Решение № 113860799, 02.10.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 жовтня 2023 р. Справа № 120/6349/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось Приватне акціонерне товариство "Продовольча компанія "Поділля" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправність податкового повідомлення-рішення №109/34000704, прийнятого відповідачем 04.05.2023 року.

Ухвалою суду від 17.05.2023 року відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

02.06.2023 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній не погоджується з позицією позивача і вважає, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

05.06.2023 року на адресу суду від представника позивача надійшли відповідь на відзив та заява щодо відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що на підставі наказу №43 від 22.02.23р., в період з 24.03.23 року по 30.03.23 року, Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПрАТ «Продовольча компанія «Поділля» з питання дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом від 25.04.22 року №25/04/2022 за період з 20.05.22 року по дату закінчення перевірки.

За результатами перевірки податковим органом складено Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля» від 31.03.23р. №128/34-00-07-04/33143011.

В Акті перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення ПрАТ «ПК «Поділля» вимог законодавства щодо несвоєчасного надходження на митну територію України імпортної продукції в сумі 44 536 доларів США в період з 16.11.22р. по 05.12.22р. по контракту №25/04/2022 від 25.04.22р., що укладений між ПрАТ «ПК «Поділля» та компанією ZIBO ZHAOHAN IMPORT AND EXPORT CO. LTD.

На підставі даного висновку податковим органом нараховано, за період з 16.11.22р. по 05.12.22р., пеню в розмірі 0,3% від суми неодержаних коштів за кожен день прострочення в розмірі 97 717,15 грн. (розрахунок наведено в додатку №2 до акту перевірки).

В розділі 4 «Висновок» Акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення пункту 3 статті 13 Закону України від 21.06.18р. №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», з врахуванням пункту 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.19р. №5 та ст.14-2 постанови Правління НБУ від 24.02.22р. №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» в частині несвоєчасного надходження імпортної продукції на суму 44 536,00 доларів США за контрактом від 25.04.22р. №25/04/2022, укладеним з компанією ZIBO ZHAOHAN IMPORT AND EXPORT CO. LTD, Китай.

На підставі вказаного акту, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №109/34000704 від 04.05.2023 року, яким до відповідача застосовано штрафні санкції в розмірі 97717,15 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі за текстом Податковий кодекс України).

Згідно з пунктом 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

За змістом пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За положеннями підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі якщо контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов`язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з`ясування під час перевірки питань, що повинні бути з`ясовані під час перевірки для винесення об`єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається контролюючим органом вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно з пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника (пункт 86.10 статті 86 Податкового кодексу України).

У свою чергу, положеннями пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на прийняття податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення у зв`язку з допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.

Отже, нормами Податкового кодексу України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів встановлені умови та порядок проведення перевірок. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 27 січня 2015 року (справа № 21-425а14), від 16 лютого 2016 року (справа №826/12651/14) та у постанові Верховного Суду від 17 березня 2018 року (справа №1570/7146/12), від 20 грудня 2018 року (справа № 815/1851/15).

Як встановлено судом, 25.04.22р. між ПрАТ «Продовольча компанія «Поділля» (Покупець) та компанією ZIBO ZHAOHAN IMPORT AND EXPORT CO. LTD, Китай, (Продавець) був укладений Контракт №25/04/2022 (далі Контракт).

Згідно п.1.1 Контракту Продавець продав, а Покупець придбав обладнання водокільцевий вакуумний насос 2ВЕ4500 в комплекті, згідно Специфікації №1 (далі Товар).

Вартість товару склала 89 072,00 доларів США (п.2.1 Контракту, Додаток №1 до Контракту).

Умови поставки: FOB QINGDAO, Китайська народна республіка, згідно Інкотермс 2010 (п.3.1 Контракту).

Умови оплати визначені пунктом 4.1 Контракту, а саме:

- 50% вартості товару Покупець сплачує на умовах передоплати протягом 7 робочих днів після підписання Контракту та надання Продавцем проформи-інвойсу для оплати;

- решту 50% вартості товару Покупець сплачує до моменту відвантаження товару на умовах передоплати протягом 7 робочих днів при умові повного виготовлення продукції та надання Продавцем фото- і відеодоказів виготовлення товару, а також надання Продавцем товаросупровідних документів згідно п.3.4 Контракту.

Контракт набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.22р. (п.8.1 Контракту).

На виконання умов Контракту Позивач здійснив на користь компанії «ZIBO ZHAOHAN IMPORT AND EXPORT CO. LTD» передоплату на загальну суму 89 072,00 доларів США:

- 20.05.22 року (платіжне доручення в іноземній валюті №8 від 20.05.22 року) 44 536,00 доларів США, граничний термін надходження товару 15.11.22 року;

- 20.09.22 року (платіжне доручення в іноземній валюті №23 від 20.09.22 року) 44 536,00 доларів США, граничний термін надходження товару 18.03.23 року.

