Решение № 114186720, 28.08.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2023м. ХарківСправа № 922/2334/21 (922/449/22)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кононової О.В.

при секретарі судового засідання Зубко Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Маркетинг Груп" , 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Софія-Близнюки" про визнання недійсним договору за участю :

представника позивача - Хуторянець О.В.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області перебуває справа № 922/2334/21 про банкрутство ТОВ "Софія - Близнюки".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.08.2021 серед іншого було відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Софія Близнюки, код ЄДРПОУ 35462911, визнано розмір вимог ініціюючого кредитора Акціонерного товариства Райффайзен Банк, в тому числі й забезпечених заставою майна боржника та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Хандуріна Дмитра Вікторовича та призначено проведення попереднього засідання суду.

Офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ "Софія - Близнюки" було здійснено 19.08.2021 за № 67081 на офіційному веб-сайті ВГСУ, в якому встановлений граничний строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника.

Так, на адресу господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про визнання банкрутом встановлений в оголошенні строк надійшли відповідні заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника.

Ухвалою суду від 20.12.2022 в попередньому засіданні суду судом були розглянуті вказані заяви з грошовими вимогами до боржника та прийняті відповідні рішення щодо їх обґрунтованості.

03.02.2022 до суду від Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" надійшла позовна заява, в який позивач просить суд визнати недійсним з моменту укладення Договір поставки № 1 від 17.05.2021, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Софія - Близнюки" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Маркетинг Груп", стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

Ухвалою суду від 08.02.2022 було прийнято позовну заяву Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія - Близнюки" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Маркетинг Груп" та відкрито провадження за №922/449/22 у справі № 922/2334/21. Ухвалено заяву розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на "02" березня 2022 р. о 12:30.

Цією ж ухвалою встановлено відповідачам строк - 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Встановлено позивачу строк - 5 днів на подання до суду відповіді на відзиви з дня його отримання.

У зазначений строк кожен з учасників мав надіслати суду зазначені вище документи, зокрема відповідь на відзив, яка повинна відповідати вимогам статті 165 ГПК України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Копію відповіді на відзив та доданих до неї документів позивач має надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) такої відповіді на відзив до суду та докази надіслання надати суду разом із відповіддю на відзив.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан.

Згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

З метою убезпечення від ризику життя та здоров`я людей, зокрема, учасників справи та працівників суду, судове засідання, призначене на 02.03.2022, не відбулося.

У зв`язку із реальною загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду та суддів, керуючись ст. 3 Конституції України, ст. 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", рішенням Ради суддів України № 9 від 24.02.2022, враховуючи положення Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, розпоряджень Харківської обласної військової адміністрації, прийнятих відповідно до ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", керівництвом Господарського суду Харківської області встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану.

Ухвалою від 09.06.2023 суд призначив справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні на "18" липня 2023 р. об 10:30.

Відповідачі своїм правом, наданим відповідно до ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, відзивів на позов не надали.

Ухвалою від 18.07.2023 суд закрив підготовче провадження у справі № 922/449/22 та призначив справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 28 серпня 2023 року о 11:00 год.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі, визнати недійсним з моменту укладення Договір поставки № 1 від 17.05.2021, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Софія - Близнюки" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Маркетинг Груп", як такий що є фіктивним.

Представники відповідачів в призначене судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Так, відповідно довідки про доставку електронного листа ухвала про закриття підготовчого провадження була доставлена до Електронного кабінету ТОВ "Агро Маркетинг Груп" 19.07.2023 о 19:03.

До суду повернувся корінець поштового повідомлення з відміткою про отримання 2-м відповідачем ухвали від 18.07.2023. Зокрема відповідно поштового повідомлення № 6102272430518, відповідач ТОВ "Софія - Близнюки" отримало зазначене відправлення 27.07.2023.

За змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвала Господарського суду Харківської області від 18.07.2023, якою було призначено судове засідання щодо розгляду справи по суті, була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Таким чином, судом всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідачів про розгляд даної справи, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

17.05.2021, між ТОВ "Агро Маркетинг Груп" (Постачальник) та ТОВ "Софія - Близнюки" (Покупець) укладено Договір поставки №1, за умовами якого у строки, зумовлені Договором, Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця насіння сільськогосподарських культур та/або засоби захисту рослим та/або мінеральні добрива (надалі "товар") на умовах відстрочення кінцевого розрахунку на визначений договором строк, а Покупець зобов`язується прийняти товар, сплатити його вартість па умовах, передбачених цим Договором (додаткових угод та Специфікацій до нього).

