Решение № 114355949, 11.10.2023, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

_________________

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.10.2023 Справа № 905/518/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзбут-Постачання»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «VIP Бетон»

про стягнення 1 395 289,05 грн

Суддя Хабарова М.В.

Секретар судового засідання Сухіна В.А.

за участю представників (в режимі відеоконференції):

від позивача Сиротюк Р.В.

від відповідача Бурашнікова О.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 19.09.2023 у справі №905/518/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзбут-Постачання» задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «VIP Бетон» заборгованість у розмірі 783778,77 грн, пеню у розмірі 100484,77 грн, 3% річних у розмірі 28089,93 грн, інфляційні втрати у розмірі 216399,18 грн та судовий збір у розмірі 16931,29 грн; в порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України нараховано до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «VIP Бетон» 3% річних на суму основного боргу, що становить 783778,77 грн за період з 11.03.2023 і до моменту виконання рішення суду за формулою: (СОБ*3*КДП)/КДР/100 = сума процентів річних, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 відсотка річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році.

26.09.2023 на поштову адресу суду від представника позивача Сиротюка Р.В. надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу з відповідача у розмірі 500000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.10.2023 призначено судове засідання з розгляду заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу на 11.10.2023.

10.10.2023 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду заяви та продовження строку для надання заперечень щодо змісту заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки про наявність провадження по справі №905/518/23 дізнався лише 09.09.2023, жодних матеріалів по справі від позивача або від суду не отримував.

Представники сторін в судове засідання 11.10.2023 з`явились в режимі відеоконференції, позивач наполягав на задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, відповідач в свою чергу заперечував проти її задоволення, а також підтримав клопотання про відкладення розгляду заяви, подане 10.10.2023.

Позивач проти клопотання відповідача про відкладення розгляду заяви про стягнення витрат на правничу допомогу заперечив.

За змістом ч.ч. 2-3 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 244 цього Кодексу.

Частиною 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Частиною 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Враховуючи встановлені ст.ст. 221, 244 Господарського процесуального кодексу України скорочені строки розгляду заяв про стягнення витрат на правову допомогу, а також те, що відповідач з`явився у судове засідання та має можливість висловити свої заперечення усно, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду вказаної заяви.

У судовому засіданні 11.10.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд Донецької області

ВСТАНОВИВ:

22.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрзбут-Постачання» (позивач, клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Ревелін Інформейшн Груп» (адвокатське об`єднання) підписано договір про надання правової допомоги №714-22/02/2023, відповідно до п.1.1 якого, клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну (правову/правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Розділом 2 договору про надання правової допомоги визначено обов`язки адвокатського об`єднання, зокрема, представництво у встановленому порядку інтересів клієнта в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах усіх інстанцій із наданням усіх повноважень щодо представництва (без будь-яких процесуальних обмежень), а також будь-яких державних, правоохоронних органах, відділах Державної виконавчої служби України та приватних виконавців, відділеннями та управліннями Пенсійного Фонду України, перед іншими юридичними (приватного та публічного) та фізичними особами щодо підготовки та подання (за особистим підписом партнера та/або адвоката адвокатського об`єднання) від імені клієнта будь-яких листів, запитів, процесуальних документів, позовів, заяв, скарг, клопотань, відзивів, заперечень тощо з метою захисту інтересів клієнта до відповідних судових, державних, правоохоронних органів, інших юридичних (приватного та публічного права) та фізичних осіб (п. 2.1.3 Договору).

Адвокатське об`єднання з метою належного захисту інтересів клієнта має право покласти частину своїх зобов`язань на іншу особу, з якою адвокатське об`єднання укладає окремий договір. У випадку покладання частини своїх зобов`язань на іншу особу, адвокатське об`єднання залишається відповідальним у повному обсязі перед клієнтом за порушення умов даного договору. В даному випадку даний договір є дорученням на укладання договору з адвокатом/ами в інтересах клієнта (п. 2.3 Договору).

Розділом 4 Договору визначена вартість послуг та порядок здійснення розрахунків. Гонорар адвокатського об`єднання за цим договором складається з: вартості наданих послуг (поточне супроводження), що оплачується клієнтом по рахунках-фактурах згідно з тарифною сіткою адвокатського об`єднання (суми всіх виставлених рахунків фактур (п. 4.1.1); гонорар успіху інша частина гонорару, котра оплачується клієнтом на користь адвокатського об`єднання та становить 30% від суми коштів, які будуть стягнуті на користь клієнта за рішенням суду, яке набрало законної сили (п. 4.1.2 Договору).

За результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується уповноваженими представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням юридичної допомоги і її вартість (п. 4.9 Договору).

Договір укладений терміном на 1 рік та набирає чинності з моменту його підписання сторонами (їх уповноваженими представниками) (п. 7.1 Договору).

26.06.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрзбут-Постачання» та Адвокатське об`єднання «Ревелін Інформейшн Груп» на виконання п. 8.1 договору №714-22/02/2023 від 22.02.2023 про надання правової допомоги підписали додаткову угоду №2.

Пунктом 1 угоди встановлено, що сторони погодили викласти п. 4.1.2 договору про надання правової допомоги в наступній редакції: «Гонорар адвокатського об`єднання за комплексний супровід судової справи №905/518/23 за позовом ТОВ «Укрзбут-Постачання» до ТОВ «VIP Бетон» про стягнення заборгованості, пені, 3% річних, інфляційних втрат, у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог становить фіксовано суму у розмірі 500000,00 грн».

Гонорар адвокатського об`єднання повинен бути сплачений клієнтом протягом 60 днів після набрання рішення суду законної сили (п. 2 Додаткової угоди).

Додаткова угода набирає чинності з дати її підписання сторонами (п. 3 Додаткової угоди).

17.04.2023 між Адвокатським об`єднанням «Ревелін Інформейшн Груп» та адвокатом Сиротюком Романом Валерійовичем (надалі - адвокат) укладено договір, відповідно до п. 1.1 якого, адвокатське об`єднання, на підставі звернення клієнта доручає адвокату, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнтам адвокатського об`єднання в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 2.1 адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання вчасно забезпечити адвоката усім необхідним для виконання покладених на нього доручень, передбачених цим договором, в тому числі необхідними документами, для досягнення максимального ефекту при наданні юридичної допомоги клієнту.

Розділом 3 договору визначено права та обов`язки адвоката, а саме, п. 3.1 визначено, що під час здійснення адвокатської діяльності має право вчиняти будь-які дії не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, представництво інтересів клієнта у виконавчому провадженні (у державній виконавчій службі та/або приватного виконавця), до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами; ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом; складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх в установленому законом порядку.

Договір укладений на 1 рік та набирає чинності з моменті його підписання сторонами (п. 4.1 Договору).

На виконання умов договору про надання правової допомоги 19.09.2023 між позивачем та адвокатським об`єднанням підписано акт №1 приймання-передачі наданих послуг, відповідно до якого адвокатське об`єднання надало, а клієнт прийняв послуги з професійної правничої допомоги щодо захисту прав та інтересів клієнта в Господарському суді Донецької області по справі №905/518/23 за позовом ТОВ «Укрзбут-Постачання» до ТОВ «VIP Бетон» про стягнення заборгованості, пені, 3% річних, інфляційних втрат.

Вартість наданих послуг становить фіксовану суму у розмірі 500000,00 грн, що є гонораром адвокатського об`єднання (п. 1.2 акту ).

Згідно з п. 1.3 акту клієнт зазначає про відсутність будь-яких претензій щодо якості наданих адвокатським об`єднанням послуг з правничої допомоги згідно умов договору від 22.02.2023 та додаткової угоди №2 від 26.06.2023.

Сторони погодили, що остаточна сплата передбаченої п. 1.2 цього акту вартості послуг здійснюється клієнтом протягом 60 календарних днів з дати набрання рішення суду у справі №905/518/23 законної сили (п. 1.4 акту).

Право на правову допомогу в Україні гарантовано ст. 59 Конституції України та ст. 16 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому частинами 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що розмір судових витрат, понесених стороною під час розгляду справи, встановлюється судом на підставі відповідних доказів.

При здійсненні розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд має надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження понесення цих витрат позивачем надано договір про надання правової допомоги №714/22/02/2023 від 22.02.2023, договір про надання правової допомоги від 17.04.2023, додаткова угода №2 до договору про надання правової допомоги №714/22/02/2023 від 26.06.2023, акт №1 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №714/22/02/2023 від 19.09.2023, ордер серії АО №1087039 від 24.04.2023.

Суд зазначає, що загальне правило щодо розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Така позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі №906/598/19, додатковій постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №915/324/20.

У постанові Верховного Суду від 05.10.2021 у справі №907/746/17 зазначено, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, встановленого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначено також частинами 6, 7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

З матеріалів справи вбачається, що клопотань про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду даної справи відповідачем не заявлялось, проте у судовому засідання відповідач заперечив щодо стягнення зазначених витрат у повному обсязі, посилаючись на не надання доказів оплати позивачем заявленої вартості правничої допомоги, завищеність вказаної суми та її не співмірність з предметом спору.

Суд вважає, що справа №905/518/23 за своїм характером не є складною (фактично це стягнення заборгованості за договором та штрафних санкцій); обсяг матеріалів справи також є незначним, а отже адвокату не треба було витрачати багато часу та зусиль для їх вивчення; позивачу не потрібно було готувати відповідь на відзив, оскільки в матеріалах справи відсутній відзив на позовну заяву; правова позиція адвоката протягом розгляду справи не змінювалась; розрахунки ціни позову, 3% річних та пені містять помилки; заявлена сума адвокатських витрат перевищує 35% ціни позову; стягнення всієї суми адвокатських витрат з відповідача буде мати несприятливі наслідки для нього.

Таким чином, заявлена позивачем сума відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 500000,00 грн є надміру завищеною, а тому, враховуючи принципи змагальності, диспозитивності, принцип забезпечення дотримання балансу інтересів сторін, суд вважає за необхідне обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи до 12000,00 грн, яку суд вважає розумною, пропорційною та обґрунтованою.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи (окрім судового збору), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки рішенням суду у справі №905/518/23 позов задоволено частково, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 12000,00 грн покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзбут-Постачання» про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «VIP Бетон» (85325, Донецька обл., Покровский район, с. Рівне, вул. Шопена, 1, ідентифікаційний код 34798371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзбут-Постачання» (03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 1, оф. 211, ідентифікаційний код 42595336) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9707 (дев`ять тисяч сімсот сім) грн 69 коп.

3. В іншій частині заяви відмовити.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне додаткове рішення складено: 23.10.2023

Суддя М.В. Хабарова