Решение № 11374331, 12.05.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2010 р.Справа № 27/11-10-967 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВА";

до відповідача: Приватного підприємства "ФОРСЕЙБЛ ПЛЮС"

про стягнення 34961,67грн.

Суддя Невінгловська Ю.М.

Представники сторін:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІВА" звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства "ФОРСЕЙБЛ ПЛЮС" заборгованість у сумі 34961,67 грн., з яких 30496,53 грн. основний борг, 3452,63 грн. сума пені, 1012,51 грн. сума річних.

В судовому засіданні 22.03.2010 року позивач підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі, у судові засідання 14.04.2010 року та 12.05.2010 року не з’явився, надавши 11.05.2010 року, разом з витребуваними судом документами, клопотання №729 від 07.05.2010 року про розгляд справи без участі представника позивача за наявними в справі матеріалами. Приймаючи до уваги, що нез’явлення представника позивача у судове засідання 12.05.2010 року не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки позивачем надано всі витребувані документи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Відповідач - Приватне підприємство "ФОРСЕЙБЛ ПЛЮС" про час та місце проведення судових засідань повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення судових ухвал, які наявні у матеріалах справи, у судові засідання не з’явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, у зв’язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

27 березня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІВА" (надалі - Постачальник) та Приватним підприємством "ФОРСЕЙБЛ ПЛЮС" (надалі - Покупець) укладено Договір постачання № 2703/3-07, згідно якого Постачальник зобов’язався передати у власність Покупця згідно накладних, відповідно до замовлень Покупця, а Покупець зобов’язався приймати та оплачувати товар на умовах договору. Відповідно до положень 1.2, 1.3 договору предметом договору є товар (партія товару), вказаний у накладних, асортимент, кількість та ціна товару погоджується сторонами і вказується у накладних, які є невід’ємною частиною договору.

Згідно п. 2.1 договору для отримання товару Покупець зобов’язався за 7 календарних днів до бажаної дати поставки надати Постачальнику заявку із зазначенням кількості, асортименту та інших характеристик товару. Умовами п.2.2 договору передбачено, що подання заявки здійснюється у письмовому вигляді з печаткою або штампом Покупця та за підписом уповноваженої особи.

10.10.2007р. та 24.10.2007р. Приватним підприємством "ФОРСЕЙБЛ ПЛЮС" було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІВА" письмові заявки на поставку товару у відповідності до п. 2.1 договору.

З урахуванням положень 2.7, 2.8 договору здача –приймання товару здійснюється на місці поставки за участю представників сторін; товар вважається прийняти за якістю та кількістю з моменту підписання сторонами відповідних накладних.

На виконання умов договору 17.10.2007р. Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІВА" поставлено, а повноважним представником Приватного підприємства "ФОРСЕЙБЛ ПЛЮС" прийнято товар на суму 58496,53 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних № В-00000721, № В-00000722 від 17.10.2007р. № В-00000791 від 31.10.2007р. та довіреностями на отримання матеріальних цінностей серії ЯНГ №163005 від 16.10.2007р. та № 163010 від 30.10.2007р.

Відповідно до п. 4.1 договору оплата за товар здійснюється з відстроченням платежу не більше ніж на 21 календарний день з моменту поставки товару.

За період з 06.11.2007р. по 01.02.2008р. Приватним підприємством "ФОРСЕЙБЛ ПЛЮС" було фактично перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВА" суму у розмірі 28000 грн. у якості плати за товар за умовами договору постачання № 2703/3-07 від 27 березня 2007 року, що підтверджується залученою до матеріалів справи роздруківкою з рахунку позивача.

На момент вирішення спору за Приватним підприємством "ФОРСЕЙБЛ ПЛЮС" рахується заборгованість за фактично переданий за договором постачання № 2703/3-07 від 27 березня 2007 року товар у сумі 30496,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним невиконанням договірних зобов’язань відповідачем та направлено на стягнення з відповідача наявної заборгованості за договором постачання № 2703/3-07 від 27 березня 2007 року, річних відсотків та пені.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВА" в частині стягнення основного боргу у сумі 30496,53 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем суми пені в розмірі 3452,63 грн. вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем суми річних у розмірі 1012,51 грн., суд вважає його правомірним та таким, що підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог про стягнення з Приватного підприємства "ФОРСЕЙБЛ ПЛЮС" 30496,53 грн. основного боргу, 3452,63 грн. пені, 1012,51 грн. суми річних.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в сумі 349,67 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49,75, 82-85 ГПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "ФОРСЕЙБЛ ПЛЮС" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, просп. Леніна,6, кв. 39, код 34753833, р/р 26004110330 в ОФ ВАТ АБ „Укргазбанк”, МФО 328759) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВА" (43006, м. Луцьк, вул. Ківерцівська, 32, код 32649823; р/р 26008300000249 у Луцькій філії АКБ „Форум”, МФО 303644) 30496 (тридцять тисяч чотириста дев’яносто шість) грн. 53 коп. основної заборгованості, 3452 (три тисячі чотириста п’ятдесят дві) грн. 63 коп. пені, 1012 (тисяча дванадцять) грн. 51 коп. річних, 349 (триста сорок дев’ять) грн. 67 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя