Постановление суда № 113152086, 30.08.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви в частині

30 серпня 2023 рокусправа № 380/16157/23Суддя Львівського окружного адміністративного суду Гулкевич І.З., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області про зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області, в якому просить:

зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області виготовити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, а також ОСОБА_1 довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.02.2020, 01.02.2021, 2022, 2023 роки з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням обчислених виходячи з розрахункової величини-прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на 01.01.2020, 2021, 2022, 2023 для перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2020, 2021, 2022 та 2023 роки.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 дану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу 10-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, на усунення недоліків, шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказанням підстав для його поновлення та доказів поважності причин його пропуску, в частині позовних вимог за 01.01.2020, 01.01.2021 та за 01.01.2022.

На виконання вказаної ухвали суду від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного процесуального строку, мотивована тим, що позивач пропустив строк звернення у зв`язку з веденням воєнного стану на території України, що унеможливо своєчасного подання заяви до відповідача та позовної заяви до суду. З початку воєнних дій виїхав з родиною з місця постійного проживання до більш безпечного регіону України без перетину державного кордону. Фактично був відсутній в м. Борислав у період з 25.02.2022 по 10.01.2023, представити будь-які письмові докази суду не вбачається можливим, оскільки вільне пересування громадян в межах території України не документується жодним чином.

Також зазначив, що спірні відносини стосуються захисту соціальних прав позивача та у силу приписів Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб не обмежуються строком звернення до суду. Також посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29.09.2022 у справі №500/1912/22, від 19.03.2019 у справі №806/1952/18.

Однак, вказані доводи суд вважає необґрунтованими, враховуючи таке.

Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Приписами частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як встановлено судом, позивач звернувся до суду з даним позовом 14.07.2023 та оскаржує дії відповідача щодо відмови позивачу у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області оновлених довідок про розмір грошового забезпечення, зокрема, станом на 01.01.2020. 01.01.2021, 01.01.2022.

Разом з тим, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 по справі №809/1087/17 та від 22.11.2018 по справі №815/91/18.

Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з`ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 по справі №240/12017/19, щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України: …для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2019 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року.

Згідно із частиною четвертою статті 63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

На виконання даної норми Кабінет Міністрів України постановою від 13.02.2008 №45, з наступними змінами та доповненнями, затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - Порядок №45).

Пунктом 1 Порядку №45 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - Закон), у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

За змістом пунктів 2 та 3 Порядку №45 видача довідки, як елемент в системній послідовності алгоритму дій визначених Порядком №45, пов`язується з моментом визначення Урядом України умов та розмірів перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з наступними змінами та доповненнями, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Наведена норма вказує на те, що грошове забезпечення військовослужбовці повинно змінюватись щороку з 1 січня, у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як наслідок, саме з цією датою пов`язується визначення Кабінетом Міністрів України умов та розмірів перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

З урахуванням викладеного, позивач повинен був дізнався про порушення свого права на перерахунок пенсії, в тому числі і відсутності сформованої довідки, як складової в алгоритмі згаданого перерахунку, 1 січня відповідного року.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.04.2023 по справі №380/14933/22.

Окрім того, суд врахував, що Верховний Суд в ухвалі від 04.07.2023 у справі №380/17488/22, відмовляючи громадянину у відкритті касаційного провадження на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2023, якою його позов щодо оформлення довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 залишено без розгляду, дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від правової позиції, наведеної у постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №380/14933/22.

Той факт, що із заявою про видачу оновлених довідок про розмір грошового забезпечення позивач звернувся до відповідача та отримав відповідь лише 20.04.2023 не змінює часу, з якого позивач повинен був або міг дізнатись про порушення своїх прав.

Зазначена дата свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду, а є лише фактично штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк на звернення до суду із зазначеним позовом у частині позовних вимог за 01.0.2020. 01.01.2021, 01.01.2022.

Щодо введення воєнного стану як причини пропуску строку звернення до суду, на яку посилається позивач, то суд зазначає, що правовий режим воєнного стану введено на території України з 24 лютого 2022 року. Разом з тим, матеріали адміністративного позову не містять жодних відомостей про те, що позивачем вчинялися будь-які дії щодо захисту своїх порушених прав до ведення воєнного стану. При цьому суд зазначає, що вказаний правовий режим воєнного часу на території України триває вже понад один календарний рік, засоби поштового зв`язку працюють, а тому суд приходить до висновку про відсутність об`єктивних, непереборних обставин, спричинених саме запровадженням воєнного стану на території України, які перешкоджали ОСОБА_1 звернутися з вказаним позовом до суду у строк, встановлений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій та сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії зазначив, то заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Скорочення строків здійснення окремих процесуальних дій не звужує змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (абзац дев`ятий десятий підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року N 17-рп/2011).

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в порушення якої позивачем не надано належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строків звернення до суду.

Частиною другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Згідно із частиною восьмою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статями 169, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області про зобов`язання вчинити дії повернути позивачу в частині позовних вимог про зобов`язання оформити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідки про розмір грошового забезпечення за нормами, чинними станом на 01.01.2020. 01.01.2021, 01.01.2022.

Копію ухвали про повернення позовної заяви в частині надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна