додається), тому правовідносин між мною як суб`єктом персональних даних (органами ДМС України) припинились, у т.ч. у зв`язку з закінченням можливості користування ним на майбутні строки або періоди, оскільки строк його дії вичерпано, а тому і вичерпано строк зберігання персональних даних, шо не суперечить п.1 ч.1 ст. 15 Закону України «Про захист персональних даних», за якою персональні дані підлягають видаленню та знищенню у разі закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб`єкта персональних даних на обробку цих даних або законом. … За постановою КМУ №302 від 25.03.2015 (п. 2 Додатку 2), за Законом про ЄДДР (ст. 7) безконтактний електронний носій паспорта громадянина України у вигляді пластикової картки типу ID-1 містить відцифровані персональні дані особи, які, до речі, вносяться до Єдиного державного демографічного реєстру, а тому передача цих даних повинна здійснюватися на вимогах закону та за моєю згодою. Враховуючи, що ні я, ні дитина не надавали згоду на збір та обробку персональних даних з, використання засобів Єдиного державного демографічного реєстру з метою обробки її персональних даних - є незаконною дією, яка порушує мої права. Прошу звернути увагу на положення ст. 8 Конвенції про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифіковану Законом України від 06.07.2010 №2438-УІ (пункти а, в, с), яка теж порушується органами міграційної служби, за якою особі надається право з`ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, отримувати підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі, вимагати їх виправлення та знищення, якщо вони оброблялись всупереч положенням внутрішнього законодавства....».

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , а її матір`ю є ОСОБА_1

Позивачка, ОСОБА_1 та її неповнолітня донька, ОСОБА_2 , звернулися до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області із заявою від 30.05.2023, у якій просили оформити та видати паспорт зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки.

Відповідач листом № В-436/6/4601-23/4650/7158-23 від 13.06.2023 відмовив позивачці у виготовленні її неповнолітній доньці паспорта громадянина України у формі книжечки, оскільки оформлення такого виду паспорта припинено в 2016 році. Також зазначив, що відповідно до п. 3 Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 червня 2019 року № 456, оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України особі, яка досягла 16-річного віку на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто; особі, яка досягла 16-річного віку та яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною на підставі заяви одного із батьків.

Позивачка не погоджується з такими діями відповідача, вважає їх протиправними, відтак звернулася до суду за захистом порушеного права.

Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.

Частиною другоюстатті 19 Конституції Українивизначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до частини другоїстатті 32 Конституції Українине допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначенихзаконом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно з частиною першоюстатті 92 Конституції України, виключно законами України, зокрема, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи визначеноЗаконом України від 20 листопада 2012 № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»(далі - Закон № 5492-VI)(далі - у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом частини першоїстатті 4 Закону № 5492-VIЄдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цимЗакономінформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованихКонституцією Українисвободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цимЗакономдокументів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Відповідно до частини першоїстатті 13 Закону № 5492-VIдокументами, оформлення яких встановлено цимЗакономіз застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення, є документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, яким є, зокрема, паспорт громадянина України.

За приписами частини третьоїстатті 13 Закону № 5492-VIпаспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

Згідно з частинами першою, другоюстатті 21 Закону № 5492-VIпаспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини четвертоїстатті 21 Закону № 5492-VIпаспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначено у частині сьомійстатті 21 Закону № 5492-VI, відповідно до якої такий містить, зокрема, унікальний номер запису в Реєстрі; відцифрований образ обличчя особи; відцифрований підпис особи.

Відповідно до пунктів 1, 2, Положення про паспорт громадянина України, затвердженимпостановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII(далі - Положення № 2503-XII) (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України.

Паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Згідно з пунктами 12, 13 Положення № 2503-ХІІ видача та обмін паспорта провадиться у місячний термін за місцем постійного проживання громадянина.

Для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35 х 45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

25 березня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України» (далі - Постанова № 302).

26 жовтня 2016 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 745 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302» (по тексту - Постанова № 745), яка набрала чинності з 01 листопада 2016 року, і з цієї ж дати паспорт громадянина України оформляється у формі картки з безконтактним електронним носієм з використанням бланка, затвердженого Постановою № 302.

Згідно з підпунктом 1 пункту 7 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою № 302 (у редакції постанови Уряду № 745), оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Пунктом 131 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою № 302 (у тій же редакції) також передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація, зокрема, як: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи. Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 398внесено зміни до пункту 3 Постанови № 302 (далі - Постанова № 398), доповнивши його абзацом такого змісту: «Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.».

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року № 456 «Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України»(далі - Тимчасовий порядок № 456), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 червня 2019 року за №620/33591, відповідно до абзацу 5 пункту 3 Постанови № 302 та Постанови № 398 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України.

Згідно з пунктом 1 Тимчасового порядку № 456 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до Постанови № 302, Постанови № 398, Положення №2503-XII, визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 2 Тимчасового порядку № 456 паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року № 353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України».

Пунктом 3 Тимчасового порядку передбачено, що оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України (далі - територіальні підрозділи ДМС), зокрема, особі, яка досягла 16-річного віку,- на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України (далі - заява) за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто.

