Решение № 114207449, 17.10.2023, Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/933/23

Провадження № 2/513/278/23

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2023 року Саратський районний суд Одеської області в складі:

головуючої судді Рязанової К.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Коржан О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Сарата Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в особі представника Попова Вячеслава Євгеновича до ОСОБА_1 про стягнення суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу, -

в с т а н о в и в:

10 липня 2023 року представник позивача звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_1 3% річних у розмірі 3697,00 гривень та інфляційні втрати у розмірі 16265,33 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 13 лютого 2019 року Саратським районним судом Одеської області було винесено рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача завданих збитків в порядку регресу в розмірі 33488 гривень 46 копійок та судовий збір у сумі 1762 гривні 00 копійок. 06 березня 2015 року в м. Києві по вул. Жданова, 37, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Renault» державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Opel» державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 ». Внаслідок ДТП автомобілю «Opel» завдано механічних пошкоджень із матеріальними збитками для позивача. Відповідно до постанови Дарницького районного суду м.Києва від 09 квітня 2015 року відповідача було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» звернулося до відділу державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості у примусовому порядку.

05 червня 2019 року державним виконавцем Саратського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Одеській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59283734.

20 жовтня 2022 року державним виконавцем Саратського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №59283734, у зв`язку із фактичним виконанням рішення суду.

11 серпня 2023 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_2 надійшли додаткові письмові пояснення, в яких він зазначає, що внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення, отже виникнення грошового зобов`язання мало початок з наступного дня рішення суду по справі №513/727/18 14 лютого 2019 року та до дня виконання грошового зобов`язання в повному обсязі.

06 вересня 2023 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву в якому він зазначив, що не погоджується з даними позовними вимогами позивача, обґрунтувавши це тим, що дійсно було винесено Саратським районним судом Одеської області заочне рішення від 13 лютого 2019 року справа №513/727/18, за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу, та стягнуто 35250 гривень 46 копійок. Ним було у повному обсязі погашено заборгованість. Претензій та додаткових вимог від позивача не надходило. Державний виконавець закрив виконавче провадження та зняв усі обмеження з нього. З 2019 року по липень 2023 року жодний лист, вимога або претензія з боку позивача не надходила на його адресу. Доказів про надсилання та отримання ним претензій позивач не надав. Позов не визнає повністю та вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Просив суд повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

08 вересня 2023 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої він зазначає про те, що між позивачем та відповідачем жодних мирових угод укладено не було. Позивачем було проведено розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних на основну суму боргу у розмірі 33488 гривень 00 копійок. Дата виникнення заборгованості настала після дня винесення рішення суду, тобто, 14 лютого 2019 року та до дня виконання відповідачем грошового зобов`язання - 19 жовтня 2022 року. Кількість днів прострочення 1343. Позивачем було вирахувано суму інфляційних втрат та трьох процентів річних від основної суми боргу. Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних витрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Враховуючи те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Оскільки грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов`язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей та інших підстав), не звільняє його від відповідальності. Також представник позивача зазначив, що відповідач був обізнаний про існування заборгованості та рішення Саратського районного суду Одеської області від 13 лютого 2019 року. Однак останній відмовився щодо врегулювання спору та погашення заборгованості. Представник позивача вважає, що доводи відповідача викладені і відзиві на позовну заяву, є необґрунтованими та не спростовують наявність підстав для пред`явлення даного позову.

Представник позивача у судовому засідання не з`явився, однак надав заяву відповідно до якої просив справу розглянути у його відсутність, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти постановлення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, надав до суду заяву відповідно до якої позивні вимоги не визнає в повному обсязі. Разом з тим, якщо суд дійде висновку про задоволення позову просив застосувати позовну давність, оскільки позивач пропустив строки звернення з даним позовом до суду. Позовна заява надійшла до суду 10 липня 2023 року, розрахунок заборгованості був зроблений за період з 14 лютого 2019 року по 19 жовтня 2022 року, а моментом порушення грошового зобов`язання 01 серпня 2018 року, дата звернення із позовом. Просив розглядати справу у його відсутність.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов до таких висновків.

Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 13 лютого 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40, код ЄДРПОУ 20602681, р/р НОМЕР_4 у ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346, завдані збитки в порядку регресу в сумі 33488 (тридцять три тисячі чотириста вісімдесят вісім) гривень 46 копійок та судовий збір в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні, а всього 35250 (тридцять п`ять тисяч двісті п`ятдесят) гривень 46 копійок.

05 червня 2019 року старшим державним виконавцем Саратського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Одеській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59283734.

20 жовтня 2022 року старшим державним виконавцем Саратського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №59283734, у зв`язку із фактичним виконанням рішення суду.

Частиною першою статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Як унормовано частиною п`ятою статті 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) зазначила, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі №922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 сформульовано висновки про те, що нарахування 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання і ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц прийшла до висновку про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Таким чином, невиконання рішення суду про стягнення завданих збитків в порядку регресу до жовтня 2022 року не звільняє боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання та не позбавляє позивача права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦПК України. Відтак позивач має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу.

Період за який позивач ставить питання про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання становить з 14 лютого 2019 року по 19 жовтня 2022 року. Відтак позивач має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення до 22 жовтня 2022 року, у зв`язку із чим відхиляє доводи відповідача зазначені у відзиві щодо того, що у зв`язку із сплатою відповідачем збитків в порядку регресу у позивача не виникло право вимоги в порядку ст.625 ЦК України.

Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених у статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), а тому 22 жовтня 2022 року (дата погашення заборгованості в порядку регресу, стягнутої за судовим рішенням) і є датою, коли зобов`язання відповідача перед позивачем припинилося.

Відповідачем ОСОБА_3 у заяві від 12 жовтня 2023 року заявлено про застосування строку позовної давності.

10 липня 2023 року позивач пред`явив позов про стягнення інфляційних витрат за весь час прострочення у розмірі 16265,33 грн, а також 3 % річних від простроченої суми у розмірі 3697,00 грн за період з 14 лютого 2019 року по 19 жовтня 2022 року.

У свою чергу постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», в Україні встановлено карантин з 12 березня 2020 року. На час ухвалення рішення у справі карантин в Україні продовжено до 30 квітня 2023 року.

30 березня 2020 року Верховна Рада України прийняла закон № 540-IX (набрав чинності 02 квітня 2020), який продовжив низку процесуальних та інших строків (зокрема, позовну давність) на строк дії карантину.

Зокрема, пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Представник позивача звернувся до суду із позовом 10 липня 2023 року, в якому просив стягнути три відсотки річних та інфляційні втрати за період з 14 лютого 2019 року по 19 жовтня 2022 року, тобто в межах позовної давності, з урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо продовження строку позовної давності.

Розрахунок позивача щодо розміру інфляційних втрат та трьох процентів річних перевірений судом, відповідає нормам ЦК України та ЦПК України.

В силу ч.ч.1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

В порядку ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача та задоволення позову.

Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 2147,20 грн.

Керуючись ст. 526, 599, 610, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 89, 141, 263-265, 354-355 ЦПК, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в особі представника Попова Вячеслава Євгеновича до ОСОБА_1 про стягнення суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» інфляційні втрати в сумі 16265 (шістнадцять тисяч двісті шістдесят п`ять) гривень 33 копійки та 3% річних у розмірі 3697 (три тисячі шістсот дев`яносто сім) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» судовий збір у сумі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Інформація про учасників справи.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40, код ЄДРПОУ 20602681, р/р НОМЕР_5 в АТ "Ощадбанк", МФО 322669;

Представник позивача: Попов Вячеслав Євгенович, 04119, м.Київ, вул.Юрія Іллєнка (Мельникова), 46, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повний текст виготовлений 17 жовтня 2023 року.

Суддя К. Ю. Рязанова