Решение № 113711269, 04.09.2023, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/6890/23

провадження № 2-о/753/339/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2023 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Гусак О.С.,

за участю секретаря Римар М.М.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

представника заінтересованої особи військової частина НОМЕР_1 Національної гвардії України - Сидоренко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, про встановлення факту смерті,

в с т а н о в и в:

до Дарницького районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, про встановлення факту смерті.

Вимоги вмотивовані тим, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначила, що в червні 2022 року нею було отримано повідомлення від командування військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про те, що її син ОСОБА_3 загинув виконуючи службовий обов`язок під час оборони міста Маріуполь 29 березня 2022 року. 4 червня 2022 року заявник звернулась до Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві з відповідним зверненням відповідно до якого було порушено кримінальну справу № 12022100100001341. Також, заявниця у вересні 2022 року зверталась з листом до командування в/ч НОМЕР_1 з проханням надіслати необхідні документи для подання заяви до суду для визнання сина померлим.

Отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану на території України не можливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України.

Зазначала, що встановлення факту смерті їй необхідно для отримання свідоцтва про смерть.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 1 травня 2023 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено її до судового розгляду. Одночасно витребувано від Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, належним чином завірені копії документів.

Заявник та її представник в судовому засіданні заяву підтримали та просили задовольнити.

Представник військової частина НОМЕР_1 Національної гвардії України проти задоволення заяви не заперечувала, зазначила, що донесення на підставі якого було видано наказ від 15 вересня 2022 року № 224 мтд було знищено.

Від Дарницького відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), на адресу суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст. 2 зазначеного Закону України).

Загальновідомою та такою, що не потребує доказування за змістом ст. 82 ЦПК України є обставина, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години З0 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому, указами Президента України було продовжено строк дії воєнного стану в Україні.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Відповідно дост.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 травня 2015 року № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або вокремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст. 2 зазначеного Закону України).

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Щодо суб`єктного складу учасників справи суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Як визначено ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Також, окреме провадження - це самостійний вид цивільного судочинства, у якому суд при розгляді безспірних справ встановлює юридичні факти або обставини з метою захисту охоронюваних законом інтересів громадян і організацій.

Відповідно до ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Згідно ч. 3 ст. 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 22 квітня 2005 року (а.с. 7).

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Згідно ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до вимог п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» передбачено, що заяви про встановлення факту смерті особи в певний час розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.

Згідно з ч.1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 49 ЦК України, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації органами державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 15 вересня 2022 року № 224мтд, контракт про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України припинено (розірвано) та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення: стрільця-гранатометника 1-го протитанкового відділення взводу вогневої підтримки 2-ї роти оперативного призначення 2-го батальйону оперативного призначення окремого загону спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_4 » солдата ОСОБА_3 , у зв`язку із загибеллю та направити документи для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання в м. Маріуполь Донецької області у період дії воєнного стану (а.с. 24).

Згідно довідки т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 Східного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України командування військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, командир військової частини полковник ОСОБА_4 засвідчує смерть солдата ОСОБА_3 . Смерть констатована ІНФОРМАЦІЯ_1 , загинув під час ведення оборони міста Маріуполя. Вказана довідка складена на підставі донесення командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України для надання за місцем вимоги (а.с. 17).

З відповіді військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України вбачається, що за наслідками спеціального розслідування по факту встановлення причин та обставин загибелі військовослужбовця Національної гвардії України складаються акти за формою Н-1* (Акт про нещасний випадок (у тому числі поранення)) та Н-5* (Акт розслідуваная нещасного випадку (у тому числі поранення)).

Відповідно до пункт 9 форми Н-1* додатку 1 до вищевказаного Порядку, передбачає зазначення діагнозу за листком непрацездатності або довідкою лікувально-профілактичного закладу, який привів до пошкодження стану здоров`я (загибелі). У випадку відсутності тіла загиблого, а отже, у разі неможливості обстеження тіла і видачі лікарського свідоцтва про смерть (форма 106/о), затвердженого наказом МОЗ України від 08.08.2006 № 545, єдиним засобом для підтвердження факту загибелі ;у даному випадку є рішення суду про встановлення факту смерті на окупованій території з подальшим отриманням сім`єю загиблого свідоцтва про смерть встановлену зразка.

Дана судова практика з моменту початку повномасштабного вторгнення російської федерації є сталою, тому як велика кількість тіл загиблих військовослужбовців гарнізону Маріуполь, смерть яких була зафіксована в бойових документах, залишилась на окупованій території, а декотрі тіла були фактично знищені, без подальшої можливості навіть отримати генетичний матеріал для подальшого впізнання залишків загиблих.

З листа вбачається, що військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України не має у своєму документообігу донесень на підставі якого складено довідку про загибель ОСОБА_3 , об`єктивними причинами цього стали заходи, які були здійснені з урахуванням обстановки, яка склалась під час бойових дій у місті Маріуполь, Донецької області, метою цих заходів є запобігання потрапляння до рук ворога інформації, яка могла б використовуватись у подальшому окупантами для дискредитації органів влади України, у розвідувальній, диверсійній або терористичній діяльності (а.с. 60-62).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації смерті є документ встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров`я або судово-медичної установи, - не пізніше п`яти днів. Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.

Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі: якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті; встановлення у судовому порядку факту смерті; звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою. У разі настання смерті в дорозі (у поїзді, на судні, в літаку тощо) державна реєстрація смерті може бути проведена в найближчому органі державної реєстрації актів цивільного стану. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров`я, де настала смерть, та інших осіб. Про державну реєстрацію смерті іноземця відділ державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє Міністерство закордонних справ України.

П. 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 № 52/5 встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до вимог Інструкції щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть (форма № 1 Об/о), затвердженої наказом МОЗ України від 08.08.2006 № 545, лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і записів у медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результату розтину (пп.2.2 п.2).

При цьому забороняється видача лікарського свідоцтва про смерть заочно, без особистого встановлення лікарем факту смерті. У виняткових випадках свідоцтво про смерть може бути видано лікарем, який встановив смерть тільки на підставі огляду трупа (при відсутності ознак або підозри на насильницьку смерть) та даних медичної документації про наявність у померлого прижитті хвороб, які в своєму перебігу могли призвести до настання смерті. Патологоанатом, як правило, видається лікарське свідоцтво про смерть на підставі розтину трупів (пп.2.4 п.2).

Відповідно до вимог Інструкції щодо заповнення та видачі фельдшерської довідки про смерть (форма № 1 Об/о), затвердженої наказом МОЗ України від 08.08.2006 № 545, фельдшерська довідка про смерть видається лише на підставі медичної документації, яка відображає стан хворого до його смерті, якщо немає підозри на насильницьку смерть і причина смерті може бути встановлена точно (п.2.4).

Для заявника встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту смерті її сина ОСОБА_3 , є необхідним для державної реєстрації смерті в органах РАЦСу, оскільки від цього залежить виникнення її особистих та майнових прав.

Відповідно до Постанови КМУ «Про затвердження Положення про інформаційну систему формування переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)» від 07 травня 2022 року № 562, абзац четвертий підпункту 1 пункту 1постанови Кабінету Міністрів України від 16 квітня 2022 № 457 викладено в такій редакції:

«Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), формується в електронній формі відповідно до Положення про інформаційну систему формування переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2022 року № 562, а у разі відсутності технічної можливості формування такого переліку в електронній формі - затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій."

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (Із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 14 від 13.01.2023 № 41 від 09.02.2023 № 56 від 20.02.2023} Затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, що додається, до якого станом на даний час віднесено Донецька область Вся територія Маріупольського району з 05.03.2022 року.

На території України у м. Маріуполь на сьогоднішній день відбуваються активні бойові дії, при цьому доступу до тіла загиблого ОСОБА_3 у заявника (мати) немає, що унеможливлює належне оформлення факту смерті та державну реєстрацію факту смерті.

