Решение № 114093044, 10.10.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1879/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 , в зарахуванні до страхового стажу в подвійному розмірі періодів моєї роботи у 1-й дорожній клінічній лікарні м. Чити на посаді лікаря-анестезіолога з 21.01.1974 по 23.03.1977 роки, у Роздільнянській районній лікарні на посаді лікаря-анестезіолога районної лікарні з 14.03.1977 по 31.08.1977 роки, у Роздільнянській районній лікарні на посаді лікаря анестезіолога-реаніматора з 06.09.1979 по 01.06.1993 роки, в Об`єднанні пологового будинку № 5 на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії 01.01.2004 по 22.02.2016 роки та у КУ «Міська клінічна лікарня № 10» на посаді лікаря-анестезіолога відділення амбулаторного діалізу з 01.04.2016 по 14.10.2021 роки;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії із зарахуванням до страхового стажу в подвійному розмірі: з дати призначення пенсії з 02.10.2007 року - періодів роботи на посаді лікаря анестезіолога з у 1-й дорожній клінічній лікарні м. Чити на посаді лікаря-анестезіолога з 21.01.1974 по 23.03.1977 роки, у Роздільнянській районній лікарні на посаді лікаря-анестезіолога районної лікарні з 14.03.1977 по 31.08.1977 роки, у Роздільнянській районній лікарні на посаді лікаря анестезіолога-реаніматора з 06.09.1979 по 01.06.1993 роки, в Об`єднанні пологового будинку № 5 на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії з 01.01.2004 по 31.12.2007 роки; з дати перерахунку пенсії з 01.01.2010 року - періоду роботи в Об`єднанні пологового будинку № 5 на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії з 01.01.2008 по 31.12.2009 роки; з дати перерахунку пенсії з 01.01.2012 року - періоду роботи в Об`єднанні пологового будинку № 5 на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії з 01.01.2010 по 31.12.2011 роки; з дати перерахунку пенсії з 01.01.2014 року - періоду роботи в Об`єднанні пологового будинку № 5 на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії з 01.01.2012 по 31.12.2013 роки; з дати перерахунку пенсії з 01.03.2016 року періоду роботи в Об`єднанні пологового будинку № 5 на посаді лікаря анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії з 01.01.2014 по 22.02.2016 роки; з дати перерахунку пенсії з 01.04.2018 року - періоду роботи у КУ «Міська клінічна лікарня № 10» на посаді лікаря-анестезіолога відділення амбулаторного діалізу з 01.04.2016 по 28.02.2018 роки; з дати перерахунку пенсії з 01.04.2020 року - періоду роботи у КУ «Міська клінічна лікарня № 10» на посаді лікаря-анестезіолога відділення амбулаторного діалізу з 01.03.2018 по 28.02.2020 роки; з дати перерахунку пенсії з 01.04.2022 року - періоду роботи у КУ «Міська клінічна лікарня № 10» на посаді лікаря-анестезіолога відділення амбулаторного діалізу з 01.03.2020 по 14.10.2021 роки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу призначено пенсію за віком, яка обрахована пенсійним органом виходячи із страхового стажу 67 років 10 місяців 15 днів, розмір пенсії становить 10 164,47 грн. Після призначення позивачу пенсії він продовжував працювати на посаді лікаря анестезіолога більше 14 років у зв`язку із чим пенсійним органом здійснювалися перерахунки призначеної пенсії за віком.

Представник позивача вказував, що у січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою в якій просив перевірити пенсійну справу щодо правильності обчислення страхового стажу та заробітної плати, надати роз`яснення щодо обчислення страхового стажу, в тому числі й лікарняних закладах, а також надати копії протоколів перерахунку пенсії за 2010, 2012, 2014, 2016, 2018, 2020, 2022 роки. У відповідь на отримане звернення відповідач листом повідомив позивача про не зарахування йому в подвійному розмірі до страхового стажу періодів роботи з 21.01.1974 року по 23.03.1977 року, з 14.03.1977 по 31.08.1977 та з 06.09.1979 по 01.06.1993 року на посаді лікаря та водночас зазначив, що розрахунок пенсії відповідає вимогам чинного законодавства. Вказане, на думку позивача, є протиправним та порушує його соціальні права, у зв`язку з чим він звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою суду від 06.02.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, витребувано з Головного управління ПФУ в Одеській області належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області засобами електронного зв`язку до суду надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що позовну заяву представник відповідача вважає безпідставною, незаконною та такою, що задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Представник відповідача вказує, що здійснений розрахунок пенсії позивача відповідає вимогам законодавства України, а підстав для зарахування спірного страхового стажу у подвійному розмірі не має, оскільки позивач працював в лікарнях без зазначеного конкретного відділення. Також, відповідач вказує, що позивачем було пропущено строк звернення до суду із даним позовом, тому наявні підстави для залишення її без розгляду.

Крім того, представник відповідача зазначила, що підстав для стягнення на користь позивача судових витрат призведе до нецільового використання коштів Пенсійного фонду України.

02 березня 2023 року позивач надав відповідь на відзив, у якому зазначено, що представник відповідача не надала жодного належного та допустимого доказу на спростування заявленого позову та не навела підстав, з яких дії відповідача у даних правовідносинах є правомірними.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком (а.с. 34).

16 січня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою, в якій просив перевірити пенсійну справу щодо правильності обчислення страхового стажу та заробітної плати, надати роз`яснення щодо обчислення страхового стажу, в тому числі в лікарняних закладах, надати копії довідок про періоди роботи в лікарняних закладах та про заробітну плату, які наявні в пенсійній справі, надати копії розрахунку стажу та розпорядження про призначення пенсії за віком у липні 2007 року, надати копії протоколів перерахунку пенсії за 2010, 2012, 2014, 2016, 2018, 2020, 2022 роки, надати роз`яснення щодо варіантів розрахунку заробітної плати при перерахунку пенсії у 2010, 2012, 2014, 2016, 2018, 2020, 2022 роках (а.с. 48).

Листом № 1727-1084/К-02/8-1500/23 від 27 січня 2023 року ГУ ПФУ в Одеській області на звернення позивача надало відповідь у якій зазначено, що страховий стаж до 01 січня 2004 року обчислюється з урахування норм статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Пенсія за віком обчислена відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при страховому стажі 67 років 10 місяців (стаж враховано по 31.10.2021), середньомісячній заробітній платі 13016,39 грн., визначеній за періоди з 01.06.1993 по 31.05.1998 згідно довідки про заробітну плату та з 01.07.2000 по 31.12.2007 згідно даних персоніфікованого обліку (коефіцієнт заробітку 2,10406), та її розмір становить 10164,47 грн, де: розмір пенсії за віком 8829,41 грн., доплата за понаднормовий стаж 42 роки 879,06 грн; компенсаційна виплата 75-ти річним 456,00 грн.

До страхового стажу враховано період роботи 01.06.1993 по 31.12.2003 у відділенні анестезіології і інтенсивної терапії в подвійному розмірі відповідно до норм статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

До страхового стажу в подвійному розмірі не враховано періоди роботи з 21.04.1974 по 23.03.1977 на посаді лікаря-анестезіолога в 1-й дорожній клінічній лікарні, з 14.03.1977 по 31.08.1977 та з 06.09.1979 по 01.06.1993 на посаді лікаря-анестезіолога та лікаря анестезіолога-реаніматолога в Роздільнянській центральній районній лікарні, оскільки заявник працював в лікарнях без зазначеного конкретного відділення. Проводити обчислення стажу в подвійному розмірі після 01.01.2004 немає правових підстав, оскільки це не передбачено статтею 24 Закону. Перерахунок пенсії по заробітній платі не проведено, оскільки зменшується коефіцієнт заробітної плати, розрахунок пенсії відповідає вимогам чинного законодавства (а.с. 34, 35).

Вважаючи, що відповідач невірно обрахував страховий стаж позивача, внаслідок чого розмір пенсії не відповідає наявному стажу, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.

З приводу покликань відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду із даним позовом, суд зазначає, що вказане питання було вирішено судом в ухвалі від 06.02.2023 року та згідно висновків суду позивачем процесуальний строк не пропущено, а відтак підстав для залишення позовної заяви без розгляду суд не вбачає.

Стосовно заявлених позовних вимог про відмову у зарахуванні страхового стажу у подвійному розмірі, суд при вирішенні спору враховує таке.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України №1058-IV) установлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених раніше чинним законодавством, окрім випадків, передбачених цим Законом.

Закон №1058-IV набрав чинності 01 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Пільги щодо обчислення стажу роботи в деяких медичних закладах передбачені статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII), згідно до якої робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, закладах (відділеннях) з лікуванням осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.

Таким чином, Закон України №1058-IV не установлює обмежень щодо застосування положень ст. 60 Закону України №1788-XII стосовно обчислення пільгового стажу для призначення пенсії, а сама редакція ст. 60 Закону № 1788-XII є чинною на теперішній час.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я СРСР від 19.08.1965 року № 605 "Про покращення анестезіологічного-реанімаційної служби в країні", в багатопрофільних республіканських, крайових та обласних лікарнях можуть організовуватись палати для реанімації та інтенсивної терапії.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України №303 від 08 жовтня 1997 року проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров`я. Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії.