Копії платіжних доручень, меморіальних валютних ордерів та виписок з банківського рахунку позивача на 20.05.22 року та 20.09.22 року.

При цьому, товар (водокільцевий вакуумний насос 2ВЕ4500 в комплекті) був поставлений на митну територію України 24.12.22 року, що підтверджується відтиском штампа «Під митним контролем» на CMR №0368.

Водночас, в розділі 4 «Висновок» Акту перевірки відповідачем зазначено, що перевіркою встановлено порушення пункту 3 статті 13 Закону України від 21.06.18р. №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», з врахуванням пункту 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.19р. №5 та ст.14-2 постанови Правління НБУ від 24.02.22р. №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» в частині несвоєчасного надходження імпортної продукції на суму 44 536,00 доларів США за контрактом від 25.04.22р. №25/04/2022, укладеним з компанією ZIBO ZHAOHAN IMPORT AND EXPORT CO. LTD, Китай.

Отже, в Акті перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення ПрАТ «ПК «Поділля» вимог законодавства щодо несвоєчасного надходження на митну територію України імпортної продукції в сумі 44 536 доларів США в період з 16.11.22р. по 05.12.22р. по контракту №25/04/2022 від 25.04.22р., що укладений між ПрАТ «ПК «Поділля» та компанією ZIBO ZHAOHAN IMPORT AND EXPORT CO. LTD.

На підставі даного висновку податковим органом нараховано, за період з 16.11.22р. по 05.12.22р., пеню в розмірі 0,3% від суми неодержаних коштів за кожен день прострочення в розмірі 97 717,15 грн.

Однак, на переконання суду, вказаний в Акті перевірки висновок відповідача помилковий, не відповідає нормам чинного законодавства України, а прийняте на підставі нього податкове повідомлення-рішення від 04.05.23 року №109/34000704 підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Так, в постанові від 08.07.22 року у справі №810/1660/16 Касаційний адміністративний суд в складі Верховного Суду з приводу визначення дати імпорту товару зазначив: «Моментом здійснення імпорту, відповідно до абзацу тридцять восьмого статті 1 Закону № 959-XII, є момент перетину товаром митного кордону України або переходу прав власності на зазначений товар, що імпортується, від продавця до покупця.

Отже, моментом вчинення імпортної операції, зокрема, моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону № 185/94-ВР є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Митне ж оформлення товарів як наступна подія після перетину митного кордону має інше правове значення.

Поняття «перетин товаром митного кордону України» та «пропуск через митний кордон України» не є тотожними та обов`язковими для врахування при вирішенні питання визначення дати імпорту.

Вантажна митна декларація, в свою чергу, не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата переміщення товарів через митний кордон України.

Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж, проставлення на якому відтиску штампа «Під митним контролем» з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах від 04 липня 2011 року у справі № 21-136а11, від 04 липня 2011 року у справі № 21-108а11, від 16 січня 2012 року у справі № 21-412а11, який має враховуватися при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.».

Таким чином, помилковим є висновок відповідача про поставку товару в Україну лише 26.12.2022 року, в обґрунтування якого останній в акті перевірки посилається на МД (ІМ 40) №22UA401060017868U5 від 26.12.2022 року.

Водночас, особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів визначено ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» №2473-VIII від 21.06.2018 року.

Частиною 1 статті 13 Закону №2473-VIII передбачено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати) (ч.3 ст.13 Закону №2473-VIII).

У зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, згідно п.14-2 постанови НБУ «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» №18 від 24.02.22р., граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

За окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку (ч.4 ст.13 Закону №2473-VIII).

Частиною 4 статті 13 Закону №2473-VIII передбачено, що порядок видачі висновку, у тому числі перелік документів, які подаються для видачі висновку, підстави для відмови у видачі висновку або залишення документів без розгляду, включаючи перелік товарів, за якими документи для видачі висновку підлягають залишенню без розгляду, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Видача висновку здійснюється безоплатно.

На виконання приписів ч.4 ст.13 Закону №2473-VIII постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.19р. №104 затверджено Порядок видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком (далі Порядок №104).

Пунктом 2 Порядку №104 визначено окремі операції з експорту та імпорту товарів, що здійснюються резидентами, по яких Мінекономіки видається висновок щодо продовження граничних строків розрахунків.

Так, пунктом 2 Порядку №104 передбачено, що висновок видається Мінекономіки під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) постачання складних технічних виробів, а саме за імпортними операціями з постачання устаткування частинами або складних технічних виробів, що потребують установки, монтажу, налагодження, гарантійного обслуговування і введення їх у дію на місці експлуатації, а також з постачання складних технічних виробів, строк виготовлення та транспортування яких перевищує 180 днів.

