Решение № 113873201, 02.10.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14074/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 16 червня 2023 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо нездійснення ОСОБА_1 доплати до грошового забезпечення у розмірі до 50% від грошового забезпечення за період з 05.03.2021 по 30.10.2022 пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов`язків в умовах безпосереднього контакту з населенням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 «Про деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2», та протягом 30 днів з дня його відміни;

2. Зобов`язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість у вигляді доплати до грошового забезпечення у розмірі до 50% від грошового забезпечення за період з 05.03.2021 по 30.10.2022 пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов`язків в умовах безпосереднього контакту з населенням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 «Про деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни»;

3. Визнати протиправною бездіяльність Департамент патрульної поліції щодо невиплати грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 30 діб у 2022 році;

4. Зобов`язати Департамент патрульної поліції виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 30 діб у 2022 році.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він в період з листопада 2020 року ОСОБА_1 ніс службу в органах поліції. Призначений на посаду інспектора взводу №2 роти №5 батальйону №1 полку УПП в Одеській області ДПП. Наказом ДПП «По особовому складу» від 26.01.2023 ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції. Листом Департаменту патрульної поліції від 11.05.2023 у відповідь на заяву представника ОСОБА_1 від 31.03.2023, повідомлено представника позивача стосовно доплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 проінформовано, що з 31.08.2020 по 05.03.2021 ОСОБА_1 проходив первинну професійну підготовку в Академії патрульної поліції, у цей період не був допущений до самостійного несення служби, тому не забезпечував життєдіяльність населення на період дії карантину. У 2022-2023 роках бюджетних асигнувань для здійснення додаткової доплати до грошового забезпечення не передбачені. Крім того, надіслано відомості про грошове забезпечення ОСОБА_1 із зазначенням складових грошового забезпечення за час проходження служби в Департаменті. Також відповідачем повідомлено, що позивачу щорічна оплачувана відпустка за 2022 рік не надавалась. Оскільки, відповідно, до п. 10 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію» компенсацію відпустки поліцейському за попередні роки, що передують року звільнення, не передбачено. А отже, підстави для виплати грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористану щорічну відпустку за 2022 рік відсутні. Отже, позивачу не нараховано та не виплачено за період несення служби в Департаменті патрульної поліції: грошове забезпечення у вигляді доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину в період 05.03 2021 по 30.10.2022. Оскільки, за цей період ОСОБА_1 постійно виконував ті ж самі обов`язки пов`язані з безпосереднім контактом з населенням; грошове забезпечення у вигляді компенсації за невикористану відпустку за 30 діб у 2022 році. Позивач вважає таку бездіяльність Департаменту патрульної поліції (далі - Відповідач, Департамент) незаконною та протиправною.

Ухвалою судді від 21.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

10 липня 2023 року до суду надійшов відзив (вх.. 22863/23) Департаменту патрульної поліції на позовну заяву ОСОБА_1 з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог у якому відповідач зазначає, що підставою для отримання доплати за Постановою №375 є сукупність таких умов: 1) особа є поліцейським; 2) забезпечує життєдіяльність населення, зокрема, шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України. Таким чином, вказана доплата здійснюється не всім поліцейським, а окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов`язків забезпечують життєдіяльність населення шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, у зв`язку з чим мають з населенням безпосередній контакт. Пунктом 5 Постанови №375 передбачено, що доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів. Згідно з пунктом 2 Порядку №485 головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, та, зокрема, Національна поліція. Для здійснення вказаних видатків, головним розпорядником бюджетних коштів Міністерством внутрішніх справ України передбачено бюджетну програму по КПКВК 1007060 «Здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками. Відповідно до інформації з офіційного сайту Міністерства фінансів України виділені кошти програму на по КПКВК 1007060 «Здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками» у сумі 4228,92 млн грн використані на 100%. Таким чином, вимога позивача про зобов`язання Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату до грошового забезпечення поліцейських за службу в умовах карантину суперечить пункту 5 Постанови №375, оскільки вищезазначені виплати здійснювались в межах видатків, державного бюджету передбачених за відповідними бюджетними програмами (КПКВК 1007060) головних розпорядників бюджетних коштів (МВС). Фінансування для здійснення вищевказаної доплати поліцейським Департаменту патрульної поліції з березня 2021 року до Департаменту патрульної поліції не надходило. Згідно положень Постанови №302 та Постанови №375 Департамент патрульної поліції не є розпорядником коштів та не має повноважень щодо прийняття рішень чи подання звернень про виділення таких коштів.

