Решение № 113501929, 12.09.2023, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/3718/23

Провадження № 2/345/1006/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.09.2023 року м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в складі головуючої судді Сухарник І.І.

за участю секретаря судового засідання Рибчук Ю.М.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Верхнянської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи його тим що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір ОСОБА_2 , яка на випадок смерті склала заповіт, єдиним спадкоємцем за заповітом є позивач.

За життя спадкодавець набула право на земельну частку (пай) розміром 20,13 в умовних кадастрових гектарах, що розташована на території Верхнянської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області.

Тимчасово виконуючою обов`язки державного нотаріуса Калуської державної нотаріальної контори Фединою А.М. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,7202 га у зв`язку з відсутністю Державного акту на право приватної власності на землю, виданого спадкодавцю, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , взамін Сертифікату на право власності на земельну частку (пай) серії ІФ №013051.

Позивач вказує, що земельну частку (пай) згідно вказаного Сертифікату було виділено в натурі, виготовлено технічний звіт, сформовано як земельну ділянку площею 0,7202 га, присвоєний кадастровий номер 2622880800:02:001:0148 та виготовлений Державний акт на право власності на земельну ділянку. Однак, всі ці дії були проведені після смерті спадкодавця. Тому державний акт на право власності на земельну ділянку не був виданий спадкодавцю, оскільки її правосуб`єктність була припинена у зв`язку зі смертю.

Позивач вказує, що через відмову нотаріуса не може скористатися своїм правом на оформлення спадщини, а тому просить суд визнати за нею право власності на вказану земельну ділянку.

У судове засідання позивач не з`явився, однак його представник - адвокат Яковишин З.В. подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача також в судове засідання не з"явився, однак подав заяву, згідно якої позов підтримує, просить вирішиити справу без участі представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно абз.3 п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Зважаючи на те, що відповідач по справі визнав вимоги позивача і це визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у відповідності до частини четвертої статті 206 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів та ухвалити рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 (а.с. 10).

На випадок смерті ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений 10 грудня 2009 року секретарем Верхнянської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області, зареєстрований в реєстрі за реєстровим № 77, яким все належне їй майно заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (позивачу) (а.с.9).

Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 10.05.2011, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_2 (а.с.11).

Згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ІФ №013051 від 19.04.1999, виданого згідно розпорядження Калуської районної державної адміністрації № 94 від 06.12.1995, ОСОБА_2 набула право на земельну ділянку (пай) розміром 20,13 в умовних кадастрових гектарах, що розташована на території Верхнянської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області (а.с.14-16).

Згідно довідки № 181 від 03.08.2023, в сертифікаті на земельну частку (пай) серії ІФ №013051 від 19.04.1999, виданому на ім`я ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , допущено помилку. Замість « ОСОБА_3 » повинно бути «Парасковія» (а.с.21).

Згідно листа від 24.07.2023, наданого Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області, - згідно із Книгою реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по Верхнянській сільській раді 22.04.1999 зареєстровано сертифікат на право земельну частку (пай) за № 594 на ім`я ОСОБА_2 (серія ІФ 013051) (а.с.19).

Згідно витягу № НВ-9924924972023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, нормативна грошова оцінка ділянки з кадастровим № 2622880800:02:001:0148 становить 8936,05 грн. (а.с.18).

Позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вищезазначену земельну ділянку, однак постановою від 28.03.2023 нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки у спадкоємця відсутній Державний акт на право приватної власності на землю, виданий на земельну ділянку, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,7202 га, кадастровий № 2622880800:02:001:0148, яка знаходиться на території Верхнянської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області, та належить спадкодавцю ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі вище вказаного державного акту виданого взамін Сертифікату на право власності на земельну частку (пай) серії ІФ №013051 (а.с.17).

Згідно п.17 розділу Х Земельного кодексу України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Таким чином в судовому засіданні здобуто достатньо доказів належності вказаних майнових прав на земельну ділянку спадкодавцю. Оскільки спадкодавець за життя набула права на земельну частку (пай), то дана земельна ділянка увійшла до її спадкового майна.

Згідно ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

П.1 ст.1223 ЦК України передбачає, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно ч.1 ст.1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності в нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Судом встановлено, що позивач являється сином спадкодавця ОСОБА_2 та після смерті матері є єдиним спадкоємцем за заповітом. Заповіт не змінювався та не відмінявся.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Інших спадкоємців, які претендують на обов`язкову частку в спадщині, передбачену ст.1241 ЦК України, немає, тому суд вважає, що за позивачем слід визнати право власності на вищезазначене спадкове майно.

На підставі наведеного та керуючись ст. 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 право власності на земельну частку (пай) розміром 20,13 в умовних кадастрових гектарах, що розташована на території Верхнянської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ІФ №013051, виданого на підставі розпорядження Калуської райдержадміністрації № 94 від 06 грудня 1995 року на ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 18.09.2023 року.

Головуючий