Решение № 112991099, 21.08.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.08.2023Справа № 910/8129/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Кампус коттон клаб" (03150, місто Київ, вулиця Ділова, буд. 6; ідентифікаційний код: 23721570)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" (03039, місто Київ, пр-т Науки, 8; ідентифікаційний код: 32104254)

про стягнення 106 076, 40 грн,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Кампус коттон клаб" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" про стягнення заборгованості в сумі 106 076, 40 грн., з яких: 79 406, 65 грн - основного боргу, 5 422, 91 грн - інфляційні втрати, 19 630, 86 грн - пені та 1 615, 98 грн - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що виконання умов договору було поставлено відповідачу товари медичного призначення на загальну суму 80 038, 08 грн (з урахуванням актів розбіжностей).

В той час, відповідач провів лише часткові розрахунки за поставлений товар, що -цтверджується актами звірки взаєморозрахунків та відомостями про взаєморозрахунки.

Всі оплати, які були здійсненні відповідачем були зараховані в погашення попереднього боргу, що підтверджується актами звірки взаєморозрахунків за II, III, IV квартал 2022 року та І квартал 2023 року

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу вих. № 1/04-юр від 14.03.2023 з вимогою про погашення в семиденний термін заборгованості за отриманий товар.

Втім, на вказану вимог відповідач відповіді не надав, розрахунків не провів.

Внаслідок чого, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар станом на 11.05.2023 складає 79 406, 85 грн.

2. Стислий виклад позиції відповідача

У поданому відповідачем відзиві останній частково заперечує щодо задоволення позовних вимог вказуючи, що позивачем при розрахунку заборгованості не було враховано ще дві угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, укладених сторонами 30.06.2022 (2 угоди) та 30.09.2022 (2 угоди) на загальну суму 14 006, 66 грн. Відтак, на переконання відповідача борг за товар становить 65 400, 19 грн.

Також, відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій (3% відсотки річних та пеню).

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду суму міста Києва від 29.05.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Кампус коттон клаб" залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Кампус коттон клаб" п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду уточненої позовної заяви: із зазначенням достовірної ціни позову; привести у відповідність прохальну частини позовної заяви, зокрема, зазначити достовірну суму основного боргу, окремо зазначити суму інфляційних втрат, пені, 3% річних виходячи із суми основного боргу, що на переконання позивача підлягає стягненню; зазначення попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

12.06.2023 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Кампус коттон клаб" на виконання вимог ухвали суду надійшла заява про уточнення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

22.06.2023 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач частково заперечує щодо задоволення позовних вимог.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

31.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Кампус коттон клаб" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко" (покупець) був укладений договір поставки № 12822К, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцеві товар на підставі замовлення останнього та у відповідності до специфікації, а покупець зобов`язується прийняти поставлений постачальником товар та оплатити його вартість у порядку та на умовах, погоджених сторонами у цьому договорі.

Відповідно до п. 8.1. договору, покупець оплачує поставлений постачальником товар по закінченню 89 календарних днів з дати поставки товару постачальником.

Згідно п. 10.1. договору, у разі порушення стороною строків виконання грошового зобов`язання, передбаченого цим договором, винна сторона зобов`язана сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення виконання, нараховану на суму грошового зобов`язання, за кожний день прострочення.

Термін дії договору № 12822К від 31.12.2014 був продовжений до 31.03.2023 року, а щодо невиконаних зобов`язань - до повного виконання зобов`язань сторонами (додаткова угода № 9 від 30.03.2022).

