Решение № 112907736, 18.08.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 509/5581/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації Одеської області (код ЄДРПОУ: 44358689; адреса: проспект Шевченка, 4, м. Одеса, 65032) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом до Овідіопольського відділу УСЗН Одеської районної адміністрації, в якому позивач просив суд:

визнати дії Овідіопольського відділу УСЗН Одеської районної державної адміністрації щодо ненадання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

зобов`язати Овідіопольський відділ УСЗН Одеської районної державної адміністрації надати статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

стягнути з відповідача на його користь сплачений судовий збір за подачу позову.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 04.01.2023 року матеріали адміністративної справи №509/5581/22 за позовом ОСОБА_1 до Овідіопольського відділу УСЗН Одеської районної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії передано за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду.

10.02.2023 року матеріали справи №509/5581/22 надійшли до Одеського окружного адміністративного суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа №509/5581/22 розподілена на суддю Аракелян М.М.

16.02.2023 року до суду надійшов виправлений адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд:

визнати дії Овідіопольського відділу УСЗН Одеської районної державної адміністрації щодо ненадання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

зобов`язати Овідіопольський відділ УСЗН Одеської районної державної адміністрації надати статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

стягнути з відповідача на його користь сплачений судовий збір за подачу позову.

Ухвалою суду від 21.02.2023 року адміністративну позовну заяву залишено без руху з підстав приведення суб`єктного складу учасників справи у відповідність до приписів ст.160 КАС України (п.2 ч.5); зазначення ідентифікаційного коду відповідача; надання суду копії заяви від 30.09.2022 року про надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни.

23.03.2023 року до суду поштою надійшов адміністративний позов (виправлений) ОСОБА_1 , в якому відповідачем зазначене Управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації Одеської області, та в якому позивач просить суд:

визнати дії Управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації Одеської області щодо ненадання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) неправомірними;

зобов`язати Управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації Одеської області надати статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

стягнути з Управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації Одеської області на його користь сплачений судовий збір за подачу позову.

Ухвалою суду від 28.03.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно ст. 262 КАС України; витребувано від Управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації Одеської області копію звернення ОСОБА_1 № 01-20/163 від 30.09.2022 року про встановлення статусу «член сім`ї померлого) ветерана війни».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи з дитинства. Батько позивача ОСОБА_2 при житті мав статус ветерана війни (учасник бойових дій) у зв`язку із чим позивач вважає, що має право на отримання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни. Проте, на звернення ОСОБА_1 щодо оформлення вказаного соціального статусу, Овідіопольським відділом УСЗН Одеської районної державної адміністрації Одеської області надано відмову.

Додатково позивач вказував, що його мати як вдова ветерана війни отримала свого часу статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, що на думку ОСОБА_1 , також підтверджує обґрунтованість заявленого позову і доводить протиправність відмови відповідача.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, Управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації Одеської області надало до суду пояснення, в яких зазначено, що правових підстав для надання позивачу статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни не має.

Представник відповідача звертала увагу, що законодавством чітко визначено, що для надання спірного соціального статусу позивачу у даному випадку є необхідність встановлення причинного зв`язку між захворюванням, яке призвело до смерті батька із перебуванням його на фронті. Втім, із наданих позивачем доказів такого причинного зв`язку не вбачається.

Крім того, представником відповідача звернуто увагу, що мати позивача отримала статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни відповідно до пункту 2 частини 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а на позивача дана норма не розповсюджується.

Інших процесуальних заяв по суті спору, які визначені статтею 159 КАС України від сторін до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 30 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся із заявою щодо отримання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни (а.с.13).

31 жовтня 2022 року Управлінням соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації надано відповідь № 01-11/1239, за змістом якої ОСОБА_1 відмовлено в оформленні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни та роз`яснено, що для встановлення відповідного статусу необхідно надати витяг з протоколу засідання військово-лікарської комісії про причинний зв`язок смерті батька з перебуванням на фронті, у разі підтвердження причинного зв`язку заява буде повторно розглянута (а.с. 13).

Не погоджуючись із отриманою відмовою, вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них є Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон №3551, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 4 Закону №3551 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Статтею 6, 7 Закону №3551 визначено осіб, які належать до учасників бойових дій та належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Пунктом 1 частини 1 статті 10 Закону №3551 встановлено, що чинність цього Закону поширюється, зокрема на:

- сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів;

- сім`ї військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу, які призивалися на збори військовозобов`язаних Міністерства оборони, органів внутрішніх справ і державної безпеки колишнього Союзу РСР і загинули (померли) під час виконання завдань по охороні громадського порядку при надзвичайних ситуаціях, пов`язаних з антигромадськими проявами;

- сім`ї осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, поліцейських, які загинули або померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час участі в антитерористичній операції, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України.

Статтею 10 Закону №3551 також визначено, що до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв`язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.

Процедуру надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України визначає Порядок надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 740 від 23.09.2015 (далі - Порядок № 740).

Відповідно до п. 7 зазначеного Порядку посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України" видається відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302.

Пунктом 2 цього Положення №302 передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників чи Захисниць України, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Згідно з пунктом 4 Положення №302 членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначеним у статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого", а членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначеним у статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України".

Системний аналіз наведених норм права свідчить, що законодавством чітко окреслено коло осіб, які можуть претендувати на отримання відповідного статусу та підстави з якими пов`язується можливість отримання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни. До того ж, заявник для прийняття позитивного рішення повинен надати документи на підтвердження відповідності обставинам, з якими Закон пов`язує можливість надання особі відповідного спеціального статусу.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи з дитинства, що підтверджується довідкою до акту медико-соціальної експертної комісії (а.с. 8).

Батько позивача ОСОБА_2 за життя мав статус ветерана війни (учасник бойових дій), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 (а.с. 10).

За наслідками проходження повторної медико-соціальної експертизи ОСОБА_2 встановлено безстрокову інвалідність у зв`язку із пораненням на фронті (а.с. 11).

У довідці про причину смерті батька позивача від 24 жовтня 2012 року зазначено, що смерть настала через серцево-судинну недостатність, атеросклеротична хвороба серця (а.с. 12).

Спірною обставиною у даній справі для отримання статусу є необхідність доведення позивачем причинного зв`язку між захворюванням, яке призвело до смерті батька позивача, з перебуванням його на фронті.

Суд звертає увагу, що в контексті спірних правовідносин синтаксичний аналіз абз. 1 пункту 1 статі 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх захисту» засвідчує, що для отримання спірного статусу вимагається наявність двох обставин: смерть (або ж встановлення факту зникнення безвісти) учасника бойових дій та пов`язаність цієї обставини (тобто, встановлення причинного зв`язку) з тим, що така подія відбулася під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків). До того ж, вказане положення також передбачає, що смерть могла наступити і внаслідок захворювання, яке було отримано на фронті чи в період проходження військової служби. Тобто, у будь-якому із зазначених випадків, настання смерті, в тому числі й внаслідок отриманого захворювання чи зникнення безвісти учасника бойових дій має бути обумовлене обставинами, які мали місце зокрема під час несення військової служби, що призвело до негативних наслідків.

За таких обставин, суд погоджується із доводами відповідача, що в контексті спірних правовідносин для надання позивачу статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни є необхідність встановлення причинного зв`язку смерті батька із отриманим захворюванням на фронті, яке в подальшому призвело до його смерті.

Враховуючи те, що матеріали справи не містять достовірних доказів того, що смерть ОСОБА_2 , яка мала місце 24 жовтня 2012 року, пов`язана із отриманим захворюванням на фронті, суд приходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, суд критично оцінює доводи позивача як підставу для задоволення позовних вимог, що мати позивача має статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, оскільки вказане не є предметом спору у цій справі. По-друге, суд звертає увагу, що підстава оформлення матері позивача ( ОСОБА_3 ) вказаного статусу є іншою та не розповсюджується на самого позивача.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд зазначає, що покладений на суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності свого рішення не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень, якими він обґрунтовує порушення своїх прав.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Проте, позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, у зв`язку із чим суд приходить висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено, суд розподіл понесених позивачем судових витрат не здійснює.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 260, 262, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації Одеської області (код ЄДРПОУ: 44358689; адреса: проспект Шевченка, 4, м. Одеса, 65032) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 293,295 КАС України, до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя М.М. Аракелян

.