Згідно пункту 3 Порядку №104 для одержання висновку резидент надсилає поштою або подає особисто у паперовому вигляді чи через Єдиний державний портал адміністративних послуг Мінекономіки в електронній формі такі документи:

-заяву на одержання висновку, що містить відомості про стан виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) на момент звернення та обґрунтування необхідності продовження установленого строку розрахунків на певний період;

-копії зовнішньоекономічного договору (контракту), усіх специфікацій, додатків, додаткових угод та інших документів, які є невід`ємними частинами договору (контракту), засвідчені в установленому законодавством порядку. У разі коли зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено іноземною мовою, резидент додає його переклад на українську мову;

-копії документів, що підтверджують здійснення операції з експорту (імпорту) товарів, зокрема платіжних банківських документів, довідок банків, митних декларацій, коносаментів, транспортних документів, актів приймання-передачі товару (виконання робіт, надання послуг), засвідчені в установленому законодавством порядку;

-копії листів, повідомлень, які обумовлюють та обґрунтовують необхідність продовження установлених строків розрахунків, засвідчені в установленому законодавством порядку.

Мінекономіки розглядає подані резидентом для одержання висновку документи згідно з цим Порядком і протягом 10 робочих днів з дати їх одержання приймає рішення про видачу або про відмову у видачі висновку (п.4 Порядку №104).

Отже, висновок Мінекономіки щодо продовження строків розрахунків за експортною чи імпортною зовнішньоекономічною операцією є індивідуальним юридичним актом, виданим на перевищення встановлених законодавством строків розрахунків, який, у тому числі, усуває відповідальність за правопорушення, скоєне у минулому, а тому має зворотну силу у часі, та звільняє позивача від відповідальності у вигляді сплати пені.

Вказана правова позиція є усталеною та викладена в ряді постанов Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, зокрема, від 04.12.18р. у справі №813/6485/14, від 10.04.20р. у справі №810/1221/16, від 26.11.20р. у справі №160/7046/19, від 05.01.21р. у справі №804/828/16, від 29.01.21р. у справі №801/9330/13-а.

Так, в постанові від 10.04.20р. у справі №810/1221/16 КАС Верховного Суду з даного приводу зазначив: «Отже висновок Мінекономрозвитку щодо продовження строків розрахунків за експортною зовнішньоекономічною операцією є індивідуальним юридичним актом, виданим на перевищення встановлених законодавством строків розрахунків, який, у тому числі, усуває відповідальність за правопорушення, скоєне у минулому, а тому має зворотну силу у часі, й звільняє позивача від відповідальності у вигляді сплати пені.

Цей висновок може бути виданий за зверненням резидента як в межах строку, передбаченого статтею 1 Закону №185 (з врахуванням постанов Правління Національного банку України), так і після його закінчення. У той же час санкції, передбачені статтею 4 Закону №185, підлягають застосуванню при перевищенні строку розрахунку лише у разі відсутності висновку центрального органу з питань економічної політики відносин, продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, а не у випадку несвоєчасного його отримання.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, і в постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №813/6485/14 (адміністративне провадження №К/9901/27702/18.

Таким чином, оскільки позивачем отримано позитивні висновки Мінекономрозвитку України щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією, то правові підстави для застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій, визначених статтею 4 Закону №185, відсутні, адже висновок щодо продовження строків розрахунків за експортною зовнішньоекономічною операцією, який виданий вже після перевищення законодавчо встановленого строку розрахунків, ретроспективно звільняє від відповідальності у вигляді сплати пені».

В постанові від 04.12.18р. у справі №813/6485/14 КАС Верховного Суду зазначив: «Висновок про продовження строків в порядку статті 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» може бути виданий за зверненням резидента як в межах строку передбаченого статтею 2 зазначеного Закону, так і після його закінчення. В той же час санкції передбачені статтею 4 Закону підлягають застосуванню при перевищенні строку розрахунку лише у разі відсутності рішення про його продовження.».

Аналогічний правовий висновок викладено КАС Верховного Суду в постанові від 15.02.22р. у справі №160/816/20: «Крім того, усталеною є позиція Верховного Суду про те, що висновок Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією є індивідуальним правовим актом, видається для збільшення встановлених законодавством строків розрахунків, який усуває відповідальність за правопорушення, скоєне у минулому, а тому має зворотну дію у часі та звільняє від відповідальності у вигляді сплати пені (постанови Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі №813/6485/14, від 10 квітня 2020 року у справі №810/1221/16, від 5 січня 2021 року у справі №804/828/16, від 29 січня 2021 року у справі №801/9330/13-а).

Також у постанові від 4 грудня 2018 року у справі №813/6485/14 Верховний Суд зазначав і про те, що висновок Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, який виданий вже після перевищення законодавчо встановленого строку розрахунків ретроспективно звільняє від відповідальності у вигляді сплати пені.».

Згідно ч.ч.5, 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.16р. висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

У відповідності до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в зазначених постановах Верховного Суду.

Окрім того, як слідує з матеріалів справи, у зв`язку з тим, що товар (водокільцевий вакуумний насос 2ВЕ4500 в комплекті), який поставлявся по Контракту, є складним технічним виробом та в процесі його виготовлення мали місце затримки, позивач звернувся до Міністерства економіки України для отримання, у відповідності до пункту 2 Порядку №104, висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за операцією з імпорту зазначеного насосу.

Так, 06.12.2022 року позивачем було подано в електронній формі другу заяву про видачу висновку щодо продовження строку розрахунків за ЗЕД-операціями, яку зареєстровано за № П1666.

Згідно поданої позивачем 06.12.2022 року заяви, позивачу було видано висновок Мінекономіки щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, від 24.01.23р. №4432-09/105-07.

Даним Висновком Мінекономіки продовжено ПрАТ «ПК «Поділля» до 30.12.2022 року граничний строк розрахунків на суму 44 536,00 доларів США по Контракту №25/04/2022 від 25.04.2022 року та додатку №1 до нього.

Усі перераховані документи та пояснення були надані податковому органу під час проведення перевірки, що підтверджується листом позивача №141 від 06.02.2023 року та запереченням до акту перевірки №378 від 11.04.2023 року.

Однак, вказані документи та пояснення відповідачем безпідставно залишено без розгляду та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене вище, санкції, передбачені ч.5 статті 13 Закону №2473-VIII, підлягають застосуванню при перевищенні строку розрахунку лише у разі відсутності висновку центрального органу з питань економічної політики відносин, продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, а не у випадку несвоєчасного його отримання. Водночас, висновок Мінекономіки, який виданий вже після перевищення законодавчо встановленого строку розрахунків ретроспективно звільняє від відповідальності у вигляді сплати пені.

Таким чином, суд приходить до переконання, що висновки Акту перевірки про порушення ПрАТ «ПК «Поділля» вимог законодавства щодо несвоєчасного надходження імпортної продукції на суму 44 536,00 доларів США за контрактом від 25.04.2022 року №25/04/2022 є необґрунтованими та спростовуються вищевикладеним, а прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 04.05.2023 року №109/34000704 неправомірне та підлягає скасуванню.

Відповідно до положень статті 9 Конституції України та статті 17, частини 5 статті 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (справи "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Москаль проти Польщі". Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (справи "Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010 року та "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("справи "Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову та скасування податкового - повідомлення рішення від 04.05.2023 року №109/34000704, винесеного відповідачем стосовно ПрАТ «ПК «Поділля».

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до положень статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, в силу вимог частини 7 статті 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

При цьому, положеннями ч. 7 ст. 139 КАС України також визначено, що такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В даному ж випадку, на підтвердження понесених витрат представником позивача надано копію договору про надання правової допомоги №07/12 від 07.12.2022, додаткову угоду від 10.05.2023 року, яка передбачає фіксовану суму гонорару адвоката в розмірі 20000 грн., акт приймання-передачі наданих послуг від 02.06.2023 року, опис наданих послуг від 02.06.2023 року

Як зазначено у статті 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19, що розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. У зв`язку з цим відсутність детального опису робіт не впливає на визначення судом розміру понесених витрат на правничу допомогу адвоката, позаяк норма частини 4 статті 134 КАС України запроваджена для визначення розміру витрат, в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката 56000 грн. є визначеним незалежно від обсягу наданих послуг.

Разом із тим з огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Згідно з рішенням ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

На переконання суду, виходячи із обставин даної конкретної справи, заявлений до відшкодування розмір витрат на оплату послуг адвоката в загальній сумі 20000 грн. є завищеним.

За таких обставин суд, керуючись принципом справедливості, виходячи із характеру та предмету даного спору, приходить до висновку про можливість зменшення розміру витрат в даній справі до 8000 грн., що відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності.

Також, відповідно до частини 1 статті 139 КАС України сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №109/34000704 від 04.05.2023 року.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків понесені судові витрати у виді судового збору в сумі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків понесені витрати на правничу допомогу в сумі 8000 грн. (вісім тисяч гривень).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство "Продовольча компанія "Поділля" (вул. Порошенка О. Героя України, 74А, смт. Крижопіль, Тульчинський район, Вінницька область, 24600, код ЄДРПОУ: 33143011)

Відповідач: Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (проспект Шевченка, 15/1, м. Одеса, 65015, код ЄДРПОУ: 44104032)

СуддяЧернюк Алла Юріївна