Постановление суда № 114140486, 12.10.2023, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження 1кс/235/614/23

Справа 235/1358/23

УХВАЛА

12 жовтня 2023 р. суддя Красноармійського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1

за участі секретаря ОСОБА_2

-прокурора ОСОБА_3

-потерпілої ОСОБА_4

-представника потерпілої адвоката ОСОБА_5

-захисника ОСОБА_6

-обвинуваченого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Покровську Донецької області заяву обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 про відвід судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023052410000293 від 17.05.2023, за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_8 знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України.

12 жовтня 2023 року обвинуваченим ОСОБА_7 та захисником ОСОБА_6 заявлено відвід судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_8 , посилаючись на те, що в провадженні Красноарміського міськрайсуду Донецької області перебуває кримінальне провадження №12023052410000293 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, підготовчий розгляд якого було призначено о 14.00 год. 11.10.2023 року. Головуючим суддею у вказаному кримінальному провадженні визначено суддю Красноармійського райсуду Донецької області ОСОБА_8 . Завчасно, до вказаного судового засідання захисником на адресу суду засобами «електронного суду» було направлено клопотання про відкладення підготовчого судового засідання в зв`язку з тим, що захисником було спрямовано клопотання до Верховного Суду про визначення підсудності кримінального провадження відносно ОСОБА_7 , про що були додані відповідні докази. 10.10.2023 року поза межами робочого часу на електронну пошту захисника надійшло клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 в межах строку досудового розслідування. За таких обставин захисник терміново підготувала заперечення на вказане клопотання, яке є протизаконним, необґрунтованим, оскільки, ст.315 КПК України не передбачає продовження строку тримання під вартою та відповідне положення кримінально-процесуального закону визнано Рішенням Конституційного Суду України №1-р/20172017 від 23.11.2017 року неконституційним та направила засобами електронного суду клопотання про надання дозволу на прийняття участі в підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції, оскільки, особисте прибуття до суду було обмеженим в зв`язку з великою відстанню місця знаходження захисника та суду, при цьому, вчиняла дії, спрямовані на узгодження дій щодо відеоконференції задля ефективного захисту прав та інтересів підзахисного ОСОБА_7 . Красноармійським райсудом Донецької області було задоволено клопотання захисника та Сумським райсудом Сумської області забезпечено проведення відеоконференції. Після початку судового засідання та роз`яснення права на відвід складу суду захисником було повідомлено, що до суду спрямоване клопотання про відкладення підготовчого судового засідання в зв`язку з тим, що на розгляді Верховного Суду перебуває клопотання зхисник щодо визначення підсудності даної справи з іншим судом, який знаходиться в межах юрисдикції іншого апеляційного суду, на що головуючий суддя повідомила, що від прокурора надійшло клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , а тому суд може розглянути таке клопотання, а в іншій частині розгляду підготовче провадження відкласти до вирішення клопотання захисника Верховним Судом. Прокурор підтримав клопотання про продовження строку тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, на що захисник заперечила та повідомила, що дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки, ст.315 КПК України не передбачає таких процесуальних дій під час підготовчого судового засідання, на що головуючий суддя ОСОБА_8 зауважила прокурору, що вона розуміє, що у прокурора велика завантаженість по роботі, що це помилка прокурора, що можливо прокурор заявить клопотання про перерву в судовому засіданні аби прокурор переробив клопотання, а що прокурор продовжив наполягати на розгляді цього клопотання. При цьому головуючий суддя пропонувала захиснику погодитись розглядати заявлене прокурором клопотання в редакції, що була пред`явлена прокурором, але з врахуванням того, що це помилка. Але, після того, як захисник зауважила, що на помилках прокурора не можна вирішувати питання про тримання особи під вартою та зазначила, що погоджується на розгляд клопотання в такій редакції, але суд має відмовити в його задоволенні, суддя повідомила, що прокурор просить відкласти підготовчий розгляд аби заявити «правильне клопотання». Після таких подій головуючим суддею було визначено дату наступного судового засідання на 12.10.2023 року на 15.10 год. та головуючий суддя повідомила, що судове засідання закінчено. Технічний запис судового засідання було вимкнено, але відеозв`язок не був перерваний та в цей час, коли суддя виходила із зали судових засідань, вкотре наголосила на тому, що потерпіла може написати заяву про проведення підготовчого розгляду у її відсутність, але потерпіла заявила, що вона залишається, а прокурору суддя сказала, щоб він зайшов до неї в кабінет, бо їй потрібно з ним «переговорити». Зазначені обставини дають стороні захисту вважати, що головуючий суддя є упереджено, зацікавленою, необ`єктивною, а тому головуючому судді заявляється відвід, виходячи з наступного. Статтею 75 КПК України визначено обставини, що виключають участь судді у кримінальному провадженні, в т.ч. п.3,4 ч. 1 вказаної норми Кодексу встановлено, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні , якщо він особисто заінтересовані в результаті провадження та за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості. У відповідності з п.п. 1, 10 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться верховенство права та презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини. Статтею 8 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Ч. 1 ст. 9 та ч. 5 ст. 17 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватись вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Конвенція про захист прав людини і основних свобод гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстроннім судом (п. 1 ст.6). Згідно ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що право на безсторонній суд включає як об`єктивні так і суб`єктивні елементи (рішення у справах П`єрсак проти Бельгії від 01.10.1982р.; «Кубер проти Бельгії» від 26.10.1984р.). Так, у рішенні по справі «Мироненко і Мартиненко проти України» (заява №4785/02) від 10 грудня 2009року п. 66-71, у рішенні по справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006року п.49-55, Європейський суд з прав людини зазначає, що наявність безсторонності має визначатись, для цілей п.1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб`єкивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватись у безсторонності певного судді, позиція особи має важливе значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими і у цьому зв`язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення. Адже, йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість. Аналогічна правова позиція викладена в Рішенні ЄСПЛ у параграфі 81 рішення у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01) ЄСПЛ вказав, що «неупередженість» у сенсі статті 6 Конвенції має визначатися суб`єктивною оцінкою, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивною оцінкою - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які законні сумніви з цього приводу (див. «Bulut v. Austria», рішення від 22 лютого 1996 року, Reports 1996-II, с. 256, параграф 31 та «Thomann v. Switzerland», рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 815, параграф 30). У межах об`єктивної оцінки має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо неупередженості судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Вирішується питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі. Як вбачається з вище викладених обставин, поведінка головуючого судді свідчить про її упередженість та зацікавленість в розгляді даного кримінального провадження, оскільки, суддя виправдовувала юридичну безграмотність прокурора його зайнятістю та завантаженістю, знайшла виправдання такій безграмотності у вигляді виразу «це помилка прокурора», пропонувала щоб прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою, пропонувала прокурору «заявити клопотання про перерву в судовому засіданні задля виправлення помилки». Задля підтримання прокурора, головуючим суддею було відкладено судове засідання на 12.10.2023 року, але заявлене клопотання про продовження строку тримання під вартою прокурор не відкликав, а головуючим суддею таке клопотання не було розглянуто та не було вирішено, оскільки, суддя беззаперечно розуміла, що в його задоволенні має бути відмовлено. Таким чином, головуючим суддею допущено умисне істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ст.7 КПК України); Допущено порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ст.ст.8,9,10,11,12,17,22 КПК України); Допущено порушення права на доступ до правосуддя (ст.21 КПК України); Порушено принцип диспозитивності (ст.26 КПК України). Ці підстави передбачені також підпунктами «а», «г» пункту 1, пунктом 2-4 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII). ЄСПЛ у рішенні від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначив, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та й доказів, поданих сторонами. Нерозгляд клопотання прокурора та неприйняття відповідного рішення за наслідкми такого розгляду головуючим суддею свідчить про допущення умисного порушення прав людини і основоположних свобод, а саме грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків, а саме до того, що ОСОБА_7 , замість отримання законного та справедливого судового рішення ще одну добу має перебувати під вартою. Параграф 87 у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01) ЄСПЛ визначив, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. «Ruiz-Mateos v. Spain», рішення від 23 червня 1993 року, серія A, № 262, с. 25, параграф 63). Понад те, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands», рішення від 27 жовтня 1993 року, серія A, № 274, с. 19, параграф 33 та «Ankerl v. Switzerland», рішення від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, с. 1567-68, параграф 38). Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (див. рішення у справі «Ruiz-Mateos v. Spain», наведене вище, с. 25, параграф 63). Стаття 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII, за змістом якої на суддю, зокрема, покладається обов`язок, з-поміж іншого, справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь- якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів, систематично розвивати професійні навички (уміння), підтримувати свою кваліфікацію на належному рівні, необхідному для вирішення справ у кожному конкретному випадку, оскільки від рішення судді залежать гарантії та права особи. Суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя не має права використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та не повинен дозволяти цього іншим (статті 1, 2 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року). Вказані положення Закону № 1402-VIII та Кодексу суддівської етики визначають, що авторитет судової влади має вселяти суспільству довіру до здійснення правосуддя. Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й у всіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (пункти 1.2, 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23). У пункті 22 Висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів. Відповідно до загальних принципів, що витікають із практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (далі - Конвенція), існування безсторонності повинно встановлюватися шляхом визначення того, чи забезпечував сам суд достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (упередженості) з точки зору стороннього спостерігача. Поведінка головуючого судді ОСОБА_8 під час розгляду справи відносно ОСОБА_7 свідчить про порушення суддею пункту 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, оскільки порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду. Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 про те, що верховенство права - це панування права в суспільстві, яке вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність. У Кодексі суддівської етики, затвердженому XI з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року, закріплено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Стаття 14 Кодексу суддівської етики визначає, що суддя повинен уникати позапроцесуальних взаємовідносин з одним із учасників процесу або його представником у справі за відсутності інших учасників процесу. Як вбачається з вище викладеного, головуючий суддя ОСОБА_8 запропонувала прокурору зайти до неї в кабінет, оскільки, вона «хоче з ним переговорити», при цьому така пропозиція стороні захисту не була оголошена, що свідчить про підрив авторитету правосуддя та довіри до головуючого судді з боку сторони захисту та свідчить про зацікавленість судді в розгляді даної справи, що є підставою для відводу. В пункті 16 розділу II, пунктів 41, 42, 52 розділу IV доповіді Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанська комісія) від 4 квітня 2011 року № 512/2009, схваленої Комісією на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року «Верховенство права» (CDL-AD (2011) 003rev), зазначено, що у рамках поняття «верховенство права» вимагається, щоб усі, хто наділений повноваженнями ухвалювати рішення, ставилися до кожного з виявом поваги, на основі рівності та розумності й відповідно до закону, і щоб кожен мав можливість оскаржити незаконність рішень у незалежному та безсторонньому суді, де кожен має бути забезпечений справедливими процедурами. Обов`язковими елементами верховенства права є, зокрема: законність, заборона свавілля та доступ до правосуддя, де законність - це принцип, який означає дотримання законів. Заборона свавілля полягає в тому, що деклараційні повноваження органами державної влади мають здійснюватися відповідно з принципом верховенства права, з яким є несумісне ухвалення несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень. На підставі викладеного, обвинувачений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_6 заявили відвід головуючому судді ОСОБА_8 .

Сторони кримінального провадження про час та місце розгляду заяви про відвід судді повідомлені належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Суддя ОСОБА_8 не скористалася правом надати пояснення.

Захисник в судовому засіданні підтримала заяву, заявлені вимоги підтримала в повному обсязі, додатково добавила, що по закінченні судового засідання був включений відеодзвінок, при виході судді ОСОБА_8 з зали судових засідань запросила прокурора зайти до себе в кабінет, та цей факт бачили всі учасники процесу. Крім того, суддя ОСОБА_8 у судовому засіданні заявила, що заява про її відвід буде розглядати саме її колега жіночої статі, тобто завчасно знала про це, в той час як у суді наявні судді чоловічої статі, що також викликає сумнів у неупередженості судді ОСОБА_8 ..

Обинувачений ОСОБА_7 підтримав заяву захисника про відвід судді, просив заяву задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні заяви про відвід, зазначив, що обвинувачений перебуває під вартою на законних підставах, строк запобіжного заходу діє, факт того, що прокурор заходив до судді ОСОБА_8 до кабінету нічим не підтверджено. Суддя ОСОБА_8 повідомила учасникам процесу, що клопотання про відвід буде передано до канцелярії суду, та згідно протоколу авторозподілу буде розподілено для розгляду іншому судді.

Представник потерпілої адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні, просив відмовити в задоволенні клопотання про відвід судді ОСОБА_8 , зазначив, що підстав для задоволення клопотання немає. Судове засідання фіксувалося за допомогою аудіо та відеофіксацією, що підтверджує те, що суддя ОСОБА_8 повідомила учасникам процесу, що клопотання про відвід буде передано до канцелярії суду, та згідно протоколу авторозподілу буде розподілено для розгляду іншому судді

Заслухавши думку учасників процесу, розглянувши зазначену заяву, приходжу до наступних висновків.

Статтею 75 КПК України передбачено перелік обставин, які виключають участь судді у кримінальному провадженні. З заяви ОСОБА_6 вбачається, що відвід судді ОСОБА_8 заявлений з підстави, передбаченої п. 3, 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, положенням якого передбачено, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні якщо вінособисто,його близькіродичі чичлени йогосім`ї заінтересованів результатахпровадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Слідчий суддя враховує, що поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості», є оціночними, використання яких залежить від правосвідомості особи, яка їх застосовує та з`ясовує їх сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання. При цьому, з огляду на ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим, тобто має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність. Вимога мотивувати відвід означає, що особа, яка його заявила, повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов`язує необхідність усунення судді від участі у судовому провадженні. Безпідставні і немотивовані відводи не повинні розглядатися.