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товари медичного призначення на загальну суму 80 038, 08 грн за наступними документами - видатковими накладними з урахуванням актів розбіжностей:

номердатавідстрочкасумарозбіжністьсума накладної з урахуваннямнакладноїнакладноїоплати до...накладноїза актом (грн)акту розбіжностей (грн)РВГП-15510.05.202224.08.20228868,00-8868,00РВГП-15610.05.202224.08.20221425,00-1425,00РВГП-17507.06.202204.09.202230229,4118202,0712027,34РВГП-17607.06.202204.09.20222956,00-2956,00РВГП-18924.06.202221.09.20222956,00-2956,00РВГП-19024.06.202221.09.202247757,78-47 757,78РВГП-20407.07.202204.10.20222956,00-2956,00РВГП-20507.07.202204.10.202225912,7324821,001091,72Загальна сума80 038,08

В той час, відповідач провів лише часткові розрахунки за поставлений товар, що -цтверджується актами звірки взаєморозрахунків та відомостями про взаєморозрахунки.

Всі оплати, які були здійсненні відповідачем були зараховані в погашення попереднього боргу, що підтверджується актами звірки взаєморозрахунків за II, III, IV квартал 2022 року та І квартал 2023 року.

Крім того, згідно угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог № б/н від 31.03.2023 та актами № 4127 від 23.03.2023 та № 4619 від 31.03.2023 були взаємозараховані зустрічні вимоги (із відповідним зменшенням заборгованості відповідача за поставлений товар) на загальну суму 26 486, 89 грн (угода та акт на суму 22 228, 25 грн і акт на суму 4 258, 64 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу вих. № 1/04-юр від 14.03.2023 з вимогою про погашення в семиденний термін заборгованості за отриманий товар.

Втім, на вказану вимог відповідач відповіді не надав, розрахунків не провів.

Таким чином, позивач вказує, що заборгованість відповідача за отриманий по вищевказаним накладним товар станом на 11.05.2023 складає 79 406, 85 грн.

У свою чергу, відповідач в якості часткового заперечення щодо позову відзначає, що позивачем при розрахунку заборгованості не було враховано ще дві угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, укладених сторонами 30.06.2022 (2 угоди) та 30.09.2022 (2 угоди) на загальну суму 14 006, 66 грн. Відтак, на переконання відповідача борг за товар становить 65 400, 19 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 12822К від 31.12.2014 суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Частиною 7 ст. 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства, які у свою чергу кореспондуються зі ст. 628 ЦК України.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 265 ГК України та ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як про це вказувалося вище та що у свою чергу встановлено судом, продавцем було поставлено покупцю товар на суму 80 038, 08 грн за видатковими накладними № РВГП-155, № РВГП-156, № РВГП-175, № РВГП-176, № РВГП-189, № РВГП-190, № РВГП-204 та № РВГП-205, з урахуванням актів розбіжностей по видатковій накладній № РВГП-175 та № РВГП-205.

Із наявних в матеріалах справи актів звірки взаєморозрахунків: за 2 квартал 2022 року, за 3 квартал 2022 року, за 4 квартал 2022 року, за 1 квартал 2023 року, які підписані обома сторонами без жодних зауважень вбачається, що станом на 31.03.2023 у відповідача наявна заборгованість в сумі 79 406, 65 грн.

Крім того, судом встановлено, що в акті звірки взаєморозрахунків за 2 квартал 2022 року сторонами були враховані зарахування зустрічних вимог за угодами від 30.06.2022 на суму 8 358, 94 грн та на суму 4 939, 37 грн.

Також, в акті звірки взаєморозрахунків за 3 квартал 2022 року сторонами були враховані зарахування зустрічних вимог за угодами від 30.09.2023 на суму 263, 10 грн та на суму 445, 25 грн.

Таким чином, суд вказує, що твердження відповідача щодо неврахування позивачем при визначенні суми боргу угод про зарахування зустрічних однорідних вимог, укладених сторонами 30.06.2022 (2 угоди) та 30.09.2022 (2 угоди) на загальну суму 14 006, 66 грн, не знайшли свого підтвердження та були спростовані встановленими вище обставинами.

Крім того, згідно з угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог № б/н від 31.03.2023 та актами № 4127 від 23.03.2023 та № 4619 від 31.03.2023 були взаємозараховані зустрічні вимоги (із відповідним зменшенням заборгованості відповідача за поставлений товар) на загальну суму 26 486,89 грн (угода та акт на суму 22 228 ,25 грн і акт на суму 4 258, 64 грн).