Згідно до роз`яснення, наданого Міністерством охорони здоров`я і Міністерства праці та соціальної політики України у листах від 28 травня 2002 року №10.02.11/450 та від 21 червня 2002 року №02-886з-08, період роботи працівників у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії зараховуються до стажу у подвійному розмірі, як це передбачено ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 462/1713/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 310/385/17 (2-а/310/47/17), від 23 січня 2019 року у справі № 485/103/17 та від 4 грудня 2019 року у справі № 689/872/17.

З копії трудової книжки ОСОБА_1 встановлено, що у період з 21.01.1974 року по 23.03.1977 року позивач працював на посаді лікаря-анестезіолога у 1-й дорожній лікарні м. Чита (запис № 5, 6), з 14.03.1977 року по 31.08.1977 року, з 06.09.1979 року по 01.06.1993 року позивач працював на посаді лікаря анестезіолога-реаніматора у Роздільнянській районній лікарні (запис № 7,8, 11, 12), з 01.01.2004 року по 22.02.2016 року позивач працював виконуючим обов`язки завідуючого анестезіології та інтенсивної терапії КУ «Пологовий будинок № 5», з 01.04.2016 року по 14.10.2021 року позивач працював на посаді лікаря-анестезіолога відділення амбулаторного діалізу КУ «міська клінічна лікарня № 10» (а.с. 38-41). Вказані обставини відповідачем не заперечуються та не спростовано.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин та наявного правового регулювання суд робить висновок, що відповідач протиправно не зарахував ОСОБА_1 до стажу у подвійному розмірі періоди його роботи з 21.01.1974 року по 23.03.1977 року, з 14.03.1977 року по 31.08.1977 року, з 06.09.1979 року по 01.06.1993 року, з 01.01.2004 року по 22.02.2016 року, з 01.04.2016 року по 14.10.2021 року.

Водночас, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, що спірний страховий стаж не може бути зарахований позивачу у подвійному розмірі у зв`язку із відсутністю відомостей щодо конкретного відділення лікарні, в яких працював позивач, оскільки такий довід ґрунтується на неправильному трактуванні норм пенсійного законодавства України.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я СРСР «Про подальше вдосконалення анестезіолого-реанімаційної допомоги населенню» №841 від 11.06.1986 року, яким затверджено Положення про відділення (групу) анестезіології-реанімації лікувально-профілактичного закладу, у реанімаційній службі закладів охорони здоров`я існували: відділення (групи) анестезіології - реанімації, відділення реанімації та інтенсивної терапії, палати для реанімації та інтенсивної терапії.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 4.11.1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» відносяться лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно- курортні заклади, санаторно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

При цьому згідно наказу Міністерства охорони здоров`я України 08.10.1997 року №303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» затверджено рекомендації щодо структури служби анестезіології та інтенсивної терапії в лікувально-профілактичних закладах України, згідно яких для виконання завдань, які стоять перед службою анестезіології, в лікувально-профілактичних закладах, де за штатними нормативами повинно бути не більше 3-х лікарів-анестезіологів, разом з відповідною кількістю сестер-анестезисток організується анестезіологічна група.

Отже, робота на посаді лікаря-анестезіолога згідно функціональних обов`язків фактично прирівняна до роботи в реанімаційних відділеннях, а відсутність назви відділення не спростовує факту виконання позивачем роботи лікаря-анестезіолога. При цьому, суд звертає увагу, що згідно довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників системи охорони здоров`я, лікар-анестезіолог зокрема забезпечує кваліфіковане проведення інтенсивної терапії і реанімації при невідкладних станах.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що відсутність у трудовій книжці назви відділення лікарні не є тією підставою, з якою законодавство України пов`язує відсутність підстав для зарахування стажу у подвійному розмірі лікарю-анестезіологу. Відтак відповідач повинен був при обчисленні страхового стажу позивача врахувати вказане та зарахувати спірний період роботи у подвійному розмірі, однак протиправно цього не зробив у зв`язку із чим суд має підстави для зобов`язання відповідача зарахувати до стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі періоди його роботи з 21.01.1974 року по 23.03.1977 року, з 14.03.1977 року по 31.08.1977 року, з 06.09.1979 року по 01.06.1993 року, з 01.01.2004 року по 22.02.2016 року, з 01.04.2016 року по 14.10.2021 року.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії, суд враховує наступне.

Статтею 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» регламентовано, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:

у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Разом із тим, у частині 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

З урахуванням встановлених обставин, висновків суду щодо протиправності відмови відповідача у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів роботи у подвійному розмірі, а також беручи до уваги те, що страховий стаж позивача після призначення йому пенсії збільшувався у зв`язку із продовження роботи на посаді лікаря, то суд робить висновок, що і перерахування пенсії має відбутися із врахуванням цих обставин.

