Постановление суда № 114100737, 12.10.2023, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/17518/23

У Х В А Л А

про залишення заяви без руху

12 жовтня 2023 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Голяна О.В., ознайомившись з матеріалами заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Виконавчий комітет Ужгородської міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення,-

ВСТАНОВИВ:

07.10.2023 року засобом поштового зв`язку заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просить суд: встановити факт, що він, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснює постійний догляд за своїм дідусем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Дослідивши матеріали заяви ОСОБА_1 , суддею встановлено недоліки, які унеможливлюють відкриття провадження у справі та обумовлюють необхідність залишення заяви без руху з таких підстав.

Статтею 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ст.318 ЦПК України у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.

Згідно роз`яснень, викладених в п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст. 137 ЦПК, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст. 274 ЦПК.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що […] у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Заявник ОСОБА_1 у своїй заяві не конкретизував мету встановлення такого факту, що не дає суду можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки; також не надав доказів, що від встановлення даного факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав. Заявником не зазначено про використання передбачених законодавством можливостей щодо встановлення даного факту в позасудовому порядку та не долучено доказів цього до заяви.

Сторонами у справах окремого провадження є заявники, заінтересовані особи, які є спеціальними суб`єктами цього виду провадження. При визначенні кола заінтересованих осіб у встановленні факту слід враховувати їх юридичний інтерес, а саме:

- тоді, коли факти, що підлягають встановленню, можуть вплинути на їх права та обов`язки;

- якщо це організації та установи, в яких заявник буде реалізовувати рішення про встановлення факту.

Положеннями ч. 4 ст.294 ЦПК України визначено, що справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника та заінтересованих осіб.

ОСОБА_1 не конкретизував, в яких державних органах він буде реалізовувати рішення про встановлення факту, що унеможливлює встановити дійсну мету встановлення факту, а також унеможливлює встановлення належного кола заінтересованих осіб у справі, також відсутнє обґрунтування залучення виконавчого комітету Ужгородської міської ради заінтересованою особою у справі.

При цьому, заявник не зазначає в якості заінтересованої особи ОСОБА_3 , тоді як встановлення факту, про який просить встановити заявник, може впливати на її права та обов`язки.

Відтак, заявником не зазначені всі й належні заінтересовані особи, на права та обов`язки яких впливають правовідносини.

Відповідно до ч.4 ст. 177 ЦПК України до позовноїзаяви додаютьсядокументи,що підтверджуютьсплату судовогозбору увстановлених порядкуі розмірі,або документи,що підтверджуютьпідстави звільненнявід сплатисудового зборувідповідно дозакону.

Так, за подання заяви про встановлення факту заявнику - фізичній особі необхідно сплатити судовий збір у розмірі, визначеному підпунктом 9 пункту 1 частини другоїстатті 4 Закону України «Про судовий збір», який становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною першоюстатті 4 Закону України «Про судовий збір»передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджетУкраїни на2023 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2023 року становить 2684,00 грн.

Так, в даному випадку заявнику необхідно сплатити судовий збір в розмірі 536 гривень 80 копійок. Платіжні реквізити для перерахування судового збору: отримувач коштів ГУК у Зак. обл./Ужгородська тг/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37975895 , банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.) , код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA308999980313141206000007493, кодкласифікації доходівбюджету 22030101. На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду документ, що підтверджує його сплату.

Вищевказані недоліки позбавляють суд можливості відкрити провадження за цією справою та призначити її до судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем копії ухвали.

При вирішенні питання про залишення заяви без руху враховується, практика Європейського суду з прав людини (рішення Суду у справі De Geouffre de la Pradelle проти Франції , №12964/87, § 28, від 16 грудня 1992 pоку) де зазначено, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Звертається увага заявника і на те, що якісна підготовка справи до розгляду, спрямована в першу чергу на захист інтересів самих учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, необхідно залишити без руху, та надати заявнику строк для усунення зазначених вище недоліків.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 260 ЦПК України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Виконавчий комітет Ужгородської міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення, - залишити без руху та надати заявнику строк для усунення недоліків, наведених в мотивувальній частині ухвали, протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення заяви без руху.

У випадку не усунення недоліків у визначений судом термін, заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Голяна