Згідно розглядуваного заяви (клопотання) захисника про відвід судді ОСОБА_8 , суддею ОСОБА_8 було запропоновано прокурору зайти до неї в кабінет, оскільки вона «хоче з ним переговорити». Підстав для визнання проявлення упередженого ставлення за вказаних обставин не вбачається, виходячи з того, що відсутні об`єктивні дані про те, що саме по цьому кримінальному провадженні суддя бажала переговорити з прокурором та відсутні об`єктивні данні про те, що прокурор взагалі заходив до судді ОСОБА_8 в цей день.

Крім того, відповідно до ст. 185 КК України якщо після подання клопотання про застосування запобіжного заходу слідчому, прокурору сталі відомі інші обставини, що можуть вплинути на вирішення судом питання про застосування запобіжного заходу , він зобов`язаний доповнити або змінити клопотання , або замінити його новим клопотанням .

Роз`яснення учасникам судового провадження норм кримінально-процесуального Закону не може свідчити про зацікавленість судді у результаті провадження або бути обставиною ,яка викликає сумнів у його неупередженості.

Крім того , відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України , під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати , змінити , продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід , обраний щодо обвинуваченого.

На момент проведення підготовчого судового засідання за даним кримінальним провадженням окрім повідомлення захисника про її звернення до Верховного Суду з клопотанням про зміну підсудності , відсутнє будь-яке рішення Верховного Суду про зміну підсудності даного кримінального провадження.

При таких обставинах відсутні перешкоди для у судовому підготовчому засіданні розгляду клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з наступним відкладенням підготовчого судового розгляду кримінального провадження до вирішення Верховним Судом питання про зміну підсудності.

Крім того , у Красноармійському міськрайонному суді Донецької області з січня 2016 року наявна спеціалізація для суддів. Кримінальні провадження розглядають судді ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 ( станом на жовтень 2023 року перебуває у відпустці ), ОСОБА_11 (станом на жовтень 2023 року закінчився п`тирічний термін повноважень судді та не здійснює правосуддя), ОСОБА_12 ( станом на жовтень 2023 р. відряджений до іншого суду).

Станом на 11 жовтня 2023 року та 12 жовтня 2023 року у Красноармійському міськрайонному суді Донецької області здійснюють правосуддя три судді кримінальної спеціалізації жіночої статі .Внаслідок чого протоколом авторозподілу справ кримінальні провадження розподіляються саме цим суддям.

Слід зазначити , відповідно до Словника української мови слово КОЛЕмГА, и, чоловіки і жінки означає Товариш за фахом, місцем праці, за навчанням у вищій школі тощо (Словник української мови: в 11 томах. Том 4, 1973. Стор. 217).

Крім того , згідно ч. 2 ст. 321 КПК України, головуючий у судовому засіданні вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку.

Таким чином, головуючий суддя зобов`язаний керувати судовим засіданням та усувати все, що не стосується розглядуваного кримінального провадження.

Об`єктивних даних, що суддя ОСОБА_8 зазначеними обставинами заінтересована в результатах провадження або існують інші обставини, які викликають сумнів у її неупередженості, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Згідно п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини передбачено, що кожна людини має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом. За практикою Європейського суду з прав людини визначення юридичного змісту оціночної категорії «безсторонній суд» зумовлює необхідність врахування суб`єктивного та об`єктивного критеріїв безсторонності. Конкретизуючи суб`єктивний критерій, ЄСПЛ підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція безсторонності судді (рішення «Ле Комт, Ван Левен і Де Мейер проти Бельгії» від 23.06.1981 р.)

Відповідно до Кодексу суддівської етики, затверджений 22 лютого 2013 року, Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 р. неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Вказані заявником ОСОБА_6 обставини можуть вплинути на результат розгляду кримінального провадження з винесенням об`єктивного рішення, - не має. Таким чином, слідчим суддею не встановлено підстав для відводу судді ОСОБА_9 відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України.

Суддя вважає, що у заяві про відвід судді ОСОБА_8 не наведено даних, що викликають сумніви в її неупередженості при розгляді даного кримінального провадження і при розгляді цієї заяви таких даних не встановлено, у зв`язку з чим заява не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 75, 80 КПК України, суддя -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 про відвід судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023052410000293 від 17.05.2023, за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошений 13 жовтня 2023 року о 13.00 год.

Суддя: