Решение № 113572031, 27.07.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2023 року Справа № 160/9897/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:

- визнання протиправними дій Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (далі - відповідач) щодо неналежного розгляду звернення позивача;

- зобов`язання відповідача провести переогляд рішення військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 оформлене у вигляді довідки №874 від 13.04.2023 року стосовно стану здоров`я позивача.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач з 18.11.2022 до 20.12.2022 був командирований на першу лінію оборони в Бахмутсьському напрямку, де приймав участь у бойових діях. 3 13.02.2023 року знаходився у Авдіївському напрямку та 04.03.2023 року ОСОБА_1 вивезли з зони бойових дій з формою 100 (довідка, яка надається в разі вивезення солдата швидкою допомогою). 21.03.2023 року після огляду у кардіолога, позивачеві встановлено діагноз Ішемічна хвороба серця, аритмічний кардіосклероз. 26.03.2023 року позивачеві видали направлення №644 до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) з діагнозом: Хронічна Радикулопатія L4-L5, L5-S1, в стадії загострення. Стійкий больовий синдром, корінцевий синдром. В період з 27.03.2023 року по 07.04.2023 року позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у в/ч НОМЕР_1 АДРЕСА_1 . Відповідно до зазначеного епікризу йому встановлено діагноз: Хронічна вертеброгенна люмбоішіалгія білатеральна, стійкий больовий, м`язово-тонічний синдром на фоні гриж дисків L4-L5, L5-S1 (5,5 мм), МКХ-10-М54,4. Рекомендовано: «Д» нагляд лікаря частини за місцем служби; обмеження фізичного навантаження, носіння бронежилету, польових виходів, нарядів на 15 діб; Достатній питний режим до 1,5-2 л/добу; рекомендації невропатолога: ЛФК; напівжорсткий корсет, прегабалін 150мг по 1 кан. 1 раз на добу, 10 днів. У позивача постійний біль у попереку, через біль він не можу виконувати елементарні навантаження, і стан здоров`я погіршується. Він не зможе носити бронежилет. В серпні 2022 року коли ОСОБА_1 було призвано добровільно пішов на службу, і не відмовлявся від служби та свого обов`язку боронити Батьківщину, але зараз він не може приймати участь у бойових діях через стан свого здоров`я. Після чого позивачу, за результатами медичного огляду військової лікувальної комісії видано довідку №874 від 13 квітня 2023 року згідно якої він придатний до військової служби. У ОСОБА_1 відмовляються прийняти рапорт про проходження повторної ВЛК в зв`язку з його незгодою із висновком первинного ВЛК. У зв`язку із чим позивач звернувся до Центральної ВЛК зі скаргою на рішення військової лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 13.04.2023 року. Проте, відповіді не отримав. У зв`язку із неналежним розглядом звернення позивача та необхідністю переогляду рішення ВЛК В\ч НОМЕР_1 стосовно стану здоров`я позивач звернувся до суду з метою захисту своїх прав.

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.

На виконання ухвали суду, позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 29.05.2023. позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого заперечує проти заявлених позовних вимог, просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі зазначає, що позивач обгрунтовує вимоги до ЦВЛК ЗС України тим, що не розглянуто його скаргу на постанову військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 13.04.2023. Вищезазначене твердження позивача не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки, ЦВЛК ЗС України було розглянуто скаргу ОСОБА_1 та підготовлено і зареєстровано лист-відповідь від 26.05.2023 №598/4541, яка 01.06.2023 передана до фельд`єгерської служби Збройних Сил України, для надіслання позивачу на адресу вказану ним у скарзі.

Відповідач зазначає, що ЦВЛК ЗС України листом від 26.05.2023 №598/4541 заявника повідомлено, що за встановленим йому діагнозом постанову ВЛК військової частини НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби оформлену довідкою ВЛК від 13.04.2023 № 874 прийнято вірно. Згідно наданих до заяви копій медичних документів, захворювань, які відповідно до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (зі змінами), зумовлюють непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку не вбачається. Враховуючи зазначене, підстав для скасування постанови ВЛК військової частини НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби оформлену довідкою ВЛК від 13.04.2023 №874 чи проведення ОСОБА_1 повторного медичного огляду ВЛК з метою визначення придатності до військової служби на теперішній час немає. У разі погіршення стану здоров`я, заявнику запропоновано звернутися встановленим порядком до командування військової частини, в якій він проходить службу, з метою направлення на лікування до закладу охорони здоров`я.

