Решение № 114288557, 06.10.2023, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" жовтня 2023 р. Cправа № 902/207/22(902/487/23)

Господарський суд Вінницької області у складі

головуючого судді Лабунської Т.І.,

за участю: секретаря судового засідання - Марчук А.П.

арбітражного керуючого Томашука М.С.

представника відповідача - Оніщука Є.О. (в режимі ВКЗ)

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Поділля", м. Вінниця в особі ліквідатора арбітражного керуючого Томашука М.С.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко", с. Броники, Житомирська обл.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Голденкерн", м. Київ

про визнання недійсним договору застави незавершеного виробництва

в межах справи № 902/207/22

за заявою: Фермерського господарства "Родина Н.С.", с. Рибчинці, Хмільницький район, Вінницька область

до: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Поділля", с. Голодьки, Хмільницький район, Вінницька область

про банкрутство

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Господарського суду Вінницької області знаходиться справа № 902/207/22 за заявою ФГ "Родина Н.С." до ТОВ Фірма "Поділля" про банкрутство.

Провадження у справі знаходиться на стадії ліквідаційної процедури.

Постановою суду від 24.01.2023 р. ТОВ Фірма "Поділля" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Томашука М.С..

10.04.2023 р. до суду від ТОВ Фірма "Поділля" в особі арбітражного керуючого Томашука М.С. надійшла позовна заява № 02-01/65 від 10.04.2023 р. до ТОВ "Цефей-Еко" про визнання недійсним договору застави незавершеного виробництва № 09/04-20 ФП від 09.04.2020 р., що укладений між ТОВ Фірма "Поділля" та ТОВ "Цефей-Еко з моменту вчинення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що директор ТОВ Фірма "Поділля" договір застави незавершеного виробництва № 09/04-20 ФП від 09.04.2020 р. не підписував і не погоджував його із учасниками ТОВ Фірма "Поділля".

Ухвалою суду від 24.04.2023 р. відкрито провадження з розгляду позовної заяви з розгляду позовної заяви ТОВ Фірма "Поділля" в особі арбітражного керуючого Томашука М.С. до ТОВ "Цефей-Еко" про визнання недійсним договору застави незавершеного виробництва № 09/04-20 ФП від 09.04.2020 р. в межах справи № 902/207/22, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Голденкерн", підготовче засідання у справі призначено на 18.05.2023 р..

Разом з тим, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Лабунської Т.І., судове засідання по справі № 902/902/207/22(902/487/22), призначене на 18.05.2023 р. не відбулось.

Ухвалою суду від 23.05.2023 р. призначено підготовче засідання у справі № 902/207/22(902/487/22) на 22.06.2023 р..

Ухвалою суду від 22.06.2023 р. підготовче засідання у справі № 902/207/22(902/487/22) відкладено на 29.06.2023 р.

Крім того, вказаною ухвалою відкладено розгляд на 29.06.2023 р. клопотання арбітражного керуючого Томашука М.С. № 02-01/66 від 10.04.2023 р. про призначення судової почеркознавчої експертизи та № 02-01/100, № 02-01/101 від 17.05.2023 р. про витребування доказів.

Ухвалою суду від 29.06.2023 р. відмовлено у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Томашука М.С. № 02-01/66 від 10.04.2023 р. про призначення судової почеркознавчої експертизи, відмовлено у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Томашука М.С. № 02-01/100 від 17.05.2023 р. про витребування доказів, відмовлено у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Томашука М.С. № 02-01/101 від 17.05.2023 р. про витребування доказів, закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/207/22(902/487/23) для судового розгляду по суті на 13.07.2023 р..

Проте, 13.07.2023 р. судове засідання у справі № 902/207/22(902/487/23) не відбулося з об`єктивних причин.

Ухвалою суд від 17.07.2023 р. судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 18.09.2023 р..

Ухвалою суду від 18.09.2023 р. оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи № 902/207/22(902/487/23) по суті на 06.10.2023 р.

В судовому засіданні 06.10.2023 р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав та за обставин, вказаних у позові.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог, з підстав та за обставин, наведених у відзиві на позовну заяву.

Третя особа правом участі в судовому засіданні не скористалась.

