Решение № 114329316, 20.10.2023, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3052/23

20 жовтня 2023 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Тернопільської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення №UA403070/2023/000079/2 від 18.05.2023 року, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до суду з позовом до Тернопільської митниці Держмитслужби (надалі, відповідач), в якому просить визнати протиправним і скасувати рішення Тернопільської митниці Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів №UA403070/2023/000079/2 від 18.05.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15 травня 2023 року з метою митного оформлення ввезеного на територію України ПЕТ гранулят (поліетилентерефталат), марки CR-8816 (round)- 88,0 т, внутрішня в`язкість 0.806 дл/г, температура розплаву 249°С, вміст вологи 0.02%, вміст СООН - 28 ммоль/т, вміст АА- 0,70 ммоль/кг, торгівельна марка CR-BRIGHT, виробник: CHINA RESOURCES CHEMICAL INNOVATIVE MATERIALS CO., LTD, країна походження Китай, призначений для виробництва ПЕТ-пляшок, пластикової тари, виробів, уповноваженим представником ФОП ОСОБА_1 було подано електронну митну декларацію №23UA403070001123U8 від 15.05.2023 з вартістю товару згідно рахунку в сумі: 1,02 дол. США/кг. Однак, після довготривалих консультацій між декларантом та митним органом, Відповідач прийняв спірне рішення №UA403070/2023/000079/2 від 18.05.2023, яким скоригував митну вартість товару за резервним до суми 1,19 дол. США /кг аргументуючи наступним: - у поданих до митного оформлення документах наявні розбіжності; - митному органу не надано за наявності: - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні документи), а також документи, містять відомості про вартість перевезений оцінюваних товарів; - висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; - за митною декларацією №23UA403070/2023/001122 від 15.05.2023 згенеровано митні формальності за кодами 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів та 106-2 Витребування документів, що підтверджують митну вартість Товарів; - для підтвердження транспортних витрат до митного оформлення декларантом надано: рахунок №12 від 27.04.2023р., який не містить відомостей про термін оплати; згідно з Договором транспортно-експедиційного обслуговування від 01.09.2018 року №2 декларантом до митного оформлення не було надано: заявку, платіжний документ, що підтверджує оплату наданих транспортних послуг; - поданий до митного оформлення прайс-лист від 09.02.2023о.не містить періоду дії цін, а тому не взято митним органом до уваги; - митним органом встановлено розбіжності щодо назви і номера судна: у коносаменті від 08.03.2023 №1КТ817488 вказано судно XIN DONG FANG 6 2310, а у рахунку від 27.04.2023 №12 вказано судно MOSKOW MAERSK/311W; - коносамент №1КТ817488 від 08.03.2023 не містить жодних відміток перевізника; - в копії митної декларації країни відправлення від 08.03.2023 №230620230063506048 вантажоодержувачем вказано CONNECT LLC., однак згідно з коносаментом від 08.03.2023 №1КТ817488 вантажоодержувачем є KASІANOV MAXYM; - заявлена митна вартість товару є нижчою, ніж вартість подібних товарів раніше ввезених на територію України. Позивач з таким рішенням не погоджується та вважає його протиправним, так як декларантом було надано усі документи передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом. Також, звернув увагу суду на тому, що платіжний документ не є тим достовірним доказом, який може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару, оскільки банківське платіжне доручення свідчить про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчить про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Відтак, вважає, що прямого зв`язку між відомостями із платіжного банківського документа та митною вартістю товару немає. Його неподання декларантом з об`єктивних причин не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Ухвалою суду від 15.06.2023 позовну заяву залишено без руху та у встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Ухвалою суду від 28.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 19.07.2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

До суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач позовні вимоги заперечує та в обґрунтування своєї позиції наводить положення законодавства, що підлягають до застосування у спірних правовідносинах, та вказує, що митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Вважає, що наявні розбіжності у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин поставки та продажу товару. У зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій, третій статті 53 Митного кодексу України, а також зважаючи на наявність розбіжностей, митним органом прийнято спірне рішення про коригування заявленої митної вартості товару. Джерелом інформації для визначення митної вартості при винесенні рішення про коригування митної вартості № UA403070/2023/000079/2 від 18.05.2023 використано рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, визначений відповідно до раніше визнаної (визначеної) митної вартості товарів, зокрема, товару № 1 згідно ЕМД від 15.05.2023 № UA204020/2023/019121 на рівні 1,19 дол.США/кг.

