Решение № 113153576, 31.08.2023, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4730/23

31 серпня 2023 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.03.2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із проханням застосувати нову середню зарплату по Україні, що застосовується для призначення пенсії у 2023 році, оскільки працівники відповідача відмовили позивачу у прийнятті документів та оформлення заяви відповідно до затвердженого Порядку.

Листом відповідача від 23.03.2023 року за №1391-1288/Д-02/8-1900/23 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії та про застосування показника середньомісячного заробітку (доходу) в Україні для призначення пенсії за 2019-2022 роки. Відмова мотивована тим, що застосування даного показника немає правових підстав, оскільки позивачу виплачується даний вид пенсії.

Позивач вважає, що дії відповідача є протиправними, що порушують його права.

Ухвалою від 04.08.2023 судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач своїм правом не скористався та відзиву до суду не подав.

Частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) з 10.02.2014 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України (надалі за текстом відповідач) та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, призначену відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Після призначення пенсії і по даний час позивач продовжує працювати та продовжує

сплачувати внески до Пенсійного фонду України.

08.03.2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із проханням застосувати нову середню зарплату по Україні, що застосовується для призначення пенсії у 2023 році, оскільки працівники відповідача відмовили позивачу у прийнятті документів та оформлення заяви відповідно до затвердженого Порядку.

Листом відповідача від 23.03.2023 року за №1391-1288/Д-02/8-1900/23 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії та про застосування показника середньомісячного заробітку (доходу) в Україні для призначення пенсії за 2019-2022 роки. Відмова мотивована тим, що застосування даного показника немає правових підстав, оскільки позивачу виплачується даний вид пенсії

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 9 липня 2003 року №1058 (далі - Закон №1058), він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Так, згідно зі статтею 9 Закону №1058 за рахунок коштів ПФУ в солідарній систем призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону №1058 передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

На підставі частини першої статті 26 вказаного Закону позивач має право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до статті 27 Закону №1058 розмір пенсії за віком визначається за формулою: П= Зп х Кс, де: П - розмір пенсії; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої скоби.

Згідно зі статтею 40 зазначеного Закону заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз і + Кз 2 + Кз з + ... + Кз п); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

У разі відсутності на день призначення пенсії даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за попередній рік для визначенні середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяці попереднього року з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.

Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз = Зв : Зс, де: Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь.

Сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), визначається за формулою: Зв - 3 + Зд, де: Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); 3 - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зд - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, розрахована виходячи із передбаченої частини третьої статті 24 цього Закону доплати, за місяць, за який визначається коефіцієнт заробітної плати (доходу), і яка визначається за формулою: Зд=Д/Тх-100%, де Д - сума доплати, здійснена відповідно до частини третьої статті 24 цього Закону, Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці.

У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за попередні місяці для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується щомісячна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за наявний попередній місяць з наступним перерахунком коефіцієнта заробітної плати (доходу) після отримання даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за місяць (місяці), що передує зверненню за призначенням пенсії.

При обчисленні коефіцієнта заробітної плати (доходу) за періоди сплати страхових внесків за застрахованих осіб, зазначених у пунктах 8, 13 і 14 статті 11 цього закону та за періоди, які включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, враховується мінімальний розмір заробітної плати.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058 пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

За змістом частини третьої статті 45 Закону №1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми частини третьої статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Разом з тим, позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» у 2014 році, а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058 позивач звернувся вперше 08.03.2023 року, тому, має місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, який у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а (№ 21- 6331а15) обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-1V.

Зазначена позиція Верховного Суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17.

Також, варто відмітити, що показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-1V.

Зазначений висновок узгоджується з правовими висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 31 травня 2019 року у справі №314/272/17(2- а/314/33/2017), від 31 березня 2020 року у справі №348/1296/17, від 01 березня 2021 у справі №488/1409/16-а, 17 червня 2021 року у справі №336/7438/16-а(2-а/336/53/3017), 24 червня 2021 року у справі №243/8903/16-а.

Однак, позивачу з 05.12.2011 призначено пенсію за віком по Списку №2, згідно статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж ті, що визначені Законом №1058-IV, тобто в спірному випадку має місце призначення пенсії позивачеві за іншим законом, а не переведення з одного виду пенсії на інший вид в межах одного закону.

Таким чином, слід зазначити, що застосування в спірних правовідносинах норм частини третьої статті 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування є безпідставним.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.07.2018 у справі № 565/645/17, від 23.10.2018 у справі № 317/4184/16, від 31.05.2019 у справі № 344/7053/17, від 17.01.2020 у справі № 591/5266/16-а, від 19.01.2022 у справі № 528/639/17. Правова позиція щодо необхідності пенсійного органу діяти в подібних обставинах як при призначенні пенсії, а не переведенні на іншу пенсію, викладена й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 по справі №876/5312/17.

З огляду на приведені положення законодавства та фактичні обставини справи, при розрахунку пенсії за віком за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом.

Отже, при призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону № 1058- IV підлягає застосуванню середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020-2022 роки (три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії - 08.03.2023), згідно частини 2 статті 40 цього Закону, що становить 12236,71 грн.

Тому, враховуючи вищенаведені норми права, пред`явлений позов є підставним та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою-п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Представник позивача просив стягнути з відповідача судові витрати, а саме витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн та витрати, пов`язані з правничою допомогою, у розмірі 6000,00 грн.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, то відповідно до частини першої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1073,60 грн, сплачений відповідно до квитанції від 13.07.2023.

При вирішенні питання щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

07.07.2023 укладено договір про надання правничої допомоги №89/22 між адвокатом Окуневичем М.В. (Адвокат) та Дейкало П.І. (Клієнт), згідно з пунктом 1.1. якого Адвокат надає Клієнту правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а Клієнт зобов`язаний сплатити Адвокату гонорар у розмірі, порядку та строки, що обумовлені сторонами у цьому договорі .

Розділом 4 вказаного договору врегульовано порядок здійснення розрахунків, зокрема, сторони погодилися, що вартість послуг Адвоката складає 6000,00 грн, які оплачуються Клієнтом у день підписання даного договору (пункт 4.1. договору).

На підтвердження понесених витрат представником позивача надано суду наступні документи:

копію акта виконаних робіт (наданих послуг) №01-89/22 від 07.07.2023;

копію квитанції до прибуткового касового ордера №89/22 від 07.07.2023 на суму 6000,00 грн.

З акта виконаних робіт (наданих послуг) №01-89/22 від 07.07.2023 вбачається, що адвокатом надані такі послуги: консультація та роз`яснення Клієнту предмету та підстави позову, норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини 2000,00 грн; підготовка та написання позовної заяви до Тернопільського окружного адміністративного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - 4000,00 грн. Разом 6000,00 грн.

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування керується критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин цієї справи та суті виконаних послуг.

Слід звернути увагу, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України дана адміністративна справа відноситься до справ незначної складності. Судова практика з вирішення даного спору судом є усталеною з огляду на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 08.11.2022 у справі №420/2473/22.

З урахуванням викладених обставин справи та положень законодавства, суд дійшов висновку, що підготовка та подання позову до суду у цій справі, яка за даних правовідносин віднесена до категорії справ незначної складності та розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, не потребувала надмірного, значного обсягу юридичної роботи, оскільки основні доводи у даній категорії справ, викладені в численних судових рішеннях в аналогічних спорах і саме такі доводи і були відображені адвокатом у позовній заяві.

Крім того, до витрат на правничу допомогу у цій справі адвокатом включені послуги надання консультації, написання адвокатського запиту про витребування документів, написання заяви до відповідача про перерахунок пенсії, що за суттю охоплюються єдиною метою, якою є підготовка та складання позовної заяви. Більшість послуг, що надавалися на виконання умов договору про надання правничої допомоги, пов`язані із складанням позовної заяви, а тому деталізація (поділ на окремі частини) таких не свідчить про виконання роботи (надання послуг) у більшому обсязі.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги адвоката, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 6000,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, справедливим розміром відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є сума 1000,00 грн; решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

Отже, до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань до ГУ ПФУ в Тернопільській області на користь позивача підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням нового показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки у розмірі 12236,71 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 08.03.2023 року, застосувавши новий показник середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки у розмірі 12236,71 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2073,60 грн (одна тисяча п`ятсот сімдесят три грн. 60 коп.), у тому числі витрати зі сплати судового збору - 1073,60 грн, витрати на професійну правничу допомогу - 1000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 31 серпня 2023 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769).

Головуючий суддяПодлісна І.М.