Решение № 114291818, 13.10.2023, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

13 жовтня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/1078/23 Господарський суд Чернігівської області у складі: судді Ноувен М.П.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання) справу №927/1078/23

за позовом: Управління Державної служби спеціального звязку та захисту інформації

України в Чернігівській області,

вул. Шевченка,28, м. Чернігів, 14000;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕКС ІНВЕСТ,

вул. Мандріківська,47, оф.206/2, м. Дніпро, 49600;

про стягнення 13297,38 грн;

без виклику представників сторін;

Позивач Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Чернігівській області звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕКС ІНВЕСТ про стягнення 13297,38 грн.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.08.2023 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків шляхом надання до суду доказів направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14.08.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали № 1400056318102(відповідач) та довідка про доставку електронного листа від 14.08.2023 (позивач).

Позиції учасників справи.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач неправомірно включив до вартості поставленого відповідно до договорів № СК56/147 від 21.11.2022, № 5 від 19.01.2023, №СК56/56 від 20.02.2023, № СК56/98 від 24.03.2023, № 43 від 11.04.2023СК56/141 від 26.04.2023 бензину ПДВ у розмірі 7%, що становить 13297,38 грн, а тому просить стягнути цю суму на підставі ст. 1212 ЦК України як безпідставне набуте майно.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у статтях 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався, за таких обставин, рішення приймається за наявними матеріалами справи, на підставі частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Будь-яких заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Перелік обставин, які є предметом доказування. Перелік доказів.

Враховуючи предмет і підстави позову, до обставин, які є предметом доказування у справі належать: наявність правових підстав для виникнення грошових зобов`язань у Відповідача перед Позивачем по суті спору; доведеність суми боргу.

Позивачем на підтвердження своїх вимог надано копії:

- копію договорів про закупівлю товару № СК56/147 від 21.11.2022 року, № 5 від 19.01.2023 року,№ СК56/56 від 20.02.2023 року, № СК 56/98 від 24.03.2023 року, № 43 від 11.04.2023 року, № СК56/141 від 26.04.2023 року;

- копії видаткових накладних № 0056/0000244 від 21.11.2022 року, № 0056/0000078 від 19.01.2023 року, № 0056/0000236 від 20.02.2023 року, № 0056/0000410 від 24.03.2023 року, № 0056/0000520 від 11.04.2023 року, № 0056/0000595 від 26.04.2023 року;

- копії платіжних доручень № 476 від 22.11.2022 року, № 1 від 20.01.2023 року, № 45 від 20.02.2023 року, № 109 від 24.03.2023 року, № 148 від 12.04.2023 року, № 181 від 26.04.2023 року;

- витяг з ЄДР на сторін;

Обставини справи встановлені судом. Оцінка аргументів та нормативно правове обґрунтування.

Управлінням Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Чернігівській області (далі Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інтекс Інвест (далі Продавець) укладено договори про закупівлю товару:

-21.11.2022 № СК56/147,

-19.01.2023 № 5,

-20.02.2023 № СК56/56,

-24.03.2023 № СК56/98,

-11.04.2023 № 43,

-26.04.2023 № СК56/141.

Відповідно до п. 1.1 Договорів Продавець зобов`язується продати і поставити, а Покупець прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали, балони, відповідно до Специфікації, що додається до Договорів і є невід`ємною частиною (Додаток № 1 до Договорів), (далі Товар) відповідно до умов, визначених цими договорами, за рахунок коштів загального фонду, КПКВ 6641010, КЕЕВ 2210, відповідно до національного класифікатора України ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник», код 09130000-9 («Нафта і дистиляти).

Пунктом 1.2. Договорів визначено що, загальна кількість, номенклатура та асортимент Товару, що є предметом закупівлі за цим Договором, визначається у Специфікації, що додається до Договору і є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 4.3. Договорів, оплата Товару здійснюється Покупцем протягом 5 (П`яти) календарних днів після поставки Товару, визначеного даним Договором та прийняття його Покупцем згідно видаткової накладної.

Так, відповідно до п. 2.1. Договору № СК56/147 від 21.11.2022, вартість товару за цим Договором 9800,00 грн, з урахуванням ПДВ (7%) 641,12 грн.

Відповідно до п. 2.1. Договору № 5 від 19.01.2023, вартість Товару за цим Договором 29700,00 грн, з урахуванням ПДВ (7%) 1942,99 грн.

Відповідно до п. 2.1. Договору № СК 56/56 від 20.02.2023, вартість Товару за цим Договором 20400,00 грн, з урахуванням ПДВ (7%) 1334,58 грн.

Відповідно до п. 2.1 Договору № СК 56/98 від 24.03.2023, вартість Товару за цим Договором 18 800,00 грн, з урахуванням ПДВ (7%) 1229,91 грн.

Відповідно п. 2.1. до Договору № 43 від 11.04.2023, вартість Товару за цим Договором складає 19 800,00 грн, з урахуванням ПДВ (7%) 1295,33 грн.

Відповідно до п. 2.1. Договору № СК 56/141 від 26.04.2023, вартість Товару за цим Договором складає 104 760,00 грн, з урахування ПДВ (7%) 6 853,45 грн.

21.11.2022 сторони підписали Специфікацію до Договору № СК 56/147 від 21.11.2022 щодо поставки Бензину А-92 у кількості 200 л загальною вартістю 9800,00 грн, у тому числі ПДВ 641,12 грн.

19.01.2023 сторони підписали Специфікацію до Договору № 5 від 19.01.2023 щодо поставки Дизпалива Energy у кількості 550 л загальною вартістю 29700,00 грн, у тому числі ПДВ 1942,99 грн.

