Решение № 113658845, 21.09.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2023 року Справа№200/4789/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

про визнання незаконними дій, протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі відповідач 2) з вимогами про:

- визнання незаконними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в частині відмови в призначенні пенсії за віком;

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 12.07.2023 року №052630003631 про відмову в призначені пенсії за віком;

- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу період роботи на території російської федерації з 01 січня 1992 року по 31 грудня 2003 року;

- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію за віком з часу набуття права на пенсію, тобто з 31 липня 2023 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, досягнувши пенсійного віку, 04.07.2023 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №052630003631 від 12 липня 2023 року позивачу відмовлено в призначені пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу 30 років.

Відповідач 2 при призначенні пенсії не врахував період роботи позивача на території російської федерації з 01 січня 1992 року по 31 грудня 2003 року, оскільки остання з 01.01.2023 року припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.

Наголошує, що згідно записів у трудовій книжці на момент звернення позивача зазначено періоди спірної роботи та на момент його роботи Угода була чинною, тому спірний період роботи має бути зарахований до страхового стажу позивача.

Позивач не погоджується з таким рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем 1 надано письмовий відзив від 12.09.2023 року. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивач 04.07.2023 року звернувся з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до вищезазначеного Головним управлінням ПФУ в Житомирській області, яке опрацювало заяву за принципом екстериторіальності, прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років.

Відповідно до статті 26 Закону № 1058, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стаж, зокрема, починаючи з 1 січня 2023 року не менше 30 років.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року 23 33 років.

Починаючи з 1 січня 2019 року право на призначення пенсії за віком після досягнення 65 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2028 року по 31 грудня 2028 року 15 25 років.

Зазначає, що вік позивача 59 років 11 місяців 03 дні, а страховий стаж позивача становить 27 років 08 місяців 28 днів, що є недостатнім для призначення пенсії на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До страхового стажу не зараховано період роботи позивача з 01.01.1992 по 31.12.2003 згідно записів трудової книжки від 20.07.1981 серії НОМЕР_1 у зв`язку з припиненням з 01.01.2023 російською федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.

З зазначених причин відповідач 1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач 2 також надав письмовий відзив від 21.09.2023 року.

В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 12.07.2023 № 052630003631 про відмову у призначенні пенсії.

Стосовно неврахування спірного періоду роботи позивача в російській федерації зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», яка набула чинності з 02.12.2022, Україна вийшла з даної Угоди.

23 грудня 2022 року набрав чинності Закон від 01.12.2022 № 2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року».

Вважає, що після зупинення дії Конвенція 1993 року не застосовується у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених у вказаних країнах, незалежно від дати їх видачі, посвідчення.

Офіційні документи, видані з 27 грудня 2022 року компетентними органами російської федерації та республіки білорусь приймаються на території України виключно за умови легалізації, в даному випадку, проставлення апостилю, оскільки росія і білорусь є учасниками Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року, яка є чинною у відносинах України з цими державами.

Отже, з 23 грудня 2022 року дія Конвенції про правову допомогу у правовідносинах з російською федерацією не застосовується.

Наголошує, що для призначення пенсії до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території росії по 31.12.1991 року.

Таким чином, підтверджений належними документами, страховий стаж становить 27 років 8 місяців 28 днів, який є недостатнім для призначення пенсії за віком, тому ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії.

З зазначених причин відповідач 2 також просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2 . Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 04.07.2023 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», яка за принципом екстериторіальності була розподілена на відповідача 2.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №052630003631 від 12 липня 2023 року позивачу відмовлено в призначені пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу 30 років.

Відповідач 2 при призначенні пенсії не врахував період роботи позивача на території російської федерації з 01 січня 1992 року по 31 грудня 2003 року, оскільки вказана країна з 01.01.2023 року припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.

З зазначених причин відповідач вважає, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж 30 років, страховий стаж позивача складає 28 років 08 місяців 28 днів.