За приписами пунктів 4, 5 Тимчасового порядку № 456, оформлення і видача паспорта здійснюються протягом 30 календарних днів з дня подання особою до територіального підрозділу ДМС заяви та документів для оформлення і видачі паспорта. Заява та документи для оформлення і видачі паспорта (у тому числі для вклеювання фотокартки) подаються заявником до територіального підрозділу ДМС за зареєстрованим місцем проживання особи.

Позивачка посилається на наявність у ОСОБА_2 релігійних переконань, що перешкоджають надання нею згоди на зберігання персональних даних та посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року в зразковій справі № 806/3265/17, просить задовольнити позов.

Відповідач, заперечуючи наявність ознак типової справи у справі №380/15807/23, визначених постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року в зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) стверджує, що 04.07.2017 за добровільним волевиявленням ОСОБА_1 як законний представник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до ГУ ДМС України у Львівській області для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон (біометричного). Позивачем було подано заяву-анкету для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру від 04.07.2017 № 5939865, яка є одночасно згодою на обробку персональних даних засобами Єдиного державного демографічного реєстру України. Тобто альтернативний вибір позивач вже зробила, оформивши паспорт громадянина України для виїзду за кордон своїй дочці, надавши при цьому згоду на обробку персональних даних засобами ЄДДР, і УНЗР у Реєстрі відносно ОСОБА_2 вже сформовано (20080607-01646), який не змінюється при наступних операціях у Реєстрі, а тому побоювання позивача, що внесення персональних даних при оформленні паспорта громадянина України у вигляді ID-картки дочці спричинить шкоду її приватному життю є необґрунтованими та очевидно надуманими.

Із приводу зазначеного, суд зауважує, що ОСОБА_1 як законний представник своєї доньки 04.07.2017 надала згоду на обробку її персональних даних.

Разом із тим у матеріалах справи міститься свідоцтво про хрещення ОСОБА_2 датоване 07.06.2019.

Відтак суд погоджується, що ОСОБА_2 після навернення у віру із 2019 року може мати певні релігійні переконання, що перешкоджають їй особисто надати згоду на обробку її персональних даних, з урахуванням припинення дії закордонного паспорта (31.07.2017 ІНФОРМАЦІЯ_2 ), оформленого за заявою її матері.

Враховуючи наведене, суд вважає, що до даної справи належить застосувати постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року в зразковій справі № 806/3265/17.

В означеному рішенні Велика Палата Верховного Суду констатувала, що нормиЗакону №5492-VIна відміну від норм Положення № 2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимогстатті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне імя, що становить порушення ст. 8 Конвенції. На переконання Великої Палати Верховного Суду, позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Щодо твердження відповідача про відсутність у ОСОБА_2 права на звернення із заявою про отримання паспорта-книжечки до досягнення 16 років, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17.05.2023 у справі №420/12574/21 , а саме:

«… Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, визнали правомірною зазначену відмову Київського районного відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області щодо оформлення та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у вигляді книжечки, зазначивши на момент звернення із відповідною заявою ОСОБА_2 ще не було досягнуто 16-річного віку.

Звідси слідує, що у межах вирішення цієї адміністративної справи спірним питанням є також питання віку, з якого має видаватися паспорт у формі книжечки, ураховуючи приписистатті 21 Закон № 5492-VI, якими встановлено обов`язок громадянина України який досяг 14-річного віку отримати паспорт громадянина України, а приписами Положення № 2503-ХІІ передбачено отримання паспорта з 16-річного віку.

У такому зв`язку колегія суддів зауважує, що зазначене питання було предметом дослідження Верховним Судом у постанові від 18 листопада 2021 року у справі №420/4049/20, на яку посилається ОСОБА_1 на обґрунтування підстави касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертоїстатті 328 КАС України.

У вказанійпостанові Верховний Судвиснував, що Тимчасовий порядок № 456 також визначає шістнадцятирічний вік для оформлення та видачі паспорта.

Частинами другою, третьоюстатті 7 КАС Українипередбачено, що суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначеніКонституцієюта законами України.

У разі невідповідності правового актаКонституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відтак, за висновком Суду, до спірних правовідносин підлягають застосуванню нормиЗакону № 5492-VI, який має вищу юридичну силу, ніж Положення № 2503-ХІІ та Тимчасовий порядок.

Окрім того, Верховним Судом наголошено на імперативності приписівЗакону № 5492-VI, адже ними встановлено обов`язок кожного громадянина України, який досяг 14-річного віку отримати паспорт громадянина України.

Також окрему увагу Верховний Суд у ційпостановізвернув на те, що відповідно до частини першоїстатті 21 Закону №5492-VIпаспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Тому, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що, в свою чергу, може створювати перешкоди у реалізації позивачкою своїх громадянських прав.

У подальшому, аналогічна правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 420/5353/20…».

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у наведених постановах, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про захисту порушеного права шляхом зобов`язання відповідача оформити та видати ОСОБА_2 паспорт у формі книжечки у зв`язку з досягненням нею чотирнадцятирічного віку.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на постанову ВС у справі № 380/5977/21, оскільки обставини справи відрізняються від тієї, що розглядається судом.

Згідно із ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 , поданого в інтересах ОСОБА_2 .

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області щодо відмови 13.06.2023 в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року ОСОБА_2 .

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області (ЄДРПОУ 37831493, адреса : 79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11) оформити та видати ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяМорська Галина Михайлівна