Решение № 112842403, 14.08.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2023 Справа № 914/1798/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Король М.Р., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛГА-ТОРГ»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС МАРКЕТ»

про: стягнення 169 660,15 грн.,

без виклику учасників,

ВСТАНОВИВ:

07.06.2023р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛГА-ТОРГ» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС МАРКЕТ» про стягнення 169 660,15 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.06.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Ухвала суду надіслана учасникам справи на адреси місцезнаходження, які зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, процесуальний документ щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднений у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходиться у вільному доступі.

Таким чином, судом було вчинено всіх можливих за даних обставин дій щодо належного повідомлення учасників справи про спір, що розглядається. Зважаючи на зазначене, учасники справи належним чином були повідомлені про відкриття судового провадження у даній справі.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки №2549372 від 15.08.2022р., внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 147 566,23 грн.

Відповідно, на переконання позивача, спір виник в зв`язку з тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за договором, в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, всього не оплачено товар на загальну суму 147 566,23 грн., тому вказана сума коштів підлягає до стягнення з відповідача в зазначеному розмірі. Крім того, на підставі пункту 15.3 договору, позивач просить стягнути з відповідача 18 383,66 грн. пені, а також 2 607,24 грн. інфляційних втрат, 1 103,02 грн.- 3% річних.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

За результатами дослідження наданих позивачем доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:

З матеріалів справи слідує, що 15.08.2022р. між ТзОВ «ОЛГА-ТОРГ» (позивач) та ТзОВ «АЛЬЯНС МАРКЕТ» (відповідач) було укладено договір поставки №2549372 (договір поставки) разом з протоколом розбіжностей, за яким ТзОВ «ОЛГА-ТОРГ», як постачальник продає та поставляє товар, а ТзОВ «АЛЬЯНС МАРКЕТ» в статусі покупця, приймає та оплачує такий товар відповідно до умов договору.

Підписання накладних і акту про встановлення розбіжностей особою, яка має повноваження у відповідності до п.8.1.1 та 8.1.2 договору, не може надалі бути оскаржене постачальником. (п.8.2 договору поставки).

Як зазначає позивач, в період з 23.01.2023р. по 20.02.2023р. ним (позивачем) було поставлено товар відповідачу на загальну суму 152 137,44 грн. відповідно видаткових накладних, а саме:

від 23.01.2023р. №ОЛГ-000930 на суму 10560,36 грн.

від 23.01.2023р. №ОЛГ-000931 з урахуванням акту про встановлення розбіжностей від 23.01.2023р. на суму 6 876,12 грн.

від 23.01.2023р. №ОЛГ-000932 з урахуванням акту про встановлення розбіжностей від 23.01.2023р. на суму 365,40 грн.

від 30.01.2023р. №ОЛГ-001243 на суму 3 275,64 грн.

від 30.01.2023р. №ОЛГ-001244 на суму 5 830,08 грн.

від 30.01.2023р. №ОЛГ-001245 на суму 7 270,80 грн.

від 30.01.2023р. №ОЛГ-001246 на суму 4 945,44 грн.

від 30.01.2023р. №ОЛГ-001247 на суму 4 362,96 грн.

від 06.02.2023р. №ОЛГ-001677 з урахуванням акту про встановлення розбіжностей від 06.02.2023р. на суму 7 092,36 грн.

від 06.02.2023р. №ОЛГ-001678 на суму 4 628,64 грн.

від 06.02.2023р. №ОЛГ-001679 на суму 365,40 грн.

від 06.02.2023р. №ОЛГ-001680 на суму 2 389,68 грн.

від 06.02.2023р. №ОЛГ-001681 на суму 9 287,40 грн.

від 06.02.2023р. №ОЛГ-001682 з урахуванням акту про встановлення розбіжностей від 06.02.2023р. на суму 2 457,72 грн.

від 13.02.2023р. №ОЛГ-002024 з урахуванням акту про встановлення розбіжностей від 13.02.2023р. на суму 5 111,16 грн.

від 13.02.2023р. №ОЛГ-002025 на суму 5 041,32 грн.

від 13.02.2023р. №ОЛГ-002026 на суму 4 713,12 грн.

від 13.02.2023р. №ОЛГ-002027 на суму 2 075,76 грн.

від 13.02.2023р. №ОЛГ-002028 на суму 5 005,68 грн.

від 13.02.2023р. №ОЛГ-002029 на суму 5 233,92 грн.

від 20.02.2023р. №ОЛГ-002424 на суму 9 945,84 грн.

від 20.02.2023р. №ОЛГ-002425 на суму 1 620,72 грн.

від 20.02.2023р. №ОЛГ-002426 на суму 1 432,80 грн.

від 20.02.2023р. №ОЛГ-002427 на суму 9 070,32 грн.

від 20.02.2023р. №ОЛГ-002428 на суму 16 147,92 грн.

від 20.02.2023р. №ОЛГ-002429 з урахуванням акту про встановлення розбіжностей від 20.02.2023р. на суму 10 317,84 грн.

від 20.02.2023р. №ОЛГ-002430 на суму 6 740,04 грн.