Відповідно до п.2.1 та п.2.2 Договору Найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару наведені у Специфікаціях до Договору, які є невід`ємними його частинами. Ціна товару, що вказана у Специфікаціях, визначена на дату укладення Договору (підписання Специфікації). Вартість Договору складається із суми всіх Специфікацій, підписаних в рамках цього Договору.

Так, між Сторонами було укладено 11 Специфікацій на поставку товару на загальну суму 25 786 495,33 грн.

Відповідно до специфікацій, строк оплати за поставлений товар встановлено до 31.06.2021.

Судом встановлено, що до матеріалів справи додані підписані Сторонами видаткові накладні: №6 від 17.05.2021 на суму 175 444,91 грн, №7 від 17.05.2021 на суму 125 332,91 грн., №8 від 17.05.2021 на суму 73 126,80 грн, №9 від 17.05.2021 на суму 238 472,54 грн, №40 від 18.05.2021 на суму 447 228,51 грн, №41 від 18.05.2021 на суму 598 782,00 грн, №42 від 18.05.2021 на суму 1 252 708,00 грн, №43 від 19.05.2021 на суму 1421037,56 грн, № 44 від 19.05.2021 на суму 1725403,15 грн, № 48 від 19.05.2021 на суму 1312206, 37 грн, № 30 від 20.05.2021 на суму 261185,70 грн, № 32 від 20.05.2021 на суму 18681,16 грн, № 33 від 20.05.2021 на суму 4 560,02 грн, № 50 від 20.05.2021 на суму 442783,22 грн, № 31 від 21.05.2021 на суму 1779341,71 грн, № 34 від 21.05.2021 на суму 2705828,90 грн, № 36 від 21.05.2021 на суму 709570,35 грн, № 37 від 21.05.2021 на суму 3343112,46 грн, № 39 від 24.05.2021 на суму 4289081,29 грн, № 45 від 24.05.2021 на суму 1688583,52 грн, № 51 від 24.05.2021 на суму 2483841,25 грн, № 53 від 28.05.2021 на суму 522460,97 грн, № 60 від 28.05.2021 на суму 168722,00 грн., які були укладені сторонами на виконання спірного договору та додані до справи в підтвердження здійсненої поставки за цим договором.

Разом з тим, доказів сплати за поставлений товар, матеріали справи не містять.

АТ "Райффайзен Банк" зазначає, що на його процесуально-правове переконання, посадові особи ТОВ "Софія - Близнюки" зловживаючи правом уклали з ТОВ "Агро Маркетинг Груп" Договір поставки №1 від 17.05.2021. На переконання банку зазначений договір є фіктивним правочином, був укладений Сторонами без наміру створення наслідків, обумовлених договором, а з метою створення "штучної" заборгованості задля створення кредитора ТОВ "Агро Маркетинг Груп" у справі № 922/2334/21 з значними кредиторськими вимогами до боржника (понад 43% від всіх вимог з правом вирішального голосу, відповідно до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Софія - Близнюки" від 20.12.2021), щоб у подальшому впливати на процедуру банкрутства ТОВ "Софія - Близнюки", а тому Договір поставки №1 від 17.05.2021 року підлягає визнанню недійсним.

Так, за змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

Згідно із частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України, статтею 42 КУзПБ.

Відповідно до положень статей 14, 74 ГПК України тягар доведення порушеного права у спорі про визнання недійсним правочину покладений на заявника цих вимог.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

В силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Згідно із частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, за змістом статті 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Статтею 234 ЦК України передбачено, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і залежно від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (правова позиція Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

Крім того, як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, а й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно сталося.

Слід звернути увагу, що банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано Кодексом України з процедур банкрутства, який визначає особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними та має пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ порівняно з іншими нормами законодавства.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. висновки, сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)).

У рішенні від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" ЄСПЛ зазначав, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої статті 16 ЦК України).

КУзПБ є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо.

Тому в кожній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

Насамперед це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

Безумовно, визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Отже, кредитор (кредитори) є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів, у межах справи про банкрутство і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника.

Так, правочинами визнаються дії фізичних та юридичних осіб, спрямовані на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин - це дія, яка вчиняється для досягнення дозволеної законом мети (набуття майна тощо), яка характеризується такими ознаками:

- це завжди вольовий акт, тобто дії свідомі;

- це правомірні дії, тобто вчиняються відповідно до закону;

- спеціальна спрямованість на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, тобто в правочину завжди присутня правова мета.

Фраудаторними правочинами називають договори, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору.

Цей термін походить від англ. "fraud" - шахрайство, підроблення, афера. Значення цього слова розкривається внутрішнім змістом тих категорій і понять, які вони називають.

