Решение № 114077821, 10.10.2023, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1266/23

Номер провадження 2/350/410/2023

Р ІШ ЕН НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2023 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рожнятівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області про визнання права власності,-

установив:

У своїй позовній заяві позивач просить ухвалити рішення, яким визнати за ним право власності на нежитлові приміщення, що розташовані у АДРЕСА_1 , а саме меблевий цех, загальною площею 800,40 м.2.

В основу своїх позовних вимог позивач зіслався на те, що 25.09.2002 він придбав на біржових торгах по продажу майна підприємств банкрутів на прикарпатській універсальній товарній біржі належні СП «РАЙКООПЗАГОТПРОМТОРГ» виробничо-складські приміщення, загальною площею 1356 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_2 .

Рішенням виконавчого комітету Рожнятівської селищної ради від 14.07.2009 дано дозвіл на реконструкцію засолочного цеху, який розташований у АДРЕСА_2 під цех по виготовленню м`яких меблів.

У 2009 році між ним та приватним підприємством «Корал», в особі директора Лоп`янецької Л.М., що діє на підставі статуту та ліцензії серії АВ №232393, виданої 17.04.2007 на виконання спеціальних видів робіт у проектуванні, було укладено договір, за яким зазначене приватне підприємство взяло на себе зобов`язання по виконанню робіт, пов`язаних із здійсненням авторського нагляду за реконструкцією засолочного цеху під меблевий цех у АДРЕСА_2 .

На підставі вищезазначених домовленостей було складено проект реконструкції засолочного цеху під меблевий цех у АДРЕСА_2 (далі - Проект реконструкції), яким передбачено рішення з реконструкції приміщення засолочного цеху під меблевий за вказаною адресою з дотриманням екологічних, протипожежних, санітарно-гігієнічних та будівельних норм.

13.10.2011 він уклав договір із приватним підприємством «Старий замок Рожнятів» в особі директора Паламаря Р.Я, що діє на підставі Статуту та ліцензії АВ №459325 від 07.05.2009 (далі - Виконавець) про те, що виконавець бере на себе виконання будівельних робіт по реконструкції засолочного цеху під меблевий цех (2 черга) по АДРЕСА_2 , відповідно до Проекту реконструкції.

Відповідальним за виконанням робіт по реконструкції засолочного цеху під меблевий цех призначено ОСОБА_2 , який відповідно до своєї спеціальності (виробництво будівельних виробів та конструкції), прийняв на себе керівництво проведення будівельних робіт по реконструкції засолочного цеху під меблевий цех (2 черга) по АДРЕСА_2 та взяв на себе відповідні зобов`язання.

На підставі вищезазначених документів було проведено реконструкцію нежитлових приміщень, зокрема засолочного цеху, що знаходить у АДРЕСА_3 під меблевий цех.

Вищезазначені обставини та виготовлені документи надають йому можливість у встановленому законом порядку зареєструвати за собою право власності на нежитлові приміщення, що розташовані за вищезазначеною адресою, які класифікуються як меблевий цех, однак у зв`язку із змінами в законодавстві щодо декларування готовності зазначеного об`єкту до експлуатації, він не може вже протягом тривалого часу виготовити відповідні документи про право на власність.

Враховуючи, що вищезазначені нежитлові приміщення, що знаходиться у АДРЕСА_1 , збудовані із дотриманням Державних будівельних норм України та такі споруди не порушують прав та інтересів жодних осіб, а також те, що іншої можливості для оформлення за собою права власності на нежитлові приміщення у нього немає, тому він змушений звернутися до суду із цим позовом.

У судове засідання ОСОБА_1 , не прибув, направив до суду заяву, в якій просить заслухати справу у його відсутності, позов підтримує повністю.

Представник відповідача Рожнятівської селищної ради у судове засідання не прибув, подав до суду заяву, в якій просить справу за позовом ОСОБА_1 , заслухати без представника селищної ради, позовні вимоги визнає у повному об`ємі.

За таких обставин суд вважає за необхідне справу розглянути у відсутності сторін, у порядку, передбаченому ст. 247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст.ст.1-4 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону ( ст.5 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу нежитлових приміщень серії АЕК №899492, засвідченого 25.09.2002 приватним нотаріусом Рожнятівського районного нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі №1550 (а.с.9) підтверджено, що позивач придбав на біржових торгах по продажу майна підприємств банкрутів на прикарпатській універсальній товарній біржі належні СП «РАЙКООПЗАГОТПРОМТОРГ» виробничо-складські приміщення, загальною площею 1356 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_2 .

Копією рішення виконавчого комітету Рожнятівської селищної ради від 14.07.2009 (а.с.13) підтверджено, що позивачу було дано дозвіл на реконструкцію засолочного цеху, який розташований у АДРЕСА_2 під цех по виготовленню м`яких меблів.

На підставі проекту реконструкції засолочного цеху під меблевий цех у АДРЕСА_2 , договору 36Б-2011 на виконання монтажно-будівельних робіт від 13.10.2011 було проведено реконструкцію нежитлових приміщень, зокрема засолочного цеху, що знаходить у АДРЕСА_3 під меблевий цех (а.с.14-37).

Листом начальника технічного відділу та експертом Івано-Франківської філії державного підприємства Український державний науково-дослідний інститут проектування міст від 14.02.2022 №ТВ-08/22-12 (а.с.48) підтверджено, що адміністративно-виробничі будівлі, що знаходяться по АДРЕСА_3 , а саме нежитлові приміщення - меблевий цех, загальною площею 800,40 м2 згідно з Державним класифікатором будівель і споруд ДК 018-2000, код - 1251.7 - є будівлями підприємств лісової, деревопереробної та целюлозно-паперової промисловості.

Копією технічного паспорту на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, розташованого у АДРЕСА_1 (а.с.40-46) підтверджено, що меблевий цех, що знаходиться по АДРЕСА_3 має загальну площу 800,40 м2.

Право громадян на власність, як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства, закріплено в Конституції України, стаття 41 якої передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Постановою нотаріуса від 16.11.2021 за №165/02-14 (а.с.14) підтверджено, що у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачці відмовлено, у зв`язку з відсутністю документа власності на спадкове домоволодіння.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року N 14, у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачене у статті 16 ЦК України.

У статті 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту статті 392 ЦК України вбачається, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності.

Суб`єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи.

Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Спосіб захисту, передбачений статтею 392 ЦК України є різновидом загального способу захисту - визнання права, а тому його може бути використано в зобов`язальних відносинах за відсутності іншого, окрім судового, шляху відновлення порушеного права.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскільки позивач у позасудовому порядку свої права захистити не може, то право власності на придбане ним майно необхідно визнати у судовому порядку.

На підставі ст. 41 Конституції України, ст. 392 ЦК України, керуючись ст. ст.1-4, 247, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на нежитлові приміщення, що розташовані у АДРЕСА_1 , а саме меблевий цех, загальною площею 800,40 м2.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: