Решение № 113845021, 13.09.2023, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2550/23

Провадження № 2-а/346/48/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2023 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого судді Калинюка О.П.

з участю секретаря Возненко Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.,

в с т а н о в и в:

в обгрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 09.05.2023 року інспектором відділу БДР УПП в Івано-Франківській області, старшим лейтенантом Жирковим Артемом Вікторовичем винесено постанову серії БАД № 749297 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

В цій постанові зазначається, що 09.05.2023 року о 17 год. 15 хв. в м. Коломия, по вул.Симона Петлюри, 34, Івано-Франківській області позивач керував маршрутним транспортним засобом марки «MERCEDES-BENZ 313 CDI», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », переобладнаним з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосується безпеки дорожнього руху, а саме на цьому транспортному засобі встановлено таку кількість місць для сидіння, яка перевищує кількість місць, визначену у свідоцтві про реєстрацію даного транспортного засобу. Відповідальність за дане адміністративне правопорушення передбачена ч.2 ст.121 КУпАП, та оскаржуваною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн.

Однак, позивач вважає дану постанову неправомірною, виходячи з наступного.

При її винесенні інспектором поліції не доведено того факту, що місця для сидіння у вказаному транспортному засобі перевищували кількість, визначену у свідоцтві про його реєстрацію.

Отже, враховуючи правила доказування в адміністративних справах, визначені ст.77 КАС України, обов?язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи безліяльності покладається на відповідача. Отже, позивач вважає, що оскільки жодних вагомих доказів по даній справі відповідачем не було надано, то дії вказаного інспектора щодо притягнення позивача до адмінвідповідальності за вищевказане порушення є неправомірними . Окрім того, статтею 34 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліцейський може здійснювати поверхневу перевірку транспортного засобу у таких випадках: 1) якщо існує достатньо підстав вважати, що в транспортному засобі знаходиться правопорушник або особа, свобода якої обмежується в незаконний спосіб; 2) якщо існує достатньо підстав вважати, що в транспортному засобі знаходиться річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров?ю такої особи або інших осіб; 3) якщо існує достатньо підстав вважати, що річ або транспортний засіб є знаряддям вчинення правопорушення та/або знаходиться в тому місці, де може бути скоєно кримінальне правопорушення, для запобігання якого необхідно провести поверхневу перевірку.

Згідно з положеннями ст.264 КУпАП огляд транспортного засобу може провадитись уповноваженими на те посадовими особами органів Національної поліції з наступних підстав: 1) якщо водій або власник авто вчинили адміністративне правопорушення; 2) якщо автомобіль містить ознаки, що свідчать про вчинення правопорушення; 3) якщо наявне конкретне орієнтування (стосується автомобілів, чиї номерні знаки були зафіксовані при скоєнні адміністративного правопорушення).

Позивач також зазначає, що пунктом 12 розділу III Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 р. № 1376, зазначається, що про проведення особистого огляду та огляду речей складається протокол, у якому зазначаються: дата, час, місце його складення; посадова особа органу поліції, яка його склала (повністю, без скорочень); прізвища, імена та по батькові, місця проживання двох понятих (повністю, без скорочень); прізвище, ім?я, та по балькові (повністю, без скорочень). місце проживання особи. яку оглядають та у якої оглядають речі, цінності, документи, що є знаряддям або об?єктом правопорушення; індивідуальні ознаки речей, цінностей, документів; місця та обставини виявлення.

Згідно з правилами, вказаними в абзаці 2 ч. 9 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, поверхнева перевірка проводиться шляхом візуального огляду особи, проведення по поверхні вбрання особи рукою, спеціальним приладом або засобом, візуального огляду речей, багажу, вантажів та/або транспортного засобу (салону, багажника).

Крім того, згідно з ч.1 ст.32 Закону України «Про дорожній рух» переобладнанням транспортних засобів є зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб. повинно відповідати правилам, нормативам і стандартам України.

Позивач також зазначає, що наявність сидінь за кількістю на одне більше, ніж передбачено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, не підпадає під визначене у ч. 1 ст.32 Закону України «Про дорожній рух» поняття переобладнання, так як сидіння не є деталлю кузова чи кабіни, номерним агрегатом або спеціальним обладнанням. Тобто, виходячи з наведеного, дії працівників поліції є в будь-якому випадку незаконними. Останні, користуючись службовим становищем, вирішили, що вони можуть без будь-яких на те підстав провести огляд транспортного засобу, який перебуває у приватній власності ОСОБА_2 та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу на позивача як водія цього транспортного засобу без вагомих доказів та підстав.

Позивач також звертає увагу суду на передбачені ст.2 Закону України "Про Національну поліцію» завдання поліції, серед яких вказано захист прав та свобод громадян, проте, зі змісту оскаржуваної постанови не випливає здійснення поліцією вказаного захисту.

Крім того, інспектором поліції належним чином не зафіксовано на спеціальний технічний засіб факт керування позивачем вказаним транспортним засобом, адже останній перебував на платній стоянці в м. Коломиї, а в салоні цього автобуса знаходився позивач. З даного приводу позивач зазначає, що у п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз?яснено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водів, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Касаційний адміністративний суду в складі Верховного Суду в рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.2019 року зазначив, що саме по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Отже, зважаючи на відсутність факту керування позивачем вказаним автобусом, не існувало правових підстав для проведення перевірки технічного стану цього транспортного засобу, оскільки позивач не перебував у статусі водія.

