Решение № 114263273, 18.10.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2023 року Справа № 160/24053/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області №045550020552 від 18.08.2023 в частині відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до стажу роботи в органах прокуратури, що дає право на пенсію згідно зі ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", періоду роботи з 12.08.1997 по 18.05.1999 на посаді стажиста судді, а також до страхового стажу періоду роботи з 28.06.1997 по 11.08.1997 року.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи в органах прокуратури, що дає право на пенсію згідно зі ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", період роботи з 12.08.1997 по 18.05.1999 на посаді стажиста судді в Новомосковському районному судді Дніпропетровської області.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 28.06.1997 по 11.08.1997 в Акціонерному товаристві «Іпра».

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області відмовлено позивачу у призначенні пенсії №045550020552 від 18 серпня 2023 р. відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру». Позивач вважає рішення відповідача в частині не зарахування періоду роботи з 12.08.1997 по 18.05.1999 на посаді стажиста судді до вислуги років, що дає право на пенсію згідно із Законом №1697 протиправним, у зв`язку з чим звернулась до суду із означеним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

10.10.2023р. представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що Згідно з поданими документами, на дату звернення страховий стаж особи становить: 34 роки 4 місяці 27 днів. Стаж за вислугу років становить 20 років 9 місяців 17 днів, який складається із періодів роботи на посадах прокурорів 18 років 4 місяці 18 днів та половини строку навчання 2 роки 4 місяці 29 днів. Наведене свідчить про те, що вислуга років Позивачки, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1697-VII, на час звернення до Відповідача є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років згідно вказаного Закону №1697-VII, а тому у спірних правовідносинах Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не порушило права Позивача на пенсію.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10.08.2023р. звернулась до територіальних органів пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

За результатами розгляду заяви, відповідачем прийнято рішення від 18.08.2023р. №045550020552 про відмову в призначенні пенсії. Страховий стаж особи становить: 34 роки 4 місяці 27 днів. Стаж за вислугу років становить 20 років 9 місяців 17 днів, який складається із періодів роботи на посадах прокурорів 18 років 4 місяці 18 днів та половини строку навчання 2 роки 4 місяці 29 днів. Додатково зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано відповідно трудової книжки періоди роботи з 28.06.1997 по 11.08.1997, оскільки не завірене виправлення дати наказу. Вказано, що посада стажист судді не входить до переліку посад, які мають право на вислугу років.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Пенсійне забезпечення працівників прокуратури станом на час звернення позивача за призначенням пенсії регулюється ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ, відповідно до ч. 1,2 якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до ч. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів;

слідчими, суддями;

на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою;

у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання;

на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України;

на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури;

військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання;

відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про прокуратуру», прокурором органу прокуратури є:

1)Генеральний прокурор;

2) перший заступник Генерального прокурора;

3) заступник Генерального прокурора;

4-1) заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;

5) керівник підрозділу Офісу Генерального прокурора;

6) заступник керівника підрозділу Офісу Генерального прокурора (у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійного структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора);

7) прокурор Офісу Генерального прокурора (у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійного структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора);

8) керівник обласної прокуратури;

9) перший заступник керівника обласної прокуратури;

10) заступник керівника обласної прокуратури;

11) керівник підрозділу обласної прокуратури;

12) заступник керівника підрозділу обласної прокуратури;

13) прокурор обласної прокуратури;

14) керівник окружної прокуратури;

15) перший заступник керівника окружної прокуратури;

16) заступник керівника окружної прокуратури;

17) керівник підрозділу окружної прокуратури;

18) заступник керівника підрозділу окружної прокуратури;

19) прокурор окружної прокуратури (у тому числі прокурор - стажист окружної прокуратури).

Спеціальний стаж - це період роботи в певних умовах праці чи на посадах, з якими законодавець пов`язує пільгове (або за особливими правилами) пенсійне забезпечення.

Вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, пред`являють особливі вікові, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність.

Позивач у позовній заяві просить зарахувати до стажу роботи в органах прокуратури, що дає право на пенсію згідно зі ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", період роботи з 12.08.1997 по 18.05.1999 на посаді стажиста судді в Новомосковському районному судді Дніпропетровської області, посилаючись на те, що станом на момент проходження державної служби на посаді стажиста (помічника) судді діяв Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. № 1789-XII, тому посада державного службовця з вищою юридичною освітою враховувалась в той час до вислуги років, що дає право на пенсію відповідно доч.6 ст. 50-1 Закону № 1789-XII.

Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII втратив чинність крім частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

Частиною 6 статі 50-1 Закону № 1789-XII передбачено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Частина 6 статі 50-1 Закону № 1789-XII станом на момент розгляду справи є чинна та підлягає застосуванню в спірних правовідносинах.

Як встановлено судом, з 01.09.1992р. позивач була зарахована студенткою 1 курсу Української юридичної академії, 30.06.1997р. відрахована у зв`язку із закінченням академії.

В період роботи стажистом (помічником) судді з 12.08.1997 по 18.05.1999 р., ОСОБА_1 мала вищу юридичну освіту, а також займала посаду державної служби, відтак відповідач дійшов хибного висновку вказуючи про те, що посаду стажиста судді, яку займала ОСОБА_1 не входить до переліку посад, які мають право на вислугу.

З огляду на наведене, позовна вимога про зобов`язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи в органах прокуратури, що дає право на пенсію згідно зі ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", період роботи з 12.08.1997 по 18.05.1999 на посаді стажиста судді в Новомосковському районному судді Дніпропетровської області підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 28.06.1997 по 11.08.1997 в Акціонерному товаристві «Іпра», суд зазначає про таке.

Як вбачається з оскаржуваного рішення №045550020552 від 18.08.2023р. період роботи позивача з 28.06.1997 по 11.08.1997 в Акціонерному товаристві «Іпра» не був зарахований до страхового стажу, оскільки в трудовій книжці позивача не завірене виправлення дати наказу.

Згідно з приписами статті 62 Закон України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991р. №1788-XII (далі Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Неточність в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача з момент призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при здійсненні перерахунку пенсії з моменту призначення пенсії за віком.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 28.06.1997 по 11.08.1997 в Акціонерному товаристві «Іпра» підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області №045550020552 від 18.08.2023 в частині відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до стажу роботи в органах прокуратури, що дає право на пенсію згідно зі ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", періоду роботи з 12.08.1997 по 18.05.1999 на посаді стажиста судді, а також до страхового стажу періоду роботи з 28.06.1997 по 11.08.1997 року. є необґрунтованим та таким, що не ґрунтується за законі, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Таким чином позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати в тому числі і судовий збір підлягають відшкодуванню в разі задоволення позову, або пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений нею судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Керуючись ст. 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26,м.Дніпро,49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області №045550020552 від 18.08.2023 щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до стажу роботи в органах прокуратури, що дає право на пенсію згідно зі ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", періоду роботи з 12.08.1997 по 18.05.1999 на посаді стажиста судді, а також до страхового стажу періоду роботи з 28.06.1997 по 11.08.1997 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи в органах прокуратури, що дає право на пенсію згідно зі ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", період роботи з 12.08.1997 по 18.05.1999 на посаді стажиста судді в Новомосковському районному судді Дніпропетровської області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 28.06.1997 по 11.08.1997 в Акціонерному товаристві «Іпра».

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір за подачу позовної заяви до суду в розмірі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Златін