Решение № 114186736, 04.10.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2023м. ХарківСправа № 922/2023/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

за участю секретаря судового засідання Желтухіна А. М.

розглянувши матеріали справи за позовом Українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю «ПІРАНА» (61080, м. Харків, Естакадний в`їзд, 3-А, код ЄДРПОУ 22699101)

до Російської Федерації (03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, буд. 27, ID-101869UA)

про відшкодування майнової шкоди в розмірі 128.158.498,28 грн. у зв`язку із збройною агресією РФ та визнання потерпілою особою,

за участю представників учасників справи:

позивача - Ломакін Е. В.,

відповідача - не з`явився, -

ВСТАНОВИВ:

Українсько-болгарське товариство з обмеженою відповідальністю «ПІРАНА» (позивач по справі) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Російської Федерації (відповідач по справі), в якому просить суд стягнути з відповідача майнову шкоду в розмірі 128.158.498,28 грн. у зв`язку із збройною агресією РФ.

В обґрунтування позову посилається на те, що під час ракетного удару по місту Харкову з боку РФ 19.08.2022 року о 00.20 годині по території Українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю «ПІРАНА», за адресою: місто Харків, Естакадний в`їзд, 3-А, відбулося ураження внаслідок попадання двох ракет ЗРК С-300, які були прийняті на озброєння військовими РФ з 1975 року. Внаслідок ураження сталася масштабна пожежа, причиною якої стало займання горючих матеріалів в осередковій зоні пожежі (у внутрішньому об`ємі приміщення) внаслідок дії одного з небезпечних чинників вибуху під час потрапляння боєприпасу, чим Українсько-болгарському товариству з обмеженою відповідальністю «ПІРАНА» було спричинено матеріальні збитки, а саме: пошкоджено нежитлові будинки розташовані на території підприємства, товарно-матеріальні цінності, які там знаходилися та автомобільна техніка.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2023/23; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; почато у справі підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 14.06.2023; вирішено здійснювати повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України; встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, у зазначений строк відповідач має надіслати суду відзив, який повинен відповідати вимогам статті 165 ГПК України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову, копію відзиву та доданих до нього документів відповідач має надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов; позивачу згідно статті 166 ГПК України встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання; відповідачу згідно статті 167 ГПК України встановлено строк 5 днів на подання до суду заперечень на відповідь на відзив з дня його отримання; повідомлено учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/; роз`яснено учасникам справи, що відповідні заяви по суті справи повинні відповідати вимогам статей 161-165 ГПК України та мають бути подані у строк, визначений ГПК України та ухвалі суду, письмові докази подаються до суду в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (ст. 91 ГПК України), звернуто увагу сторін на те, що усі заяви, клопотання, пояснення, докази тощо, які подаються до суду, мають бути одночасно направлені іншим учасникам справи; повідомлено учасників справи, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі "Електронний суд", поштою або дистанційними засобами зв`язку; звернуто увагу учасників справи на те, що документи, отримані судом електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв`язку, не належать до офіційних, такі документи є неналежно оформленими, відтак не належить до офіційних і судом залишаються без розгляду; повідомлено відповідача про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення 29.05.2023 оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України

Протокольною ухвалою суду від 14.06.2023 відкладено підготовче засідання на 12.07.2023, відповідача повідомлено про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення 14.06.2023 оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України та шляхом направлення ухвали-повідомлення на адресу: 03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, буд. 27, ID-101869UA (ухвала повернулась на адресу суду з довідкою відділення пошти, що «адресат відсутній за вказаною адресою»).

27.06.2023 (вх. № 16503/23) на адресу Господарського суду Харківської області надішли додаткові матеріали позивача разом із розрахунком сум, що стягуються, поясненнями директора, а також доказами повідомлення Міністерства юстиції РФ про подачу позовної заяви до господарського суду.

Протокольною ухвалою суду від 12.07.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 14 днів та відкладено підготовче засідання на 26.07.2023. Відповідача повідомлено про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення 17.07.2023 оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України та шляхом направлення ухвали-повідомлення на адресу: 03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, буд. 27, ID-101869UA (ухвала повернулась на адресу суду з довідкою відділення пошти, що «адресат відсутній за вказаною адресою»).

