Решение № 112935030, 21.08.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2023м. ДніпроСправа № 904/2284/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєва Е.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справу за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 1, ідентифікаційний код 00130850) до Фізичної особи-підприємця Крутько Ігоря Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про стягнення 52 901,45 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію, 3 007,07 грн. інфляційних втрат, 1 400,46 грн. 3% річних

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №3335/09 від 01.05.2023 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Крутько Ігоря Володимировича заборгованості на загальну суму 57 308,98 грн., з яких:

- 52 901,45 грн. заборгованість за теплову енергію поставлену у період з 26.10.2015 по 14.04.2021;

- 3 007,07 грн. інфляційні втрати за загальний період з січня 2019 року по жовтень 2021 року;

- 1 400,46 грн. 3% річних за загальний період з 01.12.2018 по 25.11.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання щодо оплати житлово-комунальних послуг, а саме позивач надав відповідачу послуги з централізованого опалення за адресою: м. Кривий Ріг, мікрорайон Гірницький, буд. 7, нежитлове приміщення №3, факт поставки теплової енергії у період з жовтня 2015 року по квітень 2021 року підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія за адресою м. Кривий Ріг, мікрорайон Гірницький, буд. 7.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/2284/23, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

До суду 19.05.2023 надійшов відзив відповідача яким останній просить суд застосувати строки позовної давності щодо стягнення заборгованості за опалювальні сезони 2015 - 2020 років на суму 41 649,47 грн., інфляційні витрати на суму 2 411,56 грн., 3% річних на суму 1 174,99 грн. та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач стверджує, що фактично не користувався послугами позивача, теплова енергія позивачем відповідачу не постачалася жодного разу. Сам по собі факт складання актів позивачем не підтверджує факту постачання теплової енергії позивачем відповідачу. Як наслідок у відповідача відсутній обов`язок зі сплати послуг, які йому не надавалися. Відповідач зазначає, що позивач в своїх актах вказує, що має місце самовільне втручання в діючу систему центрального опалення, проте особа, яка здійснила таке самовільне втручання в діючу систему центрального опалення позивачем не встановлена. Відповідачем приміщення за адресою: м. Кривий Ріг, мкрн. Гірницький, буд. 7, приміщення 3, було придбане уже в такому стані, вина відповідача відсутня, як наслідок відповідач не може та не повинен нести буд-які несприятливі наслідки за дії, які ними не були вчинені.

Щодо спливу строків позовної давності відповідач зазначає, що позивач звернувся до суду в травні 2023 року, а відтак вимоги про стягнення заборгованості за опалювальні сезони 2015 - 2020 років на суму 41 649,47 грн., інфляційні втрати на суму 2 411,56 грн., 3% річних на суму 1 174,99 грн. пред`явлені після спливу строку позовної давності та не підлягають задоволенню. Відповідач стверджує, що позивач має право тільки заявляти вимоги про стягнення грошових коштів за опалювальний сезон 2020-2021 у сумі 11 251,98 грн. Сума інфляційних втрат за цей період згідно розрахунку позивача становить 595,51 грн., 3% річних 225,47 грн.

На електрону пошту суду 29.05.2023 надійшла відповідь позивача на відзив в якій він не погоджується з висновками відповідача, вважаючи, що навіть за відсутності договору про надання послуг, споживач, тобто відповідач, не звільняється від обов`язку зі сплати послуг за отриману теплову енергію.

Позивач також заперечує проти твердження відповідача про невикористання послуг з постачання теплової енергії на підставі Акту теплової інспекції №1055 від 31.12.2022, відповідно до якого, прим. 3, яким володіє на праві власності відповідач Крутько Ігор Володимирович, підключене до внутрішньобудинкової системи опалення та є невід`ємною частиною системи центрального опалення даного будинку.

Окрім того, позивач посилається відповідні нормативні акти, що регулюють порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, відповідно до яких, єдиним належним доказом відключення квартири від системи централізованого опалення є Акт про відключення, що затверджений постійно діючою комісією. А тому, твердження відповідача щодо опалення приміщення за допомогою електроприборів є необґрунтованим.

Згідно з відповіддю на відзив позивача, представник АТ "Криворізька теплоцентраль" вважає, що бездіяльністю відповідача порушене право або охоронюваний законом інтерес, що має наслідком, на підставі ч.2 ст. 267 Цивільного кодексу України, прийняття позову судом незалежно від того чи сплинули строки позовної давності, чи ні.