20.02.2023 сторони підписали Специфікацію до Договору № СК56/56 від 20.02.2023 щодо поставки Дизпалива Energy у кількості 400 л загальною вартістю 20400,00 грн, у тому числі ПДВ 1334,58 грн.

24.03.2023 сторони підписали Специфікацію до Договору № СК 56/98 від 24.03.2023 щодо поставки Дизпалива Energy у кількості 400 л загальною вартістю 18800,00 грн, у тому числі ПДВ 1229,91 грн.

11.04.2023 сторони підписали Специфікацію до Договору № 43 від 11.04.2023 щодо поставки Дизпалива Energy у кількості 450 л загальною вартістю 19800,00 грн, у тому числі ПДВ 1295,33 грн.

26.04.2023 сторони підписали Специфікацію до Договору № СК 56/141 від 26.04.2023 щодо поставки Дизпалива Energy у кількості 1690 л, бензин А-95 у кількості 300 л., бензин А-92 Energy у кількості 400 л. - загальною вартістю 104 760,00 грн, у тому числі ПДВ 6 853,45 грн.

На підставі видаткових накладних №0056/0000244 від 21.11.2022, № 0056/0000078 від 19.01.2023, № 0056/0000236 від 20.02.2023, № 0056/0000410 від 24.03.2023, № 0056/0000520 від 11.04.2023, № 0056/0000595 від 26.04.2023 відповідач поставив позивачу товар у кількості вказаній у Специфікаціях.

Відповідно до платіжних доручень № 476 від 22.11.2022 на суму 9800,00 грн, № 1 від 20.01.2023 на суму 29 700,00 грн, № 45 від 20.02.2023 на суму 20 400,00 грн, платіжної інструкції № 109 від 24.03.2023 на суму 18 800,00 грн, № 148 від 12.04.2023 на суму 19 800,00 грн, № 181 від 26.04.2023 на суму 104 760,00 грн позивач оплатив поставлений відповідачу товар.

У зв`язку з тим, що Постановою Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022 Про деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, у тому числі, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою, позивач звернувся до відповідача з вимогами від 10.05.2023 №51101-524, від 27.06.2023 №51101-615 про повернення сплаченої суми ПДВ (за шістьма поставками) у загальному розмірі 13 297,38 грн.

Доказів сплати відповідачем позивачу спірних коштів матеріали справи не містять.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За своєю правовою природою укладені між сторонами Договори є договорами поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Відповідно до статті 11 Закону України Про ціни і ціноутворення вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

За умовами п. 2.1 Договорів, а також Специфікацій до них вартість включає в себе ПДВ у розмірі 7%.

Згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ПДВ - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Порядок обчислення та сплати ПДВ регламентується розділом V ПК України.

Згідно з підпунктами а і б пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем/замовником послуг/.

Тобто сторони договору погодили, що у ціну розрахункової одиниці вартості товару включено оплату ПДВ.

Згідно із підпунктом г підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

02.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №178 Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану.

Так, відповідно до пунктів 1, 2 зазначеної Постанови Кабінету Міністрів України до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

У постанові Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022 зазначено, що вона прийнята з метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 Про введення воєнного стану в Україні, та відповідно до підпункту г підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України.

Поставлений відповідачем позивачу товар підпадає під застосування п. 1 Постанови КМУ №178 від 02.03.2022.

Оскільки покупцем товару за Договорами від 21.11.2022 № СК56/147, від 19.01.2023 № 5, від 20.02.2023 № СК56/56, від 24.03.2023 № СК56/98, від 11.04.2023 № 43, від 26.04.2023 № СК56/141 виступає Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Чернігівській області, включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 7 %, а не за нульовою ставкою, суперечить постанові КМУ №178 від 02.03.2022.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Приписи статті 217 ЦК України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин. При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати. Отже, за таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому. Не призводить недійсність окремої частини правочину до недійсності інших його частин. Тому законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.

Зокрема, у даному випадку, що розглядається, суд дійшов висновку, що умова щодо включення до ціни товару 7% ПДВ у Договорах, укладених після 02.03.2022, суперечить чинному законодавству та в цій частині є нікчемною.

Суд додатково зазначає, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду 03.12.2021 у справі №910/12764/20.

Отже, спірні кошти набуто відповідачем за відсутності правової підстави, оскільки відповідачем неправомірно включено до договірної ціни податок на додану вартість у розмірі 7%.

Близькі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20.

Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Близьку за змістом позицію викладено у постановах Верховного Суду 14.01.2021 у справі № 922/2216/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Відповідач як одна із сторін зобов`язання набув спірні кошти за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а поза підставами, передбаченими договорами поставки, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, тобто на підставі статті 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20.

Доказів сплати відповідачем отриманої від позивача суми ПДВ до бюджету суду не надано, при цьому спірний товар звільнено від оподаткування ПДВ, а тому суд доходить висновку, що неповернення відповідачем позивачеві суми, перерахованої поза межами договірних платежів (суми ПДВ, яка є складовою договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів), має наслідком збагачення відповідача на суму 13 297,38 грн, тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом.

Відтак суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 13 297,38 грн безпідставно набутих коштів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Отже, стягненню з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Чернігівській області, код 34759704 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекс Інвест», код 39821153 про стягнення 13297,38 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекс Інвест» (код 39821153, вул. Мандриківська, буд. 47, офіс 206/2, м. Дніпро, 49000) на користь Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Чернігівській області (код 34759704, вул. Шевченка, 28, м. Чернігів, 14000) 13 297,38 грн безпідставно набутих коштів та 2684,00 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строки, встановлені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 18.10.2023.

Суддя М.П. Ноувен