При цьому суд зважає, що ухвала направлена на адресу ТОВ "Голденкерн" вказану в позовній заяві, яка співпадає з адресою, вказаною у витязі з ЄДР, повернулась до суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

При цьому суд зважає на положення п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, відповідно до яких днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В разі якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (абзац третій підпункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", яка стосується попередньої редакції ГПК України та на даний час є чинною).

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення третьої особи про час та місце судового слухання.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 06.10.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

В позовній заяві позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 07.04.2020 р. між ТОВ "Цефей-Еко" та ТОВ "Голденкерн" було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 07/04/2020-ФП за яким ТОВ "Голденкерн" відступив ТОВ "Цефей-Еко" право вимоги до ТОВ Фірма "Поділля" на загальну суму 12 774 877,92 грн.

В якості забезпечення виконання зобов`язань перед новим кредитором 09.04.2020 р. між ТОВ Фірма "Поділля" та ТОВ "Цефей-Еко" було укладено Договір застави незавершеного виробництва № 09/04-20 ФП у відповідності до якого ТОВ Фірма "Поділля" передано в заставу ТОВ "Цефей-Еко" незавершене виробництво, посіви майбутнього урожаю на посівних площах відповідно до Додатку 1 до договору, а також вся зібрана сільськогосподарська продукція вирощена на посівних площах відповідно до Додатку 1 до договору на загальну суму 7 207 000,00 грн.

Предметом договору застави визначено наступне:

- Незавершене виробництво (посіви) озимої пшениці вартістю 3 237 000,00 грн., яка засіяна на земельних ділянках ТОВ Фірма "Поділля" площею 118,9919 га та розташовані на території Голодьківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області:

- Незавершене виробництво (посіви) гарбуза вартістю 3 970 000,00 грн., яка засіяна на земельних ділянках ТОВ Фірма "Поділля" площею 203,574 га та розташовані на території Голодьківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.

Тобто всі земельні ділянки, які були в користуванні ТОВ Фірма "Поділля" та відповідно засіяні в 2020 р. були передані в заставу ТОВ "Цефей-Еко" 09.04.2020 р.

В свою чергу використовуючи оспорюваний Договір застави від 09.04.2020 р. ТОВ "Цефей-Еко" протягом 2020 р. було вчинено дії щодо отримання у власність всього вирощеного урожаю ТОВ Фірма "Поділля", а саме озимої пшениці та гарбуза.

Арбітражний керуючий, вважає, що договір застави від 09.04.2020 слід визнати недійсним з наступних підстав.

1. Оспорюваний Договір застави від 09.04.2020 р., який ніби то укладено між ТОВ Фірма "Поділля" та ТОВ "Цефей-Еко" у відповідності до якого ТОВ Фірма "Поділля" передано в заставу ТОВ "Цефей-Еко" посіви майбутнього урожаю на загальну суму 7207000,00 грн. не містить підпис Залуцького Л.В., як директора ТОВ Фірма "Поділля".

Із пояснень ОСОБА_1 вбачається, що ним від імені ТОВ Фірма "Поділля" ні 09.04.20 р., ні в будь-яку іншу дату не підписувався договір застави у відповідності до якого ТОВ Фірма "Поділля" передано в заставу ТОВ "Цефей-Еко" посіви майбутнього урожаю на загальну суму 7 207 000,00 грн.

Оригінали Договору застави та інших документів в ТОВ Фірма "Поділля" відсутні.

2. Крім того відповідно до статуту ТОВ Фірма "Поділля", затвердженого загальними зборами учасників Товариства протоколом № П/0612/17 від 06.12.2017 р., в п. 9.6.1 було визначено, що директор вирішує усі питання діяльності Товариства, крім тих, які віднесено до компетенції Зборів учасників. Збори Учасників можуть прийняти рішення про передачу частини прав, що належать їм, до компетенції Директора.

Пунктом 9.3.10 передбачено, що до компетенції Зборів Учасників Товариства відноситься прийняття рішень про вчинення Директором правочинів, укладення Договорів на суму, що перевищує 6 000 000 (шість мільйонів) грн., а по зовнішньоекономічним контрактам на суму, що перевищує 200 000 (двісті тисяч) євро.

Як вбачається із заяви свідка директор ТОВ Фірма "Поділля" ОСОБА_1 як не підписував, так і не погоджував із учасниками ТОВ Фірма "Поділля" вказаний Договір застави від 09.04.2020 р. та не знав про його наявність.

Відсутність згоди засновників на укладання Договору застави, що перевищує 6 000 000 (шість мільйонів) гри. є підставою для визнання його недійсним.

Тобто, зважаючи на дані обставини справи з боку ТОВ "Цефей-Еко" було використано Договір застави майна ТОВ Фірма "Поділля" від 09.04.2020р. на загальну суму 7 207 000,00 грн., з ознаками підробки.

Відповідно до оспорюваного Договору застави представники ТОВ "Цефей-Еко" зібрали урожай гарбуза з полів ТОВ Фірма "Поділля" посіяний на площі 203,547 га. та вивезено урожай озимої пшениці.

Про факт заволодіння урожаєм пшениці в кількості 340 тон ТОВ Фірма "Поділля" було повідомлено Хмільницький ВП ГУ НП у Вінницькій області відповідно до заяви ОСОБА_2 від 15.09.2020 р. (талон-повідомленння №4229) про результати розгляду якої позивачу невідомо.

Також про факт незаконного збирання ТОВ "Цефей-Еко" урожаю гарбуза із полів ТОВ Фірма "Поділля" та факт підробки підпису ОСОБА_1 на Договорі застави було повідомлено Хмільницький ВП ГУ НП у Вінницькій обл. відповідно до заяви ОСОБА_1 від 11.11.2020р. (талон-повідомленння №5168) та від 18.11.2020 р., про результати розгляду яких заявника повідомлено про реєстрацію кримінального провадження №120200253.

В позові також зазначено, що метою оспорювання правочину (договору застави), який є предметом даного позову, є виключно безпідставне заволодіння майном (урожаєм) ТОВ Фірма "Поділля", оскільки реальний намір його учасників був направлений лише на привласнення майна (урожай озимої пшениці та гарбуз) на яке вчинено дії щодо стягнення на користь ТОВ "Цефей-Еко" чим завдано збитків ТОВ Фірма "Поділля".

У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позову заперечує, зазначаючи наступне.

Твердження позивача, що директор ТОВ Фірма "Поділля" не підписував спірного договору і договір не укладений не підтверджено за допомогою належних засобів доказування, а є лише припущенням ліквідатора.

Так, обґрунтовуючи обставини непідписання правочину, ліквідатор вказує на те, що спірний договір нібито підроблений, тобто невідомими особами вчинено кримінальне правопорушення. В той же час, до позовної заяви додані лише звернення до правоохоронних органів, які подавались ще у 2020 р., але у матеріалах справи відсутній вирок суду в кримінальному провадженні, який би набрав законної сили щодо факту вчинення кримінального правопорушення посадовими або іншими особами у зв`язку із підробленням документів - тобто відсутній належний та допустимий доказ, який може підтверджувати такі обставини підробки.

Окрім того, спірний договір скріплено печаткою ТОВ Фірма "Поділля".

Таким чином, відтиск печатки підприємства, наявний зокрема на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції. Аналогічний висновок зроблено Вищим господарським судом України 09 квітня 2013 р. в постанові по справі № 5023/5085/12.

Аргументи позивача про те, що печатка не проставлялась директором на спірному правочині, а нібито в офісі ТОВ "Голденкерн" знаходилась "що найменше ще одна основна печатка ТОВ Фірма "Поділля", не є належним доказом втрати, підробки, викрадення чи іншого незаконного використання такої печатки, оскільки ТОВ Фірма "Поділля" не подано доказів встановлення вироком суду обставин вчинення кримінального правопорушення та навіть звернення до правоохоронних органів про втрату, підробку або викрадення печатки.

Щодо аргументів про відсутність повноважень у директора ТОВ Фірма "Поділля" на укладення спірного правочину за відсутності згоди учасників, варто зазначити наступне.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого щодо ТОВ Фірма "Поділля" станом на 09.04.2020 р., в єдиному державному реєстрі відсутні включені відомості про наявність обмежень у керівника ТОВ "Фірма "Поділля".

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази надання чи надсилання документів, які підтверджують наявність обмежень у підписанта спірного договору, на адресу ТОВ "Цефей-Еко" або представникам, тому, позивачем не доведено, що відповідач знав про будь-які обмеження повноважень представника позивача.

Стосовно тверджень про порушення прав ТОВ Фірма "Поділля" внаслідок укладення спірного правочину, відповідач зазначає, що твердження ліквідатора про нібито отримання ТОВ "Цефей-Еко" протягом серпня-грудня 2020 р. у власність предмету застави - вирощений урожай ТОВ "Фірма "Поділля", чим завдано збитків ТОВ Фірма "Поділля" та порушення прав позивача, не доведено належними та допустимими доказами.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази збору урожаю саме ТОВ "Цефей-Еко" та реалізації ТОВ "Цефей-Еко" свого права на звернення стягнення на предмет застави шляхом визнання права власності на такий предмет застави.

У письмових поясненнях третьої особи зазначено, що ТОВ "Голденкерн" з 18.05.2023 - з моменту отримання копії позовної заяви № 02-01/65 від 10.04.2023 р. з додатками став відомим факт наявності Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 07.04.2020 р. на суму 12 774 877 грн. 92 коп., який укладено між ТОВ "Цефей-Еко" та ТОВ "Гонденкерн".

До 18.05.2023 р. ТОВ "Голденкерн" не було відомо про існування Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 07.04.2020 р., відповідно до даних бухгалтерського обліку та наявних документів на підприємстві, інформація щодо вчинення вказаного правочину директором ТОВ "Голденкерн" та його документальне підтвердження відсутнє.

Також, у ТОВ "Голденкерн" як у сторони вказаного правочину, відсутній примірник даного договору в оригіналі та його копія, а за даними бухгалтерського обліку і досі обліковується кредиторська заборгованість щодо контрагента ТОВ Фірма "Поділля" на суму 12 774 877 грн.

Зі сторони ТОВ "Голденкерн" не укладався Договір № 07/04/2020-ФП про відступлення права вимоги (цесії) від 07.04.2020 р. та не укладався Акт приймання-передачі до нього.

Вказаний договір є фіктивним та містить ознаки підроблення, оскільки ТОВ "Голденкерн" не відомі обставини укладання такого Договору та передачу права вимоги до ТОВ Фірма "Поділля" новому кредитору ТОВ "Голденкерн", бувший на той час директор ТОВ "Голденкерн" О. Квартніков пояснив, що свій підпис на даному договорі він не ставив, а його підпис є підробленим.

Крім того, на момент ймовірного укладання Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 07.04.2020 р. № 07/04/2020-ФП, який нібито укладеного між ТОВ "Цефей-Еко" та ТОВ "Голденкерн", директор ТОВ "Голденкерн" Квартніков О.О. не мав права його підпису без погодження із засновниками товариства, оскільки таке підписання перевищувало надані Статутом повноваження, як директору товариства без повідомлення і отримання відповідної згоди від учасників Товариства - Фірми Террасід Кюрбісхандель ГМБХ (Terraseed Kurbishandel GMBH), Австрія.

Крім того, з моменту отримання копії позовної заяви № 02-01/65 від 10.04.2023 р. з додатками нам стало відомо про існування Договору застави незавершеного виробництва № 09/04-20 ФП від 09.04.2020 р., який укладено між ТОВ Фірма "Поділля" та ТОВ "Цефей -Еко" у відповідності до якого ТОВ Фірма "Поділля" передано в заставу ТОВ "Цефей-Еко" незавершене виробництво, посіви майбутнього урожаю на посівних площах відповідно до Додатку 1 до договору, а також вся зібрана сільськогосподарська продукція вирощена на посівних площах відповідно до Додатку 1 до договору на загальну суму 7207000,00 грн. (сім мільйонів двісті сім тисяч грн.).

Паралельно в забезпечення зобов`язань, які передані за Договором про відступлення права вимоги, між ТОВ Фірма "Поділля" та відповідачем було укладено інший правочин - Договір застави незавершеного виробництва (посіви майбутнього урожаю), який також за твердженням ліквідатора ТОВ Фірма "Поділля" та директора Залуцького Л.В. не укладався та не підписувався стороною ТОВ Фірма "Поділля" та містить ознаки підроблення.

