Решение № 113330205, 08.09.2023, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

08 вересня 2023 р. справа № 520/15596/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" (вул. Барикадна, буд. 53, м. Харків, 61098, код ЄДРПОУ 41185028) до Львівської митниці Державної митної служби України (вул. Костюшка Т., буд. 1,м. Львів,79000, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці Державної митної служби України, в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UА209000/2023/900155/1 від 23.03.2023;

- визнати незаконними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209170/2023/001028 від 23.03.2023, №UА209170/2023/001031 від 23.03.2023.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін.

В обґрунтування позову та у відповіді на відзив позивач вказав, що транспортні витрати за транспортування по митній території України не є складовою при визначенні митної вартості товару під час митного оформлення, а тому розбіжності в транспортних документах щодо місця розвантаження на митній території України не можуть слугувати підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації.

Щодо зазначення у спірному рішенні, що реквізити коду SWIFT є відмінні від тих, які є вказані в контракті та інвойсі, то, по-перше, Відповідач не вказав на те, в якому ще документі наявні такі відмінності, а, по-друге, він не обґрунтував, чому наявність біля правильного коду SWIFT, вказаного у платіжній інструкції № 39 від 16.03.2023, трьох символів ХХХ унеможливлює розмитнення товару за основним методом.

Позивач надав відповідачу банківський платіжний документ № 39 від 16.03.2023, на підтвердження оплати ввезеного товару. Оплата проведена згідно контракту №UM22/001404 від 30.12.2022. Вказана сума в розмірі 74 792,52 EUR ідентична вказаній сумі в Специфікації, в інвойсі та інших документах, що подавались при розмитненні даного товару. Оплата проведена на банківський рахунок продавця - Spoldzielnia Obrotu Towarowego Przemyslu Mleczarskiego.

Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним резервним методом, відповідач не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом визначено таку вартість товару, що є порушенням ст.55 Митного кодексу України.

Що стосується карток відмови в прийнятті митної декларації № UA209170/2023/001028 від 23.03.2023, № 23UA209170022461U3 від 22.03.2023, їх послідовне видання було зумовлено рішенням про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900155/1 від 23.03.2023.

Відповідачем у відзиві на позов зазначено, що під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено, що у гр. 3 CMR за № 0072 від 17.03.2023 зазначено місце розвантаження- Харків, проте у заявці на перевезення кінцевим пунктом зазначено - Хмельницький; реквізити коду SWIFT є відмінні від тих, які є вказані в контракті та інвойсі.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Посадовими особами Львівської митниці застосовано метод визначення митної вартості щодо подібних (аналогічних) товарів, що зазначено в рішенні про коригування митної вартості від 23.03.2023 №UА209000/2023/900155/1, а не як стверджує позивач «за другорядним резервним методом». Львівська митниця в якості джерел для винесення оскаржуваного рішення використала конкретні митні декларації.

Інші заяви по суті спору учасники не подавали.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суддя з 14.08.2023 по 01.09.2023 перебував у відпустці та на лікарняному, 07.09.2023 - у відпустці.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що митним декларантом, ТОВ «ДМ-АДВАНС», подано для митного оформлення митну декларацію № 23UA209170022461U3 від 22.03.2023 з метою ввозу Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна Компанія «Партнер Плюс» в Україну молочних продуктів. Вартість товару була визначена за ціною договору (контракту) (Договір № UM/22/001404 від 30.12.2022) у розмірі 3 023 603,10 грн (74 667,53 євро за курсом НБУ).