У зв`язку із відсутністю свідоцтва про смерть сина, заявник не має можливості скористатись своїми сімейними, цивільними і соціальними правами, пов`язаними із смертю сина, зокрема: спадкування, отримання статусу членів сім`ї загиблого військовослужбовця, допомоги сім`ї загиблого військовослужбовця, та ін.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про становлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Підрозділом 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5 (зі змінами) передбачено, що підставою для державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о); фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о); лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Для встановлення смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті необхідні обставини, які свідчать про реєстрацію цієї події, а також про те, що заінтересована особа не має можливості відновити втрачені або знищені документи про це.

09.03.2022 року затверджено Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я, Офісу Генерального прокурора за № 177/450/46 про Порядок взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції України, закладами охорони здоров`я та органами прокуратури України при встановленні факту смерті людини під час воєнного стану на території України.

Даним порядком передбачено, що за умов явних ознак вогнепальної, вибухової, опікової, хімічної, радіаційної або іншої травми, як результату бойових дій, незалежно від того, чи є постраждалий військовим або цивільним, лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем судово-медичним експертом на підставі зовнішнього огляду. Умовою для використання подібного алгоритму є обов`язкове фотографування трупа із достатнім цифровим документуванням, обов`язковий відбір матеріалу для судово-імунологічного та можливого молекулярно-генетичного дослідження (за необхідності), а також за можливості збереження елементів, що стали причиною травмування.

Огляд трупа на місці його виявлення проводиться слідчим із залученням судово-медичного експерта або лікаря. У разі неможливості огляду трупа на місці його виявлення (обстріли, проведення бойових дій тощо) огляд трупа здійснюється слідчим в бюро судово-медичної експертизи або іншому спеціально визначеному та облаштованому безпечному місці, із залученням судово-медичного експерта або лікаря з можливим подальшим направленням трупа для проведення судово-медичної експертизи (розтину) трупа.

Оскільки тіло ОСОБА_3 не було вивезене з території м. Маріуполя, видача лікарського свідоцтва чи фельдшерської довідки про його смерть неможлива, що у свою чергу унеможливлює державну реєстрацію його смерті органом державної реєстрації актів цивільного стану та видачу свідоцтва про його смерть.

Виходячи із засад справедливості та розумності, притаманних цивільному судочинству, суд за таких обставин вважає обґрунтованим твердження заявника про неможливість отримання на території, тимчасово непідконтрольній ЗСУ, де ведуться бойові дії, документів, що підтверджують факт смерті за формою, встановленою чинним законодавством України, на теперішній час з об`єктивних причин.

У відповідності до правового висновку викладеного в постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.12.2022 в справі №490/6057/19-ц - встановлення факту, що має юридичне значення, щодо загибелі військовослужбовця під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії російської федерації проти України можливе лише у судовому порядку, оскільки законодавець не визначив іншого, позасудового способу встановлення причинно-наслідкового зв`язку між смертю військовослужбовця та військовою агресією російської федерації. Від встановлення факту загибелі військовослужбовця при виконанні військової служби внаслідок збройної агресії російської федерації проти України залежить виникнення та реалізація особистих та майнових прав заявника як члена сім`ї загиблого військовослужбовця.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заява про встановлення факту, що має юридичне значення (факту смерті) підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Враховуючи те, що військова агресія рф проти України розпочалася 24 лютого 2022 року, наразі чинним законодавством України не встановлений порядок набрання рішенням у справах про встановлення факту смерті на території, на якій ведуться бойові дії законної сили, суд вважає за необхідне застосувати аналогію закону та відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України визначити, що рішення про встановлення факту смерті особи на території, де ведуться бойові дії, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного, ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ст. 49 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 12, 259, 264, 265, 268, 293, 315, 317, 319 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ), заінтересована особа: Дарницький відділ реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 26089084, адреса: м. Київ, вул. Заслонова, 16), Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (адреса: АДРЕСА_2 ) про встановлення факту смерті задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця міста Лозова Харківської області, стрільця-гранатометника 1-го протитанкового відділення взводу вогневої підтримки 2-ї роти оперативного призначення 2-го батальйону оперативного призначення окремого загону спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_4 » солдата, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Маріуполь Донецької області, Україна, під час проходження військової служби під час ведення бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації на території Донецької області.

Допустити негайне виконання рішення суду.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з часу його проголошення.

Суддя О.С. Гусак