Решение № 114459029, 20.10.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2023 року Справа № 160/19557/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

04.08.2023 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради щодо відмови у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам - дитині ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 -молодшій донці ОСОБА_1 , та щодо прийняття рішення про утримання надміру виплачених сум допомог - нарахування боргу в розмірі 24 000 грн;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради надати дитині ОСОБА_2 , 08 листопада 2022 - молодшій донці ОСОБА_1 допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам, визначену Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що позивач 12.05.2015 переїхала у м.Дніпро і зареєструвалась як внутрішньо переміщена особа. До цього позивач була зареєстрована і проживала у Луганській області. 14 листопада 2022 року позивач отримала довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на ОСОБА_2 , та звернулась із заявою про призначення допомоги на проживання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №332 від 20.03.2022 «Про деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам». Так, до 23 червня 2023 року позивач отримувала допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам. Проте, листом від 26.06.2023 було повідомлено, що з 23.06.2023 виплати призупинені: «до з`ясування». Додатково повідомлено, що позивач не має права на виплати, оскільки це не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року № 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам». Крім того, зазначено, що оскільки дитина народжена після 24.02.2022р. має право тільки на отримання довідки про взяття на облік ВПО. Також відповідач зазначив, що станом на 01 березня 2022 року позивач не отримувала щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг; повторно не переміщалася з тимчасово окупованої російською федерацією території України, територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, після 24 лютого 2022 року; не надавала акту від органів місцевого самоврядування про факт пошкодження/знищення нерухомого майна внаслідок бойових дій . терористичних актів , диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації. Оскільки станом на 23.06.2023 у позивача виявлено борг, то прийнято рішення про утримання надміру виплачених сум допомог, де зазначено, що сума переплати, яка утворилася з 01.11.2022 року по 30.06.2023 рік в розмірі 24 000 грн., який необхідно повернути. Вважаючи дії відповідача протиправними та такими, що порушують права позивача, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2023 року відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 25.08.2023 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

24.08.2023 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, просить у їх задоволенні відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що відповідно до п.1 Порядку №332, цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Пунктом 2 Порядку № 332 (в редакції від 20.10.2022) передбачено, що Допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території російською федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми "єПідтримка", затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204. Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин, для отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у відповідності до Порядку № 332 позивачем мало бути дотримано наступних умов: отримувати щомісячну адресну допомогу внутрішньо перемішеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг станом на 24.02.2022, або бути облікованою на території, включеній у Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 року №204-р «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка», на яке міститься посилання в п.2 Порядку №332 або переміщеним з такої території. Починаючи з травня 2022 р. допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території російською федерацією території України, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також внутрішньо переміщеним особам, у яких житло зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження і які подали до 20 травня 2022 р. заявку на відшкодування відповідних втрат, зокрема засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, або за умови подання документального підтвердження від органів місцевого самоврядування факту пошкодження/знищення нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації. Позивач повторно не переміщалась з тимчасово окупованої російською федерацією території України, не надала до Управління акт про факт пошкодження/знищення нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації. Враховуючи вищевикладене, вважаємо правомірні дії Управління, щодо припинення нарахування допомоги на проживання дитині позивача (Стефанії 2022 р.н.) та вимогу щодо повернення надміру отриманих коштів зазначеної допомоги.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно ізст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що 12 травня 2015 року ОСОБА_1 взята на облік як внутрішню переміщена особа.

Згідно з довідкою від 14.11.2022 №1216-5002320064 ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місто Павлоград, Дніпропетровська обл., - свідоцтво про НОМЕР_1 ) взята на облік як ВПО (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ); фактичне місце проживання/перебування: ( АДРЕСА_2 ).

Відомості про законного представника, що супроводжує малолітню дитину: ОСОБА_1 .

Як зазначає позивач і не заперечується відповідачем, 17.11.2022 року ОСОБА_1 звернулась до Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради із заявою про призначення допомоги при народженні дитини ( ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 ) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року № 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам».

Так, відповідачем було призначено доньці ОСОБА_1 - ОСОБА_2 грошову допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» №332 від 20.03.2022 за період 01.11.2022 по 30.06.2023 у розмірі 3000,00 грн. в місяць.

Відповідно до рішення від 23.06.2023 ОСОБА_1 припинено з 23.06.2023 виплату грошової допомоги на проживання ВПО, що передбачена Порядком №332.

Листом від 26.06.2023 за №778/08 Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради повідомлено позивача, про наступне:

«14.11.2022р. позивач отримала довідку на ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 №1216-5002320064 від 14.11.2022р., та подала заяву про призначення допомоги на проживання відповідно до постанови Кабінет Міністрів України №332 від 20.03.2022 «Деякі питання виплати допомоги па проживання внутрішньо переміщеним особам». Виплати в Єдиній інформаційній системі соціальної служби автоматично нараховані, але при перевірці права на допомогу, 23.06.2023р. призупинені з причини: «до з`ясування». Додатково виявлено, що позивач не маєте права виплати, оскільки це не відповідає вимогам Постанови.

А саме, допомога не надається ВПО, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 p., крім осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та осіб, які повторно перемістилися з тимчасово окупованої російською федерацій території України, територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасових окупованих російською федерацією, після 24 лютого 2022 року. Починаючи травня 2022 р. допомога надається внутрішньо перемішеним особам, як перемістилися з тимчасово окупованої російською федерацією території України, територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово російською федерацією, а також внутрішньо переміщеним особам, у яких житло зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження і які подали до 20 травня 2022 р. заявку на відшкодування відповідних витрат, зокрема засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, або за умови подання документального підтвердження від органів місцевого самоврядування факту пошкодження/знищення нерухомого майна внаслідок бойових .дій, терористичних актів, диверсій, спричиненій військовою агресією російською федерацією. Окремо зазначаємо, що згідно довідки ВПО та Єдиної інформаційної бази даних ВПО Ви станом на 01.03.2022р. повторно не перемішалися тимчасово окупованої російською федерацією території України, територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, після 24 лютого 2022 року; не надавали акту від органі місцевого самоврядування про факт пошкодження/знищення, нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації.

Враховуючи вищевикладене, Ваша дитина, народжена після 24.02.2022р. має право лише на отримання довідки про взяття на облік ВПО.

Відповідно до п. 11 Постанови у разі неправомірного або повторного отримання внутрішньо переміщеною особою допомоги на проживання т певний період суми виплаченої допомоги повертаються особою добровільно або за вимогою органу соціального захисту населення. Станом на 23.06.2023р. у Вас виявлено борг в розмірі 24000грн., який необхідно повернути до державного бюджету України.».

Вважаючи протиправними дії щодо припинення виплати грошової допомоги на проживання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» №332 від 20.03.2022 та утримання надмірно сплачених коштів, позивач звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706 (далі - Закон №1706) внутрішньо переміщеною особою (ВПО) є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Статтею 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Відповідно до ст. 2 Закону №1706 Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1706 факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік ВПО, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 Закону №1706.

Механізм надання допомоги на проживання ВПО (надалі - допомога) визначений Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою КМУ від 20 березня 2022 року № 332 (надалі - Порядок № 332).

Відповідно до п. 1 Порядку №332, цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (надалі - допомога).

Пунктом 2 Порядку №332 передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженому Розпорядженням КМУ від 06.03.2022 №204.

Згідно із п. 3 Порядку №332 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), допомога надається щомісячно з місяця звернення на період введення воєнного стану та одного місяця після його припинення чи скасування на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень. Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням та дати припинення чи скасування воєнного стану. Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 14 квітня 2022 року, надається починаючи з березня 2022 року.

Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 01.03.2022 отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до Постанови №505. Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється.

Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р. у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункті 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави вважати, що допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24.02.2022 у регіонах, що включені до переліку, зазначеному в абз. 1 п. 2 цього Порядку (тимчасово окуповані російською федерацією території України), а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженому Розпорядженням КМУ від 06.03.2022 №204.