Також зазначає, що позивачем вказано на кількість хвороб та погіршення стану здоров`я, яким суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що не придатний до військової служби. Питання визначення наявності або відсутності повного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу. Надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 з серпня 2022 року, військова спеціальність - стрілець-санітар та проходив військову службу у складі Військової частини НОМЕР_2 .

04.03.2023 року солдата ОСОБА_1 було евакуйовано швидкою допомогою з позиції силами медичного пункту батальйону з формою №100 (ПМК) з Авдіївського напрямку.

21.03.2023 року після огляду у кардіолога, позивачеві встановлено діагноз Ішемічна хвороба серця, аритмічний кардіосклероз.

26.03.2023 року позивачеві видали направлення №644 до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) з діагнозом: Хронічна Радикулопатія L4-L5, L5-S1, в стадії загострення. Стійкий больовий синдром, корінцевий синдром.

В період з 27.03.2023 року по 07.04.2023 року позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у в/ч НОМЕР_1 АДРЕСА_1 . Відповідно до епікризу йому встановлено діагноз: Хронічна вертеброгенна люмбоішіалгія білатеральна, стійкий больовий, м`язово-тонічний синдром на фоні гриж дисків L4-L5, L5-S1 (5,5 мм), МКХ-10-М54,4. Рекомендовано: «Д» нагляд лікаря частини за місцем служби; обмеження фізичного навантаження, носіння бронежилету, польових виходів, нарядів на 15 діб; Достатній питний режим до 1,5-2 л/добу; рекомендації невропатолога: ЛФК; напівжорсткий корсет, прегабалін 150мг по 1 кан. 1 раз на добу, 10 днів.

Відповідно до Довідки військової частини НОМЕР_1 від 13.04.2023 року №874 військово-лікарської комісії, проведено медичний огляд ВЛК при в/ч НОМЕР_1 від 13.04.2023 року солдата за мобілізацією ОСОБА_1 1982 р.н., діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): «Вертеброгенна люмбалгія обабіч з помірно вираженим больовим синдромом, стадія нестійкої ремісії з незначним стато- координаторними порушеннями. Остеохондроз, спондилоартроз поперекового відділу хребта. Протрузії міжхребцевих дисків L4-L5, L5-S1, з незначним порушенням функції хребта. Гіпертонічна хвороба першої стадії (IMM-99 г/M. KB.).Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби. На підставі статей 64-в, 39-в, 23-в графи II Розкладу хвороб, графи - ТДВ - придатний до військової служби».

Не погоджуючись з постановою ВЛК, позивач звернувся до ЦВЛК ЗСУ зі скаргою та просив переглянути рішення ВЛК від 13.04.2023 року стосовно стану здоров`я ОСОБА_1 , у зв`язку із невідповідністю рішення фактичному стану здоров`я.

Позивач, вважає протиправними дії відповідача, що виразилися у неналежному розгляді його звернення, що стало підставою для звернення до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правове регулювання спірних правовідносин передбачене Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232).

Згідно з ч.1 ст.1 Закону №2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Як встановлено ч.3 ст.1 Закону №2232 військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Підпунктом "б" п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232 визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби під час дії воєнного стану здійснюється: за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відповідно до частини десятої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).

Відповідно до п.1.1 розд.І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно з п.1.2 розд.І Положення №402 військово-лікарська експертиза - це медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I - II груп патогенності; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Пунктом 2.1 розд.І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до пункту 2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та лікувальних закладах.

Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов`язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.

Підпунктом 2.4.4 п.2.4 розд.ІІ Положення №402 визначено, що на ВЛК регіону покладаються, зокрема, обов`язки з організації військово-лікарської експертизи, керівництва підпорядкованими ВЛК, контролю за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності.