Позивач стверджує, що він дізнався про порушення його права саме з моменту виявлення власника приміщення (з 03.12.2020) за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, мкрн. Гірницький, буд. 7, приміщення 3 шляхом отримання Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №377008012110, оскільки споживач як власник квартири ухилявся від укладення договору про надання комунальної послуги та не виконував обов`язки укладення договору як споживач, обов`язок якого покладений на нього в силу закону.

До суду 05.06.2023 надійшли заперечення відповідача на відповідь позивача в яких зазначає, що відповідачем було надіслано заяву від 28.09.2016 у порядку та на підставі передбачених Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Відповідно до заперечення на відповідь на відзив, позивач залишив заяву відповідача без відповіді, що свідчить про ненадання послуг з опалення.

Відповідач стверджує, що фактично не користувався послугами позивача, теплова енергія позивачем відповідачу не постачалася жодного разу. Сам по собі факт складання актів позивачем не підтверджує факту постачання теплової енергії позивачем відповідачу. Як наслідок у відповідача відсутній обов`язок зі сплати послуг, які йому не надавалися.

Крім того, відповідач вважає, що позивач надав неправдиву інформацію щодо часу дізнання про порушення. Так, відповідно до відповіді на відзив на позовну заяву, моментом виявлення власника була дата 03.12.2020, тобто день отримання Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №377008012110. Відповідач вказує на існування актів за 2016 рік, які підписані позивачем.

На електрону пошту суду 16.06.2023 надійшли пояснення позивача в яких останній спростовує твердження відповідача, що його заява залишилася без відповіді. Так, у даній заяві відповідач просив направити представника для складання акту відсутності приборів опалення. Таким чином, було складено акти від 06.10.2016 про обстеження приміщення за адресою м. Кривий Ріг, мкрн. Гірницький, буд. 7, прим. 3. Також позивач зазначає, що посилання відповідача на п.39 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 №630 є безпідставним, оскільки останній не складав акт-претензію щодо неналежнгого/ненадання послуги.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач не надав підтвердження того, що спірне приміщення від`єднано від мережі централізованого опалення у порядку встановленому законодавством, відтак нарахування за послугу з постачання теплової енергії здійснюється правомірно із дотриманням вимог чинного законодавства. Дії щодо відновлення системи централізованого постачання теплової енергії до приміщення мають бути вчинені власником такого приміщення, оскільки це не входить до експлуатаційної відповідальності позивача. Так, відповідно до акту розмежування балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності сторін, межами розподілу балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін є зовнішня стіна будинку по мкрн. Гірницький, 7. Трубопроводи опалення та гарячого водопостачання від зовнішньої стіни та по техпідвалу знаходяться на обслуговуванні ТОВ "Житлосервіс-КР". Траси опалення та гарячого водопостачання до зовнішньої стінки будинку знаходяться на обслуговуванні АТ "КТЦ". Факт постачання теплової енергії до об`єкту архітектури будинку 7, що знаходиться у м. Кривому розі по мкрн. Гірницький підтверджується актами подачі теплоносія, підписаними представниками позивача та управляючої компанії ТОВ "Житлосервіс-КР".

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" 16.03.2017 перетворено у Публічне Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Згідно з частиною 2 статті 108 Цивільного кодексу України Публічне акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є правонаступником Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль".

В подальшому змінено тип товариства з Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" про що 14.05.2018 внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (далі-позивач) є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання" як суб`єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.

Згідно з договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 26.10.2015, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького нотаріального міського нотаріального округу Дніпропетровської області Соболєвою Л.А., зареєстрованого в реєстрі за №1009, приміщення за адресою: 50076, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, мкрн. Гірницький, буд. 7, прим. 3, придбав Крутько Ігор Володимирович.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, нежитлове приміщення після реконструкції квартир, загальною площею 103,8 кв.м., що вбудоване в перший поверх дев`ятиповерхового будинку за номером АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_1 на праві власності.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Крутько Ігор Володимирович зареєстрован як фізична особа-підприємець з 14.11.2002, вид основної діяльності: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами(основний) та надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Згідно рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради №343 від 12.10.2011 "Про надання згоди на передачу окремих об`єктів теплопостачання від Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", а саме об`єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому, Інгулецькому та Саксаганському районах міста. Будинок 7 за адресою м. Кривий Ріг, мкрн. Гірницький, є багатоповерховим та підключений до централізованої системи опалення, теплопостачання до якої здійснює АТ "Криворізька теплоцентраль". Нежитлове приміщення №3 за адресою м. Кривий Ріг, мкрн. Гірницький, 7.

