Решение № 112966433, 07.08.2023, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1453/23

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Павер Інжинірінг», м. Київ,

до Обухівського водопровідно-каналізаційного підприємства, Київська обл., м. Обухів,

про стягнення 26210,00 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Павер Інжинірінг» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Обухівського водопровідно-каналізаційного підприємства, в якому позивач просить стягнути 26210,00 грн, з яких 19785,62 грн боргу, 733,42 грн 3 % річних та 5690,96 грн інфляційного збільшення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язання з оплати поставленої позивачем електричної енергії за договором про постачання електричної енергії споживачу № 203 від 10.12.2021, укладеним між позивачем та відповідачем, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 19785,62 грн. Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 733,42 грн - 3 % річних та 5690,96 грн інфляційного збільшення.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду: заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України сторонами до суду не подано.

23.06.2023 відповідачем через систему «Електронний суд» подано до господарського суду Київської області відзив на позовну заяву, у якому він просить суд задовольнити позов в частині стягнення 19785,62 грн за фактично спожитий обсяг електричної енергії в обсязі 5009 кВт*год. за період з 15.12.2021 по 31.12.2021, а в частині стягнення інфляційного збільшення та 3% річних відмовити. У відзиві відповідач визнав основну суму боргу в розмірі 19785,62 грн, проте заперечив проти стягнення 733,42 грн 3 % річних та 5690,96 грн інфляційного збільшення. Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач стверджує, що договір було укладено на суму 671838,00 грн за загальний обсяг електричної енергії 170085 кВт*год., що стало підставою для підписання акта прийому-передачі електричної енергії за період з 15.12.2021 по 31.12.2021 із застереженням, з огляду на положення частини 10 статті 3, частини третьої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Відповідач вважає, що позивачем нараховано 3 % річних та інфляційне збільшення всупереч положенням договору про постачання електричної енергії споживачу від 10.12.2021 № 203. Крім того, відповідач переконаний, що позивач умисно затягував процес передачі справи до суду з метою нарахування та додаткового стягнення штрафних санкцій.

05.07.2023 до господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначив, нарахування інфляційних втрат та 3 % річних не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Також, позивач вважає необґрунтованими доводи відповідача про затягування позивачем строків подання до суду даного позову, оскільки такі доводи спростовуються неодноразовими зверненнями з вимогою оплатити суму боргу за спожиту електричну енергію.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Павер Інжинірінг» є електропостачальником, який отримав ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, що підтверджується постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2594 від 03.12.2019.

10.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Павер Інжиніринг» (постачальник) та Обухівським водопровідно-каналізаційним підприємством (споживач) укладено договір на постачання електричної енергії споживачу № 203.

Пунктом 2.1 договору № 203 визначено, що предметом даного договору є постачання товару електричної енергії, код ДК 021:2015 09310000-5 Електрична енергія.

Згідно з пунктом 2.2 договору № 203 постачальник постачає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої електричної енергії.

Відповідно до пункту 2.4 договору № 203 загальна кількість електричної енергії, яка підлягає поставці відповідно до положень цього договору: 170085 кВт*год.

Загальна сума цього договору становить 671838,00 грн (пункт 2.5 договору № 203).

Пунктом 3.1 договору № 203 визначено, що початком постачання електричної енергії споживачу на умовах, визначених цим договором, є 14.12.2021.

Відповідно до пункту 3.3 договору № 203 постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати, крім оплати спожитої електричної енергії, ціна за 1кВт*год. якої визначена додатком № 2 до цього договору.

Згідно з пунктом 3.4 договору № 203 обсяг спожитої електроенергії визначається ОСР та підтверджується шляхом підписання сторонами до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, відповідного акта прийому-передачі електричної енергії.

Відповідно до пункту 3.5 договору № 203 договірні обсяги постачання електричної енергії встановлюються та коригуються відповідно до умов, наведених в додатку № 3 до даного договору.

Пунктом 5.1 договору № 203 встановлено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, визначеною в додатку № 2 до цього договору.

Відповідно до пункту 5.9 договору № 203 рахунки споживачу надаються постачальником не пізніше 10 календарних днів після закінчення розрахункового періоду.

Пунктом 5.10 договору № 203 передбачено, що оплата має бути здійснена споживачем у строк, що не перевищує 10 робочих днів з моменту отримання та підписання акта прийому-передачі споживачем.

