Решение № 114186767, 03.10.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2023м. ХарківСправа № 922/2485/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Деркач П. О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, буд. 32/2) до Фермерського господарства "Альянс" (63450, Харківська обл., с. Роздольне, вул. Молодіжна, буд. 1-А) про стягнення 472711,56 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фермерського господарства "Альянс" , в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 2501330,27 грн., що складається з: 2028618,71 грн. заборгованості за спожитий природний газ за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР200-100771-22 від 22.09.2022; 210665,25 грн. пені; 12639,91 грн. 3% річних; 38357,12 грн. інфляційних втрат та 211049,28 грн. штрафу. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР200-100771-22 від 22.09.2022 в частині здійснення відповідачем повної та своєчасної оплати за спожитий природний газ у встановлені договором строки.

Також до стягнення заявлені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 37519,95 грн. та 250133,03 грн. витрат на професійну правничу (правову) допомогу.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.06.2023 у справі № 922/2546/23 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 18.07.2023 о 10:00.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.07.2023 у справі № 922/2485/23 відкладено підготовче засідання на 08.08.2023 о 10:00.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 08.08.2023 у справі № 922/2485/23 відкладено підготовче засідання на 29.08.2023 о 12:30.

08.08.2023 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №21045), який досліджено та приєднано до матеріалів справи.

08.08.2023 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх. №21048) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

18.08.2023 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх. №22048), яке досліджено та приєднано до матеріалів справи.

24.08.2023 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №22667), яку досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.08.2023 у справі № 922/2485/23 відкладено підготовче засідання на 12.09.2023 о 12:00.

04.09.2023 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 23661), в якій позивач зазначає про добровільну сплату відповідачем заборгованості за спожитий природний газ по Договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР200-100771-22 від 22.09.2022 у розмірі 2028618,71 грн. (про що надає копію виписку з банківського рахунку позивача за термін з 31.08.2021 по 31.08.2023), та просить суд стягнути з відповідача на свою користь 210665,25 грн. пені, 12639,91 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату спожитого газу; 38357,12 грн. інфляційних втрат та 211049,28 грн. штрафу за перевищення обсягу постачання природного газу у січні 2022 року, всього 472711,56 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.09.2023 у справі № 922/2546/23 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 23661 від 04.09.23), закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/2485/23 до судового розгляду по суті на 26.09.2023 о 12:30.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.09.2023 у справі № 922/2485/23 в судовому засіданні оголошено перерву до 03.10.2023 до 10:30.

02.10.2023 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх. №26668) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Позивач у судове засідання 03.10.2023 не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка-повідомлення про дату, час та місце наступного засідання у справі з підписом уповноваженого представника позивача.

Відповідач у судове засідання 03.10.2023 не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного документу, а саме "Ухвала-повідомлення" від 26.09.2023 до електронного кабінету відповідача підсистеми "Електронний суд" єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

Отже, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.

Згідно з частиною 1, 3 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом установлено наступне.

Матеріалами справи установлено, що 22.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (постачальник) та Фермерським господарством «Альянс» (споживач) укладено Договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР200-100771-22 (далі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого, постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2023 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Відповідно до п. 10.1. Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін (за наявності), і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої Споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2023, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (з урахуванням внесених змін Додатковою угодою №ДУ-3/41АР200-100771-22 від 29.12.2022).

Також, Додатковою угодою №ДУ-3/41АР200-100771-22 від 29.12.2022 до Договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР200-100771-22 від 22.09.2022, внесено зміни до Розділу III «Ціна постачання природного газу» Договору.

Пунктом 1.2. Договору зазначено, що річний плановий обсяг постачання газу - до 180 000 куб.м.

Пунктом 2 Додаткової угоди №ДУ-3/41АР200-100771-22 від 29.12.2022р.до Договору передбачений річний плановий обсяг постачання газу в 2023 р. до 100 000 куб.м.