ТОВ "Голденкерн" повністю погоджується із твердженням позивача стосовно того, що метою оспорювання позивачем правочину (договору застави), який є предметом даного позову є виключно безпідставне заволодіння відповідачем на підставі оспорюваного Договору застави - майном (урожаєм) ТОВ Фірма "Поділля", оскільки реальний намір сторони оспорюваного Договору ТОВ "Цефей-Еко" був направлений лише на привласнення майна (урожай озимої пшениці та гарбуза) ТОВ Фірма "Поділля" на користь ТОВ "Цефей-Еко", чим завдано збитків ТОВ Фірма "Поділля" та ТОВ "Голденкерн" .

Тобто за вказаним оспорюваним правочином ТОВ "Цефей-Еко" протягом 2020 р. отримало у власність предмет застави - вирощений урожай ТОВ Фірма "Поділля" 2020 р. в той час коли реальний кредитор ТОВ "Голденкерн" не отримав від боржника ТОВ Фірма "Поділля" жодних грошових коштів у якості погашення боргу.

Крім того ТОВ "Цефей-Еко", яке протягом 2020 р. отримало у власність предмет застави - вирощений урожай ТОВ Фірма "Поділля" 2020 р. не проведено будь-яких розрахунків із ТОВ "Голденкерн" за Договором цесії від 07.04.2020 р. №07/04/2020-ФП.

Отже всі наведені вище обставини у своїй сукупності свідчать про недійсність Договору застави незавершеного виробництва № 09/04-20 ФП та неукладеність Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 07.04.2020 р. №07/04/2020-ФП, що є безумовною підставою на задоволення позовних вимог позивача.

У додаткових поясненнях відповідача від 19.06.2023 вказано, що в грудні 2019 р. між ТОВ "Цефей-Еко" та ТОВ "Голденкерн" укладено договір № 19/12/20-ПФД про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 20.12.2019, який підписано від імені ТОВ "Голденкерн" Квартніковим О.О., на виконання якого ТОВ "Цефей-Еко" перераховано ТОВ "Голденкерн" 5 890 000,00 грн. На забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Голденкерн" перед ТОВ "Цефей-Еко" було укладені договори застави.

На сьогоднішній день зобов`язання ТОВ "Голденкерн" перед ТОВ "Цефей-Еко" не виконані, що призвело до необхідності відкриття виконавчого провадження № 67846190 з метою примусового виконання судового рішення у справі № 910/13929/20.

Також у вказаних поясненнях відповідач вказує, що твердження ТОВ "Голденкерн" стосовно неукладеності договору відступлення права вимоги (цесії) № 07/04/2020-ФП від 07.04.2020, необізнаності ТОВ "Голденкерн" про такий договір та відсутності у ТОВ "Голденкерн" примірника такого договору, відсутності відображення в бухгалтерському обліку відомостей про відступлення права вимоги до ТОВ Фірма "Поділля" є лише припущенням. Так, у матеріалах справи відсутній вирок суду в кримінальному провадженні, який би набрав законної сили щодо факту вчинення кримінального правопорушення посадовими або іншими особами у зв`язку із підробленням документів - тобто відсутній належний та допустимий доказ, який може підтверджувати такі обставини підробки.

Окрім того, договір відступлення права вимоги та спірний договір застави скріплено печатками ТОВ Фірма "Поділля" та ТОВ "Голденкерн" відповідно.

Таким чином, відтиск печатки підприємства, наявний зокрема на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції. Аналогічний висновок зроблено Вищим господарським судом України 09 квітня 2013 р. в постанові по справі № 5023/5085/12.

Проте, ТОВ "Голденкерн" не подано до суду будь-яких доказів навіть звернення до правоохоронних органів про втрату, підробку або викрадення печатки ТОВ "Голденкерн".

