Постановление суда № 112855852, 16.08.2023, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/5226/23

Провадження №2-з/201/146/2023

У Х В А Л А

ПРО ВІДМОВУ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ПОЗОВУ

16 серпня 2023р. суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська - Ткаченко Н.В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Андрієнка Сергія Вікторовича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з 08.05.2023р. знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 09.05.2023р. позовна заява прийнята до розгляду, призначено розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення ( виклику) сторін.

16.08.2023р. до суду надійшла заява представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Андрієнка С.В. (діє на підставі ордеру від 20.04.2023р.) про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 із забороною будь-яким способом вчиняти будь-які дії відносно рухомого та нерухомого майна та накласти арешт на грошові кошти, розміщені на банківських рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_2 в банківських установах України на суму позову у розмірі 655790грн. 29коп.

В обґрунтування цієї заяви представник позивачки посилався на те, що особам, які беруть участь у справі має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову. Зважаючи, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, у позивачки виникла необхідність в накладенні арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві ОСОБА_2 та знаходяться у нього чи в інших осіб.

Ознайомившись із заявою представника позивачки про вжиття заходів забезпечення позову, вважаю, що в задоволенні заяви слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз`яснень п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, а п. 4 вказаної Постанови, передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

КЦС Верховного Суду у справі № 320/3560/18 від 25.09.2019р. висловив позицію, згідно якої заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивачка просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, кошти у розмірі 478390грн. 29коп. та судові витрати у розмірі 8741грн. 90коп.

Відповідач позовні вимоги не визнав, що підтверджується поданим до суду відзивом.

Отже, між сторонами дійсно виник спір щодо відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, представник позивачки зазначає, що арешт коштів відповідача ОСОБА_2 слід здійснити в межах суми 655790грн. 29коп., в той час як позовні вимоги заявлені лише в межах суми 478390грн. 29коп., отже заявлені вимоги про забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти не є співмірними із позовними вимогами.

Крім того, представник позивачки не зазначив, в яких саме банківських установах перебувають відкриті рахунки відповідача, не заявив клопотання про витребування інформації щодо наявних на рахунках коштів, що б в свою чергу дало суду можливість встановити співмірність заявлених позовних вимог до вимог про вжиття заходів забезпечення позову.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, представник позивачки просить накласти арешт на рухоме та нерухоме майно відповідача із забороною будь-яким способом вчиняти будь-які дії відносно цього майна.

За змістом ст. 150 ЦПК України накладення арешту на майно та заборона вчиняти певні дії є окремими видами забезпечення позову.

Враховуючи, що в заяві про забезпечення позову представник позивачки посилається на положення п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, яка передбачає саме накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, вважаю необхідним відмовити в задоволенні цих вимог.

Верховний Суд у постанові від 19.02.2021р. у справі № 643/12369/19 роз`яснив, що арешт майна- це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна, а заборона на відчуженняоб`єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Приймаючи до уваги, що рухоме і нерухоме майно, на яке представник позивачки просить накласти арешт, не є предметом спору між сторонами, вважаю, що в даній справі (з урахуванням роз`яснень Верховного Суду у справі № 643/12369/19) заходи забезпечення позову не вимагають обмеження відповідача в розпорядженні належним йому на праві власності майном шляхом накладення арешту, а тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, також враховано, що заява представника позивачки не містить обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, а містить лише посилання на положення постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006р. № 9 та положення ст. 150 ЦПК України.

Представником позивачки до заяви про забезпечення позову не долучено доказів, що відповідачем вчиняються дії щодо відчуження належного йому майна з метою уникнення відповідальності за завдану шкоду.

Крім того, вимоги про вжиття заходів забезпечення позову щодо невизначеного кола майна (грошових коштів) позбавляють суд встановити співмірність заявлених вимог про забезпечення позову з позовними вимогами.

Підводячи підсумок викладеному, вважаю необхідним відмовити в задоволенні заяви представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Андрієнка Сергія Вікторовича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

На підставі вищевикладеного, керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», постановою КЦС Верховного Суду у справі № 320/3560/18 від 25.09.2019р., постановою Верховного Суду від 19.02.2021р. у справі № 643/12369/19, ст.ст. 149, 150, 153, 157, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИЛА :

В задоволенні заяви представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Андрієнка Сергія Вікторовича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 доТовариства здодатковою відповідальністю«Страхова компанія«Гардіан», ОСОБА_2 провідшкодування матеріальноїта моральноїшкоди,заподіяної внаслідокдорожньо-транспортноїпригоди відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Ткаченко Н.В.