Таким чином, виконавцем послуги теплопостачання та гарячого водопостачання для будинку АДРЕСА_3 є АТ "Криворізька теплоцентраль".

На підтвердження факту постачання теплової енергії в опалювальні сезони в період з 2015 рік по 2021 рік у м. Кривому Розі до будинку 7 у мкрн. Гірницький, в якому розміщене нежитлове приміщення №3, що належить відповідачу, позивач надав рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради:

- №365 "Про початок опалювального сезону 2015-2016 років" від 09.09.2015;

- №125 "Про закінчення опалювального сезону 2015-2016 років" від 16.03.2016;

- №380 "Про початок опалювального сезону 2016-2017 років" від 14.09.2016;

- №118 "Про закінчення опалювального сезону 2016-2017 років" від 14.03.2017;

- №433 "Про початок опалювального сезону 2017-2018 років" від 11.10.2017;

- №125 "Про закінчення опалювального сезону 2017-2018 років" від 14.03.2018;

- №407 "Про початок опалювального сезону 2018-2019 років" від 12.09.2018;

- №134 "Про закінчення опалювального сезону 2018-2019 років" від 13.03.2019;

- №448 "Про початок опалювального сезону 2019-2020 років" від 18.09.2019;

- №168 "Про закінчення опалювального сезону 2019-2020 років" від 23.03.2020;

- №466 "Про початок опалювального сезону 2020-2021 років" від 16.09.2020;

- №119 "Про закінчення опалювального сезону 2020-2021 років" від 17.03.2021.

Крім того, в підтвердження виконання АТ "Криворізька теплоцентраль" зобов`язань стосовно надання послуги з теплопостачання відповідачу в період з жовтня 2015 року по квітень 2021 року позивачем надані акти подачі та припинення подачі теплоносія за адресою: місто Кривий Ріг, мкрн. Гірницький, буд. 7, а саме:

-Акт про подачу теплоносія від 22.10.2015;

-Акт про припинення подачі теплоносія від 11.04.2016;

-Акт про подачу теплоносія від 29.10.2016;

-Акт про припинення подачі теплоносія від 25.03.2017;

-Акт про подачу теплоносія від 29.10.2017;

-Акт про припинення подачі теплоносія від 01.04.2018;

-Акт про подачу теплоносія від 13.11.2018;

-Акт про припинення подачі теплоносія від 08.04.2019;

-Акт про подачу теплоносія від 22.10.2019;

-Акт про припинення подачі теплоносія від 15.04.2020;

-Акт про подачу теплоносія від 03.11.2020;

-Акт про припинення подачі теплоносія 14.04.2021.

Таким чином, позивач стверджує, що опалення нежитлового приміщення №3 у житловому будинку №7 по мкрн. Гірницький у місті Кривому Розі здійснювалось через внутрішньобудинкову систему опалення та є невід`ємною частиною системи центрального опалення даного житлового будинку, що також підтверджується Актом теплової інспекції АТ "Криворізька теплоцентраль" №1055 від 31.12.2021, а отже позивач вважає, що відповідач фактично весь час отримував теплову енергію без укладення договору.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку відповідачем спожито теплову енергію на загальну суму 52 901,45 грн., а саме:

- у листопаді 2015 року на суму 567,64 грн.;

- у грудні 2015 року на суму 1 281,24 грн.;

- у січні 2016 року на суму 1 767,79 грн.;

- у лютому 2016 року на суму 1 685,16 грн.;

- у березні 2016 року на суму 1 107,84 грн.;

- у квітні 2016 року на суму 624,13 грн.;

- у листопаді 2016 року на суму 1 058,03 грн.;

- у грудні 2016 року на суму 1 521,82 грн.;

- у січні 2017 року на суму 2 183,84 грн.;

- у лютому 2017 року на суму 2 325,89 грн.;

- у березні 2017 року на суму 1 722,59 грн.;

- у листопаді 2017 року на суму 1 587,11 грн.;