Позивач до 24.02.2022 обліковувалась як внутрішньо переміщена особа у відповідача, (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ); фактичне місце проживання/перебування: ( АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 ).

Луганська область входить до Переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженого розпорядженням КМУ від 06.03.2022 №204-р.

Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_1 станом на 24.02.2022 обліковувалась на території, що включена до відповідного переліку територій, на яких ведуться бойові дії.

Відповідно до абз.5 п.6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509 (далі - Порядок №509) довідку отримує кожна дитина, в тому числі та, що прибула без супроводження батьків, законного представника, а також дитина, яка народилася у внутрішньо переміщеної особи.

Як було встановлено судом, 17.11.2022 року ОСОБА_1 звернулась до Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради із заявою про призначення допомоги при народженні дитини ( ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 ) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року № 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам».

З відповіді відповідача про припинення виплати допомоги на проживання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №332 від 20.03.2022, вбачається, що підставою утримання з позивача адресної допомоги, нарахованої відповідно до Порядку №332, за період з 01.11.2022 по 30.06.2023 фактично слугувало те, що в період з 24.02.2022 вона повторно не переміщалась.

Водночас, як підтверджено матеріалами справи, позивач є внутрішньо переміщеною особою з м. Луганськ, і знаходилася на обліку у відповідача з 12.05.2015.

Суд вказує, що положеннями Порядку №332 не передбачено такої підстави для відмови у призначені допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, як відсутність нового (повторного) переміщення.

Чинними нормами права, а саме положеннями пункту 3 Порядку №332 передбачено заборону лише на призначення та надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24.02.2022 у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абз. 1 п. 2 цього Порядку.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до ч. 7 статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно із пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

З огляду на викладене, з урахуванням перебування позивача станом на 24.02.2022 на обліку, як внутрішньо переміщеної особи у регіоні, що включений до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку №332, зважаючи, що новонароджена донька ОСОБА_1 - ОСОБА_2 має статус внутрішньо переміщеної особи, а нормами Порядку №332 передбачено виплату допомоги на дітей ВПО у розмірі 3000,00 грн., суд доходить висновку, що припинення випалити такої допомоги є протиправною.

Тому беручи до уваги необхідність захисту прав та інтересів дитини, яка є громадянином України, народженій у внутрішньо переміщених осіб після переміщення у м. Павлоград, суд доходить висновку про визнання протиправними дії Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради щодо припинення виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам - дитині ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - молодшій донці ОСОБА_1 .

З огляду на вищенаведене, рішення Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради про утримання надміру виплачених сум допомоги від 23.06.2023 щодо нарахування боргу в розмірі 24 000 грн, є також протиправним, оскільки такі кошти підлягають поверненню лише у разі якщо таке нарахування та виплата відбувалися протиправно, що спростовується доводами позивача та письмовими доказами наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин, суд доходить висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача буде зобов`язання Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради поновити з 01.11.2022 року виплату допомоги на проживання неповнолітній дитині доньці ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , відповідно до пункту 3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332, з урахуванням, з урахуванням виплачених сум.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд доходить висновку, що бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати пенсії відповідно до наданої довідки вчинені всупереч Конституції України та чинному законодавству України, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1073,60 грн., що документально підтверджується квитанцією №0.0.3126784120.1 від 01.08.2023 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1073,60 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47,72-77, 94, 122, 132, 134, 139, 193, 241-246,250,251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради (51400, м.Павлоград, вул.Центральна, буд.47, код ЄДРПОУ 03192170) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради щодо припинення виплати неповнолітній дитині ОСОБА_1 - ОСОБА_2 допомоги на проживання, яка передбачена Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року №332.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради від 23.06.2023 про утримання з ОСОБА_1 надміру виплачених сум допомог в розмірі 24 000 грн.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради поновити з 01.11.2022 року виплату допомоги на проживання неповнолітній дитині доньці ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , відповідно до пункту 3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332, з урахуванням, з урахуванням виплачених сум.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради (51400, м.Павлоград, вул.Центральна, буд.47, код ЄДРПОУ 03192170) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець