Постановление суда № 113025832, 21.08.2023, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/4642/23 1-кс/335/1898/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2023 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023082070000587 від 16.05.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023082070000587 від 16.05.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,

У клопотанні просить частково скасувати арешт, накладений ухвалою Орджонікідзевського районного суду від 02.06.2023 року на грошові кошти, які знаходяться (обліковуються) на банківській картці розрахункового рахунку в АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , відкритий на його ім`я - ОСОБА_3 , залишивши арешт на грошових коштах в межах суми 76820,00 грн.

В обґрунтування клопотання посилається на те, що 26.05.2023 року було заблоковано картковий рахунок № НОМЕР_1 відкритий на його ім`я у АТ КБ «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570).

З метою встановлення причин блокування належного йому карткового рахунку, 14.06.2023 року він звернувся з письмовим зверненням до керівництва АТ КБ «Приватбанк».

Відповіддю АТ КБ «Приватбанк» № 20.1.0.0.0/7-230614/50193 від 12.07.2023 року, яка надійшла на електронну адресу заявника 13.07.2023 року, ОСОБА_3 було повідомлено, що ухвалою Орджонікідзевського районного суду від 02.06.2023 року було накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться (обліковуються) на банківських картках відповідних розрахункових рахунків в АТ КБ «Приватбанк» та розрахункові рахунки № НОМЕР_1 , відкритий на його ім`я - ОСОБА_3 .

Додатково, заявник дізнався, що вищезазначеною ухвалою було задоволено клопотання слідчого СВ ВП № 5 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_4 про арешт майна за кримінальним провадженням № 12023082070000587 від 16.05.2023 року.

Зазначене кримінальне провадження було внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за заявою ОСОБА_5 , щодо невстановлених осіб, які 16.05.2023 року о 06.22 год. шахрайським шляхом, здійснили переказ грошових коштів у розмірі 3628000,00 грн. з її банківського рахунку.

В ході досудового розслідування було встановлено, що грошові кошти у розмірі 3628000,00 грн. були перераховані на банківських рахунок, відкритий у АТ КБ «Приватбанк», який належить ФОП ОСОБА_6 , що створений за декілька днів до вчинення шахрайства.

В подальшому, з карткового рахунку ОСОБА_6 частина зазначених грошових коштів у розмірі 421111,39 грн. була перерахована на картковий рахунок ОСОБА_7 , відкритий у АТ КБ «Приватбанк», яка в свою чергу перерахувала зазначені грошові кошти на рахунки інших осіб, в тому числі і на картковий рахунок заявника № НОМЕР_1 .

Проте, ОСОБА_3 вважає вказану ухвалу суду незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає частковому скасуванню. Вказує, що відповідно до ухвали слідчого судді, було встановлено, що частина грошових коштів, які шахрайським шляхом вибули з володіння ОСОБА_5 , була перехована на картковий рахунок ОСОБА_7 , відкритий у АТ КБ «Приватбанк», яка в свою чергу перерахувала зазначені грошові кошти на рахунки інших осіб, в тому числі і на його картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Так, дійсно між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 було укладено усний договір обміну криптовалюти у сумі, еквівалентній 2000 доларів США, через р2р на платформі «Баланс», відповідно до якого заявник повинен був перерахувати останній криптовалюту у сумі, еквівалентній 2000 доларів США, а вона в йому обмін перерахувати 76 820,00 грн. на його картковий рахунок № НОМЕР_1 у АТ КБ «Приватбанк».

16.05.2023 року о 12.05 год. ОСОБА_3 перерахував на ім`я ОСОБА_7 вищевказану суму криптовалюти відповідно до ордеру № 20491714714932948992.

В свою чергу ОСОБА_7 , як було між ними домовлено, того ж дня, 16.05.2023 рлоку о 12.07 год. перерахувала на його картковий рахунок № НОМЕР_1 у АТ КБ «Приватбанк» грошові кошти у розмірі 76820,00 грн, про що надіслала скриншот переказу.

Таким чином, ОСОБА_3 вважає себе добросовісним набувачем грошових коштів у розмірі 76820,00 грн., які він отримав за вищезазначеною угодою від ОСОБА_7 . На його думку, речовим доказом в даному випадку можуть бути виключно грошові кошти, які знаходяться на його картковому рахунку № НОМЕР_1 у АТ КБ «Приватбанк», які були перераховані на нього саме з карткового рахунку ОСОБА_7 . Інші грошові кошти, які надходили на його картковий рахунок з інших джерел не є речовими доказами у даному кримінальному провадженні, а тому накладання на них арешту є безпідставним.

Відповідно до виписок по картковому рахунку на ім`я заявника № НОМЕР_1 у АТ КБ «Приватбанк», за період з 15.05.2023 року по 10.06.2023 року з рахунку ОСОБА_7 на його рахунок було здійснено тільки один переказ грошових коштів, за вищевказаною угодою 16.05.2023 року о 12.07 год., у сумі 76820,00 грн.

Будь-яких інших грошових коштів від ОСОБА_7 на його рахунок не надходило, а тому суд безпідставно наклав арешт на всі грошові кошти на рахунку заявника, тим самим позбавив його права користування та розпорядження власними грошовими коштами, чим порушив права та законні інтереси.

ОСОБА_3 вказує, що на даний час він є єдиним годувальником у родині. На його утриманні перебуває дружина ОСОБА_8 , яка працює вчителем фізики та астрономії в Ліцеї № 1 Таврійської міської ради Херсонської області і наказом № 40/к/тр від 01.09.2022 року була відправлена в простій на час воєнного стану, що підтверджується довідкою Ліцею № 1 Таврійської МР № 01-25/27 від 06.06.2023 року. Також на його утриманні знаходиться малолітній син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наразі його родина є внутрішньо переміщеними особами. В м. Одесу вони переїхали з м. Херсону. Вимушені орендувати житло. Матеріальний стан досить важкий, та вони не можуть користуватися особистими грошовими коштами, що знаходяться на поточному рахунку поза межами суми 76820,00 грн.

Вважає, що речовими доказами у вищевказаному кримінальному провадженні є грошові кошти, які були перераховані на його картковий рахунок з рахунку ОСОБА_7 , що дорівнює сумі 76820,00 грн., а тому законних підстав для накладання арешту на грошові кошти, що перевищують вказану суму, не існує, у зв`язку з чим, ухвала суду про накладенням арешту на майно підлягає частковому скасуванню.

ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. У клопотанні просив розглянути справу без його участі.

Слідчий СУ ГУНП в Запорізькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_10 у судове засідання не з`явився, подав суду заяву, відповідно до якої просив розглянути клопотання про скасування арешту майна без його участі, та в задоволенні клопотання відмовити, у зв`язку з необхідністю подальшого встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення.

Прокурор у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Клопотання про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час розгляду питання слідчим суддею від учасників процесуальної дії не надійшло, за ініціативою суду не здійснюється, що відповідає положенням ст. 107 КПК України.

Слідчий суддя, ознайомившись з клопотанням та додатками до нього, вважає, що клопотання ОСОБА_3 підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до приписів статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема збереження речових доказів.

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України, клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

Щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст.ст. 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК України) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Підставами для скасування заходу забезпечення кримінального провадження є такі обставини, що не перевірено та не встановлено наявності належних підстав для арешту майна; відсутні достатні докази, що вказують на вчинення особою чи особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення; не встановлено розмір шкоди та питання щодо наявності цивільного позову, та співрозмірності обмеження права власності; невідповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК України; розгляд клопотання слідчого про арешт майна за відсутності власника майна; накладення арешту на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні.

Згідно абз. 3 п. 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 КПК України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Запорізькій області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12023082070000587 від 16.05.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02.06.2023 року у справі № 335/4642/23 провадження 1-кс/335/1402/2023, накладено арешт на грошові кошти які знаходяться (обліковуються) на банківських картках відповідних рахунків в АТ КБ «Приватбанк» та розрахункові рахунки, в тому числі і на картковий рахунок № НОМЕР_1 , що належить заявнику у справі ОСОБА_3 , з метою збереження речових доказів.

Розгляд питання щодо накладення арешту, було здійснено без повідомлення заявника ОСОБА_3 .

В ході розгляду клопотання встановлено, що на час розгляду клопотання досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023082070000587 від 16.05.2023 року здійснюється за фактом заволодіння невстановленими особами грошовими коштами потерпілої ОСОБА_5 шахрайським шляхом.

В ході досудового розслідування було встановлено, що грошові кошти, які належні ОСОБА_5 у розмірі 3628000,00 грн. були перераховані на банківських рахунок, відкритий у АТ КБ «Приватбанк», який належить ФОП ОСОБА_6 .

В подальшому, було встановлено, що з карткового рахунку ОСОБА_6 частина зазначених грошових коштів у розмірі 421111,39 грн. була перерахована на картковий рахунок ОСОБА_7 , відкритий у АТ КБ «Приватбанк», яка в свою чергу перерахувала зазначені грошові кошти на рахунки інших осіб, в тому числі і на картковий рахунок заявника ОСОБА_3 № НОМЕР_1 .

Як вбачається зі змісту ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02.06.2023 року, ухвалюючи рішення про накладення арешту на грошові кошти в тому числі і заявника, слідчий суддя виходив з того, що грошові кошти, які знаходяться (обліковуються) на зазначених у клопотанні банківських картках відповідних розрахункових рахунків, відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Отже, арешт був накладений на майно заявника саме з метою збереження речових доказів - коштів в сумі 76820,00 грн., які за твердженням сторони обвинувачення, ОСОБА_7 перерахувала на картковий рахунок ОСОБА_3 № НОМЕР_1 16.05.2023 року о 12.07 год.

Поряд з цим, в ході розгляду клопотання слідчим не спростовано доводів заявника, слідчому судді не надано жодних доказів того, що вказані грошові кошти по картковому рахунку № НОМЕР_1 відкритого у АТ КБ «Приватбанк», на які накладено арешт за виключенням суми 76820,00 грн., які були визнані речовими доказами, мають значення для проведення досудового розслідування.

Допустимих та достатніх в розумінні положень ст.ст. 84, 85, 86 КПК України, доказів, які б могли свідчити про відповідність грошових коштів за виключенням суми 76820,00 грн., на банківському рахунку заявника відповідали критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, органом досудового розслідування для вивчення та дослідження слідчому судді не представлено.

Як вбачається з клопотання та виписок по картковому рахунку № НОМЕР_1 відкритого у АТ КБ «Приватбанк», за період з 15.05.2023 року по 10.06.2023 року з карткового рахунку ОСОБА_7 на рахунок заявника був здійснений один переказ грошових коштів, а саме 16.05.2023 року о 12.07 год., у сумі 76820,00 грн.

Таким чином, аналіз наведених обставин свідчить, що накладення арешту на грошові кошти які знаходяться на картковому рахунку ОСОБА_3 № НОМЕР_1 відкритого у АТ КБ «Приватбанк», та на які окрім коштів в сумі 76820,00 грн., які були перераховані ОСОБА_7 згідно скриншоту переказу від 16.05.2023 року, знаходяться і інші власні кошти ОСОБА_3 , які не є речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Водночас, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

В силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об`єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

У справі Раймондо проти Італії (Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994 року), в яких заявники скаржилася на контроль за використанням власності в зв`язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст. 1 протоколу № 1, Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п. 35).

Однією із загальних засад кримінального провадження, визначених п. 21 ч. 1 ст. 7 КПК України, є розумність строків.

Відповідно до ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

На момент розгляду клопотання у слідчого судді відсутні також відомості про те, що ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення в рамках кримінального провадження № 12023082070000587 від 16.05.2023 року, чи проведено будь-які слідчі дії у даному кримінальному провадженні.

Враховуючи наведені обставини, накладення арешту на всі без винятку кошти, які знаходяться на банківському рахунку ОСОБА_3 є надмірним та обтяжливим для заявника.

Виходячи з ч. 3 ст. 132 КПК України, доведення необхідності застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого, прокурора.

Разом з тим, наданими слідчому судді матеріалами не доведено, що грошові кошти за виключенням суми 76820,00 грн., які були визнані речовими доказами, набуті кримінально протиправним шляхом внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, слідчий суддя враховує вимоги ч. 3 ст. 132, ч. 3 ст. 174 КПК України, та виходить з принципу змагальності, відповідно до якого кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, а відтак приходить до висновку, що власником грошових коштів на підставі наданих в обґрунтування клопотання документів доведено відсутність підстав для арешту грошових коштів, які знаходяться (обліковуються) на банківській картці відповідного розрахункового рахунку в АТ КБ «Приватбанк», розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , який відкритий на ім`я - ОСОБА_3 , за виключенням грошових коштів у межах суми 76820,00 грн.

Враховуючи викладене, беручи до уваги розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, суд не вбачає доцільності у продовженні дії такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, а саме грошових коштів належних ОСОБА_3 , які знаходяться (обліковуються) на банківській картці відповідного розрахункового рахунку в АТ КБ «Приватбанк», розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , за виключенням грошових коштів у межах суми 76820,00 грн., оскільки мета зазначена в ухвалі про накладення арешту на майно, не знайшла свого підтвердження.

За таких обставин слідчий суддя дійшов до висновку про необхідність задоволення поданого клопотання, що відповідатиме визначеному у п. 5 ч. 2 ст. 173 КПК України, принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, та не перешкоджатиме кримінальному провадженню.

Керуючись ст.ст. 170-174, 309 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна - задовольнити.

Частково скасувати арешт, накладений ухвалою Орджонікідзевського районного суду від 02.06.2023 року у справі № 335/4642/23 провадження 1-кс/335/1402/2023 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023082070000587 від 16.05.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, на грошові кошти, які знаходяться (обліковуються) на банківській картці відповідного розрахункового рахунку в АТ КБ «Приватбанк», розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , який відкритий на ім`я - ОСОБА_3 , за виключенням грошових коштів у межах суми 76820,00 грн.

Ухвала оскарженню не підлягає та є обов`язковою для безумовного виконання на всій території України.

Слідчий суддя ОСОБА_1