Решение № 1144483, 08.11.2007, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.11.2007 Справа № 13/482-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства "Феодосійський морський торгівельний порт"

до Державного підприємства "Скадовський морський торговий порт"

за участі представників сторін:

від позивача –Павлова В.О. (юрисконсульта),

від відповідача –Михайлової Л.Д. (юрисконсульта),

про стягнення заборгованості в розмірі 107863,01 грн,

в с т а н о в и в:

Відповідно до позовної заяви заявлені вимоги ґрунтуються на невиконанні відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором № 20 від 12 лютого 2003 року щодо повернення безвідсоткової тимчасової фінансової допомоги, у зв’язку з чим виникла заборгованість за основним зобов’язанням в розмірі 80000 грн, нарахованих інфляційних в розмірі 16880 грн, нарахованих 3-х відсотків річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі 4583,01 грн, а також нарахованої пені в розмірі 6400 грн.

Відповідачем зазначені вимоги визнаються лише в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 80000 грн, які він просить розстрочити на 6 місяців починаючи з січня 2008 року. В іншій частині позову відповідач, заперечуючи проти позову вказує на домовленість між керівництвом підприємств щодо не нарахування названих сум. При цьому доказів такого не нарахування та відмови позивача від позову в цій частині ним не надано.

Крім викладеного з матеріалів справи слідує, що 12 лютого 2003 року між позивачем та відповідачем, укладено договір № 20 про надання безвідсоткової тимчасової фінансової допомоги в розмірі 80000 грн строком до 1 квітня 2004 року. З урахуванням додаткової угоди від 1 квітня 2004 року погашення зазначеної суми з боку відповідача повинно відбуватися платежами, а саме: в серпні 2005 року –7000 грн; у вересні 2005 р. –30000 грн; в жовтні 2005 р. –43000 грн.

На виконання договірних зобов’язань позивач платіжним дорученням № 796 від 21.02.2002 р. перерахував відповідачу обумовлену суму.

В свою чергу, відповідач взяті на себе зобов’язання не виконав, у зв’язку з чим заборгував названу суму.

Згідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем зазначеної заборгованості суперечить вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим порушені права позивача на підставі статті 20 ГК України підлягають судовому захисту шляхом задоволення позовних вимог в цій частині.

На підставі положень пункту 2.2.3. договору та закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” позивачем нарахована до сплати відповідачу пеня в розмірі 6400 грн.

У відповідності до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. В свою чергу частиною 3 статті 232 того ж Кодексу, встановлено, що вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.

За текстом названого пункту 2.2.3. договору вбачається, що сторонами передбачено, що у разі порушення терміну розрахунку позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Проте, виходячи саме з такого формулювання формули нарахування пені, судом констатується недосягнення згоди між сторонами щодо її нарахування, оскільки не визначено яким чином необхідно застосовувати подвійну облікову ставку НБУ при обрахуванні пені, тобто від якої суми та за який період, у зв’язку з чим в задоволенні позовних вимог щодо нарахування пені слід відмовити.

В зв’язку з несвоєчасною сплатою основного зобов’язання позивачем нараховані інфляційні в розмірі 16880 грн за період з листопада 2005 року по серпень 2007 року та річні в розмірі 4583,01 грн, що відповідає положенням статті 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних та три проценти річних від простроченої суми.

За таких обставин вимоги щодо стягнення інфляційних та річних підлягають задоволенню.

Поряд з цим судом задовольняється клопотання відповідача, з яким погодився представник позивача, про розстрочку виконання судового рішення строком на 6 місяців починаючи з грудня 2007 р.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені частково державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно стягуваній сумі.

На підставі зазначених правових норм та керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

в и р і ш и в :

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з державного підприємства „Скадовський морський торговий порт” (розташованого за адресою: Херсонська область, м. Скадовськ, вул. Пролетарська, 2; розрахунковий рахунок 26007322076008 в Херсонській філії КБ „Приватбанк”, МФО 352479, код 01125703) на користь державного підприємства „Феодосійський морський торгівельний порт” (розташованого за адресою: АР Крим, м. Феодосія, вул. Горького, 14; розрахунковий рахунок 26009301351279 в Феодосійському відділенні „Промінвестбанку”, МФО 324388, код 01125577) –80000 грн основної заборгованості, 16880 грн інфляційних, 4583,01 грн річних, 1014,67 грн державного мита та 111 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, розстрочивши виконання судового рішення на 6 місяців, починаючи з грудня 2007 року, рівнозначними щомісячними сумами в розмірі 17098,11 грн. Видати наказ.

3.В іншій частині позову в задоволенні позовних вимог відмовити.

Дата підпису рішення –9 листопада 2007 року

Суддя М.К. Закурін