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо неврахування до страхового стажу при призначені пенсії за віком позивачу спірних періодів роботи, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV регулюються відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Статтею 113 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Відповідно до статті 26 Закону № 1058, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стаж, зокрема, починаючи з 1 січня 2023 року не менше 30 років.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року 23 33 років.

Починаючи з 1 січня 2019 року право на призначення пенсії за віком після досягнення 65 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2028 року по 31 грудня 2028 року 15 25 років.

Право на призначення пенсії обґрунтовується також Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У такій довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Суд зазначає, що вищевказаний Порядок, як вбачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Записами в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 підтверджено роботу у спірному періоді, зокрема з 01 січня 1992 року по 31 грудня 2003 року в АТ «Дальнєвосточне морське пароходство».

Стосовно неврахування відповідачем 2 в страховий стаж позивача періоду роботи на території російської федерації, у зв`язку із припиненням з 01.01.2023 росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, суд зазначає наступне.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація.

Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення передбачено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Статтею 7 Угоди від 14 січня 1993 року визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» Україна вийшла із Угоди про гарантії. Постанова набрала чинності 02.12.2022 року.

Водночас, відповідно до п. 2 ст. 13 Угоди про гарантії, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Таким чином, зі змісту наведеного слід враховувати, що положення відповідних міжнародних договорів розповсюджується також і на питання пов`язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов`язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992 року, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в росії.

Отже, існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі №555/2250/16-а від 17 червня 2020 року у справі №646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 та від 06 липня 2020 року у справі № 345/9/17.

За таких обставин, при прийнятті рішення щодо зарахування чи відмови в зарахуванні страхового стажу певних періодів роботи, орган пенсійного фонду повинен враховувати норми законодавства України, в сукупності з нормами законів тієї країни, на території якої працювала в спірний період роботи особа, яка звернулась за призначенням пенсії або ж перерахунком пенсії. Сама лише несплата страхових внесків, не може бути підставою для відмови в зарахуванні такого стажу.

Суд зазначає, що на час набуття позивачем трудового стажу у спірний період, вказана Угода була чинною для України, відтак підлягає застосуванню до даних правовідносин, а тому суд відхиляє доводи представника відповідача щодо відсутності підстав зарахування спірного страхового стажу з 01.01.1992 року.

Крім того, аналіз наведеного вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Таким чином, на момент звернення позивача до відповідача 1 із заявою про призначення пенсії за віком були наявні усі підстави для зарахування до страхового стажу роботи в періоду з 01 січня 1992 року по 31 грудня 2003 року, з огляду на що суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо відмови у призначенні пенсії позивачу, викладена у рішенні №052630003631 від 12.07.2023 року є протиправними.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивач на момент звернення із заявою про призначення пенсії від 04.07.2023 року не досягнув 60 років, а досягнув 31.07.2023 року, мав загальний страховий стажу понад 30 років, тому останній має право на призначення пенсії за віком на підставі частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 31 липня 2023 року.

З зазначених підстав суд дійшов висновку про неправомірність не зарахування відповідачем 2 до страхового стажу позивача спірного періоду роботи в рф.

Разом з тим, суд зауважує, що позивач обрав невірний спосіб порушеного права, оскільки просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у призначенні йому пенсії, яке не виносило жодних рішень про відмову у призначенні пенсії позивачу та зобов`язати відповідача 1 призначити пенсію за віком. Слід зазначити, що відповідач 1 не порушував прав позивача, оскільки лише прийняв заяву на призначення пенсії, яка була розподілена за принципом екстериторіальності на відповідача 2. Крім того, право позивача порушено не діями, а саме рішенням відповідача 2.

Відповідно до п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відмова у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 не прийнятого відповідачем 2 спірного періоду є протиправною і цей період має бути зарахований ним до страхового стажу позивача.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. О.Ольжича, буд. 7, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання незаконними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №052630003631 від 12 липня 2023 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи на території російської федерації з 01 січня 1992 року по 31 грудня 2003 року та призначити пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 31 липня 2023 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати з судового збору у розмірі 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 21 вересня 2023 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.Б. Голубова