З метою митного оформлення товару та на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем надано: рахунок проформа № UA-07/2023 від 15.03.2023; рахунок фактура (інвойс) (Commercial invoice) PL/000437228/23/0072 від 17.03.2023; автотранспортна накладна (Road consignment note) 0072 від 17.03.2023; міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво (Veterinary certificate) 2002/00064/23/04/UA від 17.03.2023; книжка МДП (TIR Carnet) XZ.85374364 від 17.03.2023; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement Certificate EUR.1) PL/MF/AS 0384901 від 17.03.2023; замовлення 14.03.2023 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 14.03.2023; платіжне доручення № 39 від 16.03.2023; рахунок на оплату № 20 від 20.03.2023 (транспортні послуги); довідка про транспортні витрати вих. № 08 від 20.03.2023; прайс-лист № б/н від 15.03.2023; договір купівлі-продажу № UM/22/001404 від 30.12.2022; специфікація № UA-07/2023 до Договору купівлі-продажу № UM/22/001404 від 30.12.2022; договір про надання послуг митного брокера № Б-0701/20 від 01.07.2020; договір перевезення №07/09/2021 від 07.09.2021; заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів № б/н від 20.03.2023; інформація про позитивні результати проведення заходів офіційного контролю з використанням механізму «єдиного вікна» (в якості відомостей про документ зазначається оригінальний номер електронної справи) № 9697542 від 20.03.2023; заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, які декларуються не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю № б/н від 20.03.2023; перепустка № Е- 116086 19.03.2023; лист про власність від 25.11.2022; лист відправника від 28.11.2022 + витяг з реєстру Numer KRS: 0000040742; специфікація якості № LF/44 від 09.11.2022; копія митної декларації країни відправлення № 23PL311010E0127367 від 18.03.2023.

Декларант листом від 21.03.2023 (ідентифікатор повідомлення № 602219960-docs-23UA209170021776U1-71) направив відповідачу додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, зокрема, податкові накладні з картками їх прийняття податковими органами, видаткові накладні, які засвідчували обґрунтованість задекларованої митної вартості товарів.

Після подання МД та аналізу наданих до МД документів та інформації відповідачем розпочата процедуру консультацій із Декларантом шляхом формування електронного повідомлення № 7036ae59-b058-423e-8b13-75d5586a42ad від 22.03.2023 про необхідність надання додаткових документів, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також зазначено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Декларант повідомленням № 13-02 від 22.03.2023 проінформував відповідача, що до митного оформлення були надані всі наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів по МД № 23UA209170022461U3, а саме: договір купівлі-продажу; інвойс та специфікація на відвантажену продукцію; рахунок проформа та специфікація на попередню оплату продукції; банківський платіжний документ з відмітками банку, що стосується оцінюваного товару;транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару: договір перевезення, заявку на перевезення, довідку про розмір транспортних витрат, рахунок на оплату транспортних послуг; копію митної декларації країни відправлення; листи відправника товару; прайс-лист від постачальника; зареєстровані податкові накладні та видаткові накладні на відчуження ідентичного товару, який був ввезений від цього самого постачальника.

Декларант повідомив, що інших документів подавати не буде і попросив завершити митне оформлення за заявленою митною вартістю.

За результатами проведеного контролю визначення митної вартості відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900155/1 від 23.03.2023.

Відповідач здійснив митну оцінку товару за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів). Вказане коригування вартості вчинено на підставі наступної цінової інформації за фактами митних оформлень, а саме: т.1 МД № UA 209230/2023/27743 від 17.03.2023 року, (1.51 євро + 40,96 євро транспортні витрати = 1,6238 євро/кг) рівень митної вартості складає 1,7507дол.США/кг. т.2 МД № UA 209170/2023/19102 від 10.03.2023 року, рівень митної вартості складає 4.3 дол.США/кг. У рішенні зазначено, що коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Також відповідач надав позивачеві картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/001028 від 23.03.2023.

З урахуванням коригувань, визначених у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900155/1 від 23.03.2023, позивачем подано митну декларацію № 23UA209170022948U4.

Віддповідач повторно надав позивачеві картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/001031 від 23.03.2023, що було обґрунтовано відсутністю коштів передоплати на казначейському рахунку митниці Держмитслужби (авансові платежі) в сумі, що забезпечує сплату всіх установлених законодавчими актами податків та зборів.

Позивачем для забезпечення митного оформлення товарів за митною декларацією № 23UA209170022461U3 від 22.03.2023: за платіжною інструкцією № 306 від 20.03.2023 сплачено 140000,00 грн; за платіжною інструкцією № 307 від 20.03.2023 сплачено 280000,00 грн; за платіжною інструкцією № 1921 від 20.03.2023 сплачено 190 000,00 грн.

23.03.2023 позивач додатково платіжною інструкцією № 1923 сплатив 7500,00 грн. митних платежів.

Позивач 23.03.2023 вчергове подав МД № 23UA209170023020U0, за якої товар було випущено до вільного обігу на території України.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та відповідними картками відмови, позивач звернувся до суду з цим позовом з обґрунтуванням, вказаним вище.

По суті спірних правовідносин суд зазначає таке.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України (далі - МКУ) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

Для виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується автоматизована система митного оформлення (далі - АСМО «Інспектор»).