Згідно із п.2.4.5 розд.І Положення №402 ВЛК регіону має право, зокрема, оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; направляти у військові лікувальні заклади на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової служби), військовозобов`язаних, резервістів, працівників.

Пунктом 1.1 розд.ІІ Положення №402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, військовослужбовців до військової служби.

Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Відповідно до п.1.2 розд.ІІ Положення №402 розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).

Згідно з п.1.4 розд.ІІ Положення №402 медичний огляд контингентів, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення, проводиться в порядку, визначеному таблицею.

Як вбачається із пункту 3.8 розділу ІІ Положення №402 за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, які передбачають індивідуальне визначення придатності до військової служби і військової спеціальності, ВЛК щодо військовозобов`язаних, яких призивають на військову службу або приймають на військову службу у добровільному порядку за контрактом, виносить одну із таких постанов: "Непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час"; "Обмежено придатний до військової служби"; "Придатний (або непридатний) до військової служби за контрактом, за спеціальністю (вказати спеціальність)"; "Придатний (або непридатний) до військової служби в миротворчій місії за спеціальністю (вказати спеціальність)"; "Придатний до військової служби".

Постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд.

Відповідно до пунктів 20.1-20.2. розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов`язані дотримуватися вимог Положення.

Голова або члени ВЛК відповідають за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв).

Постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, контролюються, а за необхідності переглядаються відповідною штатною ВЛК.

Згідно з пунктом 20.3 розділу ІІ Положення №402 при медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймаються, зокрема, постанови про: а) "Придатний"; б) "Непридатний"; в) "Потребує"; г) "Обмежено придатний до військової служби" (Військовослужбовці, визнані обмежено придатними до військової служби, придатні до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах); ґ) "Тимчасово непридатний".

Пунктами 21.2, 21.5, 21.7 глав.21 розд. ІІ Положення №402 передбачено, що причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов`язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.

Постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях, зокрема:

а) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

б) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії.

Постанова ВЛК про причинний зв`язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року №36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за №169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров`я Збройних Сил України).

Абз.4 п.2.4.5 розд.І Положення №402 визначено, що ВЛК регіону має право: приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК.

У разі незгоди з рішенням ВЛК регіону таке рішення може бути оскаржено до ЦВЛК.

Відповідно, пп.2.3.3 п.2.3 розд.І Положення №402 встановлено, що на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.

Згідно з пп.2.3.4 п.2.3 розд.І Положення №402 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.

Згідно з п. 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів а моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.

Так, відповідно до статті 20 Закону України "Про звернення громадян", звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Здійснивши системний аналіз зазначених вище норм чинного законодавства, суд враховує, що наведені вище положення передбачають право військовослужбовця на належний розгляд ЦВЛК скарги не пізніше ніж за 30 календарних днів з моменту реєстрації документа.

З матеріалів справи, долучених відповідачем до відзиву, вбачається, що ЦВЛК ЗСУ у листі від 26.05.2023 №598/4541 за результатом розгляду звернення ОСОБА_1 щодо незгоди з постановою ВЛК військової частини НОМЕР_1 від 13.04.2023 року №874, повідомило наступне.

Медичний огляд військовослужбовців проводиться згідно вимог глави 6 розділу ІІ Положения про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (зі змінами) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення).

За встановленим діагнозом постанову ВЛК військової частини НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби згідно довідки ВЛК від 13.04.2023 №874 прийнято вірно.

Відповідно до пункту 20.4 глави 20 розділу II Положення, у воєнний час за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку придатності або обмежену придатність до військової служби (в мирний час) осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, Ш, ВЛК приймає постанову "Придатний до військової служби", за винятком статей 2-в, 4-в5-в, 12-в, 13-в, 14-в, 17-в, 21-в, 22-в.

Згідно пункту 22.12 глави 22 розділу ІІ Положення, постанова ВЛК про ступінь придатності військовослужбовця до військової служби чинна протягом 12 місяців з моменту проведения медичного огляду ВЛК. Якщо постанова ВЛК не реалізована та в стані здоров`я оглянутого, незалежно від терміну, за його заявою або висновками лікарів військових (цивільних) лікувальних закладів виникли зміни, то проводиться повторний медичний огляд.

Згідно вимог Положения, у восний час медичний огляд ВЛК військовослужбовців обов`язково проводиться у разі діагностування у них захворювань (наслідків травм, поранень), які зумовлюють непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.

Згідно наданих копій медичних документів, захворювань, які відповідно до вимог Положення зумовлюють непридатність до військової служби з виключениям з військового обліку, не вбачається.

Враховуючи зазначене, підстав для скасування постанови ВЛК військової частини НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби згідно довідки ВЛК від 13.04.2023 №874 чи проведення повторного медичного огляду ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби, на теперішній час немає.

Запропоновано, у разі погіршення стану здоров`я, звертатись встановленим порядком до командування військової частини, у якій проходите військову службу, з метою направлення на лікування до закладів охорони здоров`я.

Проте, суд критично ставиться до наданих відповідачем доказів та посилань на те, що лист відповідь ЦВЛК від 26.05.2023 №598/4541 за результатом розгляду звернення ОСОБА_1 01.06.2023 передана до фельд`єгерської служби Збройних Сил України, для надіслання позивачу на адресу вказану ним у скарзі, оскільки додані до відзиву докази не містять підтвердження такої інформації.

А отже, позивач не був обізнаний про належний розгляд ЦВЛК його скарги на рішення ВЛК від 13.04.2023 року станом на момент розгляду даної справи.

Відтак, на підставі вищенаведеного, суд доходить висновку що дії ЦВЛК ЗСУ щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 є протиправними.

Тому, виходячи з меж позовних вимог, суд вважає що порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов`язання ЦВЛК ЗСУ розглянути скаргу ОСОБА_1 та провести переогляд рішення військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 оформлене у вигляді довідки №874 від 13.04.2023 року стосовно стану здоров`я позивача, з урахуванням висновків суду та правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Згідно частини 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права. Відповідно до частини 1статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1'073,60 грн., що документально підтверджується квитанцією про сплату №69539 від 09.05.2023 року.

Враховуючи часткове задоволення адміністративного позову, в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження на користь позивача судових витрат пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме: судового збору у розмірі 536грн. 80коп.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з п.п.1, 2 ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до ч.2, 3, 4 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Іншого порядку розподілу судових витрат КАС України не передбачено.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року №5076-VI передбачає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Отже, суд враховує, що при вирішенні питання про відшкодування витрат враховані критерії, відповідно до яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотань про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу відповідачем не заявлено.

Як встановлено судом, представництво інтересів ОСОБА_1 у справі здійснювала адвокат Ілющенко Анна Анатоліївна (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2889 від 11.02.2015 року).

01.05.2023 року між ОСОБА_1 та адвокатом Ілющенко Анною Анатоліївною укладено договір про надання правової допомоги №01/23.

Відповідно до п.4.1 зазначеного договору, за правову допомогу, передбачену пунктами 2.1 та 2.3 Договору, клієнт сплачує Адвокату винагороду в розмірі визначеною додатками до цього Договору.

Згідно п.5.1 вказанаого договору, розмір оплати праці Адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього Договру.

Відповідно додатку 1 до договору від 01.05.02023 №01/23 встановлено розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу та складає 5' 000грн.

Вказані послуги оплачені позивачем у сумі 5' 000грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №45 від 08.05.2023.

Отже, загальна сума витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката у цій справі склала 5' 000 грн.

Таким чином, наведені обставини не вимагають будь-якого іншого підтвердження понесених позивачем витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги та надання суду актів наданих послуг (виконаних робіт) з детальним описом їх обсягів та вартості.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 року у справі №640/18402/19, а саме: «витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС, суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним».

Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, клопотання щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5' 000грн. підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 .

Зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України розглянути скаргу ОСОБА_1 та провести переогляд рішення військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 оформлене у вигляді довідки №874 від 13.04.2023 року стосовно стану здоров`я позивача, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (01133, м. Київ, вул. Госпітальна, 16, код ЄДРПОУ 08356179) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 536грн. 80коп. (п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 5' 000грн. 00коп. (п`ять тисяч гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова