Постановление суда № 112940779, 18.08.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про прийняття адміністративної справи до провадження

18 серпня 2023 року м. Київ № 640/1262/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,

в с т а н о в и в:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Офісу Генерального прокурора, де, з урахуванням заяви про зміну предмету позову (від 09.12.2020), просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії № 7 від 03.12.2019 № 1/3 «Про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України від 21.12.2019 № 2055ц, яким ОСОБА_1 звільнено з 24.12.2019 з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів при здійсненні оперативно-розшукової діяльності щодо прокурорів та працівників органів прокуратури Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України та органів прокуратури;

- поновити ОСОБА_1 на роботі в органах прокуратури в Офісі Генерального прокурора на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів при здійсненні оперативно-розшукової діяльності щодо прокурорів та працівників органів прокуратури Генеральної інспекції, а у разі здійснення за час після його звільнення зміни структури посад за штатним розкладом, на рівнозначній посаді;

- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 24.12.2019 по день поновлення на роботі, сума якого станом на день подачі позову становить 39247,90 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2021, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2021, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення № 1/3 кадрової комісії №7 від 03.12.2019 «Про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації».

Визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України № 2055ц від 21.12.2019, яким ОСОБА_1 звільнено з 24 грудня 2019 року з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів при здійсненні оперативно-розшукової діяльності щодо прокурорів та працівників органів прокуратури Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України та органів прокуратури.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі в органах прокуратури в Офісі Генерального прокурора на посаді, рівнозначній тій, яку ОСОБА_1 обіймав до звільнення з 25.12.2019.

Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.12.2019 по 09.09.2021 в сумі 983506,20 грн. (дев`ятсот вісімдесят три тисячі п`ятсот шість гривень 20 копійок).

В іншій частині відмовлено.

Вирішено допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора з 25.12.2019 та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в сумі 49637,05 грн. (сорок дев`ять тисяч шістсот тридцять сім гривень 05 копійок).

Постановою Верховного Суду від 21.12.2022 задоволено частково касаційні скарги ОСОБА_1 та Офісу Генерального прокурора задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2021 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року скасовані, а справу №640/1262/20 направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

12.05.2023 справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду та за результатом автоматизованого розподілу передана на розгляд судді Дудіну С.О.

На підставі цього, справа підлягає прийняттю до провадження.

Скасовуючи вищевказані судові рішення, Верховний Суд зазначив, що судами залишено поза увагою, що висновок комісії ґрунтується на ширшому обсязі "зауважень" до позивача стосовно його відповідності критерію доброчесності, а саме в частині придбання членами сім`ї позивача/близькими родичами прокурора (матір`ю/сестрою) нерухомості, у якій у подальшому проживав та був зареєстрований прокурор та члени його сім`ї.

Верховний Суд зазначив, що судами обох інстанцій не досліджувалося питання чи надсилав позивач разом із письмовими пояснення, поданими комісії у відповідності до пункту 11 розділу ІV Порядку проходження атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 03.10.2019 №221, підтверджуючі документи стосовно: набуття у власність матір`ю прокурора нерухомого майна; законності походження джерел доходів за рахунок яких придбавалася нерухомість та не з`ясовано, чи дійсно вони спростовують висновки комісії, які стали підставою для прийняття спірного рішення.

Верховний Суд зауважив, що суди повинні під час перевірки рішення кадрової комісії, не втручаючись у дискреційні повноваження вказаної комісії та керуючись завданнями адміністративного судочинства, мали установити чи надавалися позивачем підтверджуючи документи щодо придбання нерухомого майна, в тому числі і щодо наявності відповідних доходів для її придбання, з метою спростування сумнівів комісії щодо дійсного власника цього майна.

Також поза увагою судів попередніх інстанцій залишилися доводи відповідача про порушення позивачем строків звернення із позовною вимогою про визнання протиправним та скасування рішення Кадрової комісії, якою доповнено первісно заявлені позовні вимоги у заяві від 09.12.2020 про зміну предмету і підстав позову. Відповідач звертав увагу судів на приписи частини п`ятої статті 122 КАС України, якою визначено, що у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк звернення до суду. Водночас звертаючись із заявою від 09.12.2020 про скасування рішення Кадрової комісії від 03.12.2019 скаржник поважних причин пропущеного строку звернення не навів.

Проте, ані суд першої інстанції ані апеляційний суд цим доводам відповідача оцінки під час розгляду цієї справи не надали, питання дотримання позивачем строків звернення до суду, визначених частиною п`ятою статті 122 КАС України із вимогою про скасування рішення Кадрової комісії судами не досліджувалося.