Питання виплати грошової компенсації за невикористану частину відпустки поліцейським, які звільняються, врегульовані нормами пункту 8 Розділу ІІІ порядку №260, які є спеціальними за своєю правовою природою та підлягають застосуванню до спірних правовідносин. В свою чергу, виходячи зі змісту положень пункту 8 розділу III Порядку №260 виплата грошової компенсації передбачена виключно за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції. Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 06 лютого 2020 року по справі №818/1276/17. Таким чином, аналізуючи вищезазначені норми чинного законодавства України вбачається, що позивач має право на компенсацію за невикористану відпустку тільки в році звільнення. У зв`язку з тим, що позивача було звільнено 26 січня 2023 року, він не має права на компенсацію за невикористану відпустку за 2022 рік.

Ухвалою суду від 11.07.2023 було частково задоволено клопотання (вх.№ЕП/25992/23 від 06.07.2023) представника Департаменту патрульної поліції Хілініченко А.Х, про залишення позовної заяви без розгляду. Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху.

19 липня 2023 року ухвалою суду поновлено ОСОБА_1 пропущений строк на звернення до суду. Продовжено розгляд справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Інші заяви по суті справи учасниками справи не надавались, додаткові докази не надходили.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 26.01.2023 №65 о/с лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора взводу № 2 роти № 5 батальйону № 1 полку, з 26.01.2023 було звільнено з виплатою премії в розмірі 153,287%.

З наявних в матеріалах справи Відомостей про грошове забезпечення ОСОБА_1 з січня 2021 року по 10.02.2023 вбачається, що позивачу в зазначений період не нараховувалась додаткова доплата на період дії карантину (а.с.26-28).

31.03.2023 представник ОСОБА_1 адвокат Слободянюк В.О., звернулась до відповідача з адвокатським запитом в якому просила повідомити чи нараховувалась та виплачувалась доплата до грошового забезпечення ОСОБА_1 , як поліцейському, який забезпечував життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 в період з березня 2020 року по день звільнення та чи виплачувалась при звільненні ОСОБА_1 грошова компенсація за невикористані відпустки а 2021 та 2022 роки.

11.05.2023 Департамент патрульної поліції надав відповідь за №524аз/41/5/05-2023 в якій повідомив, що згідно з наказом ДПП від 28.08.2020 № 638 о/с, з 31.08.2020 до 05.03.2021 ОСОБА_1 проходив первинну професійну підготовку в Академії патрульної поліції, у цей період не був допущений до самостійного несення служби, тому не забезпечував життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. У 2022-2023 роках бюджетні асигнування для здійснення додаткової доплати до грошового забезпечення відповідно до постанови не передбачені законами України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік». Ураховуючи викладене та те, що бюджетні асигнування для виплати додаткової доплати за програмами 1007060, 1007070 з березня 2021 року до березня 2023 року не виділялись, накази ДПП не видавались, підстави для нарахування та здійснення такої доплати з 01.03.2021 до 26.01.2023 відсутні. Остаточний розрахунок з ОСОБА_2 проведено 10.02.2023 та станом на дату надання відповіді заборгованість з виплати грошового забезпечення відсутня. Відповідно до пункту 10 статті 93 Закону та абзацу сьомого пункту 8 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ від 06 квітня 2016 року № 260, визначено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Тобто, зважаючи на зазначені норми законодавства України, компенсацію відпустки поліцейському за попередні роки, що передують року звільнення, не передбачено. Згідно з наказом ДПП від 26.01.2023 № 65 о/с, ОСОБА_3 звільнено зі служби в поліції з 26.01.2023. Ураховуючи викладене, підстави для виплати грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2022 рік відсутні (а.с.24).

