Решение № 113644657, 20.09.2023, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/5773/23

2-а/303/41/23

ряд. стат. звіту - 140

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 рокуМукачівський міськрайонний суд Закарпатської області під головуванням судді Мирошниченка Ю.М. за участю секретаря судових засідань Лукач К.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Закарпатській області в особі інспектора першої роти лейтенанта поліції Рейпаші Руслана Олексійовича та Департаменту патрульної поліції Національної поліції з приводу рішення суб`єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить скасувати постанову інспектора патрульної поліції серії ЕАС № 6893627 від 26.04.2023 року, покликаючись на те, що вона є протиправною, зазначені відповідачем докази є неналежними, оскільки вимірювання швидкості руху автомобіля проведене з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідач заперечує проти позову. Стверджує, що застосування пристрою TruCam для вимірювання швидкості руху керованого позивачем транспортного засобу відповідало встановленим правилам.

Позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (частина перша статті 9 КАС України).

Згідно з нормами статті 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 7КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Стаття 9 КУпАПвизначає адміністративне правопорушення (проступок) як протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з пунктом першим статті 247 КУпАПобов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно дост. 251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частина 1статті 122КУпАП з-поміж іншогопередбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.

Згідно частини 1 статті 126 КУпАП керування транспортнимзасобом особою,яка немає присобі абоне пред`явилау спосіб,який даєможливість поліцейськомупрочитати тазафіксувати дані,що містятьсяв посвідченніводія відповідноїкатегорії,реєстраційному документіна транспортнийзасіб,а такожполісі (договорі)обов`язкового страхуванняцивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів (страховогосертифіката "Зеленакартка"),або непред`явила електроннепосвідчення водіята електроннесвідоцтво прореєстрацію транспортногозасобу,чинний внутрішнійелектронний договірзазначеного видуобов`язкового страхуванняу візуальнійформі страховогополіса,а такожінших документів,передбачених законодавством,- тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно достатті 222 КУпАПоргани Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуютьсяправил дорожнього руху, зокрема частини перша, друга, третя і п`ята статті цієї статті.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За приписами частини 1статті 8 Закону України «Про Національну поліцію»(далі Закон N 580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України.

Згідно зпунктом 8частини першоїстатті 23 Закону N 580-VIIIполіція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Окрім того, частиною 2статті 283 КУпАПвизначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.

Частиною третьоюстатті 283 КУпАПвстановлюють, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 26.04.2023 року о 14 год. 15 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки WV CRAFTER д/н НОМЕР_1 , рухався по автодорозі М-08 «Об`їзд м. Ужгород» зі швидкістю 79 км/год, чим перевищив допустиме обмеження швидкості на 29 км/год, а також не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії на вимогу поліцейського.

Позивач стверджує, а відповідач не заперечує, що встановлення швидкості руху керованого ним автомобіля встановлено за допомогою пристрою TruCam з руки поліцейського.

Проте прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками інспектора поліції, а повинен бути стаціонарно вмонтованим, що доводиться приписамистатті 40 Закону України «Про Національну поліцію», в якій зазначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпеченняправил дорожнього руху.

Отож, законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції ніж розміщення виключно в порядкустатті 40 Закону N 580-VIII, а лист Департаменту патрульної поліції від 04.10.2018 N 11299/41/2/02-2018 про використання лазерного вимірювача швидкості TruCam для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, на який покликається відповідач у цій справі, не є нормативно-правовим актом, що змінює чи припиняє порядок використання та розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для фіксації виявлених порушеньправил дорожнього руху.

Крім того,контроль швидкостіруху транспортнихзасобів здійснюєтьсялише вмісцях,які облаштованівідповідним знакомпро здійсненнявідеофіксації (дорожнійзнак "5.70"),позаяк вказанеобумовлено частиноюдругою статті 40 Закону N 580-VIII, згідно якої інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку фіксацію повинна бути розміщена на видному місці.

Відповідно доПравил дорожнього рухуУкраїни знак 5.70 "Фото, відеофіксування порушеньПравил дорожнього руху", інформує про можливість здійснення контролю за порушеннямиПравил дорожнього рухуза допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.

Натомість, оскаржувана постанова не містить інформації стосовно доказу, яким підтверджувались обставини стосовно розміщення на вказаному відрізку дороги дорожнього знаку "5.70", лише за наявності якого можливе монтування/розміщення автоматичної фототехніки і відеотехніки щодо фіксації обставин порушенняПравил дорожнього руху, зокрема й швидкісного режиму.

Що стосується притягнення позивача до відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, то суд приходить до наступного висновку.

Пунктом 2.1ПДРУкраїни встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів

Згідно п. 2.4ПДРУкраїни на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Статтею 9 КУпАПзазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За приписами частини першоїстатті 126 КУпАПкерування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водночас пунктомдругим частинипершої статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. №580-VIIIвказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Перелік підстав для зупинки транспортного засобу наведений уст. 35 Закону №580-VIII. Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Так, пунктами 1, 3 частини першої вказаної статті визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушивПравила дорожнього рухуабо якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення тощо.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Аналіз наведених вище положень нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав) та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди. У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особоюПравил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів є неправомірними.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій у справі викладеною № 161/7068/16-а (постанова від 22.10.2019 р.).

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач у цій справі не надав доказів на підтвердження наявності передбачених законом підстав для зупинки водія транспортного засобу. Натомість судом встановлено безпідставність обвинувачення позивача у перевищенні швидкості руху.

Крім того, в матеріалах справи також мітиться копія посвідчення водія ОСОБА_1 категорії А1, А, В1, В, С1, С, терміном дії до 27.02.2048 року, що в сукупності з відсутністю підстав притягнення його до відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП свідчить про безпідставність накладення на нього адміністративного стягнення, передбаченого санкцією частини першої статті 126 цього Кодексу.

Таким чином,суд дійшов висновкупро те,що вдіях позивачасклад адміністративнихправопорушень,передбачених частиноюпершою статті 122 та частиною першою статті 126 КУпАП, відсутній, оскільки факт порушення ним вимог пунктів 12.4, 2.1.«а», 2.4.аПДРУкраїни не підтверджується належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим оскаржувана постанова має бути скасована, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрите на підставі пункту першого частини першої статті 247 КУпАП.

Крім того, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 536,80 грн., який на підставі статей 132, 139 КАС України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 122, 288, 289, 293 КУпАП, ст. ст. 2, 9, 12, 72-78, 132, 139, 241-247, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕАС № 6893627 від 26.04.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 і частиною першою статті 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 гривень.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за частиною першою статті 122 та частиною першою статті 126 КУпАП на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.

Стягнути зДепартаменту патрульноїполіції (м.Київ,вул.Федора Ернста,буд.3,код ЄДРПУО40108646) за рахунокбюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 гривень 80 копійок сплаченого судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Головуючий Юрій Мирошниченко