Решение № 11347708, 31.08.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

31 серпня 2010 р.           Справа 9/88-10

за позовом: Ладижинської міської ради, код ЄДРПОУ 04325621 (вул. П. Кравчика, 4, м. Ладижин, Вінницька область, 24321)

до: Приватного акціонерного товариства "Ензим", код ЄДРПОУ 32278747 (вул. Хлібозаводська, 2, м. Ладижин, Вінницька область, 24321)

про відшкодування збитків в сумі 1444340 грн. за безоплатне користування земельною ділянкою

Головуючий суддя Балтак О.О.

Секретар судового засідання Кравчук Н.Л.                                        

Представники сторін:

позивача: Малофєєва О.В. - представник за довіреністю;

відповідача: Жгун З.Р. - представник за довіреністю;

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Ензим" на користь Ладижинської міської ради суми збитків понесених від несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, загальною площею 18,8249 га, яка розташована за адресою м. Ладижин, вул. Хлібозаводська, 2, в розмірі 1444340,45 грн.

11.05.2010р. господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 9/88-10 та призначено її до розгляду на 08.06.2010р.

В судове засідання 08.06.2010р. з"явився представник позивача.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, витребуваних документів не надав. Однак, 07.06.2010р. до суду надійшло клопотання відповідача про перенесення розгляду справи, у зв"язку з перебуванням уповноваженого представника на лікарняному та відсутністю у товариства можливості направити іншого представника.

Ухвалою суду від 08.06.2010р. розгляд справи відкладено на 03.08.2010р.

Представник відповідача подав до суду довідку з ЄДРПОУ Управління статистики у Тростянецькому районі від 16.07.2010р., Свідоцтво про державну реєстрацію серія А01 № 475921 та статут Приватного акціонерного товариства "Ензим" з яких вбачається, що Закрите акціонерне товариство "Ензим" перейменовано у Приватне акціонерне товариство "Ензим".

Враховуючи ту обставину, що відзив відповідача на позов було вручено позивачу в судовому засіданні 03.08.2010р. та у зв"язку з необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи відкладено на 31.08.2010р.

В судовому засіданні 31.08.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 23.06.2008р. між Тульчинською районною державною адміністрацією та ЗАТ "Ензим" був укладений договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського використання, для обслуговування виробничої бази, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Заозерне, Тульчинського району, Вінницької області, загальною площею 18,8249 га, строком на 49 років. Відповідно до Постанови Верховної ради України "Про зміну меж міста Ладижина та Тульчинського району Вінницької області земельна ділянка, що передана в оренду ЗАТ "Ензим" увійшла в межі м. Ладижина Вінницької області. Ладижинською міською радою на адресу ЗАТ "Ензим" було направлено листи з вимогами переукласти договір оренди земельної ділянки від 23.06.2008р., у зв"язку із зміною істотних умов договору, а саме розміру орендної плати. Однак відповідач на зазначені листи не відреагував. У зв"язку з чим, позивач листом № 2-25-223 від 28.01.2010р. звернувся до Управління з контролю за використанням та охороною земель у Вінницькій області з проханням провести перевірку дотримання вимог земельного законодавства відповідачем. Державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Вінницької області проведено позапланову перевірку дотримання вимог чинного земельного законодавства ЗАТ "Ензим" на земельній ділянці земель промисловості на території Ладижинської міської ради, за результатами якої складено акт № 204-05 від 05.03.2010р. перевірки дотримання вимог земельного законодавства та винесено припис, якими встановлено, що ЗАТ "Ензим" використовує земельну ділянку із земель промисловості на території Ладижинської міської ради в межах міста площею 18,8249 га, даний факт кваліфікується, як використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів. 12 лютого 2010р. відбулося засідання комісії по визначенню розмірів збиків, заподіяних тимчасовим зайняттям земельних ділянок комунальної власності, якою встановлено, що розмір збитків заподіяних місцевому бюджету у вигляді не отриманого доходу від орендної плати станом на 12.02.2010р. становить 1444340,45 грн.

Таким чином, на думку позивача, з 04.07.2008р. по 01.04.2010р. ЗАТ "Ензим" безоплатно користувалося земельною ділянкою, без правовстановлюючих документів, чим спричинило збитки місцевому бюджету у вигляді неотриманого доходу від орендної плати.

Представник відповідача в судовому засіданні 31.08.2010р. та відзивом № 42 від 29.07.2010р. проти позову заперечив, обгрунтовуючи тим, що передача земельної ділянки, після попереднього вилучення з адміністративно-територіально утворення Тульчинського району, до меж м. Ладижина, не тягне за собою припинення дії договору оренди землі від 23.06.2008р. Тому умови вказаного договору, враховуючи і строк оренди, і розмір орендної плати, і строк перегляду останньої, є чинними та обов"язковими для Ладижинської міської ради.

Розглянувши подані документи і матеріали справи № 9/88-10, перевіривши доводи учасників процесу доказами та оцінивши їх на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

23.06.2008р. між Тульчинською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ЗАТ "Ензим" (орендар) укладений договір оренди землі, який зареєстрований у Вінницькій регіональній філії Центру ДЗК 26.06.2008р. за № 040881200011, відповідно до п.1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського використання, для обслуговування виробничої бази, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Заозерне, Тульчинського району, Вінницької області, загальною площею 18,8249 га.

Договір відповідно до п. 8 укладено на 49 років.

Пунктом 9 договору сторони визначили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій сумі та в розмірі 29086,20 грн. в рік.

Відповідно до п. 13 договору розмір орендної плати переглядається один раз на 3 роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Факт передачі вищезазначеної земельної ділянки в оренду стверджується актом про передачу та прийом земельної ділянки в оренду.

Відповідно до Постанови Верховної ради України "Про зміну меж міста Ладижина та Тульчинського району Вінницької області земельна ділянка, що передана в оренду ЗАТ "Ензим" увійшла в межі м. Ладижина Вінницької області.

Рішенням 24 сесії 5 скликання Ладижинської міської ради № 891 від 04.07.2008р. затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж м. Ладижина в натурі (на місцевості).

26.12.2008р., 20.10.2009р. позивачем на адресу відповідача були направлені листи з повідомленнями про необхідність переукладання договору оренди земельної ділянки від 23.06.2008р., у зв"язку із зміною істотної умови договору, а саме розміру орендної плати, на підставі входження земельної ділянки, загальною площею 18,8249 га по вул. Хлібозаводська в межі м. Ладижина.

Однак відповіді на зазначені листи відповідач не надав.

Із врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Ч. 4 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Зазначене положення дублюється в договорі оренди землі від 23.06.2008р., відповідно до п. 40 якого перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Таким чином, передача зазначеної вище земельної ділянки, після попереднього вилучення з адміністративно-територіального утворення Тульчинського району, до меж м. Ладижина, не тягне за собою припинення дії договору землі від 23.06.2008р.

З огляду на викладене, до позивача - Ладижинської міської ради (як до нового власника спірного майна) перейшли права та обов'язки орендодавця за договором оренди землі від 23.06.2008р., оскільки доказів припинення його дії у встановленому законом порядку позивачем не надано.

Доводи позивача про те, що відповідач в період з 04.07.2008р. по 01.04.2010р. безоплатно користується земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та посилання на припис № 204-015 від 05.03.2010р. Держінспектора з контролю за використанням і охороною земель, спростовуються матеріалами справи (самим договором оренди землі від 23.06.2008р., який є чинним на даний час та актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 13.04.2010р., яким визначено, що на день перевірки земельна ділянка, яка знаходиться на території Ладижинської міської ради, площею 18,8249 га використовується згідно вимог чинного земельного законодавства, припис від 05.03.2010р. за № 204-015 виконано, порушення усунуто).

З урахуванням викладено, ні ст. 156 Земельного кодексу, що містить підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, ні положення Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. № 284 (із змінами), на які посилається позивач, обгрунтовуючи свої позовні вимоги, не регламентують фактичні правовідносини сторін.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ПАТ "Ензим" правомірно користується земельною ділянкою, несільськогосподарського використання, загальною площею 18,8249га, а вимоги позивача про відшкодування збитків, заподіяних тимчасовим зайняттям земельної ділянки без правовстановлюючих документів, суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд дійшов висновку, про відмову в позові як в безпідставно заявленому з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

          Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85, 115 ГПК України -

ВИРІШИВ :

В позові відмовити.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 03 вересня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. П. Кравчика, 4, м. Ладижин, Вінницька область, 24321)

3 - відповідачу (вул. Хлібозаводська, 2, м. Ладижин, Вінницька область, 24321)