12.07.2023 (вх. № 18155/23) на адресу Господарського суду Харківської області надійшла заява позивача, в якій останній просив суд проводити підготовче судове засідання 26.07.2023 без участі представника позивача, закінчити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті в судовому засіданні.

В судове засідання 26.07.2023 року представники учасників справи не з`явились, ухвалою Господарського суду Харківської області 26.07.2023 приймаючи до уваги, що в підготовчому провадженні остаточно визначено предмет спору та характер спірних правовідносин, з`ясовані всі питання визначені ст. 182 ГПК України, враховуючи, що судом вчинено всіх необхідних та можливих дій щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання, суд дійшов висновку, що мета підготовчого провадження у даній справі досягнута, а тому беручи до уваги вимоги ст. 177, 185 ГПК України, суд закрив підготовче провадження по справі № 922/2023/23 та призначив справу до судового розгляду по суті на 13.09.2023.

Відповідача повідомлено про дату, час і місце розгляду справи 13.09.2023 шляхом розміщення 28.07.2023 оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України та шляхом направлення ухвали-повідомлення на адресу: 03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, буд. 27, ID-101869UA (ухвала повернулась на адресу суду з довідкою відділення пошти, що «адресат відсутній за вказаною адресою»).

13.09.2023 в час призначеного по даній справі судового засідання на території України та, зокрема, в Харківській області, було оголошено сигнал повітряної тривоги у зв`язку з військовою агресією РФ, в зв`язку з чим призначене на 13.09.2023 судове засідання по даній справі не проводилось, ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.09.2023 призначено розгляд справи на 04.10.2023.

13.09.2023 (вх. № 24752/23) на адресу Господарського суду Харківської області надійшло клопотання позивача про визначення грошового еквіваленту суми відшкодування шкоди в євро за курсом НБУ станом на день ухвалення рішення.

Позивача повідомлено про дату, час і місце розгляду справи 04.10.2023 шляхом направлення ухвали суду від 14.09.2023 на його адресу, визначену в матеріалах судової справи, ухвала повернулась на адресу суду з довідкою відділення пошти, що «адресат відсутній за вказаною адресою». Також 03.10.2023 представника позивача було повідомлено про судове засідання 04.10.2023 року шляхом направлення телефонограми, яка отримана адвокатом Ломакіним Е. В. Відповідача повідомлено про дату, час і місце розгляду справи 04.10.2023 шляхом розміщення 18.09.2023 оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України та шляхом направлення ухвали-повідомлення на адресу: 03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, буд. 27, ID-101869UA (ухвала повернулась на адресу суду з довідкою відділення пошти, що «адресат відсутній за вказаною адресою»).

В судовому засіданні 04.10.2023 суд перейшов до розгляду справи по суті. При цьому представник позивача підтримав подане клопотання про визначення грошового еквіваленту суми відшкодування шкоди в євро за курсом НБУ станом на день ухвалення рішення з посиланням на існуючу судову практику такого стягнення.

Протокольною ухвалою суду від 04.10.2023 клопотання позивача про визначення грошового еквіваленту суми відшкодування шкоди в євро за курсом НБУ станом на день ухвалення рішення (вх. № 24752/23 від 13.09.2023) залишено господарським судом без розгляду. Суд зазначив представнику позивача, що будь-які заяви по суті справи подаються у чітко визначені процесуальним законом строки, зокрема, заява про зміну предмету або підстав позову може бути подана до закінчення підготовчого засідання у справі або в разі пропуску цього строку повинна бути подана з відповідним клопотанням із зазначенням причин пропуску такого строку та неподання відповідної заяви у визначений ГПК строк.

Враховуючи, що фактично заявлене клопотання позивача за змістом є зміною предметом позову і відповідне клопотання заявлене лише на стадії розгляду справи судом по суті і без відповідного клопотання про поновлення процесуального строку на його продання, що суперечить імперативним приписам ст. 46, 207 ГПК України, відтак це і є підставою для залишення без розгляду поданого клопотання Українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю «ПІРАНА» про визначення грошового еквіваленту суми відшкодування шкоди в євро за курсом НБУ станом на день ухвалення рішення.