Стаття 13 ЦК України, у якій визначаються межі здійснення цивільних прав, встановлює, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, зокрема при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, а також не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Межі є невід`ємною рисою будь-якого суб`єктивного права. Суб`єктивні цивільні права, будучи мірою можливої поведінки уповноваженої особи, має певні межі за змістом і за характером здійснення.

Зокрема, зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов`язаний з використанням недозволених конкретних форм в рамках дозволеного йому законом загального типу поведінки.

За одним із сучасних визначень, під зловживанням правом розуміються випадки, коли суб`єкт цивільних правовідносин, якому належить певне суб`єктивне цивільне право, здійснює його неправомірно, коли суть здійснення права іде врозріз з його формальним змістом.

Тобто уповноважена особа, маючи суб`єктивне право і спираючись на нього, виходить за межі дозволеної поведінки. Слово "зловживання" за своїм буквальним змістом означає використання, вживання чого-небудь з метою заподіяння певного зла, шкоди, збитків кому б то не було.

Семантичне тлумачення терміна "зловживання правом" призводить до висновку про те, що його основним змістом є використання належного уповноваженій особі суб`єктивного цивільного права на шкоду іншому учаснику цивільних відносин.

Отже, можна стверджувати, що учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини.

У зв`язку з цим слід дійти висновку, що межею реалізації принципу свободи договору має бути неприпустимість зловживання правом.

Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що "оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука "а також зловживання правом в інших формах", що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)".

Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах, зокрема у банкрутстві (стаття 42 КУзПБ), при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"); у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України "Про виконавче провадження").

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення коштів, що набрало законної сили. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України)" (постанова ВП ВС від 03.07.2019 року у справі № 369/11268/16-ц).

Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

Велика Палата Верховного Суду у зазначеній вище справі вказує, що позивач має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) і послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Проте боржники не лише за допомогою фіктивних правочинів унеможливлюють звернення стягнення на своє майно. Недоброчесні боржники використовують різноманітні механізми, і протистояти відповідним зловживанням лише за допомогою конструкції фіктивного правочину навряд чи можливо. Отже, виникає сумнів у кваліфікації фіктивного правочину або правочину, що порушує публічний порядок, як видів фраудаторного.

Фіктивний правочин, на відміну від фраудаторного, виключає наявність наміру створити юридичні наслідки в момент його вчинення, що, в свою чергу, унеможливлює виникнення будь-яких майнових наслідків, оскільки такий правочин їх не породжує. Оскільки на підставі фіктивного правочину відсутня можливість передачі майна, restitutio in integrum виключається юридичною конструкцією фіктивного правочину. Якщо ж буде встановлено, що така передача de facto відбулася, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний, і тому норма статті 234 ЦК України не підлягає застосуванню, адже фіктивний правочин de jure не породжує будь-яких правових наслідків. В свою чергу, правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами (ч. 3 ст. 234 ЦК України).

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони не бажають настання правових наслідків, обумовлених договором; усі сторони договору проінформовані про його фіктивність; письмовим текстом договору створюється лише видимість правовідносин між сторонами; мета вчинення фіктивного правочину не має значення.

Крім того, відповідно до висновків Верховного Суду, якщо хоча б одна зі сторін оспорюваного договору намагалася досягти правового результату, то цей правочин не може визнаватися фіктивним. Зокрема, як зазначено в постанові ВС від 03.09.2019 у справі № 904/4567/18, Верховний Суд у застосуванні приписів статі 234 ЦК України у подібних правовідносинах виходив, зокрема, з того, що в разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний.

Практичне правозастосування виходить з того, що "фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним. Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним" (постанова ВС від 19.11.2019 у справі № 924/1014/18).

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 910/11715/17, від 08.08.2018 у справі № 920/1144/17, від 21.08.2018 у справі № 910/11565/17, від 26.02.2019 у справі №925/1453/16.

Так, проаналізувавши всі докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено, що дійсно, спірний Договір поставки було вчинено у "підозрілий" в розумінні ст.42 КУзПБ період, а саме за 3 місяці до відкриття провадження у справі про банкрутство (протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство). Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у Постанові від 14.12.2021 у справі №902/1023/19 (902/508/20) встановлений у статті 42 КУзПБ строк (три роки, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство), становить так званий "підозрілий період", у межах якого найбільш вірогідніше вчинення боржником правочинів, опосередковано спрямованих на завдання шкоди кредиторам боржника

Щодо розумності та реальної мети оспорюваного договору, суд зазначає, що до укладання зазначеного Договору поставки ТОВ "Софія - Близнюки" вже мала значні грошові зобов`язання, на кінець 2020 року на суму 72 630 600,00 грн. Так, згідно з балансом ТОВ "Софія - Близнюки" (форма №1-м) на 2020 рік (наявний в матеріалах справи № 922/2334/21) разом зобов`язання на кінець звітного періоду складали 72 630 600,00 грн.

Відповідно до Ухвали Господарського суду Харківської області від 15.03.2021 року по справі № 922/820/21, суд встановив, що до господарського суду Харківської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Альянс" про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія-Близнюки", посилаючись на те, що боржник має заборгованість перед кредитором на загальну суму 1 620 000 грн., строк сплати якої настав.

На момент укладання спірного Договору поставки №1 від 17.05.2021 майно ТОВ "Софія - Близнюки" (в тому числі й кошти на рахунках) було арештоване у виконавчому провадженні, а також перебувало в розшуку (зазначені обставини досліджувалися судом та наявні в матеріалах основної справи про банкрутство № 922/2334/21).

Отже на момент укладання спірного Договору поставки №1 від 17.05.2021 ТОВ "Софія - Близнюки":

- мало значні грошові зобов язання перед іншими особами;

- була заява про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Софія - Близнюки";

- перебувало у стані неможливості виконати зобов 'язання перед кредиторами через накладені арешти, тобто не здійснювала повноцінно господарську діяльність.

Крім того, Договір поставки №1 від 17.05.2021 укладений без відповідних гарантій ТОВ "Софія-Близнюки" перед ТОВ "Агро Маркетинг Груп". Відповідно Специфікацій до спірного Договору поставки, ТОВ "Агро Маркетинг Груп" поставляє товар ТОВ "Софія-Близнюки", яке очевидно перебуває у скрутному господарському становищі, на загальну суму 25 786 495.33 грн. без будь яких гарантій (аванс, договір застави товару тощо) з боку ТОВ "Софія-Близнюки". Хоча сам по собі спірний Договір поставки №1 від 17.05.2021 своїми положеннями (п. 4.2., п.6.2.1., 6.1.4., 6.1.5. Договору) передбачає можливість мати Постачальнику певні запобіжники та гарантії у вигляді авансу та застави, але ТОВ "Агро Маркетинг Груп" не скористувався цими можливостями, що в свою чергу суперечить логічності та розумності правочину.

Також суд звертає увагу на той факт, що відповідно до матеріалів справи №922/2334/21, а саме до витягу з реєстру податкових накладних ТОВ "Софія - Близнюки" за 2021 рік, ТОВ "Софія - Близнюки" не реєструвало правочин пов`язаний з спірним Договору поставки №1 від 17.05.2021, проте інші правочини щодо інших контрагентів згідно витягу з реєстру податкових накладних ТОВ "Софія - Близнюки" за 2021 рік який наявний в матеріал справи № 922/2334/21 ТОВ "Софія - Близнюки" - зареєстровані.

Згідно із положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час, коли оформлювалися відповідні накладні, а саме, березень - квітень 2018року):

- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9);

- первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обоє 'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо, (частина друга статті 9);

- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1).

- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1).

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (з подальшими змінами і в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

- господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. (абзац другий пункту 2.1);

- первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац перший пункту 2.1 в редакції, чинній з 26.05.2017);

- первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (абзац перший пункту 2.1 в редакції, чинній з 26.05.2017);

- документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою, (абзац перший пункту 2.5);

- первинні документи підлягають обоє 'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обоє 'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників, (пункт 2.15).

Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, суду у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15. від 29.11.2019 у справі №914/2267/18.

Так, відповідно до спірного Договору поставки, місце передачі товару Покупцю є склад Постачальник, а саме: Харківська область, Дергачівський р-н, с. Черкаська Лозова, вул. Поштова, 34 Б.

З матеріалів справи вбачається, що свою господарську діяльність ТОВ "Софія - Близнюки" проводить безпосередньо за адресою: Харківська область, Близнюківський р-н, с. Софіївка Перша, що є досить віддалено від населеного пункту с. Черкаська Лозова.

Згідно матеріалів справи № 922/2334/21 розпорядником майна ТОВ "Софія - Близнюки" не виявлено у власності ТОВ "Софія - Близнюки" вантажного транспорту також не виявлено інших фактів які б могли підтверджувати наявності вантажного транспорту в користуванні на праві оренди тощо. Тобто для транспортування товару який був переданий ТОВ "Софія - Близнюки" ТОВ "Агро Маркетинг Груп" відповідно до видаткових накладних, які були долучені ТОВ "Агро Маркетинг Груп" до матеріалів справи № 922/2334/21, з населеного пункту с. Черкаська Лозова до населеного пункту с. Софіївка Перша можливе лише при залучені суб`єкту який надає послуги з перевезення вантажів.