Згідно з довідкою відділу кадрового забезпечення управління патрульної поліції в Одеській області від 03.05.2023, лейтенант поліції ОСОБА_1 (0173477), колишній інспектор взводу № 2 роти № 5 батальйону № 1 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, згідно з наказами ДПП щорічні оплачувані відпуски: за 2021 рік: використав тривалістю 30 діб; за 2022 рік: відпустка не надавалась (а.с.25).

Вважаючи, що відповідачем протиправно не були нараховані і виплачені грошові кошти за забезпечення життєдіяльності населення під час карантину з 05.03.2021 по 30.10.2022, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд зазначає таке.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (надалі - Закон №580-VIII), поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Відповідно до п.1, пп.3 п.5 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 №988 (надалі - Постанова №988), грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня на усій території України карантин.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 342 «Про визначення переліку посад працівників, службових і посадових осіб, щодо яких не застосовується обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 р. та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі Постанова № 342) установлено, що обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 р. та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, не застосовується для таких категорій посад, зокрема: поліцейські, які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС), здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об`єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.

Згідно з пунктом 2 Постанови № 342 визначення переліку посад (професій) працівників, службових і посадових осіб, військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, поліцейських, зазначених у пункті 1 цієї постанови, з урахуванням специфіки їх участі у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС), здійснюється відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику, органом державної влади, іншим державним органом.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» (далі - Постанова № 375) установлено, що на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.

За приписами п. п. 2-5 вказаної постанови встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).

Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору, які безпосередньо надають соціальні послуги за місцем проживання/перебування їх отримувачів (вдома), здійснюється у граничному розмірі до 100 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).

Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику.

Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.

Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 червня 2020 року № 485 «Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я» затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я (далі - Порядок).

У пункті 1 Порядку вказано, що цей Порядок визначає механізм використання коштів державного бюджету за програмами, зокрема: Здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками (далі - бюджетні кошти).

Згідно з пунктом 2 Порядку головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція далі - органи системи МВС).

Абзацами 1 та 2 пункту 4 Порядку визначено, що кошти, отримані органами системи МВС відповідно до пункту 3 цього Порядку, використовуються виключно для: доплати до грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії та Адміністрації Держприкордонслужби, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів У країни з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підставою для отримання доплати за Постановою № 375 є сукупність таких Умова 1) особа є поліцейським, 2) забезпечує життєдіяльність населення, зокрема шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Таким чином вказана доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які, внаслідок безпосереднього виконання своїх обов`язків, забезпечують життєдіяльність населення у зв`язку з чим мають з населенням безпосередній контакт.

При цьому, за змістом постанови КМУ №375, виплата здійснюється пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах, тобто враховується час роботи, яка виконувалась за наявності усіх трьох наведених вище умов.

Суд звертає увагу на те, що відповідач жодним чином не заперечував належність позивача до такої категорії працівників.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у спірний період займав посаду інспектора взводу №2 роти №5 батальйону № 1 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, посадова інструкція за посадою якої передбачала виконання службових обов`язків, що забезпечують життєдіяльність населення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 у спірний період виконував службові обов`язки із забезпеченням правопорядку і безпеку громадян та мав безпосередній контакт з населенням, що відповідачем навіть не спростовується.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Забезпечення життєдіяльності населення - комплекс організаційних, економічних, соціальних та інших заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров`я, працездатності людей, які здійснюються з метою планування і підготовки до нормованого (у разі необхідності) забезпечення населення продовольчими та непродовольчими товарами, медичним обслуговуванням, послугами зв`язку, транспорту, комунальними та побутовими послугами в особливий період.

У загальному розумінні під громадським порядком розуміють урегульовану правовими та іншими соціальними нормами певну частину суспільних відносин, які складають режим життєдіяльності у відповідних сферах, забезпечують недоторканність життя, здоров`я та гідності громадян, власності та умов, що склалися для нормальної діяльності установ, підприємств, організацій, посадових осіб і громадян.

Громадський порядок у вузькому розумінні визначається як морально-правовий стан суспільства, при якому компетентні органи виконавчої влади шляхом поліцейського нагляду забезпечують безпеку і правомірну поведінку громадян в громадських місцях, вільне використання ними своїх прав і свобод, а також упорядження громадських місць, яке сприяє трудовій діяльності та відпочинку громадян.

Щодо посилання відповідача на відсутність фінансування для здійснення відповідних доплат, суд зазначає, що відсутність коштів на рахунку відповідача для виплати доплати на період дії карантину не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Вказана правова позиція викладена в рішеннях Верховного Суду від 18.12.2018 по справі № 820/4619/16 та від 14.03.2019 по справі № 820/660/17.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішенні від 16.12.1974 у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16.09.1996, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Щодо вимог ОСОБА_1 про виплату йому компенсації за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 30 діб, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Згідно з ч.1 статті 83 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону України «Про Національну поліцію». Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Вище було зазначено, що за довідкою кадрового забезпечення управління патрульної поліції в Одеській області від 03.05.2023, щорічна оплачувана відпустка Тилкову І.С. у 2022 році не надавалась.

Відповідно до положень ст.. 93 Закону України «Про національну поліцію», тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки (ч.2). За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів (ч.3). Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби (ч.4). Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року (ч.7). Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року (ч.9). За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону (10).

Отже, нормами спеціального закону встановлений порядок нарахування та виплати працівнику грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку.

Сума такої компенсації обчислюється виходячи з тривалості (повних місяців) несення служби у році звільнення. Враховуючи, що ОСОБА_1 був звільнений у січні 2023 року, тривалість чергової відпустки у 2022 році, яка йому не надавалась, становить 30 днів, оскільки стаж служби не перевищив п`яти років та факт надання йому у 2021 році щорічної чергової відпустки у кількості 30 днів, свідчить про право на отримання у 2022 році саме чергової щорічної відпустки у кількості 30 днів.

Верховний Суд у справі №160/10875/19 дійшов висновку, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Отже, помилковим є наголошення відповідача про відсутність у ОСОБА_1 права на отримання компенсації за невикористані дні відпустки за минулі роки (не в році звільнення), як і помилковим є посилання на позиції Верховного Суду у справах 820/5122/17, 818/1276/17, 808/2122/18 та 825/1038/16, оскільки вказані правові позиції є неактуальними згідно з Постановою №160/10875/19 від 19.01.2021 в якій Верховний Суд дійшов висновку, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

За цих обставин суд погоджується з доводами позивача про те, що він при звільненні зі служби в поліції мав право на отримання грошової компенсації за невикористані ним дні відпустки, проте відповідач протиправно її не виплатив.

При цьому, розрахунок суми компенсації за невикористані дні відпустки покладається на відповідача.

За правилами встановленими ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до положень ст.139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 7, 9, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо нездійснення ОСОБА_1 доплати до грошового забезпечення у розмірі до 50% від грошового забезпечення за період з 05.03.2021 по 30.10.2022 пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов`язків в умовах безпосереднього контакту з населенням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 «Про деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2», та протягом 30 днів з дня його відміни.

Зобов`язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 доплату до грошового забезпечення у розмірі до 50% від грошового забезпечення за період з 05.03.2021 по 30.10.2022 пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов`язків в умовах безпосереднього контакту з населенням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 «Про деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни».

Визнати протиправною бездіяльність Департамент патрульної поліції щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 30 діб у 2022 році.

Зобов`язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 30 діб у 2022 році.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - Департамент патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646).

СуддяОлена СКУПІНСЬКА