Постановление суда № 113073582, 24.08.2023, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/6659/23 1-кп/335/729/2023

24 серпня 2023 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023082060000888 від 05.06.2023, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, маючого неповну середню освіту, не працюючого, розлученого, має одну малолітню дитину, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого: 1) 22.11.2005 Заводським районним судом м. Запоріжжя за ч.1 ст. 115, ч.1 ст. 309, КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 років; 2) 03.10.2011 Вільнянським районним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 345, 71 КК України до покарання у вигляді позбавленні волі строком 1 рік 11 місяців 10 днів. 05.01.2012 звільнений у зв`язку з відбуттям терміну покарання; 3) 03.07.2012 Заводським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.309, 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 2 роки. На основі ст. 75,76 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік; 4) 04.12.2012 Заводським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст.309, ч.1,4 ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавленні волі строком 2 роки 1 місяць. Звільнений 18.06.2014 на підставі ст. 7 ЗУ «Про амністію»; 5) 15.04.2020 Заводським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією майна; 6) 16.08.2022 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 2 роки. На підставі ч.4 ст. 70 КК України частково приєднано до вироку Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15.04.2022 року у вигляді 7 років 10 місяців 14 днів позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений по відбуттю покарання 28.09.2022,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.4 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

20.07.2023 до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшло кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023082060000888 від 05.06.2023, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4ст. 185 КК України.

Відповідно до ухвали судді від 01.08.2023 у даному кримінальному провадженні було призначено судовий розгляд кримінального провадження та вирішено питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Перед судовим засіданням прокурор надала клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, продовженого відносно обвинуваченого, на строк 60 діб.

В обґрунтування клопотання зазначено, що існують ризики, передбаченіст. 177 КПК України, які вказують на те, що ОСОБА_4 може переховуватись від суду у зв`язку з вчиненням тяжкого кримінального правопорушення. Також обвинувачений був неодноразово засуджений, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення. Загалом сторона обвинувачення вважає, що на цей час існують ризики, які визначені пп.1, 5 ч. 1ст. 177 КПК України. Враховуючи наведене, прокурор вважає, що до обвинуваченого не може бути застосований більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання та викладені в ньому доводи. Додатково зазначила, що кримінальне провадження знаходиться саме на стадії дослідження обставин та перевірки їх доказами, не були допитані представник потерпілого та свідки. Тому, ризики, які визначені п.п. 1 та 5ст.177КПК України є наявними. Вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, зокрема і у вигляді цілодобового арешту, не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Представник потерпілого в судове засідання не з`явився, про час і місце його проведення були повідомлені належним чином, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Захисник ОСОБА_5 щодо клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу заперечував, вказав на те, що ОСОБА_4 загалом визнав свою вину в скоєнні зазначеного злочину, активно сприяв його розкриттю. Додатково вказала на те, що обвинувачений має як зареєстроване місце проживання за адресою, так і фактичне місце проживання з його родиною, а саме матір`ю та дочкою, з якими у нього склалися міцні соціальні зв`язки. Після звільнення з місць позбавлення волі в серпні 2022 ОСОБА_4 не мав змоги працевлаштуватися через воєнний стан у державі, але мав тимчасові заробітки від робіт за наймом та таким чином утримував сім`ю. Просив в межах розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою допитати гр. ОСОБА_6 , яка доводиться обвинуваченому матір`ю.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав клопотання свого захисника та вказав, що тримання під вартою можливо змінити на домашній арешт.

В судовому засіданні, в порядку ч. 4ст. 193 КПК України, була допитана гр. ОСОБА_6 , яка пояснила, що вона є матір`ю ОСОБА_4 .. Вказала на те, що її син є доброю людиною, але легко попадає під вплив сторонніх осіб. Раніше мав проблеми зі вживанням наркотичних засобів, але на теперішній час їх не вживає, але іноді може вживати алкогольні напої. Після вживання алкогольних напоїв не агресивний, відразу йде спати. Її онука ОСОБА_7 , 2010 року народження, приходить часто до них у гості, може іноді деякий час проживати з ними. ОСОБА_8 після звільнення з місць позбавлення волі намагався заробляти якісь кошти, але вона на них не претендувала, оскільки отримує пенсію і їй додатково фінансово допомагає колишній чоловік, який доводиться ОСОБА_4 відчимом. Рідний батько обвинуваченого помер. Такі часті судимості свого сина пояснює тим, що він не може за себе постояти, не має своєї думки, часто на нього мала вплив його компанія друзів. Вона не заперечує того, щоб її син проживав разом з нею та приймав участь у вихованні своєї малолітньої дочки.

Суд, заслухавши думку учасників судового процесу, допитавши свідка ОСОБА_4 , дослідивши матеріали надані сторонами кримінального провадження в межах розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, приходить до наступних висновків.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження відповідно до ухвали суду від 01.08.2023 відносно обвинуваченого ОСОБА_4 було продовжено строк дії застосованого заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 закінчується, однак судове слідство по даному провадженню не закінчено і потребує значного часу для його розгляду.

Виходячи з положеньрозділу ІІ КПК України, зокрема ст.131,176вказаногоКодексу, запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ст. 331КПК України під час судового розгляду суд заклопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

При вирішенні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приймає до уваги обставини, визначені ч. 1 ст.178, ч. 1 ст.194 КПК Українидля обрання запобіжного заходу, та підстави застосування запобіжного заходу, визначеніст. 177 КПК України.

У відповідності до ч. 1ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким чином.

Відповідно до ч. 1ст. 194 КПК Українипід час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Статтею 183 КПК Українипередбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 КПК України.

Відповідно до ч. 2ст. 199 КПК Україниклопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду.

Частиною 5ст. 199 КПК Українипередбачено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_4 в даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 років до 8 років.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 розлучений, має малолітню дитину, не працевлаштований, має зареєстроване та фактичне місце проживання у м. Запоріжжя, де він мешкав з матір`ю. Доказів про перебування на його утриманні будь-яких осіб не здобуто.

Також, судом встановлено, що ОСОБА_4 раніше неодноразово був судимий за злочини проти власності, життя і здоров`я людини, судимості у встановлений законом порядку не зняті та не погашені, до того ж останній неодноразово відбував покарання у виді позбавлення волі, однак на шлях виправлення не став, та знову обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти власності.

Востаннє ОСОБА_4 був засуджений 16.08.2022 відповідно до вироку Ленінського районного суду м. Запоріжжя за ч. 2ст. 185 КК Українидо 2 років позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України частково приєднано до вироку Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15.04.2022 за ч. 2 ст. 187 КК України та остаточно призначено 7 років 10 місяців 14 днів позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений 29.08.2022, але менше ніж через рік після звільнення, знову обвинувачується у вчиненні аналогічного кримінального правопорушення.

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

За матеріалами провадження обвинувачений має зареєстроване місце проживання в м. Запоріжжі, але через свій матеріальний стан вимушений часто його залишати для віднайдення можливості підзаробітку. Відсутність сталого заробітку може змусити знову вчинити кримінально каране діяння.

Вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпечність кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , на думку суду, дають підстави дійти висновку, що існують з боку останнього ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1ст. 177 КПК України, а саме, можливість переховуватися від суду, а також вчинити інший злочин.

Доводи сторони захисту стосовно того, що ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненому, самі по собі не свідчать про відсутність ризиків, визначених ч. 1ст. 177 КПК України. При цьому за поясненнями самого ОСОБА_4 він вказує про часткове визнання вини та не погоджується з усіма обставинами, які викладені у обвинувальному акті.

Під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу, судом вирішувалась можливість застосування відносно ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, зокрема і у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою фактичного місця проживання, про який зазначала сторона захисту, однак, на переконання суду, такий запобіжний захід не зможе запобігти вищезазначеним ризикам та не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, оскільки уповноважений орган не зможе контролювати місце перебування останнього, осіб з якими він спілкується, що може мати негативні наслідки для судового розгляду кримінального провадження, саме на цій стадії розгляду кримінального провадження.

При цьому, суд з наданих документів стороною захисту документів та пояснень гр. ОСОБА_6 встановив, що ОСОБА_4 дійсно проживає з матір`ю та має малолітню дочку, які намагається допомагати у придбанні одягу та продуктів харчування. Про постійне проживання дитини у родині батька та перебуванні її на його повному утриманні в судовому засіданні не йшлося.

Таким чином, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; працездатний вік та задовільний стан здоров`я обвинуваченого; відсутність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; негативну репутацію обвинуваченого; нестабільний майновий стан останнього, недоведеність наявності постійних доходів; наявність судимостей у обвинуваченого, які не зняті та не погашені; короткий проміжок часу між попереднім звільненням з місць позбавлення волі та обвинуваченням у вчиненні замаху на тяжкий злочин; ризик повторення протиправної поведінки.

Згідно з ч. 3ст. 183 КПК Українислідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4ст. 183 КПК Українипередбачений вичерпний перелік, коли суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.

Враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним, інші обставини кримінального провадження, стадію судового слідства та раніше визначений ухвалою суду порядок дослідження обставин та перевірки їх доказами, суд приходить до висновку, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1ст. 177 КПК України, які були підставою для попереднього продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на які посилався прокурор в клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, не зменшились настільки, що вже не могли би виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під вартою, та жодний з інших, більш м`яких запобіжних заходів, не здатний їм запобігти, а отже підстави для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відсутні.

Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, попередження переховуванню від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_4 , на строк до 11 години 00 хвилин 22 жовтня 2023 року включно.

Згідност. 205 КПК України, ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Керуючись ст. ст. 177-178, 183, 199, 205, 322, 331, 369-372 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Оголосити перерву в судовому засіданні в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023082060000888 від 05.06.2023, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, до 10 жовтня 2023 року о 13 год. 00 хв. для виклику свідків.

У судове засідання викликати сторони кримінального провадження та свідків.

Клопотання прокурора Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_3 про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 -задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк до 11 годин 00 хвилин 22 жовтня 2023 року включно.

Встановити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заставу в 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 53 680 (п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок, яка може бути внесена протягом строку дії запобіжного заходу на депозитний рахунок (отримувач: ТУ ДСАУ в Запорізькій області; Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26316700; номер рахунку (IBAN): UA378201720355249002000001205 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172. В призначенні платежу необхідно вказувати: вид платежу застава за ОСОБА_4 , номер справи 335/6659/23, Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду; не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи (несення військової служби); утримуватися від спілкування із свідками та представником потерпілого з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину.

Уповноваженій службовій особі місця ув`язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує внесення негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти.

Роз`яснити ОСОБА_4 обов`язки, що покладаються у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки їх невиконання.

Ухвала в частині продовження тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення. Для ОСОБА_4 строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії даної ухвали.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст ухвали суду складено 28.08.2023.

Суддя: ОСОБА_1