Постановление суда № 113014240, 23.08.2023, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/12625/23

Провадження № 4-с/161/54/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2023 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого судді Філюк Т.М.

за участі секретаря судового засідання Октисюк С.В.

представника скаржника адвоката Тарабовця А.П.

представника суб`єкта оскарження ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

26 липня 2023 року адвокат Тарабовець А.П. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_2 зі скаргою на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та зобов`язання вчинити дії.

Свою скаргуобгрунтовує тим,що вчервні 2023року згідно інформаціїз Державногореєстру речовихправ нанерухоме майно ОСОБА_2 сталовідомо пронаявність обтяженьна належнейому нерухомемайно.З листа відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, надісланого у відповідь на адвокатський запит від 19.06.2023 встановлено, що на даний час на виконанні у відділі виконавчі провадження щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 не перебувають. Однак, на виконанні перебували судовий наказ, виданий Луцьким міськрайонним судом Волинської області №2н-1358 від 27.10.2009 про стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 коштів на загальну суму 7000893, 75 гривень та виконавчий лист, виданий Луцьким міськрайонним судом Волинської області 31.10.2011 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» 111577, 71 гривень. Матеріали виконавчих проваджень, які перебували на виконанні, знищені у зв`язку з закінченням строку їх зберігання

Наявність арешту майна за відсутності на те правових підстав порушує право власності ОСОБА_2 , оскільки останній не може вільно користуватись та розпоряджатись своїм майном.

Вважає бездіяльність органіввиконавчої службинезаконною,просить зобов`язати Відділупримусового виконаннярішень Управліннязабезпечення примусовоговиконання рішеньу Волинськійобласті Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиціїУкраїни скасуватиарешт нерухомогомайна ОСОБА_2 (Реєстраційнийномер обтяження№10141034,об`єкт обтяження:невизначене майно,все нерухомемайно), зареєстрованийна підставіпостанови проарешт майнаборжника таоголошення заборонийого відчуженняб/н від13серпня 2010року.

В судовому засіданні представник скаржника скаргу підтримав та просив задовільнити

Державний виконавець в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні скарги.

Представник стягувача ПАТ « ВіЕйБі Банк» та стягувач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до постанови проарешт майнаборжника таоголошення заборонийого відчуженняб/н від13серпня 2010рокунаявний арешт нерухомого майна ОСОБА_2 ( Реєстраційний номер обтяження №10141034, об`єкт обтяження : невизначене майно, все нерухоме майно),

Також встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебував судовий наказ, виданий Луцьким міськрайонним судом Волинської області №2н-1358 від 27.10.2009 про стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 коштів на загальну суму 7000893, 75 гривень та виконавчий лист, виданий Луцьким міськрайонним судом Волинської області 31.10.2011 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» 111577, 71 гривень. Матеріали виконавчих проваджень, які перебували на виконанні, знищені відповідно до п.9.10 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом МУЮ № 2274/5 від 25.12.2008, у зв`язку з закінченням строку їх зберігання.

З відповіді відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України встановлено, що виконавчі провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь фізичних та юридичних осіб у відділі не перебувають.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1 ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.

Згідно зч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»,виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно зіст. 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

При цьому, приписами частини першоїстатті 56 Закону України «Про виконавче провадження»визначено мету накладення арешту, а саме: арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Належними та допустимими доказами підтверджено, що рішення суду на примусовому виконанні не перебуває, виконавче провадження в межах якого було накладено арешт завершено провадженням, арешт майна протягом тривалого часу продовжує бути чинним, що позбавляє власника на власний розсуд розпоряджатися належним йому майном.

У відповідності до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначає: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідност. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостійстатті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Держави-учасниці Конвенції зобов`язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Як передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду.

В силу Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції від 21.04.1999 року №606-ХІV) у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму ВССУ №5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Таким чином, накладення арешту та внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна обмежує права позивача як власника, щодо вільного розпорядження вищевказаним майном.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що на даний час на виконанні в відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відсутні виконавчі провадження відносно ОСОБА_2 , а отже, відсутні підстави для арешту його майна, враховуючи конституційний принцип непорушності права власності особи, суд вважає, що права заявника існуванням арешту на належне йому на праві власності майно порушені, а тому підлягають судовому захисту шляхом зняття арешту з нерухомого майна.

Згідно ст.. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що має місце бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яка полягає у невчиненні дій щодо зняття арешту з майна ОСОБА_2 .

З врахуванням наведеного, скарга ОСОБА_2 набездіяльність Відділупримусового виконаннярішень Управліннязабезпечення примусовоговиконання рішеньу Волинськійобласті Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиціїУкраїни тазобов`язання вчинитидії підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 260, 450, 451 ЦПК України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Зобов`язати Відділпримусового виконаннярішень Управліннязабезпечення примусовоговиконання рішеньу Волинськійобласті Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиціїУкраїни скасувати арештнерухомого майна ОСОБА_2 (Реєстраційний номеробтяження №10141034,об`єкт обтяження:невизначене майно,все нерухомемайно), зареєстрованийна підставіпостанови проарешт майнаборжника таоголошення заборонийого відчуженняб/н від13серпня 2010року.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Дата складання повного тексту ухвали 24 серпня 2023 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Філюк Т.М.