Планові обсяги постачання природного газу у 2023 р. по місяцях змінені пунктом 3 Додаткової угоди №ДУ-3/41АР200-100771-22 від 29.12.2022р., де зазначено, що плановий обсяг за січень 2023 р. складає 20 000 м.куб., за лютий 2023 р. - 20 000 м. куб., за березень та квітень 2023 р. - 0 м.куб.

Відповідно до умов п. 4.2. Договору, оплата газу за Договором здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: оплата в розмірі 100% (сто відсотків) за фактично переданий Постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Згідно з п. 4.4 Договору, датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника.

Згідно п. 5.5.2 Договору, споживач зобов`язується оплачувати Постачальнику вартість газу на умовах та обсягах, визначних Договором.

Із обставин справи убачається, що позивачем було фактично надано відповідачу послуги з постачання природного газу: у січні 2023 р. - 42 715,46 м.куб. на загальну суму 1 245 749,03 грн., у лютому 2023 р. - 58 700,12 м.куб. на загальну суму 1 711 923,91 грн. та у березні 2023 р. - 10 951,06 м.куб. на загальну суму 319 375,52 грн.

Відповідно до умов п. 9.1. Договору, сторони домовилися про те, що укладення даного Договору та обмін документами, пов`язаними з виконаннями його умов, може здійснюватися також в електронній формі з використанням систем електронного документообігу (системи) в тому числі, але необмежуючись наступними системами:

9.1.2. Для підписання та обміну первинними документами (п. 9.2.2. Договору) та іншими документами (п.9.2.3. Договору) - система «ME.Doc».

9.2.Сторони домовилися, що в електронному документообігу будуть застосовуватися наступні види електронних документів:

9.2.2. Первинні документи:

- акт приймання-передачі газу;

- інші документи, що можуть бути визначені як первинні документи відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та будуть застосовуватися Сторонами в процесі виконання даного Договору.»

Із обставин справи убачається, що за підсумками надання послуг з газопостачання з січня 2023 р. по квітень 2023 р. позивачем були сформовані та направлені відповідачу в електронному вигляді через програму M.E.Doc акти приймання-передачі, які підписані сторонами та належним чином засвідчені копії знаходяться у матеріалах справи. А саме:

- акт приймання-передачі природного газу №ТГ383017979 від 31.01.2023, відповідно до якого позивачем були передані відповідачу за період з 01.01.2023 по 31.01.2023 р. 42715,46 м.куб. природного газу вартістю 1245749,03 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу ЖГГ383039234 від 28.02.2023, відповідно до якого позивачем були передані відповідачу за період з 01.02.2023 по 28.02.2023 р. 58700,12 м.куб. природного газу вартістю 1711923,91 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу №ТГ383060968 від 31.03.2023, відповідно до якого позивачем були передані відповідачу за період з 01.03.2023 по 31.03.2023 р. 10951,06 м.куб. природного газу вартістю 319375,52 грн.

Підписані сторонами акти приймання-передачі за вищевказані періоди свідчать про факт отримання відповідачем послуг з постачання природного газу.

Крім цього, позивачем у позові зазначено про те, що відповідачем згідно з Договором було несвоєчасно проведені часткові оплати відповідно до акту приймання-передачі природного газу №ТГ383017979 від 31.01.2023 вартість спожитого у січні 2023 р. природного газу, а саме: 21.02.2023 у розмірі 30000,00 грн., 23.02.2023 р. у розмірі 600 000,00 грн., 27.02.2023 у розмірі 340 000,00 грн.

При цьому, позивачем зазначено про те, що оплата проведена 27.02.2023 повністю покрила заборгованість січня 2023 р. і лише частково покрила заборгованість лютого 2023 р. у розмірі 2680,72 грн., про що позивачем разом з позовом надано копії виписок по рахунку від 21.02.2023, від 23.02.2023, від 27.02.2023 р. Однак, на даний час відповідачем борг повністю залишився не сплаченим.

Отже, з урахуванням часткової оплати, сума основного боргу по Договору складає 2028618,71 грн. за отриманий відповідачем у лютому та березні 2023 р. природний газ, яка залишилась відповідачем несплаченою.

Відповідачем сплачена заборгованість за спожитий природний газ по Договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР200-100771-22 від 22.09.2022 у розмірі 2028618,71 грн. була сплачена під час розгляду справи.

Про вищенаведену сплату свідчать наявні у матеріалах справи належним чином засвідчені копії виписок з банківського рахунку позивача за період з 31.08.2021 по 31.08.2023. Отже, з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 23661 від 04.09.23), до стягнення з відповідача заявлено 210665,25 грн. пені; 211049,28 грн. штрафу за перевищення обсягу постачання природного газу у січні 2022 року; 12639,91 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату спожитого газу та 38357,12 грн. інфляційних втрат, всього 472711,56 грн.

У відзиві на позову заяву відповідач заперечив проти заявлених до стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу, зазначаючи про те, що господарство відповідача є сільськогосподарським виробником та спрямовує свої зусилля на зміцнення сільськогосподарського виробництва, оскільки нормальне функціонування ланцюгів постачання харчових продуктів матиме вирішальне значення для запобігання продовольчої кризи у 2023 і 2024 роках. Водночас, відповідачем зазначено про те, що у зв`язку із несприятливою економічною ситуацією в Україні, спричиненою військовими діями, відбувається зменшення доступності до найважливіших сільськогосподарських ресурсів, що спричиняє фактично зупинення збору врожаю, тому сплата відповідачем штрафних санкцій є надмірним тягарем, у зв`язку з чим, у відзиві на позовну заяву викладено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

У зв`язку з порушенням відповідачем грошових зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 210665,25 грн. пені та 211049,28 грн. штрафу за перевищення обсягу постачання природного газу у січні 2022 року.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина 1). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, зокрема договори та інші правочини (пункт 1 частини 2).

У частині 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом частини 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Положення статті 525 ЦК України встановлює загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором №41АР200-100771-22 від 22.09.2022, послуги з постачання природного газу відповідачу надано у визначений договором строк.

Проте відповідач за надані йому позивачем послуги за період: січень - березень 2023 року своєчасної та повної оплати у встановлені Договором строки не здійснив.

Так, матеріалами справи підтверджено, що сплачена заборгованість за спожитий природний газ по Договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР200-100771-22 від 22.09.2022 у розмірі 2028618,71 грн. була здійснена відповідачем після звернення позивачем з даним позовом до суду.

Про вищенаведену сплату свідчать наявні у матеріалах справи належним чином засвідчені копії виписок з банківського рахунку позивача за період з 31.08.2021 по 31.08.2023. Отже, з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 23661 від 04.09.23), до стягнення з відповідача заявлено 210665,25 грн. пені, 211049,28 грн. штрафу за перевищення обсягу постачання природного газу у січні 2022 року, 12639,91 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату спожитого газу та 38357,12 грн. інфляційних втрат, всього 472711,56 грн.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до умов пункту 6.2.1. Договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Позивачем складено розрахунок пені у розмірі 210665,25 грн. за період прострочення сплати.

Крім цього, відповідно до п. 6.2.3. Договору якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач сплачує постачальнику штраф за перевищення обсягу постачання газу, що розраховується за формулою:

В = (Уф - Vn) х Ц х К, де:

Уф - обсяг фактично поставленого газу Споживачу протягом розрахункового періоду за Договором;

V п - підтверджений обсяг газу на розрахунковий період;

Ц - вартість газу за Договором;

К - коефіцієнт, який дорівнює 0,1.