У зв`язку з цим Верховний Суд зазначив, що під час нового розгляду справи суду необхідно, з урахуванням висновків, викладених у цій постанові, дослідити та встановити: чи надавалися позивачем пояснення щодо придбання нерухомого майна (квартира за адресою: АДРЕСА_1 ) разом із підтверджуючими документами; чи надано позивачем підтверджуючи документи щодо походження джерел доходів на придбання указаної в оскаржуваному рішенні Кадрової комісії квартири; чи спростовують подані позивачем пояснення та докази висновки комісії в частині дійсного власника цього майна, які стали підставою для прийняття спірного рішення. Також суду необхідно надати оцінку доводам відповідача щодо порушення позивачем строків звернення до суду із позовною вимогою про визнання протиправним та скасування рішення Кадрової комісії, визначеного частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Досліджуючи обставини, які, на переконання Верховного Суду, необхідно встановити у цій справі, суд зауважує, що 09.12.2020 на адресу суду першої інстанції від позивача надійшла заява про зміну (доповнення) предмету та підстав позову, у якій позивач просив суд доповнити прохальну частину позовної заяви такою вимогою:

- визнати протиправним та скасувати рішення №1/3 кадрової комісії №7 від 03.12.2019 "Про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2021 повернуто позивачу заяву про зміну (доповнення) предмету і підстав позову без розгляду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2021 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2021, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Однак, суд звертає увагу на те, що після цього будь-яка ухвала стосовно заяви позивача про зміну (збільшення) позовних вимог (в частині доповнення вимогою про визнання протиправним та скасування рішення №1/3 кадрової комісії №7 від 03.12.2019 "Про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації") Окружним адміністративним судом міста Києва постановлена не була, що не відповідає процесуальним вимогам КАС України.

Так, відповідно до частини другої статті 241 КАС України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

При цьому суд звертає увагу на те, що 01.03.2021 позивачем подавалася заява про поновлення строку звернення до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування рішення №1/3 кадрової комісії №7 від 03.12.2019 "Про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації". Вказана заява була мотивована тим, що вказане рішення фактично було доведено до відома позивача 28.05.2020 після постановлення судом ухвали від 05.03.2020 про витребування з Офісу Генерального прокурора копій матеріалів, які були підставою для прийняття оскаржуваного наказу.

Позивач зазначає, що після цього, ним були замовлені висновки експерта на підтвердження правомірності своєї позиції, що призвело до порушення строку звернення до суду. Крім того, позивач посилається на обмеження, як виникли у зв`язку із запровадженням карантину, пов`язаного із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (Covid-19).

Також 16.08.2023 позивачем до суду, враховуючи висновки Верховного Суду у постанові від 21.12.2020, подано доповнення до заяви про поновлення строку звернення до суду щодо оскарження рішення Кадрової комісії від 03.12.2019 № 1/3 «Про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації».

У таких доповненнях позивач вказує, що з самого початку дії введеного на території України карантину позивач весь час знаходився біля своєї матері, яка наразі проживає не в м. Києві, а у Вінницькій області. На підтвердження її місця проживання надано паспорт ОСОБА_2 з відповідною відміткою.

Позивач пояснює, що на той час його матері - ОСОБА_2 виповнилося 82 роки і вона потребувала постійного стороннього догляду, який позивач надавав протягом усього 2020 року. На підтвердження потреби у постійному сторонньому догляду за ОСОБА_2 надано довідку Жмеринської міської об`єднаної територіальної громади Рівського старостинського округу від 07.07.2020 № 434.

При цьому, оскільки ОСОБА_2 є членом сім`ї позивача, догляд (піклування) за нею є його обов`язком, що випливає з вимог Сімейного кодексу України. Для здійснення такого догляду не вимагається оформлення будь-яких документів.

Позивач наголошує, що під час пандемії, спричиненої COVID-19, особливу групу ризику становили пацієнти похилого віку, а також пацієнти з серйозними проблемами зі здоров`ям (зокрема серцево-судинними захворюваннями). Тому під час пандемії (а саме: у період з березня по грудень 2020 року) позивач перебував поруч з матір`ю на самоізоляції через її поважний вік та серцево-судинне захворювання позивача, яке діагностовано у нього ще у 2014 році. На підтвердження хвороби позивача надано виписку з медичної карти стаціонарного хворого № 1917/3.

До того ж, починаючи з червня 2020 року хвороба позивача почала прогресувати. Це супроводжувалось постійним поганим самопочуттям, у зв`язку з чим позивач неодноразово звертався до лікарів, проходив необхідні медичні обстеження та лікування. На підтвердження звернень позивача за наданням медичної допомоги надано консультативні заключення лікаря від 20.06.2020 та від 11.09.2020, а також консультативне заключення кардіолога від 30.10.2020.

Прогрес захворювання протягом 2020 року став наслідком отримання позивачем інвалідності другої групи у 2021 році. На підтвердження наслідків захворювання надано медичні виписки із медичної карки амбулаторного (стаціонарного) хворого та довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією.

Позивач вважає, що викладені обставини доводять, що його посилання на хворобу та необхідність дотримання умов самоізоляції під час пандемії не є вигаданим постфактум способом виправдати пропуск строку звернення до суду. Адже є документально підтвердженим, що: а) позивач хворів з 2014 року; б) під час пандемії серцево-судинне захворювання позивача постійно прогресувало; в) наслідком постійно прогресуючої хвороби позивача стало встановлення йому інвалідності. Крім того, протягом усього 2020 року позивач перебував не в м. Києві, а поруч з матір`ю у Вінницькій області, яка потребувала постійного стороннього догляду та також дотримання умов самоізоляції через її поважний вік.

Та обставина, що позивач приділяв увагу своєму здоров`ю та старенькій матері під час пандемії, а не невідкладному оскарженню рішення Кадрової комісії після його отримання, на думку позивача, є цілком природною поведінкою і вказані обставини очевидно вказують на поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Надаючи оцінку наведеним позивачем підставам для поновлення строку, суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» установлено з 12.03.2020 на усій території України карантин.

У подальшому постановами Кабінету Міністрів України строк дії карантину неодноразово продовжувався, зокрема до 31.12.2020.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ було доповнено розділ VI «Прикінцеві положення» КАС України пунктом 3, відповідно до якого: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 731-ІХ), згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» якого встановлено, зокрема, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Тобто, законодавець передбачив 06.08.2020 закінчення продовжених у зв`язку із запровадженням карантину строків.

Водночас пунктом 3 розділу І вищезазначеного Закону пункт 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України викладено в такій редакції: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином».

Відтак, запроваджений Законом № 731-ІХ механізм поновлення строку може бути реалізований за умови, якщо особа, яка звертається з клопотанням про поновлення строку, доведе, що неможливість вчинення процесуальної дії є поважною та пов`язаною з обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Так, Верховний Суд в рамках справи № 640/20314/20 (постанова від 02.12.2021), досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку, зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, при цьому такі обставини повинні бути підтверджені належним чином.

Правова позиція аналогічного змісту наведена у постанові Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 120/5780/20-а.

Також Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 зазначив, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на представлені позивачем аргументи та надані докази, суд визнає, що обставини прогресуючого захворювання позивача під час карантину та його обов`язок доглядати за старенькою матір`ю дійсно могли вплинути на здатність останнього вчасно звернутися до суду.

Суд враховує, що здоров`я та добробут, як власні, так і близьких осіб, є важливими аспектами у житті кожної людини. Отже, коли особа стикається з погіршенням стану свого здоров`я чи має обов`язок доглядати за потребуючою близькою особою, логічним і природним є те, що вона відволікається від інших сфер свого життя, у тому числі від судового процесу.

Той факт, що серцево-судинне захворювання було діагностовано у позивача задовго до необхідності вчинення ним процесуальної дії, і це захворювання продовжує існувати й має вплив на стан здоров`я наразі, підкреслює реальність наведених позивачем обставин прогресуючої хвороби та доводить, що такі обставини не були створені штучно з метою їх використання для відновлення строків у судовому процесі.

Наслідки цієї хвороби були настільки суттєвими, що призвели до інвалідності позивача. Це додатково підкреслює серйозність його хвороби на той час, та важливість дотримання позивачем під час карантину обмежень і заходів безпеки для захисту здоров`я та уникнення подальших ускладнень.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з частиною шостою статті 121 КАС України про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Підсумовуючи вищевказане, суд вважає, що дізнавшись про наявність спірного рішення Кадрової комісії, позивач мав поважні та об`єктивні обставини, які вплинули на його можливості вчасно оскаржити це рішення. У зв`язку з цим, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви позивача про поновлення процесуального строку та наявність підстав для його поновлення.

Відповідно до частини дев`ятої статті 31 КАС України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

Частиною чотирнадцятою статті 31 КАС України визначено, що у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною другою статті 35 КАС України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частин першою-другою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Враховуючи зазначене, розгляд справи починається спочатку. Справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 171, 179, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Прийняти адміністративну справу до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Дудіна С. О.

2. Заяву позивача про поновлення строку звернення до суду щодо оскарження рішення Кадрової комісії від 03.12.2019 № 1/3 «Про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації» задовольнити.

3. Поновити позивачу пропущений строк звернення до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправним та скасування рішення Кадрової комісії від 03.12.2019 № 1/3 «Про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації» у цій справі.

4. Справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у порядку письмового провадження).

5. Витребувати від сторін:

- - письмові пояснення по справі, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові у цій справі, з відповідним документальним підтвердженням;

- письмові пояснення про те, чи надав позивач підтверджуючи документи щодо придбання його матір`ю нерухомого майна (квартира АДРЕСА_2 ) та щодо наявності у його матері відповідних доходів для її придбання; докази на підтвердження пояснень.

6. Повідомити учасникам справи, що відповідно до положень статті 94 КАС України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

7. Роз`яснити учасникам судового процесу, що відповідно до положень статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України за неподання без поважних причин доказів, витребуваних судом, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом, зокрема, штраф або тимчасове вилучення доказів для дослідження судом.

У разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

8. Роз`яснити учасникам судового процесу, що відповідно до положень статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.

9. Роз`яснити учасникам справи про можливість отримання інформації по справі, що розглядається, на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/.

10. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

11. У зв`язку з відсутністю у суді можливості друкування документів, які надходять через підсистему "Електронний Суд" чи на офіційну електронну адресу суду, документи до суду направляти засобами поштового зв`язку або нарочно у паперовому вигляді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Суддя Дудін С.О.