Означену суму було враховано в акті взаєморозрахунків за 1 квартал 2023 року.

Означеного факту відповідачем не спростовано, доказів, щоб свідчили про протилежне, суду не представлено.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не спростував доводів позивача щодо порушення строків здійснення оплати поставленого товару та відповідно не надав суду доказів здійснення такої оплати, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено договору № 12822К від 31.12.2014 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, внаслідок чого, в останнього й утворилася заборгованість в сумі 79 406, 65 грн

Що стосується здійснених позивачем нарахувань пені, інфляційних втрат та 3% річних, то суд зазначає наступне.

В п. 10.1. договору сторони погодили, що у разі порушення стороною строків виконання грошового зобов`язання, передбаченого цим договором, винна сторона зобов`язана сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення виконання, нараховану на суму грошового зобов`язання, за кожний день прострочення.

Штрафними санкціями відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Додатково суд звертає увагу, що у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Суд здійснивши перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат (відповідно до доданого по позову розрахунку (додаток № 1)), дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 615, 98 грн - 3% річних та 5 422, 91 грн - інфляційних втрат та 19 630, 86 грн - пені.

Що стосується клопотання відповідача про звершення розміру штрафних санкцій зокрема й 3% річних, яке обумовлюється наявністю форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) які викликані військовою агресією рф проти України, то суд вказує слідуюче.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18) зазначено, що за змістом 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Відтак, оскільки 3% річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, то за таких обстави, суд не вбачає підстав для їх зменшення.

Також, суд не вбачає підстав й для зменшення пені, оскільки, право суду зменшити розмір штрафних санкцій закріплено в статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому, ані у зазначеній нормі, ані в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Подібний висновок міститься у пункті 67 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Аналогічний висновок міститься у п. 23 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України, статтею 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 21.09.2021 у справі № 910/10618/20.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21 міститься висновок, що, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

У свою чергу, відповідач, заявивши клопотання про зменшення розміру штрафних санкції, враховуючи встановлені судом в ході розгляду даної справи обставини, не надав суду доказів та не навів обставин, які могли б свідчити про поважність причин порушення строку виконання грошового зобов`язання та винятковість обставин саме в даному випадку. Також відповідачем не доведено невідповідності розміру пені наслідкам порушення зобов`язання.

Крім того, відповідачем також не вказав про жодні обставини, які могли б свідчити про майновий стан сторін та соціальну значущість підприємства, що мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, суд не вбачає об`єктивних підстав для зменшення розміру пені заявленої позивачем до стягнення з відповідача за порушення строків виконання грошового зобов`язання.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині здійснення своєчасної оплати за отриманий товар, відсутність в матеріалах справи доказів на спростування заявлених вимог, та відповідно перевіривши наведені розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Кампус коттон клаб" підлягає задоволенню та відповідно стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" належить 79 406, 65 грн - основного боргу, 1 615, 98 грн - 3% річних та 5 422, 91 грн - інфляційних втрат та 19 630, 86 грн - пені.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Кампус коттон клаб" - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" (03039, місто Київ, пр-т Науки, 8; ідентифікаційний код: 32104254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Кампус коттон клаб" (03150, місто Київ, вулиця Ділова, буд. 6; ідентифікаційний код: 23721570) заборгованість в сумі 79 406 (сімдесят дев`ять тисяч чотириста шість) грн 65 коп., 3% річних в сумі 1 615 (одна тисяча шістсот п`ятнадцять) грн 98 коп., інфляційні втрати в сумі 5 422 (п`ять тисяч чотириста двадцять два) грн 91 коп., пеню в сумі 19 630 (дев`ятнадцять тисяч шістсот тридцять) грн 86 коп. та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 21.08.2023 (після виходу з відпустки).

Суддя Дмитро БАРАНОВ