Позивачем, відповідно до вищенаведеної формули було здійснено розрахунок штрафу за перевищення обсягу постачання газу у січні 2023 р., а саме: 42715,46 м.куб. (Уф) - 20000,00 м.куб. (Уп) х 29,163891204 грн. х 0,1. Отже, сума штрафу складає 66247,12 грн.

У лютому 2023 р. (58700,12 м.куб. (Уф) - 20000,00 м.куб. (Уп) х 29,163891204 грн. х 0,1 - сума штрафу складає: 112864,61 грн.

У березні 2023 р. (10 951,06 м.куб. (Уф) - 0 м.куб. (Уп) х 29,163891204 грн. х 0,1 - сума штрафу складає: 31 937,55 грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені у розмірі 210665,25 грн. та штрафу у розмірі 211049,28 грн., суд дійшов висновку, що розрахунок здійснено з дотриманням умов укладеного сторонами договору, виходячи з простроченої суми боргу.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення пені у розмірі 210665,25 грн. та штрафу у розмірі 211049,28 грн. є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, яке викладено у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

На обґрунтування вказаного клопотання, відповідачем зазначено про те, що господарство відповідача є сільськогосподарським виробником та спрямовує свої зусилля на зміцнення сільськогосподарського виробництва, оскільки нормальне функціонування ланцюгів постачання харчових продуктів матиме вирішальне значення для запобігання продовольчої кризи у 2023 і 2024 роках. Водночас, відповідачем зазначено про те, що у зв`язку із несприятливою економічною ситуацією в Україні, спричиненою військовими діями, відбувається зменшення доступності до найважливіших сільськогосподарських ресурсів, що спричиняє фактично зупинення збору врожаю, тому сплата відповідачем штрафних санкцій є надмірним тягарем, у зв`язку з чим, у відзиві на позовну заяву викладено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі статтею 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

За змістом статей 546, 549 ЦК України, статті 230 ГК України неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Суд не може визнати достатніми для зменшення розміру неустойки посилання відповідача на несприятливу економічну ситуацію в Україні, спричиненою військовими діями, оскільки, як вказувалось судом вище, зобов`язання мають бути виконані належним чином.

Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно зі статтею 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (аналогічна правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).

Суд зазначає, що військові дії та введення воєнного стану є виключними важкими обставинами, які у рівній мірі впливають на обидві сторони.

Також, судом враховано, що на обґрунтування вказаного клопотання про зменшення штрафних санкцій відповідачем не надано жодного доказу, які свідчать про збитковість відповідача.

При цьому, слід також врахувати, що заявлений до стягнення розмір пені не є надмірним, у зв`язку з чим суд вважає відсутніми підстави, з якими пов`язується визначене у статтях 551 ЦК України та 233 ГК України право суду на зменшення розміру неустойки.

Крім цього, суд наголошує, що зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зменшення розміру пені, заявленої до стягнення з відповідача.

Щодо заявлених до стягнення 3 % річних у розмірі 12639,91 грн. та 38357,12 грн. інфляційних втрат, суд виходить з наступного.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 626 ЦК України).

За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Приписи статті 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.

Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім сум 3% річних та інфляційних витрат, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 3 % річних у розмірі 12639,91 грн. та 38357,12 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про повне задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору в сумі 7090,70 грн. на відповідача.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

02.10.2023 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх. №26668).

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат. За таких обставин суд вважає за доцільне призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фермерського господарства "Альянс" (63450, Харківська обл., с. Роздольне, вул. Молодіжна, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 31374476) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, буд. 32/2, код ЄДРПОУ 43965848) - 210665,25 грн. пені; 12639,91 грн. 3% річних; 38357,12 грн. інфляційних втрат; 211049,28 грн. штрафу; 7090,70 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу на 17 жовтня 2023 р. о(б) 13:30 год.

Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Харківської області за адресою: 61022, місто Харків, майдан Свободи 5, 8-й під`їзд, 1-й поверх, зал № 102.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "13" жовтня 2023 р.

СуддяЄ.М. Жиляєв