Окрім того, стверджуючи про неукладеність договору відступлення права вимоги та договору застави, ТОВ "Голденкерн", як і ліквідатор ТОВ Фірма "Поділля" стверджують про нібито збір ТОВ "Цефей-Еко" протягом 2020 року на підставі спірного договору урожаю вирощеного ТОВ Фірма "Поділля" урожаю пшениці та гарбуза. Однак, у разі підтвердження обставин збору ТОВ "Цефей-Еко" урожаю пшениці ТОВ Фірма "Поділля" у 2020 р., ТОВ "Голденкерн" в особі директора Вяткіна В.В. мав би бути обізнаний про підстави збору такого уражаю, адже ОСОБА_3 , як вже зазначено вище, також перебував на посаді директора ТОВ Фірма "Поділля" в період нібито збору урожаю пшениці ТОВ Фірма "Поділля", а саме з 25.05.2020 р. по 29.06.2020 р., з 08.07.2020 р. по 03.08.2020 р., і ОСОБА_3 як директор ТОВ Фірма "Поділля" повинен був вживати заходів щодо збереження майна боржника, і йому мало бути відомо про обставини та підстави збору урожаю ТОВ Фірма "Поділля".

Однак, як вже зазначено у відзиві, жодних доказів нібито збору урожаю пшениці та гарбуза ТОВ "Цефей-Еко", який вирощено ТОВ Фірма "Поділля", не надано.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача, надаючи оцінку спірним правовідносинам та порушеному праву позивача, суд виходив із наступного.

07.04.2020 р. між ТОВ "Цефей-Еко" та ТОВ "Голденкерн" було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) №07/04/2020-ФП за яким ТОВ "Голденкерн" відступив ТОВ "Цефей-Еко" право вимоги до ТОВ Фірма "Поділля" на загальну суму 12774877,92 грн.

В якості забезпечення виконання зобов`язань перед новим кредитором 09.04.2020 р. між ТОВ Фірма "Поділля" та ТОВ "Цефей -Еко" було укладено Договір застави незавершеного виробництва № 09/04-20 ФП у відповідності до якого ТОВ Фірма "Поділля" передано в заставу ТОВ "Цефей-Еко" незавершене виробництво, посіви майбутнього урожаю на посівних площах відповідно до Додатку 1 до договору, а також вся зібрана сільськогосподарська продукція вирощена на посівних площах відповідно до Додатку 1 до договору на загальну суму 7 207 000,00 грн. (сім мільйонів двісті сім тисяч грн.).

Як встановлено судом, позивач просить визнати недійсним договір застави незавершеного виробництва № 09/04-20 ФП від 09.04.2020.

Предметом спірного договору застави майбутнього врожаю від 09.04.2020 р. є:

- незавершене виробництво (посіви) озимої пшениці вартістю 3 237 000,00 грн., яка засіяна на земельних ділянках ТОВ Фірма "Поділля" площею 118,9919 га та розташовані на території Голодьківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області;

- незавершене виробництво (посіви) гарбуза вартістю 3 970 000,00 грн., яка засіяна на земельних ділянках ТОВ Фірма "Поділля" площею 203,574 га та розташовані на території Голодьківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.

Ст. 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу.

Ч. 3 ст. 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК). При цьому, особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК України).

Юридична особа вчиняє правочини через свої органи, що з огляду на приписи ст. 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Судом з`ясовано, що позивач в обгрунтування своїх вимог також посилається на те, що оспорюваний договір був укладений без наявності повноважень у директора Залуцького Л.В. на укладення договорів на суму більше 6 000 000,00 грн. без погодження вказаного договору зборами учасників товариства.

Відповідно до Додатку 1 до договору застави майбутнього врожаю від 09.04.2020 р. загальна сума переданого в заставу майбутнього врожаю становить 7 207 000,00 грн. (сім мільйонів двісті сім тисяч грн.).

Згідно п. 9.6.1. статуту ТОВ Фірма "Поділля", затвердженого загальними зборами учасників Товариства протоколом № П/0612/17 від 06.12.2017 р. директор вирішує усі питання діяльності Товариства, крім тих, які віднесено до компетенції Зборів учасників.

Згідно п. 9.3.10 статуту ТОВ Фірма "Поділля", до компетенції Зборів Учасників Товариства відноситься прийняття рішень про вчинення директором правочинів, укладення договорів (контрактів, угод) на суму, що перевищує 6 000 000 (шість мільйонів) гривень, а по зовнішньоекономічним контрактам (у зовнішньоекономічних відносинах) на суму, що перевищує 200 000 (двісті тисяч) євро, або еквіваленту цієї суми в інших валютах.