Представник позивача в судовому засідання позов підтримав з підстав та мотивів, наведених у ньому, та просив позов задовольнити повністю. Відповідач своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзив на позов не надав, будь-яких заяв або пояснень по суті спору на адресу суду від відповідача не надходило, повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань у даній справі здійснювалось шляхом розміщення на офіційному веб-порталі судової влади України відповідного оголошення в порядку, передбаченому ч.ч. 4, 5 ст. 122 ГПК України, та шляхом направлення на адресу, визначену позивачем у позові (03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, буд. 27, ID-101869UA), всі ухвали суду, надіслані на вказану адресу, повернулись на адресу господарського суду з довідкою відділення пошти, що «адресат відсутній за вказаною адресою», а також шляхом завчасного офіційного оприлюднення ухвали суду у відповідності до ст. 122 ГПК України в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

В силу приписів ст. 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

З врахуванням вказаних приписів чинного законодавства та з огляду на фактичні обставини справи суд констатує, що вчинив всі необхідні та можливі заходи для належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання по даній справі, їм надана можливість скористатись своїми процесуальними правами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України, в тому числі судом дотримано під час розгляду справи обумовлені чинним законом процесуальні строки для звернення учасників справи із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Водночас, визначаючи, чи поширюється на Російську Федерацію судовий імунітет у справі, яка розглядається, судом враховано наступне.

Предметом позову є відшкодування шкоди, завданої збройною агресією РФ проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана агентами РФ, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН; національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом генерального делікту).

У зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року, Україна розірвала дипломатичні відносини з РФ, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні у зв`язку із припиненням його роботи на території України.

До висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 (провадження №61-18782св21), від 25.01.2019 № 796/165/18, від 18.05.2022 № 760/17232/20-ц, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2022 у справі № 635/6172/17, провадження № 14-167 цс 20, (пункт 58).

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

Відомості про судовий розгляд даної справи та відповідні процесуальні рішення по ній своєчасно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відомості якого є загальнодоступними у мережі Інтернет на офіційному сайті "Судова влада України".

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи те, що неявка учасників справи в судове засідання, відповідно до приписів частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає розгляду справи по суті, а також приймаючи до уваги обмежені строки розгляду справи по суті, визначені частиною другою статті 195 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних у справі документальних доказів.

Розглянувши матеріали справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

19.08.2022 року під час ракетного удару по місту Харкову з боку РФ о 00.20 годині по території Українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю «ПІРАНА» за адресою: місто Харків, Естакадний в`їзд, 3-А, відбулося ураження внаслідок попадання двох ракет ЗРК С-300. Внаслідок ураження сталася масштабна пожежа, причиною якої стало займання горючих матеріалів в осередковій зоні пожежі (у внутрішньому об`ємі приміщення) внаслідок дії одного з небезпечних чинників вибуху підчас потрапляння боєприпасу.

Даний факт підтверджено інформацією, зафіксованою в Акті про пожежу від 19.08.2022 року, складеного комісією у складі головного інспектора ВЗНС по Основ`янському району ХМТГ ХРУ ГУ ДСНС України у Харківській області майора служби цивільного захисту Дворника В.О., директора Українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю «ПІРАНА» Гайдабури І.В., провідного інспектора ВЗНС по Основ`янському району ХМТГ ХРУ ГУ ДСНС України у Харківській області капітана служби цивільного захисту Майорова Р.С.

За фактом вказаної події представником Українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю «ПІРАНА» було подано заяву про вчинення злочину до Головного управління Служби Безпеки України в Харківській області, відомості про що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 12022221140000750 від 19.08.2022 року за ознаками складу кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України.

Як свідчать матеріали справи, вказані вище приміщення та земельна ділянка, на якій вони розташовані, належать на праві власності Українсько-Болгарському товариству з обмеженою відповідальністю «ПІРАНА», що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та свідоцтвом про право власності.