Тобто, при врахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі періоду роботи з 21.01.1974 року по 23.03.1977 року, з 14.03.1977 року по 31.08.1977 року, з 06.09.1979 року по 01.06.1993 року, 01.01.2004 року по 31.12.2007 року перерахунок має відбутися з 02.10.2007 року.

З урахуванням того, що в період роботи з 01.01.2004 року по 22.02.2016 року, 01.04.2016-28.02.2018 року позивачу було перераховано пенсію з 01.01.2010 року, 01.01.2012 року, 01.01.2014 року, 01.03.2016 року, 01.04.2018 року, 01.04.2020 року, 01.04.2022 року, а тому й перерахунок має бути проведений з урахуванням вказаних обставин, а саме:

- за врахований страховий стаж у подвійному розмірі з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року перерахунок має відбутися з 01.01.2010 року;

- за врахований страховий стаж у подвійному розмірі з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року перерахунок має відбутися з 01.01.2012 року;

- за врахований страховий стаж у подвійному розмірі з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року перерахунок має відбутися з 01.01.2014 року;

- за врахований страховий стаж у подвійному розмірі з 01.01.2014 року по 22.02.2016 року перерахунок має відбутися з 01.03.2016 року;

- за врахований страховий стаж у подвійному розмірі з 01.04.2016 року по 28.02.2018 року перерахунок має відбутися з 01.04.2018 року;

- за врахований страховий стаж у подвійному розмірі з 01.03.2018 року по 28.02.2020 року перерахунок має відбутися з 01.04.2020 року;

- за врахований страховий стаж у подвійному розмірі з 01.03.2020 року по 14.10.2021 року перерахунок має відбутися з 01.04.2022 року.

Частиною 1 ст.72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які наявні у справі щодо їх належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає що позов підлягає задоволенню шляхом:

визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи з 21.01.1974 по 23.03.1977 роки, з 14.03.1977 по 31.08.1977 роки, з 06.09.1979 по 01.06.1993 роки, з 01.01.2004 по 22.02.2016 роки та з 01.04.2016 по 14.10.2021 роки;

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі періодів роботи з 21.01.1974 по 23.03.1977 роки, з 14.03.1977 по 31.08.1977 роки, з 06.09.1979 по 01.06.1993 роки, з 01.01.2004 по 22.02.2016 роки та з 01.04.2016 по 14.10.2021 роки;

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 02.10.2007 року, з 01.01.2010 року; з 01.01.2012 року; з 01.01.2014 року; з 01.03.2016 року; з 01.04.2018 року; з 01.04.2020 року; з 01.04.2022 року з урахуванням страхового стажу виходячи з подвійного розміру періодів роботи з 21.01.1974 по 23.03.1977 роки, з 14.03.1977 по 31.08.1977 роки, з 06.09.1979 по 01.06.1993 роки, з 01.01.2004 по 22.02.2016 роки та з 01.04.2016 по 14.10.2021 роки.

Стосовно строку звернення до суду суд зазначає, що ухвалою суду від 06.02.2023 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено позивачу строку звернення до суду з даним адміністративним позовом. Відповідачем не зазначено інших обставин ніж ті, що вже досліджені судом та яким надано оцінку в ухвалі суду від 06.02.2023 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачений судовий збір в розмірі 1073,60 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.2839417449.1 від 31.01.2023 року.

Враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з Головного управління ПУФ в Одеській області на користь ОСОБА_1 слід стягнути 1073,60 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи з 21.01.1974 по 23.03.1977 роки, з 14.03.1977 по 31.08.1977 роки, з 06.09.1979 по 01.06.1993 роки, з 01.01.2004 по 22.02.2016 роки та з 01.04.2016 по 14.10.2021 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі періодів роботи з 21.01.1974 по 23.03.1977 роки, з 14.03.1977 по 31.08.1977 роки, з 06.09.1979 по 01.06.1993 роки, з 01.01.2004 по 22.02.2016 роки та з 01.04.2016 по 14.10.2021 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 02.10.2007 року, з 01.01.2010 року; з 01.01.2012 року; з 01.01.2014 року; з 01.03.2016 року; з 01.04.2018 року; з 01.04.2020 року; з 01.04.2022 року з урахуванням страхового стажу виходячи з подвійного розміру періодів роботи з 21.01.1974 по 23.03.1977 роки, з 14.03.1977 по 31.08.1977 роки, з 06.09.1979 по 01.06.1993 роки, з 01.01.2004 по 22.02.2016 роки та з 01.04.2016 по 14.10.2021 роки.

Стягнути з Головного управління ПФУ в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385).

Суддя П.П. Марин