Згідно з пунктом 10.1 договору № 203 за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Пунктом 14.1 договору № 203 визначено, що цей договір набирає чинності з 14.12.2021 та діє до 31.12.2021 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань, що виникають з умов цього договору.

Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно з частиною 1 статтею 275 ГК України а договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Частиною 2 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Відповідно до акта приймання-передачі товарної продукції від 31.12.2021 № 294 ТОВ «Павер Інжиніринг» було поставлено у грудні 2021 року Обухівському водопровідно-каналізаційному підприємству електричну енергію у кількості 175094 кВт*год, загальною вартістю 691623,62 грн.

Вказаний акт підписано відповідачем із зауваженням, а саме: КП «Обухівводоканал» приймає електричну енергію виключно в обсязі 170085 кВт*год на загальну суму 671838,00 грн, відповідно до пунктів 2.4, 2.5 договору № 203 від 10.12.2021.

12.01.2022 ТОВ «Павер Інжинірінг» було направлено Обухівському водопровідно-каналізаційному підприємству рахунок від 10.01.2022 № 339 на оплату вартості поставленої електричної енергії в сумі 691623,62 грн, який отримано відповідачем 14.01.2022, що підтверджується відомостями з сайта «Нова пошта».

Згідно з довідкою АТ «Ощадбанк» від 21.04.2023 № 100.04/0123-05/265 відповідачем на рахунок позивача було перераховано 671838,00 грн з призначенням платежу: «сплата за електроенергію згідно рахунку № 294 від 31.12.2021».

Відповідно до частини 7 статті 276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Пунктом 1 частини 3 статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Вказана норма кореспондує положенням підпункту 2 пункту 5.5.5 глави 5.5 розділу V Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312.

Пунктом 4.3 глави 4 ПРРЕЕ визначено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Інформація про фактичний обсяг розподіленої електричної енергії підтверджена довідкою адміністратором комерційного обліку ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» від 27.01.2022 № 04/530/1642.

Згідно з частинами першою, другою статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Встановлені обставини свідчать про те, що відповідач у встановлений договором строк не оплатив у повному обсязі вартість фактичного обсягу поставленої електричної енергії, чим порушив вимоги пункту 5.10 договору № 203, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 19785,62 грн.

Відповідач у відзиві визнав заборгованість в сумі 19785,62 грн.

Відповідно до частини 1 статті 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Частиною 4 вказаної статті ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи, що визнання позову відповідачем в частині суми боргу не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, суд приймає визнання позову у цій частині.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 19785,62 грн заборгованості підлягає задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 733,42 грн 3 % річних, які нараховані за період з 25.01.2022 по 20.04.2023 на 19785,62 грн заборгованості.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, вимагати сплатити суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

У відзиві відповідач стверджує, що позивачем здійснено нарахування 3 % річних та інфляційних втрат всупереч умов договору № 203.

Суд відхиляє вказані доводи відповідача, з огляду на те, що відповідач помилково вважає 3 % річних та інфляційних втрат штрафними санкціями та підміняє поняття 3 % річних поняттям такого виду штрафних санкцій як пеня, яка відповідно до пункту 10.2 договору № 203 визначається у розмірі 0,01 % за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи, що відповідач у строк, встановлений договором № 203, не сплатив у повному обсязі вартість спожитої електроенергії, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Оскільки наданий позивачем розрахунок 3 % річних є арифметично вірним, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 733,42 грн 3 % річних.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 5690,96 грн інфляційних втрат, які нараховані за період з лютого 2022 року по березень 2023 року на 19785,62 грн заборгованості.

Оскільки наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірним, то суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 5690,96 грн інфляційних втрат.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Павер Інжинірінг» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 191, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Обухівського водопровідно-каналізаційного підприємства (08703, Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, 130В, код 25690247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Павер Інжинірінг» (02132, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 28, код 43334431) 19785,62 грн (дев`ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят п`ять грн 62 коп.) боргу, 733,42 грн (сімсот тридцять три грн 42 коп) 3 % річних, 5690,96 грн (п`ять тисяч шістсот дев`яносто грн 96 коп.) інфляційних втрат та 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.) судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 22.08.2023.

Суддя О.О. Рябцева