Постановление суда № 11368145, 06.04.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

про повернення заяви про порушення провадження

у справі про банкрутство

"06" квітня 2010 р. № 32/346-10

Суддя Грабован Л.І., розглянувши заяву: Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси;

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю „Спит” (код ЄДРПОУ 32292164),

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси звернулось до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Спит”, посилаючись на наявність заборгованості перед бюджетом в сумі 2189,37 грн.

З наданої до суду заяви вбачається, що Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси при поданні заяви про порушення провадження у справі про банкрутство керувалась ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідно до ч.1 ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Згідно положень Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” факт відсутності боржника повинен підтверджуватись витягом (довідкою) із Єдиного Державного Реєстру юридичних осіб (ЄДР). Даної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 22.05.2007р. по справі № 32-21/19-06-518.

З наданої до суду Довідки з Єдиного Державного Реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12.11.2009р. вбачається, що 23.07.2009р. за №15561440008033099 внесено запис про „внесення відомостей щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу”.

Відповідно до ч.ч. 11, 12, 14 ст. 19 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу. У разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки. У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей. Якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за зазначеною адресою, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Таким чином, належним доказом відсутності юридичної особи за адресою може бути лише запис державного реєстратора про „відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням”, а не запис про „внесення відомостей щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу”.

Також, при поданні заяви про порушення провадження у справі про банкрутство заявник має право подати до суду докази ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також довести припинення господарської діяльності боржника на підставі сукупності інших доказів, якими можуть бути податкові декларації, витяги з банківських рахунків про відсутність обороту коштів та інші фактичні данні.

У наданому до суду Акті про неподання податкової звітності №531/15-2 зазначено, що податкова звітність за 2008р. була надана до податкового орану 10.01.2009р. Однак, у даному акті не вказано відомостей щодо подання або неподання боржником податкової звітності за 2009р. Крім того, даний акт датований 09.02.2010р., що не дає можливості господарському суду зробити остаточний висновок щодо неподання боржником податкової звітності протягом року станом на 30.03.2010р. (дату подання заяви про порушення справи).

Так, заявник не надав суду доказів, які підтверджують викладені у заяві про порушення справи обставини, а саме доказів в обґрунтування порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Спит” із застосуванням спеціальної процедури банкрутства, передбаченої ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” .

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у заяві не вказано обставин, на яких ґрунтуються вимоги, доказів, що підтверджують викладені у заяві обставини.

Згідно п. 5 ч.1 ст.9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” суддя не пізніше п'яти днів з дня надходження повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу з підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

Враховуючи викладене, суд повертає заяву Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Спит” на підставі п.3 ч.1 ст.63 ГПК України.

Господарський суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.

Керуючись, п. 5 ч.1 ст.9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, п.3 ч.1 ст.63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суддя, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про порушення провадження у справі про Товариства з обмеженою відповідальністю „Спит” (код ЄДРПОУ 32292164) повернути заявнику без розгляду.

Додаток: заява про порушення справи про банкрутство на 2-х арк. з додатком на 30-ти арк.

Суддя