Решение № 114341939, 17.10.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/18615/23

Провадження № 2/752/6820/23

РІШЕННЯ

Іменем України

заочне

17.10.2023 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Литвиненко Ю.С.

розглянувши в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення компенсаційних платежів за безпідставне користування майном, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року представник позивача Державної іпотечної установи звернувся до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якому просив стягнути солідарно із відповідачів на користь позивача компенсаційні платежі (три відсотки) за безпідставне користування кредитними коштам за період із 01.03.2020 р. по 23.02.2022 р. в сумі 150753 грн. 17 коп., а також судовий збір в сумі 2684 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05.09.2013 року, із відповідачів в солідарному порядку на користь ПАТ «КБ «Надра» було стягнуто заборгованість за кредитним договором № 117/П/99/2006-840 від 09.10.2006 року в сумі 471511,90 доларів США, що в еквіваленті становить 3767332,90 грн. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20.07.2020 року, у справі було замінено стягувача ПАТ «КБ «Надра» на Державну іпотечну установу. Позивач вказує, що відповідачі зазначене рішення суду не виконали та заборгованість ані перед первісним кредитором, ані перед позивачем не погасили. З огляду на не виконання відповідачами рішення суду, позивачем нараховано, у відповідності до ст. 625 ЦК України, три відсотки річних, в межах строку позовної давності, що за період із 01.03.2020 р. по 23.02.2022 р. становить суму в розмірі 150753 грн. 17 коп., які підлягають стягненню за вимогами закону солідарно із відповідачів, в зв`язку з чим позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11.09.2023 року, у справі було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник позивача після відкриття провадження у справі з будь-якими клопотаннями до суду не звертався. Відповідачі відзив на позов до суду не подали, з будь-якими клопотаннями до суду не звертались.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05.09.2013 року у справі № 2601/7174/12 , із відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ «КБ «Надра» було стягнуто заборгованість за кредитним договором № 117/П/99/2006-840 від 09.10.2006 року в сумі 471511,90 доларів США, що в еквіваленті становить 3767332,90 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20.07.2020 року у справі № 2601/7174/12, у справі стягувача ПАТ «КБ «Надра» було змінено на Державну іпотечну установу, як правонаступника за правом грошової вимоги до боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Позивач вказує, що відповідачі рішення суду належним чином не виконали та заборгованість перед позивачем вже тривалий час не погашають, та доказів зворотному з боку відповідачів суду надано не було.

Згідно із розрахунком заборгованості, який було надано стороною позивача, сума трьох відсотків річних перед Державною іпотечною установою за час прострочення, та за період невиконання рішення суду, в межах строку позовної давності, за період із 01.03.2020 р. по 23.02.2022 р. складає суму в розмірі 150753,17 грн.

Зазначений розрахунок стороною відповідача спростовано в ході розгляду справи не було, як і не було надано доказів належного виконання зобов`язань перед позивачем.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, суд приймає до уваги те, що відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У частині п`ятій статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникнути з рішення суду.

За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, а відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на не договірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних правовідносин, але й з інших підстав.

У пункті 45 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц зроблено висновок, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Позивачем складено та надано суду розрахунок трьох відсотків річних за період із 01.03.2020 р. по 23.02.2022 р., що складає суму в розмірі 150753,17 грн., який стороною відповідачів спростовано не було, як і не було надано доказів належного виконання рішення суду

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 750/5104/17 Велика Палата Верховного Суду вирішила відступити від висновків, викладених Верховним Судом України у Постанові від 20.01.2016 в справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися вимогистатті 625 ЦК України та у Постанові від 02.03.2016 в справі № 6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин, а тому суд приходить до висновку, що на спірні правовідносини поширюються вимоги статті 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на зазначене, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).

Положення статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Така правова позиція викладена і у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18, провадження № 686/21962/15-ц та Постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

За змістом цієї норми закону нарахування на суму боргу трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу.

Зазначене також відповідає правовому висновку, наведеному у Постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі № 6-1946цс15, Постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 459/3560/15-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 753/23612/15-ц, від 05 вересня 2018 року у справі № 461/479/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі № 761/43507/16-ц.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у Постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом якого грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і з факту завдання шкоди особі.

Відповідачі у справі були обізнані про грошове зобов`язання, оскільки, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05.09.2013 року у справі № 2601/7174/12 , із відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ «КБ «Надра» було стягнуто заборгованість за кредитним договором № 117/П/99/2006-840 від 09.10.2006 року в сумі 471511,90 доларів США, що в еквіваленті становить 3767332,90 грн., та відповідачі були присутні під час розгляду судом апеляційної інстанції їх апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції.

З огляду на те, що відповідачі порушили грошове зобов`язання з виплати коштів, а тому у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення 3% річних, відповідно до положень ст. 625 ЦК України.

Суд при вирішенні даного спору звертає увагу на те, що на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов`язання, а тому його невиконання зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України.

Відповідачі мають невиконане грошове зобов`язання перед позивачем, що підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили, та докази на спростування доводів позивача в цій частині відповідачами суду надано не було.

Зазначений правовий висновок міститься у Постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року № 6-1946цс15, Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Саме такі висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у Постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що обґрунтування позовних вимог знайшли своє об`єктивне підтвердження в ході розгляду справи, стороною позивача доведено достатніми доказами підстави, з якими закон пов`язує можливість стягнення із відповідачів на користь позивача 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України, та доводи позову стороною відповідачів спростовані не були, а відтак суд вважає позов обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, із відповідачів на користь позивача в рівних частинах підлягає стягненню судовий збір в сумі 2684,00 грн., тобто по 1342,00 грн. із кожного.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 2, 7, 12, 228-229, 258-260, 263 -265, 268 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення компенсаційних платежів за безпідставне користування майном, - задовольнити.

Стягнути солідарно із ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної установи компенсаційні платежі (три відсотки) за безпідставне користування кредитними коштам за період із 01.03.2020 р. по 23.02.2022 р. в сумі 150753 (сто п`ятдесят тисяч сімсот п`ятдесят три) грн. 17 коп.

Стягнути в рівних частинах із ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної установи судовий збір в сумі 2684 грн. 00 коп., тобто по 1342 (одна тисяча триста сорок дві) грн. 00 коп. із кожного.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні ім`я та найменування сторін:

позивач Державна іпотечна установа, ЄДРПОУ 33304730, адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки 34, офіс 201;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Києва, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Києва, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Головуючий Н.П. Чередніченко