Окрім того, своїми діями співробітники поліції порушили постанову Кабінету Міністрів України «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» від 13.03.2022 р. № 303, якою передбачено заборону проведення перевірок у воєнний час.

На підставі вище наведеного позивач просить визнати протиправною та скасувати оскаржувану постанову як таку, яка винесена з порушенням вище вказаних положень чинного законодавства, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, понесені на сплату судового збору, в розмірі 536,80 грн., а також на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 6 000 грн.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, в позовній заяві просить розгляд справи проводити без його участі.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. 07.08.2023 року представником відповідача надіслано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого сторона відповідача не визнає позовні вимоги, оскільки оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, відповідає вимогам ст. 283 КУПАП. Зі змісту вказаної норми випливає, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку.

Чинним законодавством України передбачені превентивні заходи, які визначено частиною першою статті 31 Закону України «Про Національну поліції», зокрема: 1) перевірка документів особи; 2) опитування особи; 3) поверхнева перевірка і огляд; 4) зупинення транспортного засобу; 5) вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території; 6) обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю; 7) проникнення до житла чи іншого володіння особи; 8) перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ; 9) застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису та інші.

Інспектор поліції підійшов до транспортного засобу позивача, представився відповідно до ч. 3 от. 18 Закону України «Про Національну поліцію» та, керуючись ст. 12 цього Закоку та ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», пред явив законну вимогу до водія про пред явлення відповідних документі.в Водієм виявився позивач , який виконав вимогу інспектора, пред?явивши для перевірки відповідні документи. В ході перевірки вказаного транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ 313 CDI», д.н.з " НОМЕР_2 ", інспектором було встановлено, що даний засіб персобладнано всупереч вимогам п.п. 5. 1 та 5.4 ДСТУ 3649:2010, а саме кількість міць для сидіння не відповідають кількості, що вказана в реєстраційному документі на даний засіб, що є порушенням п.п 31.3 «а» та 32.2 «б» ПДР України. Відповідно до ст. 279 КУпАП, інспектор як посадова особа, яка має право розглядати справи про адміністративні правопорушення зазначені у ст. 222 КУПАП, (у т.ч. за ст. 121 КУпАП), оголосив про початок розгляду справи про адміністративне правопорушення. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 121 КУпАП, інспектором після розгляду адміністративної справи винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАД N° 749297 від 09.05.2023 із накладенням на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. Вказана постанова містить посилання на доказ вчинення позивачем вказаного адміністративного правопорушення, а саме відео із нагрудної відео-камери інспектора поліції. Тому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову.

У зв`язку з неявкою у судове засідання учасників справи ( їх представників) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до правил ч.4 ст.229 КАС України.

Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства в справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» вказано, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283,284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 30.05.2018 року у справі № 337/3389/16-а (2-а/337/154/2016), постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень. В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення.

Судом встановлено, що оскаржуваною серії БАД № 749297 від 09.05.2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності ч.2 ст.121 КУпАП, та на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн . В цій постанові зазначається, що 09.05.2023 року о 17 год. 15 хв. в м. Коломия, по вул.Симона Петлюри, 34, Івано-Франківській області позивач керував маршрутним транспортним засобом марки «MERCEDES-BENZ 313 CDI», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », переобладнаним з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосується безпеки дорожнього руху, а саме на цьому транспортному засобі встановлено таку кількість місць для сидіння, яка перевищує кількість місць, визначену у свідоцтві про реєстрацію даного транспортного засобу (а.с.6).

Відповідно до правил ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з правилами ч.2 вказаної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі наданих стороною відповідача доказів, зокрема, вказаного у відзиві на позовну заяву відеозаписом, підтверджується правомірність винесення працівником відповідача ОСОБА_3 оскаржуваної постанови. Так, на цьому відеозаписі чітко зафіксовано, що позивач на час виявлення вказаним інспектором зазначеного правопорушення погоджується з останнім, а також погоджується з притягненням його адмінвідповідальності за дане порушення та поспішає продовжити рух зазначеним мікроавтобусом.

Тому суд дійшов висновку, що відповідачем вказаний обов`язок виконано і спростовано доводи позивача про неправомірність винесення оскаржуваної постанови.

Аналізуючи в сукупності викладені обставини та докази, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити в зв`язку з їх безпідставністю.

Згідноз правилами про розподіл судових витрат, передбаченими ст.139 КАС України, з позивача слід стягнутивдохід держави судовий збір в зв`язку з відмовою в задоволенні позову. Розмір судового збору суд визначає за ставкою, вказаною в ст.4 Закону України «Про судовий збір», а саме 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в 2023 році становить 1073, 60 грн., оскільки судовий збір позивачем сплачено при поданні даної позовної заяви лише частково, в розмірі 536, 80 грн. (а.с.3).

На підставі наведеного, ст. 19 Конституції України, ст. ст. 245, 251, 256 КУпАП, керуючись ст.ст. 12, 19, 20, ст.ст. 77, 121, 244-250, 255, 286 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

в задоволенні позову відмовити повністю.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя: АДРЕСА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови серії БАД № 749297від 09.05.2023 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680 гривень, в зв`язку з безпідставністю позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок на користь держави, на рахунок: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25.09.2023 року.

Суддя Калинюк О. П.