Однак в матеріалах справи № 922/2334/21 не міститься жодного доказу який б підтверджував транспортування товару безпосередньо до місця проведення господарської діяльності ТОВ "Софія - Близнюки" або іншого місця. Докази наявності товару, передбаченого Специфікаціями до спірного Договору поставки, на складах (балансі) ТОВ "Агро Маркетинг Груп" до передачі товару ТОВ "Софія - Близнюки" також в матеріалах справи відсутні.

Крім того, судом встановлено, що відповідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.09.2021 відкрито провадження у справі № 922/3257/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Маркетинг Груп", введена процедура розпорядження майном. Також із змісту ухвали вбачається, що заборгованість ТОВ "Агро Маркетинг Груп" перед кредитором виникла на підставі договору поставки №1611-17 від 16.11.2017, за яким ОСОБА_1 (постачальник) зобов`язується поставити та передати у власність покупця (ТОВ "Агро Маркетинг Груп") насіння сільськогосподарських культур, та/або засоби захисту рослин та/або мінеральні добрива (товар) на умовах відстрочення платежу (кінцевого розрахунку) на визначений договором строк, а покупець зобов`язується прийняти товар, сплатити його вартість та проценти за користування товарним кредитом на умовах, передбачених цим договором (додаткових угод та специфікацій до нього).

Дана обставина також опосередковано свідчить про суперечність вимогам розумності та реальної мети спірного Договору поставки, а саме тим, що у ТОВ "Агро Маркетинг Груп" з 2017 року почались накопичуватись боргові зобов`язання перед кредиторами, натомість за декілька місяців до відкриття провадження про банкрутство ТОВ "Агро Маркетинг Груп" уклав невигідний, ризиковий для себе правочин на загальну суму 25 786 495,33 грн. без відповідних гарантій та авансів з боку ТОВ "Софія - Близнюки", яке фактично перебувало у стані неплатоспроможності та у стані неможливості виконати зобов`язання перед контрагентами через накладені арешти.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що сторони свідомо уклали спірний Договір поставки №1 від 17.05.2021 без здійснення відповідної реальної поставки товару, а задля створення правової підстави для визнання вимог ТОВ "Агро Маркетинг Груп" на суму 25 786 495,33 грн. до боржника у межах справи про банкрутство ТОВ "Софія - Близнюки" та отримання прав кредитора та члена комітету кредиторів на значну частину вимог з правом вирішального голосу (понад 43% від всіх вимог з правом вирішального голосу, відповідно до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Софія - Близнюки" від 20.12.2021).

Наслідки спірного правочину вплинули на права кредиторів ТОВ "Софія - Близнюки" (в т.ч. АТ "Райффайзен Банк"), зокрема шляхом створення обмежень та відповідного впливу інших кредиторів на процедуру банкрутства ТОВ "Софія - Близнюки", що в свою чергу може впливати та мати негативний наслідок на задоволення їх вимог.

За таких обставин, суд вважає, що спірний договір поставки містить всі ознаки, з якими закон пов`язує визнання його фіктивним, а аргументи які викладені в позовній заяві АТ "Райффайзен Банк" до ТОВ "Агро Маркетинг Груп" та ТОВ "Софія - Близнюки" щодо визнання недійсним Договору поставки №1 від 17.05.2021, який укладений між ТОВ "Агро Маркетинг Груп" та ТОВ "Софія - Близнюки" об`єктивними, доведеними матеріалами справи та відповідними належними та допустимими доказами, а отже позовні вимоги, - такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати щодо сплати судового збору в сумі 2 481,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (код ЭДРПОУ 14305909) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Маркетинг Груп" (код 39462911) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія-Близнюки" (код ЄДРПОУ 35462911) про визнання недійсним з моменту укладення Договору поставки № 1 від 17.05.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Софія - Близнюки" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Маркетинг Груп" - задовольнити.

Визнати недійсним з моменту укладення Договір поставки № 1 від 17.05.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Софія - Близнюки" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Маркетинг Груп".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія-Близнюки" код ЄДРПОУ 35462911 (адреса: 64871, Харківська область, Лозівський район, с. Софіївка Перша) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Маркетинг Груп" (код 39462911, адреса: 61106, м. Харків, просп.. Героїв Харкова, 303) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (адреса: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9) судовий збір у розмірі 2 481,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення направити сторонам по справі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "01" вересня 2023 р.

СуддяО.В. Кононова