Судом встановлено, що на виконання зовнішньоекономічного контракту № KS-22 від 27.05.2022, укладеного між компанією «CONNEX LLC» (США) та ФОП ОСОБА_1 (Україна), згідно із рахунком-проформою № 23CR-03 від 09.02.2023, рахунком-фактурою (інвойс) № 23CR-03 від 09.02.2023, Позивачем на митну територію України ввезено товар.

Так, 15 травня 2023 року уповноваженою особою позивача, агентом з митного оформлення ОСОБА_2 , було подано до митного оформлення митну декларацію типу ІМ40ДЕ № 23UA403070001123U8, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар - «ПЕТ гранулят (поліетилентерефталат), марки CR-8816 (round) - 88 т, внутрішня в`язкість 0.806 dig, температура розплаву 249гр. C, вміст вологи 0.02%, вміст COOH - 28 mol/t, вміст АА - 0.70 mg/kg Призначений для виробництва ПЕТ-пляшок, пластикової тари, виробів. Торгівельна мaрка: CR-BRIGHT, виробник: CHINA RESOURCES CHEMICAL INNOVATIVE MATERIALS CO., LTD Китай (CN)».

До даної митної декларації, як вбачається із інформації, що міститься в гр. 44 МД, уповноваженою особою позивача до митного оформлення були подані наступні документи: пакувальний лист №488 від 05.03.2023; рахунок-проформа №23CR-03 від 09.02.2023; рахунок-фактура (інвойс) №23CR-03 від 09.02.2023; коносамент №1KT817488 від 08.03.2023; накладна УМВС №2151032318 від 29.04.2023; накладна УМВС № 2151032326 від 29.04.2023; сертифікат про походження товару №23C3204B0421/00238R від 21.03.2023; декларація про походження товару №23CR-03 від 09.02.2023; некласифікований комерційний документ - комерційна пропозиція № б/н від 09.02.2023; платіжний документ, що підтверджує вартість товару №2 від 08.03.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №12 від 27.04.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №2104-3 від 21.04.2023; документ, що містить інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини - звіт ICIS № б/н від 10.02.2023; розрахунок ціни (калькуляція) № б/н від 09.02.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № KS-22 від 27.05.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 5 від 19.12.2022; договір про надання послуг митного брокера № б/н від 31.08.2022; договір (контракт) про перевезення № 2 від 01.09.2018; інші некласифіковані документи - прайс лист № б/н від 09.02.2023; інші некласифіковані документи - сертифікат аналізів № б/н від 09.02.2023; інші некласифіковані документи - сертифікат бенефіціара № б/н від 09.02.2023; копія митної декларації країни відправлення № 230620230063506048 від 08.03.2023.

Під час здійснення митного контролю за МД № 23UA403070001123U8 від 15.05.2023 митницею було опрацьовано інформацію, яка міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої встановлено: 1. оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного договору від 27.05.2022 № KS-22. Відповідно до положень Інкотермс-2010, термін CFR (... named port of destination) Вартість і фрахт (... назва порту призначення) означає, що продавець зобов`язаний своїм коштом доставити товар у порт відвантаження, завантажити його на судно і сплатити фрахт для доставки товару в порт призначення. Відповідно до частини 10 ст. 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включені до ціни, що була фактично сплачена або підляже сплаті, зокрема:- витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини другої ст.53 Митного кодексу України, згідно заявлених умов поставки, для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактур (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавці договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містять реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомо, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка. Відповідно до договору на транспортно-експедиційне обслуговування від 01.09.2018 №2 п.3.2 передбачено, що вартість та перелік послуг оплачуються протягом трьох банківських днів з дати отримання рахунку на оплату., декларантом надано до МД рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 27.04.2023 №12. Однак дані документи до митного оформлення не подані (заявка, банківський платіжний документ, що підтверджував оплату за послуги) і в рахунку від 27.04.2023 №12 термін оплати не вказаний. 2. для підтвердження транспортних витрат до митного оформлення декларантом надано: рахунок від 27.04.2023 №12 ТОВ «УКР ЕКСПОРТ ПРО», не містить відомостей щодо згаданих складових та платіжного документа, що підтверджував би факт такої оплати; в рахунку зазначено судно: MOSCOW MAERSK/311W, а згідно коносаменту від 08.03.2023 № 1KT817488 перевезення вантажу здійснювало судно XIN DONG FANG 6 2310. 3.коносамент 08.03.2023 № 1KT817488 не містить жодних відміток перевізника. 4. в копії митної декларації країни відправлення від 08.03.2023 №230620230063506048 вантажоодержувачем вказано CONNEX LLC, однак згідно з коносаментом від 08.03.2023 № 1KT817488 вантажоодержувачем є KASIANOV MAXSYM. 5.поданий до митного оформлення прайс-лист від 09.02.2023 № б/н не може бути взятий до уваги як джерело інформації щодо продажу товарів для широкого кола покупців, оскільки не містить періоду дії цін.

