Решение № 113599545, 20.09.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2023 рокусправа № 380/14243/23

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області,

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (далі відповідач 2) у якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31.01.2023 року № 913060804803 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України Про державну службу; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 Про державну службу, п. п 10, 12 Закону України від 10.12.2015 № 889 Про державну службу на підставі довідок про складові заробітної плати державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за № 18-09-00248 від 17.01.2023 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за № 18-09-00247 від 17.01.2023, з часу звернення за призначенням такої пенсії, тобто з 25.01.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що на час звернення до відповідача з заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до положень Закону України від 10.12.2015 № 899-VІІІ «Про державну службу» він досягнув визначеного віку, набув понад 48 роки страхового стажу, а стаж роботи на посадах державного службовця становить понад 20 років, що підтверджується записами у трудовій книжці, тому він має право на переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до п.п. 10,12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 899-VІІІ «Про державну службу». Позивач звертає увагу, що з 01.07.1975 по 05.02.1993 здійснював наукову діяльність та працював провідним конструктором, завідувачем сектору, заступником начальника відділу, тобто на посадах наукового працівника у Львівському спеціальному конструкторському бюро мікроелектроніки в приладобудуванні. Вказані періоди роботи позивача на таких посадах є стажем, прирівняним до стажу державної служби.

Відповідачі проти позову заперечили, подали відзиви на позовну заяву, у яких зазначають, що у позивача немає 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України від 16 грудня 1993 року за № 3723-ХІІ «Про державну службу», тому відсутні підстави для переведення його на пенсію за віком відповідно до положень Закону України від 10.12.2015 № 899-VІІІ «Про державну службу».

Відповідачі просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 26.06.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

25.01.2023 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до п.п. 10,12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 899-VІІІ «Про державну службу», як державному службовцю, який має стаж державної служби понад 20 років.

За принципом екстериторіальності для розгляду заяви позивача було визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області.

Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 31.01.2023 року № 913060804803 позивачу відмовлено у задоволенні його заяви, яке мотивовано тим, що у позивача немає 20 років стажу на посадах державної служби, що передбачено п.12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу». Стаж роботи ОСОБА_1 на посадах державної служби дорівнює 18 років 10 місяців та 14 днів. Це робота на посадах в Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Львівській області з 08.02.1995 по 26.04.2012 та з 15.05.2012 по 08.01.2014.

Не погодившись з цим рішенням позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому зазначений вік визначається статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Тобто до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких в осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.

Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності вказаним Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності вказаним Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених у статті 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ передбачено, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Таким чином, обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.

Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності вказаним Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

У досліджуваних правовідносинах застосуванню підлягає Порядок обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі Порядок №283).

Пунктом 1 Порядку №283 передбачено, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Відповідно до пункту 3 Порядку №283 до стажу державної служби включається також стаж наукової роботи, набутий в державних установах, організаціях, закладах на посадах, визначених переліком посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність".

Підпунктом 1 частини першої статті 35 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність " передбачено, що до стажу наукової роботи зараховується час роботи на посадах наукових працівників, визначених статтею 31 цього Закону.

У свою чергу, частиною першою статті 31 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" передбачено, що основними посадами наукових працівників наукових установ (їхніх філій, інших відокремлених підрозділів), наукових підрозділів юридичних осіб державної та інших форм власності є:

1) керівник (президент, генеральний директор, генеральний конструктор, директор, начальник);

2) заступник керівника (перший віце-президент, віце-президент, заступники генерального директора, генерального конструктора, директора, начальника) з наукової роботи;

3) радник при дирекції наукової установи;

4)член Президії Національної академії наук України або національної галузевої академії наук;

5) радник Президії Національної академії наук України або національної галузевої академії наук;

6) академік - секретар відділення (його заступники);

7) головний учений секретар, учений секретар (їх заступники);

8) керівник (завідувач, секретар відповідальний, головний редактор) та заступники керівника (завідувача, секретаря відповідального, головного редактора) наукового підрозділу, наукового видавництва, редакції наукового видання;

9) головний конструктор, головний інженер, головний технолог з основного напряму діяльності наукової установи, організації, закладу та їх заступники;

10) провідний конструктор, провідний інженер, провідний технолог з основного напряму діяльності наукової установи, організації, закладу;

11) провідний редактор наукового видавництва, періодичного наукового видання;

12) головний науковий співробітник;

13) провідний науковий співробітник;

14) старший науковий співробітник;

15) науковий співробітник;

16) науковий співробітник-консультант;

17) молодший науковий співробітник.

Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 позивач з 01.07.1975 по 05.02.1993 здійснював наукову діяльність та працював провідним конструктором, завідувачем сектору, заступником начальника відділу, тобто на посадах наукового працівника у Львівському спеціальному конструкторському бюро мікроелектроніки в приладобудуванні.

З огляду на те, що позивач працював науковим працівником, періоди роботи позивача на таких посадах є стажем, прирівняним до стажу державної служби, що у загальному обчисленні стажу державної служби складає відповідно до довідки Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях № 18-05-02642 від 08.06.2023 понад 20 років.

Отже, стаж ОСОБА_1 на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, у своєї сукупності є достатнім для призначення йому пенсії відповідно до положень Закону України "Про державну службу".

Оскільки на час звернення позивача до органу пенсійного фонду з заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до положень Закону України від 10.12.2015 № 899-VІІІ «Про державну службу» він досягнув визначеного віку (62 роки), набув понад 48 роки страхового стажу, а стаж роботи на посадах державного службовця становить понад 20 років, що підтверджується записами у трудовій книжці, тому він має право на переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до п.п. 10,12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 899-VІІІ «Про державну службу».

З огляду на вказане, суд вважає, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи, що ОСОБА_1 , перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ у Львівській області, з метою повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області перевести позивача на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу», п. п 10, 12 Закону України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу» на підставі довідок про складові заробітної плати державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за № 18-09-00248 від 17.01.2023 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за № 18-09-00247 від 17.01.2023 з дня звернення його з відповідною заявою.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (ч.3 ст.132 КАС України).

Згідно ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Враховуючи вимоги ст. 139 КАС України, долучені до матеріалів справи докази на підтвердження здійснення позивачем витрат зі сплати судового збору та за надання правничої допомоги, такі витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2, який прийняв неправомірне рішення відносно позивача.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31.01.2023 року № 913060804803 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України Про державну службу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 Про державну службу, п. п 10, 12 Закону України від 10.12.2015 № 889 Про державну службу на підставі довідок про складові заробітної плати державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за № 18-09-00248 від 17.01.2023 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за № 18-09-00247 від 17.01.2023, з часу звернення за призначенням такої пенсії - з 25.01.2023.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010, вул. Батюка, 8, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп. (одна тисяча сімдесят три гривень 60 копійок).

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010, вул. Батюка, 8, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код РНОКПП - НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.(п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Крутько О.В.