Видаткові накладні, акти розбіжностей підписані представниками обох сторін та скріплені печатками.

Відповідно, товар було прийнято у повному обсязі, претензії щодо кількості та якості товару з моменту його поставки матеріали справи не містять, а отже у відповідача виник обов`язок щодо оплати поставленого товару.

Відповідно до п.1.1 Додатку №7 до договору поставки, покупець зобов`язаний оплачувати товар, поставлений постачальником з єдиним відстроченням платежу двадцять один день від дати поставки кожної партії товару.

Одночасно, як передбачено п.10.1.1 договору, в редакції протоколу розбіжностей, оплата товару здійснюється в перший (найближчий) понеділок або четвер («платіжні дні»), наступний за днем закінчення строку відстрочення оплати (за днем настання обов`язку у покупця оплачувати товар).

Як стверджує позивач, 25.05.2023р. відповідач своїм платіжним дорученням №205041 перерахував на користь позивача кошти в сумі 15 434,69 грн., якими закрив попередню заборгованість по оплаті товару та частково оплатив вартість товару поставленого згідно видаткової накладної №ОЛГ-00039 від 23.01.2023р. на суму 4 571,21 грн. Таким чином, у відповідача існує заборгованість по оплаті товару за видатковою накладною №ОЛГ-00039 від 23.01.2023р. на суму 5 989,15 грн., а також повністю неоплаченими є всі наступні видаткові накладні, починаючи з 23.01.2023р. по 20.02.2023р.

Враховуючи вищезазначений загальний розмір часткової оплати, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 147 566,23 грн.

Дані обставини матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовувались.

Одночасно, як передбачено п.15.3 договору в редакції протоколу розбіжностей, за несвоєчасну оплату за даним договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Відтак, за наявними матеріалами справи, покупець за договором поставки свої зобов`язання перед постачальником не виконав та, відповідно, суму заборгованості за поставлений товар не сплатив, у зв`язку з чим позивач нарахував пеню, інфляційні втрати, 3 % річних.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частинами першою і другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний сплатити товар після його прийняття або після прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися, як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що на підставі видаткових накладних, копії яких долучено позивачем до матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 152 137,44 грн.

Натомість відповідач за отриманий товар розрахувався частково, в результаті чого, заборгованість за поставлений товар склала 147 566,23 грн.

Щодо сплати 25.05.2023р. 15 434,69 грн. заборгованості та зарахування цієї суми в рахунок погашення заборгованості за попередні періоди, суд зазначає, що у випадку, коли в графі платіжного доручення «призначення платежу» відсутні посилання на період, дату, номер видаткової накладної, згідно якої здійснюється платіж, такий платіж має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Саме такої думки щодо порядку зарахування коштів покупця на користь постачальника був Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду своєю Постановою від 26.12.2019р. по справі №911/2630/18.

Зважаючи на те, що умовами договору поставки, не передбачений порядок зарахування платежів за товар, позивач правомірно відносив платежі відповідача на погашення заборгованості в хронологічному порядку починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період.

Протилежного матеріали справи не містять, відповідачем не спрстовано та не заперечено.

Отже, відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Відтак, оскільки позивачем було належним чином виконано умови договору в частині поставки відповідачу товару, а відповідачем не було повністю оплачено такий товар, про що він не заперечив, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 147 566,23 грн. основної заборгованості є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню в зазначеній сумі.

Крім суми основної заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача 18 383,66 грн. пені, а також 2 607,24 грн. інфляційних втрат, 1 103,02 грн.- 3% річних.

Суд здійснив власний розрахунок нарахованих сум (з урахуванням умов договору щодо оплати) та дійшов висновку, що такі обраховано вірно, відповідно стягненню з відповідача підлягає 18 383,66 грн. пені, а також 2 607,24 грн. інфляційних втрат, 1 103,02 грн.- 3% річних.

Таким чином, на момент звернення з позовом до суду документально підтверджено, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем на суму 169 660,15 грн., з яких: 147 566,23 грн. складає основна сума боргу, 18 383,66 грн. пені, 2 607,24 грн. інфляційних втрат, 1 103,02 грн.- 3% річних.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно ст.79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст. 86 ГПК України).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що наявними у справі достовірними та належними доказами підтверджується обставина порушення відповідачем прав позивача щодо отримання своєчасної плати за товар. Відповідач у свою чергу доказів на спростовування такої обставини не подав, доказів сплати заборгованості також не надав. Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню у заявленому та встановленому вище розмірі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №23115 від 30.05.2023р. на суму 2 684,00 грн.

Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС МАРКЕТ» (адреса: Україна, 79040, Львівська область, місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 359; ідентифікаційний код 38316777) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛГА-ТОРГ» (адреса: Україна, 04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 37-41; ідентифікаційний код 35031638) 147 566,23 грн. основної суми боргу, 18 383,66 грн. пені, 2 607,24 грн. інфляційних втрат, 1 103,02 грн.- 3% річних та 2 684,00 грн. судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Суддя Король М.Р.