Таким чином, митний орган дійшов висновку, що у сукупності перелічені вище фактори вказують на наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах.

В зв`язку із цим, митницею електронним повідомленням направлено уповноваженій особі декларанта вимогу про надання додаткових документів наступного змісту: «Прошу надати оригінали товаросупровідних документів згідно вимог пункту 2 статті 264 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року N 4495-VI. Початок консультації з митним органом: У зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а саме фактурну вартість та витрати на страхування (якщо здійснювалось). Прошу відповідно до ч. 2 ст 53 МКУ надати документи: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо рахунок сплачено; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару. Декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.».

Уповноваженою особою декларанта на вимогу митниці, окрім вже наданих документів, додатково не було надано жодного документа.

Натомість, листом № б/н від 17.05.2023 декларант повідомив митницю про те, що по даній декларації подані всі документи, які підтверджують числове значення складової митної вартості товару, а тому до 10 днів інших документів не може пред`явити.

Так, за результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2023/000079/2 від 18.05.2023, у гр. 33 якого зазначено «Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що у поданих до митного оформлення документах наявні розбіжності та на вимогу митного органу не подано за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. За митною декларацією від 15.05.2023 №UA403070/2023/001123 згенеровано митні формальності за кодами « 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів» та « 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів». Відповідно, митним органом розпочато процедуру консультації з декларантом та надіслано електронне повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів не подавались. Відповідно до п.2 ч.2 ст.52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною 4 статті 54 МКУ визначено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. За результатами опрацювання поданих до митного оформлення документів встановлено наступне. Оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного договору від 27.05.2022 № KS-22. Відповідно до положень Інкотермс-2010, термін CFR (... named port of destination) Вартість і фрахт (... назва порту призначення) означає, що продавець зобов`язаний своїм коштом доставити товар у порт відвантаження, завантажити його на судно і сплатити фрахт для доставки товару в порт призначення. Відповідно до частини 10 ст. 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включені до ціни, що була фактично сплачена або підляже сплаті, зокрема:- витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;- витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини другої ст.53 Митного кодексу України, згідно заявлених умов поставки, для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактур (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавці договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містять реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомо, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка. Відповідно до договору на транспортно-експедиційне обслуговування від 01.09.2018 №2 п.3.2 передбачено, що вартість та перелік послуг оплачуються протягом трьох банківських днів з дати отримання рахунку на оплату., декларантом надано до МД рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 27.04.2023 №12.Однак дані документи до митного оформлення не подані (заявка, банківський платіжний документ, що підтверджував оплату за послуги) і в рахунку від 27.04.2023 №12 термін оплати не вказаний. Для підтвердження транспортних витрат до митного оформлення декларантом надано: рахунок від 27.04.2023 №12 ТОВ «УКР ЕКСПОРТ ПРО», не містить відомостей щодо згаданих складових та платіжного документа, що підтверджував би факт такої оплати; в рахунку зазначено судно: MOSCOW MAERSK/311W, а згідно коносаменту від 08.03.2023 №1KT817488 перевезення вантажу здійснювало судно XIN DONG FANG 6 2310. Коносамент 08.03.2023 №1KT817488 не містить жодних відміток перевізника. В копії митної декларації країни відправлення від 08.03.2023 № 230620230063506048 вантажоодержувачем вказано CONNEX LLC, однак згідно з коносаментом від 08.03.2023 № 1KT817488 вантажоодержувачем є KASIANOV MAXSYM. Поданий до митного оформлення прайс-лист від 09.02.2023 №б/н не може бути взятий до уваги як джерело інформації щодо продажу товарів для широкого кола покупців, оскільки не містить періоду дії цін. Враховуючи дану інформацію заявлена до митного оформлення митна вартість не може бути визнана. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст.57 МКУ, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59 , 63 МКУ. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо визнаної митної вартості товару, згідно митного оформлення, яке вже здійснено за ЕМД від 15.05.2023 UA204020/2023/019121 на рівні 1,19 дол.США/ кг.».

Не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації за заявленою митною вартістю за ціною договору та коригуванням митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб`єкта владних повноважень, що є предметом цього позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Наведені норми МК України вказують на те, що законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із наведених положень випливає, що митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У пункті 2 частини п`ятої статті 54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначено у частині десятій статті 58 МК України.

Як обумовлено частиною третьою статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За правилами, встановленими частинами четвертою-восьмою статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Судом встановлено, що декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подав до митного органу ряд документів та застосував перший метод визначення митної вартості - за ціною договору.

Разом з тим, вирішуючи спір по суті, суд приймає до уваги, що відповідачем здійснювалась процедура письмових консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав та методу для визначення митної вартості товару відповідно до вимог статей 59 і 60 Митного кодексу України.

Дослідивши подані декларантом згідно із частиною другою статті 53 МК України наявні у нього документи, які подавалися із митними деклараціями, а також додатково подані документи, суд дійшов висновку, що такі документально підтверджують складові митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості є безпідставними.

У спірному випадку, згідно рахунку №23CR-03 від 09.02.2023 року передбачено попередню оплату до моменту, прибуття товару в порт призначення, тобто, суд зазначає, що на день митного оформлення імпортованого товару, останній було оплачено в повному обсязі та надано контролюючому органу підтвердження такої оплати, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №2 від 08.03.2023.

Суд вважає, що Додатковим підтвердженням ціни (вартості) імпортованого товару декларантом до митного оформлення було подано: комерційну пропозицію від 09.02.2023 року адресовану ОСОБА_1 , в якій визначено вартість та ідентифікуючі дані імпортованого товару; рахунок-Проформу №23CR-03 від 09.02.2023 року; Прайс-лист від 09.02.2023, що підтверджує ціну саме на даний вид товару і за конкретних умов доставки; калькуляцію для сировини під рахунок №23CR-03 від 09.02.2023 року, в якій зазначено Перелік витрат, що включені у вартість імпортованого товару та є складовою ціни; додаток №5 від 09.02.2023 року до Контракту KS-22 від 27.05.2022 року, в котрому додатково визначено вартість імпортованого товару - 1020,00 дол. США за тонну.

Суд звертає увагу, що платіжний документ не є тим достовірним доказом, який може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару, оскільки банківське платіжне доручення свідчить про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчить про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із платіжного банківського документа та митною вартістю товару немає. Його неподання декларантом з об`єктивних причин не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Вирішуючи даний спір, суд не приймає до уваги доводи митного органу, що декларантом не подано транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (заявка).

Як слідує з матеріалів справи, декларантом до митного оформлення було подано: Договір №2 на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.09.1018 року; рахунок №12 від 27.04.2023 року (організація міжнародного перевезення за маршрутом DCT Гданськ, Польща - ст. Мостиська II контейнерів MRK.U6708686, MRKU8201875, MRKU8169778, MSKU7132895; довідку про транспортні витрати №2104-3 від 21.04.2023, яка підтверджує, що транспортні витрати для перевезення вищевказаних контейнерів за маршрутом Гданськ ДЦТ (Польща) До кордону України Мостиська II (екс) - становить 160903,60 ґрн.

На думку суду, вказані документи дають можливість прослідкувати рух імпортованого товару за напрямками з Чанчжоу (Китай) до м. Гданська (Польща), далі до м. Мостиська (Україна) та м. Тернополя (Україна).

Так, згідно контракту №KS-21 від 27.05.2022 поставка товару здійснювалася на умовах CFR (вартість і фрахт), такі умови зобов`язують продавця оплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення.

Отже, суд вважає, що замовником експедиційних послуг (морського фрахту) є постачальник, якому позивачем було перераховано зазначену у поданих митному органу Документах вартість товару за умови його доставки до морського порту Гданськ, Польща.

При цьому, суд враховує, що на підтвердження вищевказаного, відповідачу було надано до митного оформлення калькуляцію відправника під рахунок №23CR-03 від 09.02.2023, в якій зазначено вартість фрахту (транспортування морем) - 60.0 дол. США/тону.

