Решение № 112862927, 05.07.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/736/23-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Вовк С. В.,

при секретарі судового засідання - Брачун О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про повернення депозитних коштів,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі.

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, у якому просила зобов`язати відповідача повернути депозитні кошти за договором № 46407001 на вклад «Мій пенсійний депозит» на ім`я фізичної особи (з поповненням та щомісячною виплатою процентів) від 24 січня 2018 року у розмірі 30 000, 00 грн.

В обґрунтування позову вказано, що позивач як вкладник передала банку грошові кошти у розмірі 60 000, 00 грн, уклавши 24 січня 2018 року договір № 46407001 на вклад «Мій пенсійний депозит» на ім`я фізичної особи (з поповненням та щомісячною виплатою процентів), строк повернення депозитних коштів - 24 липня 2018 року, але з автоматичною пролонгацією. 27 липня 2021 року з рахунку вкладника було проведено переказ коштів на інший рахунок через систему UKR MOBILE BANKING 30010001 загальною сумою - 30 000, 00 грн, а також з поточного рахунку здійснено ще два перекази у розмірі 25 000, 00 грн і 5 000, 00 грн на картку іншого банку і без дозволу вкладника. Наступного дня позивач звернулася до банку за поверненням своїх коштів і отримала готівкою 30 000, 00 грн. Однак отримала відмову і банк рекомендував звернутися до правоохоронних органів. Позивач подала заяву про злочин до Вінницького РУП ГУ НП у Вінницькій області.

Таким чином, позивач просить зобов`язати відповідача повернути решту суми вкладу у розмірі 30 000, 00 грн, які, на її переконання, шахрайським шляхом заволоділи невідомі особи.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.

09 січня 2023 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

12 січня 2023 року у справі відкрито провадження для розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.

14 квітня 2023 року представник відповідача подав до суду клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін у судове засідання.

20 квітня 2023 року представник відповідача подав до суду заяву про продовження процесуального строку на подання відзиву у справі.

05 липня 2023 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін й у продовженні процесуального строку на подання відзиву на позов.

Згідно з частиною першою статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною четвертою статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

24 січня 2018 року ОСОБА_1 уклала з ПАТ «Державний ощадний банку України», у Філії банку ТВБВ 10001/0175 Вінницького обласного управління, договір № 46407001 (UA863020760000026309046407001) на вклад «Мій пенсійний депозит» на ім`я фізичної особи (з поповненням та щомісячною виплатою процентів), згідно з пунктом 1.1 якого, вкладник вніс, а банк прийняв на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 , на умовах цього договору кошти у сумі 60 000, 00 грн, строком на 6 місяців, датою повернення якого є 24 липня 2018 року, а у випадку автоматичного продовження строку депозиту, відповідно до умов цього договору, днем повернення депозиту є останній день продовженого строку депозиту.

27 липня 2021 року, о 00:00 год. згідно з випискою по картковому рахунку, кошти з депозитного рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_2 в сумі 60 000, 00 грн автоматично перераховані на поточний рахунок № НОМЕР_3 .

Також 27 липня 2021 року через систему MOBIL BANKING з рахунку НОМЕР_3 перераховано кошти у сумі 30 000, 00 грн на рахунок НОМЕР_4 (віртуальна карта), а потім з рахунку НОМЕР_3 також через MOBILE BANKING поспіль здійснено два перекази коштів у сумі 25 000, 00 грн та 5 000, 00 грн (о 06:32 год.) на картку іншого банку, як вказано у відповіді банку від 01 вересня 2021 року за вих. № 101.21-05/М-1274/4585/2021-01/с на звернення ОСОБА_1 від 19 серпня 2021 року, та що вбачається з виписку по картковому рахунку.

27 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про вчинення відносно неї кримінального правопорушення, а саме, що невідома особа шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами у розмірі 60 348, 68 грн, які були зняті з її банківської картки НОМЕР_5 , до Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області за № НОМЕР_6 .

28 липня 2021 року ОСОБА_1 у відділенні банку отримала готівкою грошову суму з свого банківського поточного рахунку НОМЕР_3 залишок у розмірі 30 000, 00 грн.

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

З матеріалів справи вбачається, що спірні операції по рахунку позивача були здійснені через електрону платіжну систему «UKR KYIV MOBILE BANKING», що підтверджено випискою по картковому рахунку.

Згідно з частиною першою ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до частини першої ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною першою ст. 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Згідно з частиною першою ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Статтею 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.

Згідно пункту 1.27 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором;

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.

За змістом пунктів 6, 8, 9 розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління Національного банку України від 5 листопада 2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

У постановах Верховного Суду Вказані від 05 червня 2019 року у справі № 712/4463/16-ц, від 10 липня 2019 року у справі № 522/22780/15-ц, від 17 червня 2020 року у справі № 201/15185/16-ц, від 07 грудня 2020 року у справі № 182/5175/16-ц послідовно вказується, що якщо операція з переказу коштів була здійснена в мережі Інтернет з використання реквізитів платіжної картки, у тому числі CVV-коду, які відомі тільки власнику картки, то банк не повинен нести відповідальність за дану операцію.

Таким чином, враховуючи що при вході до системи дистанційного обслуговування Mobile-банкінг «Ощад 24/7» та проведенні операцій з переказу коштів проведена електронна ідентифікація самого електронного платіжного засобу і його користувача, відсутності належних доказів щодо проведення операцій сторонніми особами поза волею та бажанням клієнта, відсутності доказів вини банку, банк не несе відповідальність за проведені позивачем операції по його рахунку.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2019 року у справі № 522/22780/15-ц.

Так, позивачем не надано доказів, що саме з вини представників банку були перераховані кошти з його рахунку.

Як зазначено судом вище, у разі втрати фінансового номеру (SIM-карти), несанкціонованого використання логіна, пароля карткового пароля ризик та негативні наслідки даної події несе виключно клієнт.

Оскільки операції щодо переказу коштів були здійснені 27 липня 2021 року за допомогою мобільного банкінгу із використання реквізитів платіжної картки, які відомі тільки власнику картки, АТ «Ощадбанк» не повинен нести відповідальності за дані операції.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов необґрунтований і не підлягає задоволенню.

V. Розподіл судових витрат.

Судові витрати у виді судового збору віднести за рахунок Держави.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про повернення депозитних коштів залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Суддя С. В. Вовк