- у грудні 2017 року на суму 934,09 грн.;

- у січні 2018 року на суму 1 688,54 грн.;

- у лютому 2018 року на суму 1 957,99 грн.;

- у березні 2018 року на суму 1 940,04 грн.;

- у квітні 2018 року на суму 970,02 грн.;

- у листопаді 2018 року на суму 179,63 грн.;

- у грудні 2018 року на суму 1 634,66 грн.;

- у січні 2019 року на суму 2 047,81 грн.;

- у лютому 2019 року на суму 1 646,54 грн.;

- у березні 2019 року на суму 1 920,97 грн.;

- у квітні 2019 року на суму 960,48 грн.;

- у листопаді 2019 року на суму 857,58 грн.;

- у грудні 2019 року на суму 1 457,88 грн.;

- у січні 2020 року на суму 1 852,36 грн.;

- у лютому 2020 року на суму 1 818,06 грн.;

- у березні 2020 року на суму 1 320,66 грн.;

- у квітні 2020 року на суму 1 029,08 грн.;

- у листопаді 2020 року на суму 1 306,74 грн.;

- у грудні 2020 року на суму 1 951,62 грн.;

- у січні 2021 року на суму 2 524,30 грн.;

- у лютому 2021 року на суму 2 424,13 грн.;

- у березні 2021 року на суму 2 263,86 грн.;

- у квітні 2021 року на суму 781,33 грн.

Листом №1254/30 від 26.02.2021 позивач звернувся до відповідача з проханням укласти договір купівлі-продажу теплової енергії, відповідач не надав відповіді на лист.

Відповідач не розрахувався за поставлену теплову енергію, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 52 901,45 грн. заборгованості за теплову енергію поставлену у період з листопада 2015 року по квітень 2021 року, 3 007,07 грн. інфляційних втрат за загальний період з січня 2019 року по жовтень 2021 року та 1 400,46 грн. 3% річних за загальний період з 01.12.2018 по 25.11.2021, що і є причиною виникнення спору.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з наданням послуг теплопостачання, а також їх обсягом та вартістю, а також наявністю підстав для стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію.

Згідно з положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України відпуск енергії (електричної енергії, пару, гарячої і перегрітої води) без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Укладання договору на постачання теплової енергії передбачено ст. ст. 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" та є обов`язковим для сторін на підставі закону.

За змістом ст. 25 цього Закону теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами, водночас своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є основними обов`язками споживача теплової енергії (ст. 24 Закону).

Положеннями ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплова енергія - це товарна продукція, яка виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

За змістом ст. 1 згаданого Закону місцева (розподільча) теплова мережа - це сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Тобто, зазначеною нормою визначено ще одну обов`язкову ознаку споживача теплової енергії, а саме: споживачем теплової енергії може бути особа (ОСББ, житлово-комунальні організації, виконавці послуг), теплоспоживче обладнання якої (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування тощо) через тепловий ввод приєднане або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі.

Відповідно до ст. 5 Закону до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

За приписами ч. 1 та 2 ст. 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст. 1, ч. 2 ст. 6 Закону).

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ст. 1 Закону).

Згідно з ч. ч. 2, 3, 7 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" встановлені права та обов`язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов`язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

З матеріалів справи вбачається, що договір постачання теплової енергії до зазначеного приміщення між позивачем та відповідачем не укладався.

У той же час, відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

При цьому, визначальним для вибору виду договору для укладення між теплопостачальною організацією та споживачем, і, як наслідок, тарифу, який застосовуватиметься у розрахунках між сторонами, є саме визначення категорії, до якої відноситься споживач: населення, яке є власниками, орендарями житлових приміщень (квартир) і отримує послуги з централізованого опалення, укладає із теплопостачальною організацією договір про надання послуг з централізованого опалення із зазначенням встановленого тарифу на послугу з централізованого опалення; фізичні особи-підприємці, які використовують, зокрема, нежитлові приміщення у структурі багатоквартирних житлових будинків для здійснення у них підприємницької діяльності, укладають з теплопостачальними організаціями договори купівлі-продажу теплової енергії із зазначенням у них встановленого тарифу для "інших споживачів".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 в справі № 904/6293/17.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до частини 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.09.2016 відповідач звернувся до позивача із заявою про направлення представників для складання акту про відсутність приборів опалення і зафіксувати видимий розрив за адресою мкрн. Гірницький будинку №7 нежитлове приміщення №3.

06 жовтня 2016 року представником позивача інженером інспектором ВЕР Шимкив І.М. в присутності Фізичної особи-підприємця Крутько І.В. складено акт у тому, що виконано обстеження приміщення прод.маг. "Арка" за адресою: мкрн. Гірницький будинку №7 нежитлове приміщення №3, та встановлено, що приміщення користується тепловою енергією без договору та повідомлено про необхідність терміново укласти договір купівлі-продажу теплової енергії.

Також 06.10.2016 представником позивача інженером інспектором ВЕР Шимкив І.М. та майстром Корецкий А.Н. в присутності Фізичної особи-підприємця Крутько І.В., відповідального за експлуатацію систем теплоспоживання у приміщені магазину "Арка" за адресою: мкрн. Гірницький будинку №7, приміщення №3, складено акт у тому, що було виявлено самовільне порушення внутрішньобудинковий системи центрального опалення та необхідно відновити згідно з проектною схемою будинку.

04 грудня 2020 року представниками АТ "Криворізька теплоцентраль" інспекторами ТІ Коржова С.В. та Кузьмичова О.К. в присутності Фізичної особи-підприємця Крутько І.В., складено акт про те, що при обстеженні споживача, згідно зі списком службової записки ВЗТЕ, встановлено, що в приміщенні магазину продуктів за адресою: мкрн. Гірницький будинку №7, приміщення №3, самовільне втручання в діючу систему теплопостачання, яке призводить до порушення теплового балансу житлового будинку, що є порушенням п.11, п.40, п.41 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, та пропонується відновити систему центрального опалення згідно проекту житлового будинку терміном до 22.12.2020.

31 грудня 2021 року представником АТ "Криворізька теплоцентраль" інспектором теплової інспекції Коржова С.В. складено акт про те, що було встановлено, що приміщення за адресою мкрн. Гірницький будинку №7 приміщення №3 є невід`ємною частиною системи центрального опалення даного житлового будинку.

09 лютого 2022 року відповідач звернувся до позивача із заявою про направлення представників для складання акту про відсутність приборів опалення і зафіксувати видимий розрив за адресою мкрн. Гірницький будинку №7 нежитлове приміщення №3. Також відповідач просив позивача провести перерахунок по цієї адреси у зв`язку з відсутністю системи опалення та повідомив, що придбав цей об`єкт з відсутнім опаленням в 2015 році, договір не укладав та користується електроопаленням.

16 лютого 2022 року представником АТ "Криворізька теплоцентраль" Лопушанський С.В. складено акт про те, що при обстеженні приміщення №3 (магазин) за адресою: мкрн. Гірницький будинку №7, згідно заяви від 09.02.2022, встановлено наступне: в приміщенні є самовільне втручання в діючу систему центрального опалення, раніше виданий припис №556 від 04.12.2020 не виконаний, це призводить до порушення теплового балансу житлового будинку, що є порушенням п.11, п.40, п.42 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198.

В період 2005 - 2019 років процедура відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води регламентувалась Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачанню (далі - Порядок), затвердженим Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 №4.

Відповідно до Порядку виконкомом Криворізької міської ради було ухвалено рішення віз 08.02.2006 №90 "Про створення комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води", яким створено комісій для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення гарячого водопостачання (надалі - Комісія).

До створення Комісії дозволи на відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води надавалися управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради у вигляді листів.

Відповідно до вимог Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств і організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/5, листування з заявником зберігається і більше 3 років.

Взаємовідносини між теплопостачальною організацію та споживачем теплової енергії, в тому числі з питань відключення від мереж постачання гарячої води та опломбування запірних вентилів, регламентуються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630.

Згідно з п. 25 Правил від 21.07.2005 № 630 відключення від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води (далі - ЦО і ПГВ) житлового будинку при відмові споживачів від цих послуг проводиться відповідно до Порядку № 4 від 22.11.2005 та передбачає виконання певних обов`язкових процедур.

Порядком від 22.11.2005 №4 встановлено, для вирішення питання відключення від мережі централізованого опалення, власник (власники) житлового будинку повинен звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання з письмовою заявою.

Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляються протоколом. У разі незгоди заявника з відмовою спір вирішується в судовому порядку. При позитивному рішенні заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення.

Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньобудинкової мережі централізованого опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект.

По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі централізованого опалення і подається заявником до комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

До того ж внесені у Порядок від 22.11.2005 №4 зміни наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №169 від 06.11.2007 унеможливлюють відключення від мереж централізованого опалення окремих приміщень у житлових будинках.

Таким чином, при відключенні від мереж централізованого опалення у споживача має бути законодавчо визначений пакет документів, а саме:

1) Рішення постійнодіючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади про надання дозволу на відключенні, яке оформлене протоколом;

2) Погоджений з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж, проект індивідуального опалення;

3) Затверджений постійнодіючою міжвідомчою комісією, створеною органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади акт про відключення від мереж централізованого опалення.

В матеріалах справи відсутні докази відключення приміщення №3 (магазин) за адресою: мкрн. Гірницький будинку №7, м. Кривий Ріг, від мережі централізованого опалення з дотримання вказаних вище вимог.

Згідно з відомостями, викладеними в Акті теплової інспекції №1055 від 31.12.2022, нежитлове приміщення №3 є невід`ємною частиною системи централізованого опалення житлового будинку за адресою: мкрн. Гірницький будинку №7, м. Кривий Ріг.

Таким чином, будинок №7 по мкрн. Гірницький будинку у місті Кривий Ріг є багатоповерховим та підключений до централізованої системи опалення, теплопостачання до якої здійснює АТ "Криворізька теплоцентраль". Нежитлове приміщення №3 після реконструкції квартир, загальною площею 103,8 кв.м., вбудоване в перший поверх дев`ятиповерхового будинку, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, мкрн. Гірницький, буд. 7.

Опалення нежилого приміщення №3 за адресою м. Кривий Ріг, мкрн. Гірницький, буд. 7, здійснюється через внутрішньобудинкову систему опалення централізовано. Факт постачання теплової енергії в опалювальні сезони в період з 2015 року по 2021 року у м.Кривому Розі до будинку 7 по мкрн. Гірницький у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, в якому розміщене нежитлове приміщення №3, що належить відповідачу, підтверджується рішеннями Виконавчого комітету Криворізької міської ради. Виконання зобов`язань позивачем стосовно надання послуги з теплопостачання відповідачу в період з листопада 2015 року по квітень 2021 року підтверджується актами включення опалення та припинення подачі теплоносія за адресою: місто Кривий Ріг, мкрн. Гірницький, буд. №7.

Нежитлове приміщення №3 за адресою мкрн. Гірницький у м.Кривому Розі, є невід`ємною частиною системи централізованого опалення житлового будинку за адресою місто Кривий Ріг, мкрн. Гірницький, буд. №7. Доказів складання за даною адресою акта на відокремлення (відключення) нежитлового приміщення №3 багатоквартирного будинку від централізованого опалення не надано.

Представниками АТ "Криворізька теплоцентраль" 16.02.2022 складено акт про те, що при обстеженні приміщення №3 (магазин) за адресою: мкрн. Гірницький будинку №7, згідно заяви від 09.02.2022, встановлено наступне: в приміщенні є самовільне втручання в діючу систему центрального опалення, раніше виданий припис №556 від 04.12.2020 не виконаний, це призводить до порушення теплового балансу житлового будинку, що є порушенням п.11, п.40, п.42 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198.

Відповідно до розрахунку спожитої теплової енергії по приміщенню №3 за адресою місто Кривий Ріг, мкрн. Гірницький, буд. №7, за період з 26.10.2015 по 14.04.2021 до спірного приміщення поставлено теплову енергію у загальній кількості 30,18 Гкал на суму 52 901,45 грн.

Відповідно до пункту 18 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" від 21.07.2005 № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Таким чином, з огляду на те, що у спірний період відповідач фактично споживав житлово-комунальні послуги, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був здійснювати оплату за спожиті послуги не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяцем, тож починаючи з 21 числа кожного місяця наступного за розрахунковим відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

З цих підстав матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію у період з 26.10.2015 по 14.04.2021 на загальну суму 52 901,45 грн.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності щодо стягнення заборгованості за опалювальні сезони 2015 - 2020 років на суму 41 649,47 грн., інфляційні втрати на суму 2 411,546 грн. та 3% річних на суму 1 174,99 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Ч.1 ст.261 Кодексу передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

За змістом статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.

Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.

До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

Відповідно до частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України саме на суд покладено обов`язок перевірки поважності причин пропущення позовної давності з урахуванням конкретних обставин справи та наявних доказів у справі.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Поважними причинами пропуску позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим. Якщо суд дійде висновку про те, що позовна давність пропущена з поважної причини, то у своєму рішенні наводить відповідні мотиви на підтвердження цих висновків (постанова Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №752/4422/17).

При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (постанови Великої палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №7106/1272/14-ц, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 та від 19.11.2019 у справі №911/3680/17).

Позивач вважає, що з вимогами про стягнення плати за теплову енергію поставлену у період з 26.10.2015 по 14.04.2021 позивач звернувся до суду в межах позовної давності оскільки 17.03.2022 позивач звернувся з позовною заявою до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу, який ухвалою суду від 15.03.2023 у справі №214/1898/22, яку позивач отримав 23.03.2023, закрив провадження у справі у зв`язку з тим, що справа підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Також позивач зазначає, що дізнався про порушення його права саме з моменту виявлення власника приміщення - 03.12.2020 - дата отримання Інформаційною довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером №377008012110.

Крім того, позивач зазначає, що у спірних правовідносинах, в частині стягнення плати за теплову енергію, строк позовної давності в силу п. 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України на момент подання позову не сплив та продовжився на строк дії карантину.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позовні вимоги заявлено про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію у період з листопада 2015 року по квітень 2021 року, оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим періодом.

11 березня 2020 року у зв`язку з розповсюдженням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Вказаною постановою на всій території України запроваджено карантин в період з 12.03.2020 по 03.04.2020. В подальшому постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611, від 11.08.2021 №855, від 22.09.2021 №981 карантин неодноразово продовжувався. Постановою Кабінету Міністрів України №981 від 22.09.2021 строк дії карантину продовжено до 31.12.2021.

Законом України від 30.03.2020 №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Вказаний закон набрав чинності 02.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин. 27 травня до цієї постанови були внесені зміни у зв`язку з продовженням дії карантину до 31.08.2022.

Отже, вищевказаним законом строк позовної давності, встановлений ст. ст. 257, 258 Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину.

Відтак, враховуючи, що закінчення строку позовної давності у період з березня 2017 року по квітень 2021 року припало на строк дії карантину, який на цей час продовжено, суд дійшов висновку, що строк позовної давності до позовних вимог за зазначений період часу не сплинув.

Таким чином, позивач звернувся з позовом до суду з пропуском загального строку позовної давності за спірний період з листопада 2015 року по лютий 2017 року включно.

Враховуючи викладене, заявлені вимоги позивача про стягнення з відповідача 14 123,38 грн. заборгованості за період з листопада 2015 року по лютий 2017 року включно, задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене до стягнення підлягає заборгованість за період з березня 2017 року по квітень 2021 року у загальній сумі 38 778,07 грн.

Положеннями ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3 007,07 грн. інфляційних втрат за загальний період з січня 2019 року по жовтень 2021 року та 1 400,46 грн. 3% річних за загальний період з 01.12.2018 по 25.11.2021, які нараховані на заборгованість за теплову енергію поставлену у період з листопада 2018 року по квітень 2021 року, строк позовної давності якої не сплинув.

Вказані нарахування перевірено судом та визнано арифметично правильним розрахунок інфляційних втрат, при розрахунку 3% річних позивачем не правильно визначено початок періоду заборгованості та не враховано вимоги ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у сумі 1 355,44 грн.

Таким чином до стягнення підлягають 3% річні у сумі 1 355,44 грн. за загальний період з 21.12.2018 по 25.11.2021 та інфляційні втрати у сумі 3 007,07 грн. за загальний період з січня 2019 року по жовтень 2021 року.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору в сумі 2 020,44 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" до Фізичної особи-підприємця Крутько Ігоря Володимировича про стягнення 52 901,45 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію, 3 007,07 грн. інфляційних втрат, 1 400,46 грн. 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Крутько Ігоря Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 1, ідентифікаційний код 00130850) 38 778,07 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію, 3 007,07 грн. інфляційних втрат, 1 355,44 грн. 3% річних та витрати зі сплати судового забору у розмірі 2 020,44 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Е.М. Бондарєв