Також, як вбачається з матеріалів справи, позивачем страхування товару не здійснювалося, будь-яка сума як витрати на страхування товару до заявленої митної вартості декларантом не включена.

Згідно пункту 4.9 контракту №KS-22 від 27.05.2022 позивач як покупець мав право, а не обов`язок за свій рахунок застрахувати товар, що поставляється за даним контрактом. Відтак, за відсутності страхування товару і витрат на страхування немає, такі документи не могли бути подані Відповідачу.

Перевезення товару по території Польщі, з Польщі до України та в Україні здійснювалося у відповідності до умов Договору №2 на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.09.2018, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Експорт Про» (експедитор).

У відповідності до пунктів 1.1, 2.1.1 договору експедитор зобов`язується за плату і за рахунок клієнта (ФОП ОСОБА_1 ) надати та організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією і забезпеченням перевезення імпортних, експортних, транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки товару, у тому числі митно-брокерських послуг. Для цього експедитор має право укладати договори та угоди з перевізниками, портами, складами тощо.

На підтвердження вартості перевезення товару з м. Гданськ (Польша) До м. Мостиська (Україна) декларантом до митного оформлення на підтвердження транспортних витрат надано рахунок №12 від 27.04.2023 на суму 160903,60 грн.

Згідно з пунктом 2.4.2 договору транспортного експедирування від 01.09.2018 №2, клієнт зобов`язується надати експедитору заявку про надання транспортно-експедиторських послуг, не менше, ніж за 5 робочих днів До заявленої дати/готовності вантажу до прийому/відвантаження, визначені вимоги до такої заявки.

Пунктом 3.2 цього ж договору визначено, що клієнт оплачує рахунок експедитора протягом 3-х банківських днів з дати його отримання з Переказом вказаних у рахунку сум на розрахунковий рахунок експедитора.

З наведеного мотиву, суд вважає, що за умовами договору №2 від 01.09.2018 така заявка на надання послуг надається підприємцем як клієнтом експедитору, а тому така не може бути в наявності у позивача.

Щодо відсутності доказів оплати рахунку №12 від 27.04.2023, суд зазначає, що за умовами договору дійсно такий мав би бути оплачений станом на День митного оформлення імпортованого товару.

Однак, на думку суду, відсутність фактичних розрахунків (перерахування коштів), належить до питання виконання господарських зобов`язань між сторонами договору; відсутність оплати рахунку за надані транспортні послуги, при їх фактичному наданні, не впливає на розмір митної вартості оцінюваного товару.

При цьому, вирішуючи даний спір по суті, суд враховує, що рахунок №12 від 27.04.2023 на день подання даної позовної заяви транспортні послуги оплачено в повному розмірі, що підтверджується квитанцією про оплату від 24.05.2023, 29.05.2023, 31.05.2023, 01.06.2023, 02.06.2023, 05.06.2023, 08.06.2023.

На переконання суду, не є обґрунтованим й висновок митного органу про розбіжності і неточності в поданих до митного органу документах, зокрема у назві і номері судна у коносаменті №1КТ817488 від 08.03.2023 та рахунку №23CR-03 від 09.02.2023.

Коносамент - це документ, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов`язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу.

Міжнародною конвенцією про уніфікацію деяких правил про коносамент від 25.08.1924 року визначено обов`язкові реквізити даного документу, а саме: найменування судна, якщо вантаж прийнято до перевезення на визначеному судні; найменування перевізника; місце приймання або Навантаження вантажу; найменування відправника; місце призначення вантажу чи, при наявності чартеру, місце призначення або направлення судна; найменування одержувача вантажу (іменний коносамент) або зазначення, що коносамент видано наказу відправника, або найменування одержувача з зазначенням, що коносамент видано наказу одержувача (ордерний коносамент), або визначенням, що коносамент видано на пред`явника (коносамент на пред`явника); найменування вантажу, його маркування, кількість місць чи кількість та/або міра (маса, об`єм), а в необхідних випадках - дані про зовнішній вигляд, стан і особливі властивості вантажу; для небезпечних вантажів - найменування вантажу, порядковий номер виробу або речовини відповідно до прийнятої Організацією Об`єднаних Націй системи, клас (підклас), група сумісності для вантажів класу 1, додаткові види небезпеки та група пакування (Якщо визначена), а також маса нетто вибухової речовини; фрахт та інші належні перевізнику платежі або зазначення, що фрахт повинен бути сплачений згідно з умовами, викладеними в рейсовому чартері або іншому документі, або зазначення, що фрахт повністю сплачено; час і місце Видачі коносамента; кількість складених примірників коносамента.