Зазначені в цьому пункті обмеження стосуються будь-яких договорів або документів договірного характеру незалежно від виду, предмету, форми, контрагента тощо, а також на банківських документів (платіжних доручень, заяв, вимог, чеків тощо), інших документів, на підставі яких можуть виникнути зобов`язання товариства перед третіми особами;

Якщо такі правочини були вчинені (укладені договори, угоди, контракти), підписані документи без попередньої згоди Зборів Учасників, такі документи та/або дії є недійсними з моменту їх вчинення, в тому числі у випадках, коли третя особа-контрагент товариства не знала чи за всіма обставинами не могла знати про такі обмеження.

Оскільки статутом передбачено обмеженнями директора товариства на прийняття рішень про вчинення директором правочинів, укладення договорів на суму, що перевищує 6 000 000 (шість мільйонів) грн., а договір застави незавершеного виробництва № 09/04-20 ФП від 09.04.2020 р. укладений на суму 7 207 000,00 грн., то вказаний договір мав погоджуватись Зборами учасників Товариства.

Доказів, які б підтверджували прийняття Зборами учасників Товариства рішення про надання згоди на укладення договору застави незавершеного виробництва від 09.04.2020, та уповноваження на такі дії керівника боржника, суду не надано.

За таких обставин, враховуючи, що під час підписання спірного Договору у директора Товариства був відсутній обсяг необхідних повноважень, такий договір є недійсними через недотримання вимог ч. 2 ст. 203 ЦК України.

Що стосується заперечень відповідача, про те що він не знав про наявність обмежень повноважень у керівника ТОВ "Фірма "Поділля", суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 927/976/17 зазначено, що якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента; вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент іх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як вбачається із преамбули оспорюваного Договору застави незавершеного виробництва, від імені ТОВ "Фірма "Поділля" діяв директор Залуцький Л.В. на підставі статуту.

За таких обставин, ТОВ «Цефей-Еко» був обізнаний із статутом ТОВ "Фірма "Поділля" та йому було відомо про наявні обмеження повноважень директора Залуцького Л.В.

Керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 року у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин справи, колегія суддів зазначає, що п. 1 ст. 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає з статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

Також Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, решту аргументів відповідача, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують висновків суду.

Зважаючи на наведені приписи законодавства та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та визнання недійсним договору застави незавершеного виробництва від 09.04.2020 р., укладеного між ТОВ "Фірма "Поділля" та ТОВ "Цефей-Еко", з мотивів наведених вище.

Обґрунтованість та правомірність заявлених вимог підтверджуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.

Ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020 р.

Ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини, наведенні норми та беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні ст. 76, 77 ГПК України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, то оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухвалені рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 684,00 грн., підлягають віднесенню на відповідача згідно вимог ст. 129 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 11, 12, 13, 18, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 196, 210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 255, 256, 326, 327 ГПК України -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним Договір застави незавершеного виробництва № 09/04-20 ФП від 09.04.2020 р., що укладений між ТОВ Фірма "Поділля" та ТОВ "Цефей-Еко" з моменту вчинення.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" (вул. Шосейна, 5-А, с. Броники, Житомирська область, 11772, код 42414840) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Поділля" (вул. Миру, буд. 105, с. Голодьки, Хмільницький район, Вінницька область, 22064, код 13338404) 2 684,00 грн. витрат на сплату судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно з приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Копію рішення суду надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на електронну адресу: арбітражному керуючому Томашуку М.С. - ІНФОРМАЦІЯ_1 , представнику ТОВ "Цефей-Еко" Оніщуку Є.О. - ІНФОРМАЦІЯ_2.

Повне рішення складено 18 жовтня 2023 р.

Суддя Лабунська Т.І.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - ТОВ Фірма "Поділля" - вул. Миру, буд. 105В, с. Голодьки, Хмільницький рн, Вінницька обл, 22064;

3 - ТОВ "Цефей-Еко" - вул. Шосейна, 5-А, с. Броники, Житомирська обл., 11772;

4 - ТОВ "Голденкерн" - пров. Героїв Сталінграду, буд. 6, корп. 9, м. Київ, 04210.