Згідно із експертним висновком щодо первинного фіксування стану нерухомого майна та активів, пошкоджених або зруйнованих внаслідок воєнних (бойових) дій, складеного експертами Харківської торгово-промислової палати № 65-ПМ/22 від 15.09.2022, зафіксовано знищення та пошкодження майна та активів Українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю «ПІРАНА», які відбулись через пожежу, що виникла 19.08.2022.

Відповідно до висновку експерта № 168/1-75/22 від 31.03.2023 року Науково-дослідного центру судових експертиз у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України:

- вартість ремонтно-будівельних робіт з відновлення пошкоджених конструктивних елементів нежитлової будівлі літ. «А-5», нежитлової будівлі літ. «Б-1», нежитлової будівлі літ. «В-3», нежитлової будівлі літ. «Г-1», та нежитлової будівлі літ. «Д-2», розташованих за адресою: м. Харків, в`їзд Естакадний, 3-А, що належить Українсько-болгарському товариству з обмеженою відповідальністю «ПІРАНА»,внаслідок обстрілу 19.08.2022 складає: 69 873 454,28 грн. з ПДВ;

- ринкова вартість машин, обладнання та товарно-матеріальних цінностей УБТОВ «ПІРАНА», знищених внаслідок ракетного удару 19.08.2022 року з ПДВ становить з округленням до тисячі 57 300 000 грн.;

- вартість матеріального збитку, завданого Українсько-болгарському товариству з обмеженою відповідальністю «ПІРАНА» - власнику рухомого майна: «Mitsubishi Lancer», р.н. НОМЕР_1 , «KIA Rio», р.н. НОМЕР_2 , «KIA Ceed», р.н. НОМЕР_3 та «Seat Inca», р.н. НОМЕР_4 - становить 985 044 грн.

Таким чином, актом збройної агресії РФ 19.08.2022 року Українсько-болгарському товариству з обмеженою відповідальністю «ПІРАНА» завдано матеріального збитку на загальну суму 128 158 498,28 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 6 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

За приписами ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В силу ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 1, ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст.1166 Цивільного кодексу України, доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додатковим протоколом 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 про заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 210/4458/15-ц, від 30.01.2020 у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.08.2017 у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки, у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Як свідчать матеріали справи, саме внаслідок ракетного удару по місту Харкову з боку РФ 19.08.2022 року о 00.20 годині по території Українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю «ПІРАНА», за адресою: місто Харків, Естакадний в`їзд, 3-А, відбулося ураження внаслідок попадання двох ракет ЗРК С-300 і саме через таке ураження сталася масштабна пожежа, що призвело до пошкоджено нежитлових будинків підприємства, товарно-матеріальних цінностей Українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю «ПІРАНА» і власнику автомобільної техніки і стало прямим наслідком завдання збитків позивачу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

Згідно з пп. 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Основні показники, які оцінюються (зокрема): вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності.

Відповідно до п. 5 Загальних засад (додаток до Постанови Кабінету міністрів України від 20.03.2022 № 326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Відповідно до Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затвердженої наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України 18 жовтня 2022 року № 3904/1223, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 грудня 2022 р. за № 1522/38858, методика застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації (далі - збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання.

Методика є обов`язковою для використання під час оцінки збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, проведення судової експертизи (експертного дослідження), пов`язаної з оцінкою збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, та її положення переважають над іншими положеннями нормативно-правових актів, методик, рекомендацій тощо, які регулюють питання визначення розміру збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності. У разі якщо певні питання, пов`язані з оцінкою збитків, не врегульовано Методикою, застосовуються інші нормативно-правові акти з питань оцінки майна, що визначені такими згідно із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», та оціночні процедури, що передбачені міжнародними та національними стандартами оцінки, міжнародною оціночною практикою. Необхідність та доцільність застосування інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна обґрунтовуються у звіті про оцінку збитків (висновку експерта).

З матеріалів справи вбачається, експертним висновком Харківської торгово-промислової палати № 65-ПМ/22 від 15.09.2022 зафіксовано знищення та пошкодження майна та активів Українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю «ПІРАНА», які відбулись через пожежу, що виникла 19.08.2022.

Іншим висновком експерта № 168/1-75/22 від 31.03.2023 року Науково-дослідного центру судових експертиз у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України встановлено, що вартість ремонтно-будівельних робіт з відновлення пошкоджених конструктивних елементів нежитлової будівлі літ. «А-5», нежитлової будівлі літ. «Б-1», нежитлової будівлі літ. «В-3», нежитлової будівлі літ. «Г-1», та нежитлової будівлі літ. «Д-2», розташованих за адресою: м. Харків, в`їзд Естакадний, 3-А, що належить Українсько-болгарському товариству з обмеженою відповідальністю «ПІРАНА»,внаслідок обстрілу 19.08.2022 складає: 69 873 454,28 грн. з ПДВ; ринкова вартість машин, обладнання та товарно-матеріальних цінностей УБТОВ «ПІРАНА», знищених внаслідок ракетного удару 19.08.2022 року з ПДВ становить з округленням до тисячі 57 300 000 грн.; вартість матеріального збитку, завданого Українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю «ПІРАНА» - власнику рухомого майна: «Mitsubishi Lancer», р.н. НОМЕР_1 , «KIA Rio», р.н. НОМЕР_2 , «KIA Ceed», р.н. НОМЕР_3 та «Seat Inca», р.н. НОМЕР_4 - становить 985 044 грн.

При цьому розмір заподіяних збитків позивачу відповідачем розрахований вказаними вище експертами відповідно до Національного стандарту № 1, діючих ДСТУ, ДБН та на підставі Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затвердженої наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України 18 жовтня 2022 року № 3904/1223, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 грудня 2022 р. за № 1522/38858.

Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, суд зазначає, що законодавством України на позивача не покладається обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.

Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.04.2021 у справі № 648/2035/17, постанові від 14.02.2018 у справі № 686/10520/15-ц.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем у справі на підставі належних та допустимих доказів (витягом з ЄДРДР, актом про пожежу, правовстановлюючими документами) доведено повний склад цивільного правопорушення, як і доведено заявлений розмір збитків (висновками експертів, виконаних на підставі обов`язкової для використання Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності), що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності, як відшкодування збитків.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п.145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відновлення його порушених прав.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Із зазначеного вище вбачається, що відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Щодо вимоги позивача про визнання потерпілою особою суд зазначає наступне.

За приписами статті 55 Кримінального процесуального кодексу України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Частиною 7 вказаної статті кодексу передбачено, що якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок.

Водночас приписами ст. 20 ГПК передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках.

Таким чином суд дійшов до висновку про те, що вимога позивача про визнання юридичної особи потерпілою в силу вимог процесуального закону не віднесені до юрисдикції господарського суду, оскільки визнання особи потерпілою здійснюється в рамках кримінального провадження.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги наведені положення законодавства, встановлені судом обставини, зміст доводів учасників процесу та наявних доказів, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи документальними доказами та підлягають частковому задоволенню.

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Здійснюючи розподіл судових витрат, господарський суд зазначає таке.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно п. 22 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

В ч. 2 ст.129 ГПК України зазначено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Таким чином, враховуючи, що позивач у встановленому порядку звільнений від сплати судового збору за подачу позовної заяви, останній за результатами розгляду справи стягується господарським судом з відповідача в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Російської Федерації (03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, буд. 27, ID-101869UA) на користь Українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю «ПІРАНА» (61080, м. Харків, Естакадний в`їзд, 3-А, код ЄДРПОУ 22699101) на відшкодування майнової шкоди 128.158.498,28 грн.

3. Стягнути з Російської Федерації (03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, буд. 27, ID-101869UA) на користь Державного бюджету України (UA 768999980313121206083020653, Отримувач коштів - ГУК Харків обл/мХар Шевченк22030101, Код отримувача - 37874947, Банк отримувача - Казначейство України (EAП), МФО 899998, Код класифікації доходів бюджету - 22030101) 939.400,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.10.2023.

СуддяН.А. Новікова