ТАк,

У коносаменті від 08.03.2023 №1КТ817488 вказано судно XIN DONG FANG 6 2310, а у рахунку від 27.04.2023 №12 вказано судно MOSKOW MAERSK/311W, однак суд вважає, що такі обставини не стосуються та не впливають на числові значення складових митної вартості.

Ще одна обставина, на яку вказує відповідач, у підставах неприйняття митної вартості товарів за ціною договору, стосується того, що поданий до митного оформлення прайс-лист не містить періоду дії цін. З цього приводу суд зауважує, що прейскурант (прайс-лист) є одним з допоміжних (додаткових) документів, який митний орган може витребувати у декларанта відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг. Зазвичай прейскуранти (прайс-листи) виробника товару містять пропозицію продавця, адресовану необмеженому колу покупців, з відомостями, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Враховуючи те, що інформація, яка міститься у прайс-листі від від 09.02.2023 відповідає іншим документам, які надавались позивачем до митного оформлення, а саме: комерційна Пропозиція від 09.02.2023, рахунок-проформа №23CR-03 від 09.02.2023, рахунок №23CR-03 від 09.02.2023, суд вважає, що ціни, вказані у прайс-листі продавця є актуальними на час здійснення замовлення покупцем щодо поставки партії оцінюваного товару.

Водночас, у спірному випадку декларантом було надано митну декларацію, яка давала змогу ідентифікувати імпортований товар та підтвердити законність доставки товару.

Також, відповідач приймаючи рішення про коригування заявленої митної вартості використав Джерелом інформації для визначення митної вартості при винесенні рішення про коригування митної вартості № UA403070/2023/000079/2 від 18.05.2023 використано рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, визначений відповідно до раніше визнаної (визначеної) митної вартості товарів, зокрема, товару № 1 згідно ЕМД від 15.05.2023 № UA204020/2023/019121 на рівні 1,19 дол.США/кг.

Однак, суд вважає, що це не є та не може бути самостійною підставою для підвищення митної вартості товарів відповідно до вимог Митного кодексу України, оскільки ці відомості мають допоміжний інформаційний характер, а отже не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів.

Так, Верховний Суд у постановах від 14.08.2018 у справі №820/9195/15, від 28.08.2018 у справі №810/3879/17, від 21.12.2018 у справі №815/1670/17 вказав, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

У постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №815/2162/17 зазначено про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.

Наведені обставини дають підстави для висновку про те, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору.

Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п`ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.

Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №810/2749/16 зазначив, що приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач не довів необхідність витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості за обраним декларантом методом її визначення. Крім того, ні в спірних рішеннях, ні у відзиві на позов відповідач не наводить конкретних числових значень складових митної вартості, які не підтвердженні документально.

Згідно з пунктами 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Отже, встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

При цьому митний орган належно не обґрунтував свої рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

На думку суду, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Оскільки спірне рішення відповідача про коригування митної вартості товарів не ґрунтується на нормах чинного законодавства, то його слід визнати протиправним та скасувати, а позов належить задовольнити повністю.

Як визначено частинами першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору.

Позивачем заявлено до стягнення витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Стосовно розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, то згідно з частинами першою-другою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Відповідно частини п`ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 та від 08.02.2022 у справах № 640/3098/20 та № 160/6762/21 відповідно.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 02.06.2022 у справі № 380/3142/20, від 02.02.2023 у справі №120/4765/21-а.

Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, а відтак витрати на правничу допомогу не підтвердженні.

В такій ситуації відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесених витрат в суді першої інстанції в сумі 6000 грн, через їх не підтвердження належними та допустимими доказами.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UА403070/2023/000079/2 від 18.05.2023 .

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці судові витрати на суму 3861 (три тисячі вісімсот шістдесят одна грн.) грн 63 коп. сплаченого судового збору.

В задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено та підписано 20 жовтня 2023 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Реквізити учасників справи:

позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - Тернопільська митниця Держмитслужби (місцезнаходження:вул. Текстильна, 38, м. Тернопіль,46004 код ЄДРПОУ:43985576).

Головуюча суддяДерех Н.В.