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МКУ), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказані положення МКУ кореспондуються з положеннями частини 2 статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року про те, що оцінка імпортованого товару повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару, вартості.

Згідно з Угодою про застосування статті VII ГАТТ первинною основою для митної вартості за цією Угодою є "контрактна вартість", визначена в статті 1.

При цьому статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

Частиною 2 статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ) визначено, що оцінка імпортованого товару повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару, під якою слід розуміти ціну за якою такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умови повної конкуренції.

Згідно із статтею 51 МКУ, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МКУ. Загальні положення щодо митної вартості товарів та методів її визначення встановлені в розділі III МКУ.

Відповідно до частини 4 статті 58 МКУ митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України - є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, серед інших: витрати, понесені покупцем: комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту , порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Статтею 52 МКУ декларанта або уповноважену ним особу, які заявляють митну вартість товару, зобов`язано в тому числі подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, передбачених МКУ, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МКУ).

Частиною 2 статті 53 МКУ передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7)ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом у відповідності до ст. 54 МКУ, під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Процедура контролю за правильністю визначення митної вартості товарів здійснюється відповідно до Угоди про застосування статті VII ЕАТТ, розділу III Митного кодексу України, Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 01.07.2021 № 476 (далі - Методичних рекомендацій №476), та поданих до митного оформлення документів.

За результатами оцінки ризику у конкретному випадку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, в тому числі за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками, що здійснюється відповідно до статті 337 МКУ, митні органи обирають форми та обсяг митного контролю. При цьому формується перелік митних формальностей, визначених за результатами застосування інструментів з управління ризиками. Форми та обсяги контролю, визначені в Переліку митних формальностей за результатами застосування СУР, виконуються посадовими особами митниці (митних постів) при проведенні митного контролю з урахуванням виду митної формальності та повідомлення до митної формальності, а також відповідно до вимог нормативно-правових актів, що регулюють порядок проведення митного контролю та/або митного оформлення товарів, транспортних засобів.

Відповідно до частини 4 статті 320 МКУ форми та обсяги митного контролю, визначені відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті, є обов`язковими для виконання посадовими особами митних органів. Прийняття цими посадовими особами рішення щодо нездійснення митного контролю у зазначених формах та обсягах не допускається.

У частині контролю за митною вартістю товарів такими митними формальностями є різні форми перевірки документів та матеріалів.

Відповідно до глави 2 Методичних рекомендацій № 476 робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється, серед іншого, шляхом: перевірки повноти інформації, що міститься у документах, які подаються до митного оформлення; перевірки товаросупровідних документів щодо наявності достатнього опису товарів, що декларується, їх кількості, ціни за одиницю товару та загальної вартості; ідентифікації цих даних з товарами, що подаються до митного оформлення; перевірки документів, що місять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування; перевірка документів, що містять відомості про страхування; перевірки включення/не включення складових митної вартості; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість; вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;перевірки та аналізу документів, додатково поданих митному органу декларантом або уповноваженою ним особою відповідно до ст.53 МКУ;порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор».

При цьому, згідно глави 5 Методичних рекомендацій № 476 спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби та інформація, отримана з мережі Інтернет, можуть використовуватися як джерела інформації під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків.

Системний аналіз вищенаведених норм права свідчить про те, що виявлені митницею розбіжності у поданих до митного оформлення документів правомірно зумовили початок процедури митних консультацій.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1)упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 1)у випадках, встановлених МКУ, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

2)у випадках, встановлених МКУ, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Оскільки документи, подані на виконання частини 2 та 3 статті 53 МКУ містили розбіжності, декларанта було зобов`язано надати додаткові документи на виконання частини 3 та 4 статті 53 МКУ.

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з вимогами положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ. або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу.

Відповідно до частини 2 статті 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з частиною 6 ст.54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

-невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

-неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

-невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Як встановлено судом, під час розгляду наданих позивачем документів до митного оформлення за митною декларацією 23UA209170022461U3 від 22.03.2023, митницею виявлені розбіжності, а саме у гр. 3 CMR за № 0072 від 17.03.2023 зазначено місце розвантаження - Харків, проте у заявці на перевезення кінцевим пунктом зазначено - Хмельницький; реквізити коду SWIFT є відмінні від тих, які є вказані в контракті та інвойсі.

Досліджуючи аргументи учасників справи щодо виявлених розбіжностей, суд зазначає, що виявлення розбіжностей у наданих до митного оформлення документів має наслідком початок процедури митних консультацій, утім, якщо внаслідок ретельної перевірки числових значень складових митної вартості перевірки митним органом не буде виявлено недоліків стосовно визначення митної вартості товарів за ціною контракту, рішення про коригування митної вартості не приймається.

У означеному аспекті варто також враховувати поняття надмірного формалізму, що обов`язково перевіряється судом при оцінці рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність вимогам ст.2 КАС України.

Щодо виявлених розбіжностей в гр. 3 CMR за № 0072 від 17.03.2023, де зазначено місце розвантаження: Харків, проте у заявці на перевезення кінцевим пунктом зазначено: Хмельницький, суд зазначає, що вказаний факт позивачем не заперечувався, утім, на думку митниці, це призводить до заниження митної вартості товарів.

Відповідно до п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Судом встановлено, що у наданих декларантом транспортних документах наявна розбіжність щодо місця розвантаження, при цьому при визначенні митної вартості позивачем включено витрати на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України відповідно до Довідки про транспортні витрати № 08 від 20.03.2023 від м. Білосток (Республіка Польща) до митного посту Рава-Руська. Під час митного оформлення товару позивачем надано Договір перевезення №07/09/2021 від 07.09.2021.

За таких обставин суд вважає аргументованою позицію позивача про те, що транспортні витрати за транспортування по митній території України не є складовою при визначенні митної вартості товару під час митного оформлення, а тому розбіжності в транспортних документах щодо місця розвантаження на митній території України не можуть слугувати підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації.

Щодо реквізитів коду SWIFT, зазначених в контракті та інвойсі, судом встановлено, що в рахунку-проформі № UA-07/2023 від 15.03.2023 серед реквізитів продавця зазначено код SWIFT WBKPPLPP, установа банку SANTANDER BANK POLSKA S.A. В договорі купівлі-продажу № UM/22/001404 від 30.12.2022 зазначений аналогічний код SWIFT WBKPPLPP, аналогічна інформація зазначена також і в інвойсі.

Як вказав позивач, зазначена платіжна інструкція виконана установою банку відповідно до Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216.

З наданих до суду як і позивачем, так і відповідачем, документів суд не вбачає різниці щодо реквізитів коду SWIFT, зазначених в контракті та інвойсі, зазначення у ПІ №16.03.2023 коду SWIFT WBKPPLPPХХХ не впливає на митну вартість товару, вказаний платіжний документ не свідчить про те, що платіж банківською установою не проведено.

Існування у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти необхідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз положень ч. 3 ст. 53, частин першої, другої та п`ятої ст. 54, ст. 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Сумніви митного органу у числових складових митної вартості товарів спростовані наданими до митного оформлення документами, а також проведеним судовим розглядом, що свідчить про необґрунтованість спірного рішення про коригування митної вартості, що має наслідком його скасування, так само як і спірних карток відмови як похідних позовних вимог.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін, зокрема, що обрання відповідачем резервного методу визначення митної вартості, вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду про необхідність розмитнення товарів за ціною контракту за наявності всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості, не спростовують.

Щодо посилань учасників справи на правові позиції Верховного Суду суд зазначає, що учасниками справи не наведено обґрунтувань стосовно тотожності правовідносин у цьому спорі та у вказаних постановах, зокрема, щодо подібності договірних умов та імпортованих товарів, самостійно судом такої тотожності не встановлено, що виключає можливість їх застосування до спірних правовідносин за умови врегулювання цього спору нормами права, що не допускають множинності тлумачення.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" (вул. Барикадна, буд. 53, м. Харків, 61098, код ЄДРПОУ 41185028) до Львівської митниці Державної митної служби України (вул. Костюшка Т., буд. 1,м. Львів,79000, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UА209000/2023/900155/1 від 23.03.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209170/2023/001028 від 23.03.2023, №UА209170/2023/001031 від 23.03.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України (вул. Костюшка Т., буд. 1,м. Львів,79000, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" (вул. Барикадна, буд. 53, м. Харків, 61098, код ЄДРПОУ 41185028) судовий збір у сумі 8052 (вісім тисяч пятдесят дві) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 08 вересня 2023 року.

СуддяОлексій Котеньов